Соціальні технології в системі управління трудовими процесами, засади їх застосування. Інструментальні поняття «процедура», «операція». Модель соціальної технології.
Керівництво як складова соціального управління. Соціологічна сутність керівництва.
Прямі й зворотні зв'язки. Форми зворотних зв'язків. Методи і стиль керівництва. Бюрократія і демократія. Риси керівника-підприємця.
Функції керівника в управлінні виконанням службових обов'язків. Роль керівника, його авторитет і лідерство в управлінні взаєминами.
Тема 10. Соціологія релігії
Релігія як соціальне явище. Види релігій, їх еволюція. Особливості соціологічного вивчення релігії. Місце соціології в системі наук про релігію. Однобокість тлумачення релігій в радянські часи.
Релігія як соціальний інститут. Функції інституту релігії. Поняття «секуляризація». Релігійна ситуація в Украйні. Політика в сфері релігії.
Тема 11. Соціологія сім'ї та молоді
Соціальна сутність сім'ї та шлюбу. Класифікація сімейно-шлюбних відносин. Проблеми розвитку сучасної сім'ї. Майбутнє сім'ї. Сутність, предмет, об'єкт, функції соціології молоді. Основні поняття соціології молоді. Молодіжна проблематика у вітчизняній соціології.
Тема 12. Соціологія конфлікту
Конфлікт як складний соціальний феномен. Зміст та структура конфліктів. Основні функції конфлікту. Історія розробки проблеми конфлікту. Розробка теорії конфлікту в XX столітті.
Динаміка соціальних конфліктів. Основні стадії конфлікту (стадія, що передує конфлікту, конфліктна стадія, стадія вирішення конфлікту, після конфліктна стадія).
Типи й види конфлікту. Природа соціальних конфліктів у сучасному українському суспільстві
ІІ РОЗДІЛ. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ.
Тема 1. Соціологія як самостійна наука про суспільство
Об'єкт та предмет соціології як науки
Етимологічне слово "соціологія" походить від таких складових: лат. зосіетаз - суспільство, зосіиз - товариш, компаньйон та грец. льогоз - слово, наука, вчення. Соціологія відноситься до групи наймолодших наук, її вік ще не досяг навіть двохсот років. Вона виникла у середині XIX століття. Одним із фундаторів соціології як науки вважають французького філософа, родоначальника позитивізму Огюста Конта -людину, яка дала ім'я новій науці. Загальноприйнятою є думка, що О. Конт-батько соціології, а К. СенСімон - хрещений батько, матінка - Велика французька революція.
Кожна наука має свій об'єкт та предмет дослідження. Об'єкт будь-якої науки - це емпірично (у досвіді) дана об'єктивна реальність, на яку спрямовується увага науковця, дослідника та керований ним процес дослідження. Об'єкт науки може бути однаковим для багатьох наук. Якщо говорити про соціологію, то вже етимологія цього слова дозволяє припустити, що об'єктом соціології виступає соціальна реальність або суспільство. У той же час суспільство є об'єктом для дослідження інших наук, а саме: філософії, культурології, психології, економіки, політології тощо. Разом з тим, ці науки, маючи спільний об'єкт для дослідження, суттєво розрізняються за предметом дослідження.
Предмет науки - це окремі специфічні сторони, властивості, відношення об’єкта.
Що ж виступає предметом соціології? Незважаючи на те, що дана проблема не є новою для наукового співтовариства, єдиної точки зору, на жаль, не існує. Тому дискусії з цього приводу тривають до цього часу.
Так, деякі автори для більш точного визначення предмета соціології застосовують ряд важливих ключових понять. Наприклад, Т. Заславська виокремлює категорію "соціальна спільність» як основоположне поняття, за яким визначає соціологію як "науку про закономірності функціонування, розвитку та взаємодії спільнот різного рівня".
Інші вчені наголошують на категоріях "соціальний зв'язок", "соціальні відносини", а соціологію визначають як "науку про закони суспільного зв'язку" (наприклад, М. Шаповал).
