природною складовою дієти західного світу, але стала нею у XIX столітті. Окрім цього, кава, містячи кофеїн, розглядається як слабкий наркотик. Але тих, хто надміру вживає каву, у західній культурі не вважають за наркоманів. У той же час, у деяких країнах терпимо ставляться до маріхуани, а вживання кави, алкоголю не схвалюють. Отже, за допомогою соціологічного мислення можна дати відповідь на питання, що виникають в реальному житті людей.
Як зауважує Н. Смелзер, соціологія намагається зрозуміти, "чому люди поводяться певним чином, чому вони утворюють групи, відправляються на війну, поклоняються чомусь, одружуються, голосують" тощо. Володіння розвинутим соціологічним мисленням необхідна передумова вивчення людини у її суспільних взаємодіях.
Як і кожна наука, соціологія має функції, які випливають з її предмета. Найважливіші з них наступні:
•описова функція (дескриптивна), суть якої полягає у дослідженні соціальної реальності, результатом чого є узагальнено типова картина останньої. Соціологія спроможна "сфотографувати" об'єктивну діяльність і подати її об'єктивний "портрет";
•пізнавальна (гносеологічна) функція, яка полягає у відтворенні соціальної реальності, її усвідомленні, поясненні, накопиченні знань про соціальні процеси, що поступово призводять до можливості свідомого керування соціальними перетвореннями та соціальними змінами;
•прогностична функція, яка полягає у можливості (на підставі вивчення соціальної дійсності) виробляти наукові прогнози щодо майбутнього. Саме тому інколи дану функцію називають футурологічною. Соціологія як наука створює і узагальнює уявлення про моделі бажаного стану суспільства або окремих його структурних елементів у майбутньому, дає зважену, науково вивірену оцінку перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого явища;
•соціально-технологічна функція, яка зумовлює створення соціальних технологій, на основі яких може відбутися удосконалення суспільства, окремих його частин. Соціальні технології розглядаються як система засобів, необхідних для вирішення конкретних практичних завдань розвитку суспільства. У межах соціології виробляється комплекс методів, способів, організаційних заходів по впровадженню ефективних соціальних технологій у життя;
• соціально-управлінська функція, яка обумовлює теоретикометодологічну розробку та прийняття управлінського рішення. Значення даної функції особливо зростає в умовах сьогодення, коли значно посилюється потреба у цілеспрямованому впливові на соціальні процеси, зростає вага та цінність управлінських рішень на мікро і макрорівнях соціуму.
Діючи в органічній єдності, ці функції відтворюють інші, які реально відображають певні аспекти основних функцій. В тих чи інших ситуаціях
вони можуть набувати статусу самостійних, але ця самостійність має досить відносний характер.
Такими похідними функціями можуть бути:
••світоглядна;
••просвітницька;
••евристична;
••прагматична або життєво-орієнтаційна.
Місце соціології у системі суспільних наук
Особливості предмета соціології та її функції визначають місце даної науки у системі суспільних дисциплін. Органічно вписуючись
У системі наукового знання соціологія вже з моменту свого народження посіла чільне місце серед загалу інших наук.
Фундатор соціології О.Конт вибудував, як відомо, класифікацію наук, починаючи від найпростішої (математики) і закінчуючи найскладнішою (соціологією). Маловідомий сучасному українцеві перший доктор соціології в Україні М.Шаповал (1882-1932 рр.) зауважував: "Після того, як значна більшість людей навчиться розуміти природу суспільної організації, коли суспільне життя стане предметом пильного вивчення, соціологія стане справою не окремих піонерів, а першою наукою, яку мусить пізнати людина".
