ПЛАН
Вступ
Розділ 1. Поняття колізії та конкуренції в кримінальному праві
.1 Обєкт колізії та конкуренції в кримінальному праві6
.2 Колізія, конкуренція і суміжні правові явища
Розділ 2. Окремі види колізій в кримінальному праві та їх подолання
.1 Колізії між статтями Загальної та Особливої частин КК
.2 Колізії між положеннями Конституції України та статтями КК України
.3 Колізії між положеннями чинних для України міжнародно-правових договорівта статтями КК України, шляхи їх вирішення
Розділ 3. Види конкуренції в кримінальному праві та способи її вирішення
.1 Причини виникнення конкуренції та її види
.2 Правила кваліфікації злочинів при конкуренції
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
колізія кримінальний право конкуренція
Темою даної курсової роботи є тема «Конкуренція і колізія законів».
Українське законодавство - складне, багатогалузеве утворення, у якому маса всіляких різночитань, нестиковок, паралелізмів, неузгодженостей, конфліктуючих або конкуруючих норм та інститутів. Будучи за своїм характером територіально великим, воно вже в чинність цього містить у собі можливість різних підходів до вирішення одних і тих самих питань, обліку національних і регіональних особливостей, інтересів центра й місць.
У ньому одночасно діють акти різного рівня й значення, різної юридичної чинності, спрямованості, зокрема, старі, союзні, і нові, українські; протікають процеси уніфікації й диференціації, об'єднання й відокремлення, переплітаються вертикальні й горизонтальні зв'язки й тенденції. Це динамічно напружена й багато в чому споконвічно суперечлива система.
З іншого боку, у практичному житті постійно складаються такі ситуації, які відразу підпадають під дію ряду норм. Виникають небажані юридичні дилеми й альтернативи. Різні норми як би вступають один з одним у протиборство, перетинаючись в одній крапці правового простору й «претендуючи» на регулювання одного й того самого відношення.[13,465]
Проблема колізій в законодавстві України вперше обговорювалась в Україні на рівні Міжнародної науково-практичної конференції, що відбулася 23-24 жовтня 1995 р. в м. Києві. Її учасники обмежились обговоренням вузького кола колізійних проблем, що мають місце лише в законодавстві України. На думку одного з них (директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України акад. Ю.С. Шемшученка), «юридична наука тут відстає від потреб практики. У нас немає ґрунтовних теоретичних розробок цієї тематики... За цих умов практика вимушена діяти імперативним шляхом, який не завжди виявляється продуктивним».[10,19] Ю.Тихомиров у дослідженнях юридичних колізій змушений констатувати, що «проблема колізій в глобальному масштабі не ставиться і не вирішується, вона зводиться до колізійного права і колізійних норм, що приписують, які акти застосовувати, коли виникає суперечлива ситуація».[15,11]
На сучасному етапі констатується збільшення кількості публікацій, присвячених проблемам кримінального права України загалом, та особливій його частині зокрема, особливо після прийняття КК України 2001 року. А тому з огляду на закони діалектики кількість повинна перейти в якість на наступному етапі, що повинно виражатися у переході до досліджень більш високого рівня узагальнення, досліджень, не привязаних до законодавчої догми, у вирішенні дійсних, а не уявних проблем практики. А поки що такий великий масив публікацій призводить до того, що науковці в них губляться і, як наслідок, не повною мірою враховують досягнення попередників у своїх дослідженнях, декілька разів виносяться на захист різними авторами ті самі положення наукової новизни, що сповільнює поступальний розвиток кримінально-правової науки в цілому.
Метою роботи є поняття колізії і конкуренції в кримінальному праві, співставлення колізій між статтями ККУ, Конституції та ККУ, та міжнародних правових актів, визначення причин виникнення конкуренції способів їх вирішення, правила кваліфікації злочинів при конкуренції.
Дана тема є дуже актуальною в наш час, насамперед тому що в Українському законодавстві є ряд великих прогалин, де статті і закони суперечать один одному. Юридичні колізії, безумовно, заважають нормальній, злагодженій роботі правової системи, нерідко ущемляють права громадян, позначаються на ефективності правового регулювання, стані законності й правопорядку, правосвідомості й правовій культурі суспільства. Вони створюють незручності в правозастосовній практиці, ускладнюють користування законодавством рядовими громадянами, культивують правовий нігілізм.
Завдання роботи є відокремлення поняття «колізія» від поняття «конкуренція». Розмежування видів колізій в кримінальному праві та їх подолання, вивчення видів конкуренції та способи її вирішення.
Обєктом дослідження виступає колізія та конкуренція в кримінальному праві.