Провідний американський соціолог Н. Смелзер, оперуючи категорією "соціальна група", визначає соціологію "як своєрідний спосіб вивчення людей з точки зору їх об'єднання у групи".
Сучасний американський соціолог Е. Гідденс, наголошуючи на понятті "соціальний інститут", тлумачить соціологію як "науку про соціальні інститути індустріального суспільства". Йому ж належить визначення предмета соціології як науки, що "вивчає людське соціальне життя, життя соціальних груп та суспільств".
Слід зауважити, що предмет науки не може бути раз і назавжди даним, стабільним, незмінним, сталим. Він об'єктивно має знаходитися в русі, бути плинним, як і весь процес пізнання.
Рухливість, динамічність предмета соціології зумовлена як прогресом власне науки, так і потребами і розвитком самого суспільства.
Найбільш повним визначенням предмета соціології є визначення відомого російського соціолога В. Ядова: "Соціологія - це наука про становлення, розвиток, зміни та перетворення, про функціонування соціальних спільностей і форм їх самоорганізації: соціальних систем, соціальних структур та інститутів. Це наука про соціальні зміни, що викликаються активністю соціального суб'єкта; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв'язку та взаємодії між багатоманітними соціальними спільностями; наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки".
Закони та категорії соціології
Маючи об'єктом вивчення суспільство, соціологія виявляє у зв'язках, відносинах між людьми багато чого загально необхідного, незмінного, стійкого, повторювального. Такі зв'язки та відносини, що мають переважно причинно-наслідковий характер, дістали назву закономірних, а в науці позначаються поняттям "соціальний закон".
Соціальні закони - це вираження істотних, необхідних, систематично відновлюваних відносин як у середині соціальних явищ та процесів, так і між ними. На думку вчених, соціальні закони слід розглядати як об'єктивні правила, основу яких утворюють інтереси, мотиви, прагнення людей до задоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці, у визнанні з боку оточення, у самовираженні та самопізнанні.
На відміну від законів природи, які діють із силою природних стихій, особливість соціальних законів полягає в тому, що вони виявляються у свідомій діяльності людей, не втрачаючи при цьому об'єктивності. Тому вчені доходять висновку, що в дійсності соціальні закони не є раз і назавжди даними, абсолютно незмінними; вони схоплюють, фіксують певні тенденції вірогідного зв'язку. Найчастіше соціальні законі розглядають як законитенденції. Отже, соціальний закон слід тлумачити як фундаментальне поняття соціології, як важливий методологічний орієнтир у людському пізнанні над органічного світу.
У науці існують різні підходи до структури соціальних законів. Так, ще О.Конт виділяв дві групи законів: закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи і окремих складових елементів та закони соціальної динаміки, які пояснюють соціальний розвиток та соціальні зміни.
Відома також структура соціальних законів за ступенем їхньої дії:
* загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загально соціологічні;
*специфічні, що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства, або у певних типах суспільств.
Найбільш розповсюдженою у сучасній соціології є точка зору, згідно з якою виокремлюють п'ять груп законів:
*закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна соціальна диференціація);
*закони, що встановлюють тенденції вірогідного зв'язку (наприклад, впровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);
*закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основними елементами соціального об'єкта (наприклад, демократичний політичний режим зумовлює політичний, економічний плюралізм);
*закони, що стверджують можливість або вірогідність зв'язків між соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності і суспільстві є змінним
іколивається разом з економічними циклами).
*закони, що фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами
( наприклад високо економічне суспільство спричинює тенденцію зростання злочинності всередині).
Пізнання соціальних законів призводить до прогнозованості розвитку суспільства, значно посилює роль та значення передбачення у соціології.
Будь-яка наука - це мислення у поняттях, понятійне мислення. Поняття (категорії) соціології— це форми мислення, які відображають найбільш суттєві властивості, сторони, відношення предметів, явищ і мають вираження у мовній формі. Саме за допомогою основних категорій ми можемо розкрити предмет науки, який фактично є понятійною (концептуальною) схемою соціальної реальності, відтвореною на теоретичному рівні.