Серед найголовніших особливостей соціології як науки слід виокремити наступні:
•соціологія є генералізуючою наукою, яка вивчає типові, родові, повторювальні у часі і просторі процеси на відміну від індивідуалізуючи наук, предметом яких є унікальні, неповторні у просторі і часі, явища. На цю відмінність соціології перший вказав американський вчений російського походження П.Сорокін. Візьмемо для прикладу два соціальні явища: Французька буржуазна революція та Велика Вітчизняна війна. Якщо історія - індивідуалізуюча наука - у вивченні даних явищ буде робити наголос на унікальному, неповторному, оригінальному, що зумовлюється специфічністю та індивідуальністю даних явищ (Велика Вітчизняна, французька буржуазна), то соціологія - генералізуюча наука - зосереджуватиме увагу на соціально типовому, повторювальному, подібному у явищах, що взято за приклад (революція, війна);
•якщо конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства (наприклад, економіка - економічну сферу, юриспруденція - правову, політологія - політичну), то соціологія вивчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що притаманне кожній сфері життя суспільства, але не є предметом їх спеціального вивчення. Саме тому часто зустрічаємо такі словосполучення: соціально-економічні, соціально-політичні, соціальноправові, соціально-культурні явища, процеси, феномени тощо;
•соціологія вивчає зв'язки між різними сферами життя суспільства. Наприклад, економічні цикли - це предметна сфера економіки, а правопорушення та злочини - це сфера вивчення права. Для соціології важливим буде встановити співвідношення, що фактично виходять за
межі згадуваних дисциплін. Так, соціологію буде цікавити те, як саме змінюється динаміка правопорушень, злочинів відповідно до циклів економічного розвитку;
•соціологія слугує методологією для інших гуманітарних І дисциплін. У її межах розробляється та удосконалюється методологія та методика конкретних соціологічних досліджень. Результати проведених досліджень мають широке використання в усіх суспільних дисциплінах;
•подальший розвиток соціології та інших суспільних наук, починаючи з 30- х років XX століття, обумовлює виникнення та розширення нових галузей знань: біосоціології, соціопсихології, соціоніки, соціолінгвістики,
соціальної екології тощо.
Система суспільних наук являє собою систему передусім тому, що всі її структурні елементи, маючи конкретний предмет дослідження, пов'язані між собою.
Сукупність наук, що вивчають один і той же об'єкт та поєдних між собою логічними зв'язками, спільними законами, категоріями та методами, називається міждисциплінарною матрицею.
До міждисциплінарної матриці соціологічного знання належать такі науки як філософія, історія, економіка, психологія, антропологія та інші.
Але специфіка соціології в тому, що саме соціологічне знання внутрішньо теж глибоко диференційоване і являє собою функціонально пов'язану систему.
Сукупність галузевих напрямків соціології, її окремих сфер та підсистем називається внутрішньо дисциплінарною матрицею. До неї належать: соціологія міста, соціологія культури, соціологія релігії, соціологія праці, соціологія сім'ї, етносоціологія та багато інших.
Структура соціологічного знання
Сучасна соціологія - це складно структурована галузь наукового знання. Є різні підходи до розуміння структури соціології. Найбільш відомим є підхід до розуміння структури соціології, започаткований Р.Мертоном - сучасним американським соціологом. За його концепцією, соціологія має трирівневу структуру.
Перший рівень - загальна соціологія або теоретична соціологія , або загальна соціологічна теорія. Вона подає абстрактно-узагальнений аналіз суспільства як такого, досліджує соціально-повні процеси, виявляє загальні закони функціонування суспільства, його окремих частин, визначає концептуальні засади соціології, в межах загальної соціології формулюються та обґрунтовуються концепції соціальної дії, соціальної взаємодії, соціального обміну, структурного функціоналізму, конфліктології тощо.
Другий рівень - соціологія конкретного суспільства, яка описується двома відносно самостійними теоретичними підсистемами:
•спеціальними соціологічними теоріями, що вивчають соціальні зв'язки між суспільством уцілому і даною сферою спільного життя, тобто, власне соціальну сферу, а також утворення людьми окремих груп, спільнот
(наприклад, соціологія особистості, гендерна соціологія, соціологія міста, соціологія соціальних відхилень, соціологія адаптацій, соціологія бідності тощо);
•галузевими соціологіями, які вивчають соціальні аспекти різних видів людської діяльності, (наприклад, соціологія бізнесу, соціологія праці, соціологія освіти, соціологія релігії, соціологія політики тощо).
Спеціальні соціологічні теорії та галузеві соціології мають більш вузьку зону вжитку порівняно із загальною соціологією, тому їх інколи називають "малі соціології".
Третій рівень - рівень конкретних соціологічних (емпіричних) досліджень, які проводяться за допомогою спеціальних процедур та дослідницьких методик з метою отримання нового знання про соціальну реальність.
Досить розповсюдженим у сучасній соціології є підхід до структурування соціологічного знання з точки зору мети та завдань дослідження, згідно з яким виокремлюють:
•фундаментальну соціологію, яка спрямована на побудову самої теорії, методології, на подальший розвиток власне науки соціології;
•прикладну соціологію, спрямовану на вирішення практичних завдань, що стоять перед суспільством, та вироблення практичних рекомендацій щодо удосконалення функціонування суспільних механізмів.
Ускладних умовах сьогодення, коли Україна знаходиться у стані реформування, фундаментальна наука переживає не найкращі свої часи. В умовах запровадження ринкових відносин здатність до виживання демонструє переважно прикладна соціологія, причому попит на неї обмежується, як правило, ринком політичних послуг (зокрема, електоральних), а також маркетинговими дослідженнями.
Широко відомим є також підхід до структури соціології з точки зору методів та рівня отриманого знання, згідно з яким виокремлюють:
•теоретичну соціологію, яка спрямована на вивчення сутності суспільства, закономірностей його функціонування з пріоритетним значенням класифікації, систематизації, узагальнення, абстрагування тощо;
•емпіричну соціологію, яка має на меті накопичення фактичного матеріалу, аналіз документів, статистики, спостереження тощо.
Зточки зору предмета вивчення розрізняють:
•макросоціологію, яка спрямована на вивчення суспільства як цілісного організму або окремих його складових (увага зосереджена на дослідженні структурних компонентів суспільства, великих соціальних груп, світових систем тощо);
•мікросоціологію, яка спрямована на вивчення повсякденного життя людини у її найближчому оточенні (у центрі уваги міжособистісні взаємодії людей з акцентом на дослідженні ) особливостей поведінки, мотивацій, спілкування тощо).
Мікросоціологію ще називають інтерпресивною (пояснюючою), або
гуманістичною соціологією, тому що вона спрямована на вивчення життєвого світу людини, її поведінки у малих групах.
Питання для самоперевірки і повторення
1.Яке місце займає соціологія в системі сучасних наук ?
2.Чим відрізняється соціологія від інших наук про суспільство?
3.Як визначається об'єкт і предмет соціології? В чому полягає їх відмінність?
4.Що ви розумієте під терміном «соціальне»?
5.Що таке «соціальний закон»?
6.За якими критеріями здійснюють типологізацію соціальних законів?
7.Якими основними категоріями оперує соціологія?
8.Що ви розумієте під методом(методами) і прийомами соціології?
9.В чому відмінність позитивізму від розуміючої соціології?
10.Якою є структура соціологічного знання?
11.Чим відрізняється теоретична соціологія від емпіричної соціології?
12.Чим відрізняється макросоціологія від мікросоціології?
13.У чому суть основних функцій соціології?
14.Що дає знання соціології сучасній людині?
15.Чому зростає значення соціології в наш час?
16.Чим різняться соціологія як наука від соціології як навчального предмета? 17.В чому проявляється зв'язок соціології з іншими науками?
Рекомендована література з теми
Гідденс Е. Соціологія. Пер. з англ.. К., 1999.
Дюркгейм. 3. Социология, ее предмет, метод, предназначение. М., 1995.
К дискуссии о предмете// Социологические исследования. 1991, № 7, 9, 11.
Комаров В. С. Введение в социологию: Учебное пособие для высших учебных заведений. М., 1994.
Маковецький А.М. Соціологія. Чернівці, 2000.
Основи социологии: Курс лекций// Под ред. А. Г.Зифендиева,
М.,1991.
Піча В. М. Предмет, структура, функції соціології. Львів, 1994. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. посіб., К., 1999. Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія: Посібник для підготовки до іспитів. – К., 2002.
Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс. К.,1996. Рущенко І.П. Соціологія: курс лекцій. X., 1996. Смелзер Н. Социология. Пер. с англ. М., 1994. Современная американская социология. М., 1994.
Соціологія: Підручник /За ред. В.Г. Городяненка. К., 2002. с. 9-29. Соціологія: терміни, поняття, персоналі'!. Навчальний словникдовідник / За заг. ред. В.М. Пічі. К. ; Львів, 2002.