Предметом даного дослідження є вивчення поняття конкуренція та колізія, причини колізій норм кримінального права, що носять як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. До об'єктивних, зокрема, відносяться: суперечливість, динамізм і мінливість самих суспільних відносин, їхній стрибкоподібний розвиток. Немаловажну роль грає також відставання («старіння», «консерватизм») права, що у чинність цього звичайно не поспіває за плином реального життя. Тут раз у раз виникають «позаштатні» ситуації, що вимагають державного регулювання. Право тому постійно коректується, приводиться у відповідність із новими умовами.
У результаті одні норми відпадають, інші з'являються, але, будучи знову виданими, не завжди скасовують старі, а діють як би нарівні з ними. Крім того, суспільні відносини неоднакові, і різні їхні види вимагають диференційованого регулювання із застосуванням різних методів. Свій вплив чинять розбіжність і рухливість меж між правовою й не правовою сферами, їх розширення або звуження. Нарешті, будь-яке національне право повинно відповідати міжнародним стандартам, морально-гуманістичним критеріям, принципам демократії. [13,466-468]
Вивчення цією теми займалося вже досить багато вчених деякими з них є Ю.Тихомиров,Г.Шмелев, Д.Письменний та багато інших.
Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ КОЛІЗІЇ ТА КОНКУРЕНЦІЇ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
1.1 Обєкт колізії та конкуренції в кримінальному праві
Останнім часом термін «колізія» часто вживається в засобах масової інформації, зокрема в тих випадках, коли необхідно підкреслити критичність політичної або економічної ситуацій, що склалися, чи актуальність соціальної проблеми, конфліктність певних суспільних і державних інтересів.
Термін «колізія» (лат. - collisio) походить від латинського «collide» -стикаюсь і означає сутичку, збіг протилежних обставин, сил та інтересів. Класичним виразом колізії є протиріччя між «існуючим» і «необхідним», а якщо взяти до уваги, що закон закріплює «існуюче», а в праві міститься «належне» чи «необхідне», то юридичні колізії в найбільш глобальному масштабі полягають у протиріччях між позитивним законом і природним правом.
Визначити обєкт конкуренції означає встановити що ж конкурує, між чим чи ким (якими субєктами, явищами, процесами) вона виникає. Зясування питання про обєкт конкуренції є передумовою розвязання інших проблем, зокрема про її види та про правила вирішення.
В кримінально-правовій літературі це питання спеціально не висвітлювалося. Її аналіз показує, що вчені, які аналізують конкуренцію в праві, це поняття використовують здебільшого для характеристики тих випадків, коли діяння передбачене (охоплюється) одночасно двома чи більше правовими нормами і при цьому виникає потреба визначити, яка ж саме з них підлягає застосуванню151. Таким чином, обєктом конкуренції звичайно визнаються кримінально-правові норми.
Уважний погляд на цю проблему показує, що кримінально-правові норми навряд чи правильно визнавати обєктом конкуренції. Адже кожна правова норма (як юридичний феномен що виражає суть правила поведінки) індивідуальна, відрізняється від інших однією чи кількома ознаками. Тому діяння не може охоплюватися одночасно кількома нормами. Таке охоплення - результат недостатньо вдалого викладення норм в законі, використання в ньому термінів, які різні за обємом, допускають неоднозначне тлумачення, внаслідок чого виникає ілюзія тотожності кількох норм чи того, що діяння охоплюється одночасно двома чи більше нормами. Насправді ж кожне діяння може підпадати під ознаки лише однієї норми.
Саме це положення і лежить в основі вирішення питань конкуренції, коли в ході тлумачення зясовується, яка ж саме норма підлягає застосуванню. Якби норми конкурували між собою (виступали обєктом конкуренції), то кожна із них як рівнозначна і рівноцінна претендувала б на застосування і не існує якихось підстав, щоб надати перевагу одній із них.
Також неприйнятним видається визнання обєктом конкуренції складів злочинів. Склад злочину - це астрактна модель посягання, ознаки якої закріплені в кримінальному законі. Склад кожного злочину також індивідуальний, відрізняється від інших складів принаймні однією ознакою. Тому склади злочинів не можуть конкурувати, вони підлягають лише розмежуванню між собою.
Не виступають обєктом конкуренції окремі діяння, які підлягають кримінально-правовій кваліфікації. Кожне таке діяння індивідуально визначене, характеризується своїм місцем, часом, обстановкою вчинення, іншими специфічними ознаками. Кожне з них має бути кваліфіковане самостійно і окремо від інших діянь. Щодо таких діянь виникає потреба встановити, становить воно самостійний злочин (чи інше діяння, передбачене кримінальним законом), чи становить собою елемент іншого посягання. Питання конкуренції при цьому не вирішуються.
Виходячи з викладеного, обєктом конкуренції пропонується визнавати статті кримінального закону (їх частини, пункти). Саме щодо них виникає проблема вибору - визначення того, яку із них застосувати до конкретного діяння. Саме окремі статті закону одночасно претендують на застосування до конкретних випадків.