Виділяють декілька основоположних категорій соціології. Виходячи з предмета даної науки, чільне місце у низці категорій належить поняттю «соціальне». Основні значення його такі: відтворення сутності суспільного життя як такого; позначення «речовини», що виникає як результат спілкування людей один з одним, взаємодії груп, інститутів тощо; віддзеркалення відносин рівності або нерівності індивідів та груп у суспільному житті; фіксація особливого аспекту всіх суспільних відносин, які кваліфікуються як соціально-економічні, соціально-політичні, соціальнокультурні тощо.
Серед інших базових категорій виокремлюють наступні:
*соціальна дія - найпростіша одиниця соціальної діяльності людей, яка пояснює дії індивіда, що орієнтовані на інших людей (соціальні дії завжди взаємні, а не однобічні);
*соціальна взаємодія - поведінка індивіда або групи, яка виражає характер та зміст відносин між людьми або групами, що розрізняються соціальним статусом та роллю;
*соціальні відносини - певна стійка система зв'язків між індивідами, яка склалася у процесі їхньої взаємодії;
*соціальна система - структурний елемент соціальної реальності, певне утворення, основними елементами якого є люди, їхні зв'язки та взаємодії, які утворюють одне ціле;
*соціальна спільність - відносно стійка сукупність людей, що являє собою певну форму людського співжиття.
Поряд з цими категоріями у соціології широковживаними є такі категорії, які обслуговують інші суспільні науки: статус, роль, норма, соціалізація, девіація тощо.
Функції соціології
Функції соціології (від лат. їипсііо - виконання, здійснення) - це роль та значення даної науки, її зовнішній вплив на систему відносин, що склалася у суспільстві.
Саме специфіка соціального знання визначає та обумовлює роль і значення даної науки у суспільстві.
Соціологія, як і будь-яка наука, є мисленням у поняттях і відрізняється від буденної свідомості логічністю, системністю, обґрунтованістю, доведеністю положень, знанням причин та наслідків. Але разом з тим саме соціологія має найтісніший зв'язок з буденною свідомістю, знанням, заснованим на "здоровому глузді". Наприклад, наркоманія, як форма девіантної поведінки молоді, перш ніж стати предметом вивчення науки соціології, має місце у реальному житті певної групи людей, і така ж поведінка належить конкретному носієві.
Ці особливості дали підставу англійському сучасному соціологу 3. Бауману визначити соціологію як "поширений коментар до досвіду повсякденного життя людей".
Оскільки соціологія вивчає життя людей у взаємодії, то її поле застосування надзвичайно широке, починаючи від суто особистісних проблем і закінчуючи глобальними, що стосуються усього людства.
Саме тому кожна людина, яка живе у суспільстві, має виховувати у собі соціологічну уяву, соціологічне світосприйняття, соціологічне мислення, під якими слід розуміти складові духовного світу людини, що дозволяють вивчати соціальне в індивідуальному, загальне у конкретному, розглядати власні дії з позиції суспільного контексту, поза звичним перебігом власного життя.
У 1959 році американський вчений Р. Міллс написав працю "Соціологічна уява", у якій обґрунтував, що будь-яку подію людського життя слід розглядати з двох сторін: особистісної і суспільної. Розвиваючи цю ідею, Е. Гідденс виклад підручника з соціології розпочинає з аналізу поведінкового акту людини - пиття кави. З одного боку, - це особистісна дія індивіда, з іншого ж, -суспільна. Адже пиття кави - не просто задоволення потреби у тамуванні спраги, а певна символічна дія, нагода для спілкування. Випиваючи каву, людина несвідомо залучається до суспільних та економічних відносин, оскільки виробництво, транспортування і розподіл кави вимагають здійснення ділових операцій, укладання контрактів між виробниками , продавцями і споживачами кави. Історично кава не була