Магистерская работа: Конкурентна стратегія українських виробників на міжнародних ринках альтернативних джерел енергозабезпечення

Конкурентна стратегія українських виробників на міжнародних ринках альтернативних джерел енергозабезпечення

Кваліфікаційна робота магістра

Конкурентна стратегія українських виробників на міжнародних ринках альтернативних джерел енергозабезпечення

Вступ

міжнародний біопаливо ринок конкурентний

Актуальність теми магістерського дослідження на національному рівні полягає в тому, що на сьогодні в Україні, як і у світі, простежується загострення проблеми дефіциту паливно-енергетичних ресурсів, яка впливає не лише на умови функціонування національного господарства, а й на загальний вектор розвитку країни. Такі умови погіршують рівень енергозабезпечення та прогно-зованість економічної ситуації в Україні. Сьогодні Україна може забезпечити потреби в паливі за рахунок своїх власних ресурсів менше, ніж на половину від загального обсягу споживання енергії, та може вирішити цю проблему двома шляхами:

) знайти нових імпортерів енергії, що здійснюватимуть постачання за нижчими цінами, ніж є сьогодні;

) розвивати альтернативні (відновлювані) джерела енергії (АДЕ), для яких наявні сприятливі географічні і сировинні умови.

Оскільки розвиток АДЕ потребує концентрації значних капітальних вкладень та реструктуризації сільского господарства і певних галузей промисловості України, то вибір напрямку пріоритетного розвитку оптималь-них для України видів АДЕ буде не тільки фундаментом енергонезалежності України, а й створить конкурентні умови для виходу виробників АДЕ в Україні на міжнародні ринки.

Актуальність теми магістерського дослідження для науки полягає в тому, що систематизація та аналіз світового досвіду розвитку ринку альтернативних джерел енергії, його сировинного та технологічного забезпечення, дозволить адаптувати отримані результати до українського ринку, що буде мати дуже важливе значення для подальших досліджень в даному секторі промисловості.

Актуальність теми магістерського дослідження на мікрорівні полягає в необхідності розробки конкурентної поведінки на міжнародних ринках українських підприємств, що працюють в сфері альтернативних (відновлюваних) джерел енергії, що підвищить їх власну конкурентоспроможність та відкриє шляхи на світовий ринок альтернативних джерел енергозабезпечення.

Аналіз останніх досліджень та невирішені частини загальної проблеми. Значний внесок у теорію, пов’язану з розробленням маркетингових стратегій в умовах інтернаціоналізації товарних ринків, зробили зарубіжні економісти Д. Аакер, Є.Ф. Авдокушин, І. Ансофф, Г.Л. Багієв, Ф. Котлер, Ж.-Ж. Ламбен, Т. Левітт, М. Мак-Дональд, П.М. Медвєдєв, Г. Мінцберг, Н.К. Моісєєва, М. Портер та ін.

Питання, пов’язані з маркетинговими стратегіями підприємств на міжнародних ринках, висвітлені в роботах вітчизняних науковців: А.В. Войчака, А.О. Длігача, О.В. Зозульова, О.Л. Каніщенко, В.І. Коршунова, А.І. Кредісова, Н.В. Куденко, А.О. Старостіної, Т.М. Циганкової.

Разом з тим, у науковій літературі бракує досліджень механізмів створен-ня та реалізації ефективних маркетингових стратегій для вітчизняних підпри-ємств на міжнародних ринках високих екологічних технологій для виробництва альтернативних джерел енергозабезпечення, недостатньо повно розкрито при-чинно-наслідкові залежності між факторами успішності міжнародної маркетин-гової стратегії та економічними результатами діяльності національного підпри-ємств, а також ступенем його поточного та перспективного забезпечення сиро-винними ресурсами.

Метою роботи є узагальнення теоретичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо формування стратегії конкурентної поведінки українських виробників на міжнародних ринках альтернативних джерел енергозабезпечення.

Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність підприємств України з виробництва біопалива на міжнародних ринках АДЕ.

Предметом дослідження є процес формування міжнародної стратегії конкурентної поведінки українських підприємств на міжнародних ринках АДЕ.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та виконано такі завдання:

розкрити економічний зміст поняття стратегії конкурентної поведінки ринкових суб’єктів на міжнародних ринках;

дослідити теоретичні підходи до процедур розробки конкурентної стратегії підприємств на міжнародних ринка;

-  визначити особливості міжнародної маркетингової діяльності економічних суб’єктів на ринках АДЕ;

-  оцінити сучасний стан та позицію України на міжнародних ринках АДЕ;

-       визначити привабливі сегменти міжнародного ринку АДЕ для українських виробників;

-       вивчити основні конкурентні переваги на міжнародних ринках високих технологій українських виробників в галузі екологічних рідких біопалив;

-       дослідити сировинно-технологічні конкурентні переваги українських виробників на міжнародних ринках АДЕ в сегменті екологічних рідких біопалив;

-       запропонувати та обґрунтувати конкурентну поведінку українських підприємств на міжнародних ринках АДЕ в сегменті екологічних рідких біопалив.

Методи дослідження. В магістерській роботі використано загальнонаукові методи пізнання. Зокрема методи аналізу та синтезу застосовано при дослідженні особливостей ринку високих технологій; методи кількісного та якісного аналізу, статистичної обробки інформації, індукції та дедукції, описові методи та методи експертних оцінок - при дослідженні факторів ринкового середовища; також використовувались такі методи як: системного аналізу, поєднання історичного і логічного, прийоми групування та узагальнення.

Інформаційними джерелами магістерського дослідження були вітчизняні нормативно-правові акти, статистичні дані Державного комітету статистики України та Державної митної служби України, звіти Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, звіти державного підприємства «Орган з сертифікації нафтопродуктів та систем якості «МАСМА-СЕПРО» (ДП ОС «МАСМА-СЕПРО») ДП «Український НДІ нафтопереробної промисловості «МАСМА», наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали фінансової звітності українських підприємств, матеріали Асоціації альтернативних видів палива та відновлювальної енергетики України, звітні матеріали державного підприємства «Укрспирт», матеріали світових інформаційно-статистичних порталів Міжнародної Агенції по відновлюваним джерелам енергії (Renewable Energy Agency) та Статистичного центру альтернативного палива (Alternative Fuels Data Center), матеріали світового центру біомаси (Wood Biomass Market Report, RISI), статистика Асоціації поновлюваних видів палива США (RFA - Renewable Fuels Association), аналітичні звіти Інституту біоенергетичних культур та цукрового буряка (Україна).

Наукова новизна магістерської роботи полягає в обгрунтуванні перспективних напрямків розвитку експорто-орієнтованих виробництв АДЕ на базі виробництва твердого біопалива, біоетанолу та біодизелю, враховуючи конкурентні переваги України у сировинних можливостях сільского господарства та наявності нових технологій і вільних промислових потужностей з мінімальними обсягами необхідної реконструкції під виробництво біопалив.

Практична значущість отриманих результатів магістерської роботи полягає в розробці окремих стратегій розвитку конкурентоспроможності українських виробників альтернативних джелел енергії (твердого біопалива, біодизеля та біоетанола) на міжнародних ринках та розробці пропозицій щодо шляхів реалізації цих стратегій в умовах державних програм фінансової та пільгової підтримки.

1. Теоретичні засади аналізу формування конкурентної поведінки підприємств на міжнародних ринках альтернативних джерел енергозабезпечення

.1 Економічний зміст поняття міжнародної конкурентної стратегії підприємства

Міжнародна конкурентна стратегія підприємства є похідним економічним інструментом від базису - міжнародної конкурентоспроможності підприємст-ва, тобто є способом застосування конкурентних переваг підприємства в міжна-родному економічному просторію

Підприємство, що виходить на зовнішній ринок, стикається з принципово новим конкурентним середовищем. В умовах світового ринку конкурують не лише окремі виробничо-господарські одиниці, насамперед конкурують капіта-ли різних країн, тобто йдеться про міжнаціональну конкуренцію в глобальному просторі. Окрім цього, в умовах міжнародного конкурентного середовища під-приємство стикається з набагато більшою кількість учасників конкурентних відносин, які різняться за своїми економічними, технологічними, маркетинго-вими характеристиками. Кожне підприємство прагне отримати якомога вищі економічні результати від своєї діяльності, незалежно від того, діє воно в межах національних кордонів чи в умовах світового ринку.

Найважливішим критерієм, що визначає здатність підприємства досягти очікуваних економічних результатів від своєї діяльності, є конкурентоспромож-ність, рівень якої залежить від комплексу чинників внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства: економічних, інституційних, політичних, культурних, людських і освітніх. У сучасному забезпеченні конкурентоспроможності фірми на міжнародному ринку відіграють важливі переваги її ресурсозберігаючих тех-нологій, розвиток можливостей трудових ресурсів і комплексне вивчення ін-формації на ринку щодо можливості підвищення конкурентоспроможності під-приємства.

З боку зовнішнього середовища на формування міжнародної конкуренто-спроможності підприємства впливають такі чинники, як світове економічне макросередовище, середовище цільового зовнішнього ринку збуту (рівень еко-номічного, політичного, технологічного, інституціонального та соціального розвитку країни, де здійснюється збут продукції вітчизняного підприємства), стан реального сектору економіки країни, рівень економічного добробуту насе-лення, інвестиційна політика, рівень державного регулювання, інфляційні про-цеси тощо.

У внутрішньому середовищі підприємства ключовим чинником посилен-ня міжнародної конкурентоспроможності є наявність системи управління між-народною конкурентоспроможністю підприємства, яка здатна забезпечити фун-кціонування підприємства в умовах світового ринку. Як і в будь-якому систем-ному утворенні, в системі управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства можна виділити сукупність підсистем, що взаємодіють одна з одною та формують взаємодію підприємства з зовнішнім середовищем. Зазна-чені підсистеми визначаються своїми функціями, принципами та бізнес-проце-сами.

Головним завданням системи управління міжнародною конкурентоспро-можністю підприємства можна визначити активне та інтенсивне використання міжнародного середовища діяльності підприємства як джерела його розвитку. При цьому має бути побудована така функціональна модель, яка здатна забез-печити стійкий рівень результативності діяльності підприємства на зовнішньо-му ринку.

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства на міжнародному ринку в XXI ст. набуло особливої значимості, оскільки глобалізація є визна-чальною рисою розвитку світової економіки, і все більше посилюється залеж-ність економік країн від зовнішнього ринку. Таким чином, розвиток глобальної конкуренції викликає необхідність вироблення економічної стратегії, спрямо-ваної на підвищення конкурентоспроможності фірм на міжнародному ринку.

Поняття міжнародної конкурентоспроможності є для світової та українсь-кої економіки новим, тому загальноприйнятого визначення її змісту й розумін-ня немає. Стійке забезпечення конкурентоспроможності господарюючих суб'єк-тів і вироблених ними товарів залишається одним з найбільш складних завдань у світовій економіці.

Значний вклад у дослідження проблем міжнародної конкуренції внесли такі зарубіжні вчені, як М. Портер [74], Ч. Гілл [17], Дж. Майер [52], а також вітчизняні - О. Піддубний [70], Ю. Козак [38], О. Кузьмін [44], О. Дуброва [107], І. Должанський [22] та інші.

Конкурентоспроможність підприємства на міжнародному ринку склада-ють його здібності й можливість включення тих активів, які можуть стати кон-курентними перевагами. Конкурентна перевага створюється по всьому лан-цюжку виробничих цінностей - починаючи від розробки виробів до післяпро-дажного сервісу.

Світовий рівень конкурентоспроможності означає краще системне забез-печення міжнародних конкурентних переваг і стійких здібностей до успішного конкурування у будь-якій країні світу з опорою на міжнародні стандарти як по-чаткові рубежі безперервного підвищення якості й конкурентності продукції, менеджменту та організації праці. Внесок виробничих ресурсів у посилення конкурентних переваг товаровиробників і країни визначається не стільки їх за-пасами, обсягами, вартістю, доступністю, скільки їх структурою, якістю та ефективністю використання, швидкістю їх створення, удосконалення та присто-сування до потреб національної та світової економіки.

Одним з основних елементів, на якому ґрунтується конкурентна боротьба та формування стратегії конкуренції, є конкурентоспроможність. У сучасній економічній літературі наводиться досить великий перелік визначень конкурентоспроможності (табл. А.1 Додатку А).

Конкурентоспроможність - це комплексна характеристика здатності суб’єкта господарювання ефективно конкурувати на ринку за умови зростання конкурентного потенціалу. Конкурентоспроможність виступає економічною категорією, яка зумовлює спроможність суб’єкта господарської діяльності впливати на ринкову ситуацію у власних інтересах та здатність виробляти продукцію, яка б задовольнила потреби споживача за умови невеликого рівня витрат.

Ключовими особливостями конкурентоспроможності підприємства як економічної категорії є:

-    порівняльний характер (відносна оцінка);

-       короткострокові та довгострокові складові;

-       залежність від конкурентоспроможності товару;

-       залежність від ефективності функціонування підприємства [74].

Конкурентоспроможність підприємства характеризується дією цілої системи факторів зовнішнього та внутрішнього середовища його функціонування (рис. 1.1 [29]). До факторів зовнішнього середовища відносять:

-    рівень державного регулювання та розвитку економіки країни (система оподаткування, кредитно-фінансова та банківська система, система зовнішньоекономічних зв’язків країни);

-       система комунікацій;

-       фактори, які визначають споживання продукції (ємність ринку, вимоги споживачів до якості продукції та ін.).

Фактори внутрішнього середовища підприємства характеризують наступні внутрішньовиробничі показники:

-    технічний рівень виробництва;

-       технологія;

-       організація виробництва та управління;

-       система формування та стимулювання попиту та ін.

Як видно з рис. 1.1, фактори зовнішнього середовища поділяються на чинники прямого та опосередкованого впливу. До факторів прямого впливу відносяться державні, конкурентні, ринкові фактори. До факторів непрямого впливу належать стан економіки, соціальні, міжнародні та політичні фактори.

Рис. 1.1 Система факторів конкурентоспроможності підприємства [29]

У внутрішньому середовищі рівень конкурентоспроможності підприємства визначається ключовими факторами - виробничий потенціал (організаційно-технічні, фінансово-економічні чинники та маркетинг) та інвестиційний потенціал (розмір власних джерел інвестування та можливість залучення додаткових фінансових ресурсів) [74].

Необхідно підкреслити, що для забезпечення стійких конкурентних позицій на світовому ринку, підприємству, перш за все, необхідно володіти конкурентним перевагами на національному ринку, вправно використовувати всі свої ресурси та можливості.

Таким чином, конкурентна перевага - це відносна категорія, для якої притаманна здатність адаптації до умов, що змінюються, певний рівень стійкості та ефективності, що в сукупності визначає можливості успішного функціонування підприємства в конкурентному середовищі. Інакше кажучи, це висока компетентність підприємства, що надає йому найкращі можливості залучати й зберігати клієнтів.