До того ж, кримінально-правова норма - це правило, яке викладене одночасно в статтях як Загальної, так і Особливої частини кримінального законодавства, ознаки складу злочину закріплені в обох частинах КК. При цьому положення Загальної частини поширюються на всі (за деякими виключеннями) статті Особливої частини КК. Тому, навіть при конкуренції, статті Загальної частини не конкурують. Конкуренція виникає між статтями (їх частинами, пунктами) Особливої частини КК.
З викладеного можна зробити висновок, що конкуренція в кримінальному праві означає наявність кількох статей (частин статей, пунктів статей) Особливої частини, які одночасно передбачають (охоплююють) діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікацій
Конкуренція кримінально-правових норм буває кількох видів:
) конкуренція загальної і спеціальної норм;
) конкуренція безпосередніх об'єктів посягання різних кримінально-правових норм;
) конкуренція цілого - всіх ознак певного складу злочину і частини - певної кількості цих ознак;
) конкуренція кваліфікуючих ознак одних и тих самих кримінально-правових норм.
.2 Колізія, конкуренція і суміжні правові явища
Причини юридичних колізій носять як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. До об'єктивних, зокрема, відносяться: суперечливість, динамізм і мінливість самих суспільних відносин, їхній стрибкоподібний розвиток. Немаловажну роль грає також відставання («старіння», «консерватизм») права, що у чинність цього звичайно не поспіває за плином реального життя. Тут раз у раз виникають «позаштатні» ситуації, що вимагають державного регулювання. Право тому постійно коректується, приводиться у відповідність із новими умовами.
У результаті одні норми відпадають, інші з'являються, але, будучи знову виданими, не завжди скасовують старі, а діють як би нарівні з ними. Крім того, суспільні відносини неоднакові, і різні їхні види вимагають диференційованого регулювання із застосуванням різних методів. Свій вплив чинять розбіжність і рухливість меж між правовою й не правовою сферами, їх розширення або звуження. Нарешті, будь-яке національне право повинно відповідати міжнародним стандартам, морально-гуманістичним критеріям, принципам демократії. [13,466-468]
Все це робить юридичні колізії якоюсь мірою неминучими й природними. Більше того, на думку Ю. А. Тихомирова, було б спрощенням оцінювати їх тільки як сугубо негативні явища. «Колізії нерідко несуть у собі й позитивний заряд, тому що служать свідоцтвом нормального процесу розвитку або ж виражають законне домагання на новий правовий стан».[16,4]
До суб'єктивних причин колізій відносяться такі, які залежать від волі й свідомості людей - політиків, законодавців, представників влади. Це, наприклад, низька якість законів, пробіли в праві, непродуманість або слабка координація нормотворчої діяльності, невпорядкованість правового матеріалу, відсутність належної правової культури, юридичний нігілізм, соціальна напруженість, політична боротьба та ін. Причому одні з них виникають й існують усередині самої правової системи - внутрішньо системні, інші привносяться ззовні - позасистемні. [13,469]
Варто погодитися з думкою, що «було б невірно списувати на обєктивні причини ту чехарду в законодавстві, що є наслідком помилок і прорахунків у політиці, прямої або непрямої зневаги закономірностями правового регулювання».[18,37]
Існує кілька видів юридичних колізій і засобів їх розв'язання.
. Насамперед юридичні колізії можна розділити на чотири групи: 1)колізії між нормативними актами або окремими правовими нормами; 2)колізії в правотворчості (безсистемність, дублювання, видання взаємовиключних актів); 3) колізії в правозастосуванні (різнобій у практиці реалізації тих самих приписань, непогодженість управлінських дій); 4) колізії повноважень і статусів державних органів, посадових осіб, інших владних структур й утворень.
. Колізії між законами й підзаконними актами. Дозволяються на користь законів, оскільки закони мають верховенство й вищу юридичну чинність. Особливість даних протиріч у тім, що вони носять найпоширеніший, масовий характер і заподіюють інтересам держави й громадян найбільшу шкоду.
. Колізії між Конституцією й всіма іншими актами, у тому числі законами. Розв'язуються на користь Конституції.
На рівні практичного правозастосування відповідні органи й посадові особи при виявленні колізій звичайно керуються наступними правилами:
а) якщо суперечать один одному акти одного й того самого органа, але видані в різний час, то застосовується останній за принципом, запропонованим ще римськими юристами: пізніше виданий закон скасовує попередній у всьому тому, у чому він з ним розходиться;
б) якщо колізійні акти видані одночасно, але різними органами, то застосовується акт, що має більш високу юридичну чинність (наприклад, закон і указ, указ і урядова постанова, постанова Уряду й акт галузевого міністерства), тобто за основу береться принцип ієрархії нормативних актів;
в) якщо розходяться загальний і спеціальний акти одного рівня (колізії по горизонталі), то застосовується останній; якщо різного рівня (колізії по вертикалі), те загальний. Подібні акти або норми іноді називають конкуруючими.
У цілому способами розв'язання колізій є: