Контрольная работа: Форми реальних інвестиції і особливості управління ними

Форми реальних інвестиції і особливості управління ними

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКІЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Контрольна робота з дисципліни

«Фінансовий менеджмент»

м. Алчевск 2011р.

Зміст

Вступ

І. Теоретична частина

. Форми реальних інвестиції і особливості управління ними

Висновок

ІІ. Практична частина

Задача № 1

Задача № 2

Задача № 3

Задача № 4

Задача № 5

Література

Вступ

Сьогодні економіка України переживає трансформаційний період. Йде докорінна ломка старого механізму управління економікою, його заміна ринковими методами господарювання, що доповнюються державним регулюванням. Від диктату виробника, дефіцитної економіки відбувається перехід до нової економічної системи, при якій виробництво буде значно більшою мірою підпорядковане інтересам задоволення суспільних потреб і зобов’язане працювати та організаційного устрою. Створення і нормальне функціонування нових підприємницьких структур неможливе без формування достатнього обсягу власного капіталу, нестача якого викликає необхідність здійснювати пошук додаткових джерел фінансування, використовуючи для цього як власні, так і позикові фінансові ресурси.

Одним з основних наслідків переходу до ринку стала докорінна зміна механізму фінансування реального сектора економіки. Різке скорочення участі держави в інвестиційному процесі спонукало економічних агентів до пошуку нових джерел забезпечення виробничої діяльності. Проте їхні можливості виявилися настільки обмеженими, що основну масу капіталовкладень у перехідній економіці України стали забезпечувати власні ресурси підприємства. Очевидно, що такі процеси позначилися на загальному стані інвестиційного процесу. Про це свідчить оцінка темпів інвестування в Україні за останні роки. Так, починаючи з 1997 p., обсяги інвестицій в основний капітал дещо зросли порівняно з попередніми періодами, коли спостерігався спад інвестиційної діяльності, і склали в 2003 р. 59 899 млн. грн. (у 1997 р. 12401 млн. грн..).

Складність сучасного етапу розвитку економіки полягає в тому, що в країні ще не створені сприятливі умови для ефективного формування капіталу його раціонального застосування. Тому наукові дослідження процесів утворення і функціонування капіталу дозволяють визначити економічну роль капіталу підприємницьких структур у стратегії і тактиці розвитку народного господарства України.

В умовах перехідної економіки управління різноманітними аспектами діяльності підприємства неможливе без вирішення фінансових проблем. Аналіз доцільності вибору способу розв'язання завдання, прийняття остаточного управлінського рішення в оцінці напрямків використання фінансових ресурсів потребує спеціальних знань, що одержали назву «Фінансовий менеджмент».

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Форми реальних інвестиції і особливості управління ними

Відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої може бути отримано прибуток або досягнуто соціальний ефект.

Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є отриманий від них прибуток. Залежно від протікання у часі процесів вкладення коштів і отримання прибутку від інвестицій виділяють три можливі форми:

послідовне протікання процесів: прибуток може бути отримано одразу після вкладення інвестицій у повному обсязі;

паралельне протікання процесів: прибуток може бути отриманий вже після введення першої черги об'єкта;

інтервальне протікання процесів (як у випадку інвестицій у фондові інструменти).

Залежно від виду вкладених інвестиційних ресурсів інвестиції можуть здійснюватися у формі:

грошових коштів та цільових банківських вкладів;

рухомого та нерухомого майна;

ноу-хау;

майнових прав та ін.

За формою одержання доходу інвестиції можна класифікувати на такі, що приносять матеріальні вигоди (грошові доходи, зменшення ризику, вихід на нові ринки збуту) і такі, що забезпечують соціальні вигоди (підвищення престижу підприємства, поліпшення умов праці та стану навколишнього середовища).

Залежно від напряму вкладень виділяють дві основні форми інвестицій: реальні і фінансові (рис. 1.1).

Основу інвестиційної діяльності підприємства становить реальне інвестування. На більшості підприємств це інвестування є в сучасних умовах єдиним напрямком інвестиційної діяльності. Це визначає високу роль управління реальними інвестиціями в системі інвестиційної діяльності підприємства.

Реальні інвестиції - це вкладення коштів у основні й оборотні виробничі засоби, в тому числі в матеріальні й нематеріальні активи.

Здійснення реальних інвестицій характеризується низкою особливостей, основними з яких є:

. Реальне інвестування є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Основна мета цього розвитку забезпечується здійсненням високоефективних реальних інвестиційних проектів, а сам процес стратегічного розвитку підприємства являє собою не що інше, як сукупність реалізовуються у часі цих інвестиційних проектів. Саме ця форма інвестування дозволяє підприємству успішно проникати на нові товарні і регіональні ринки, забезпечувати постійне зростання своєї ринкової вартості.

. Реальне інвестування знаходиться в тісному взаємозв'язку з операційною діяльністю підприємства. Завдання збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, розширення асортименту вироблених виробів і підвищення їх якості, зниження поточних операційних витрат вирішуються, як правило, в результаті реального інвестування. У свою чергу, від реалізованих підприємством реальних інвестиційних проектів багато в чому залежать параметри майбутнього операційного процесу, потенціал зростання обсягів його операційної діяльності.

. Реальні інвестиції забезпечують, як правило, більш високий рівень рентабельності в порівнянні з фінансовими інвестиціями.

Ця здатність генерувати більшу норму прибутку є одним із спонукальних мотивів до підприємницької діяльності в реальному секторі економіки.

. Реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству стійкий чистий грошовий потік. Цей чистий грошовий потік формується за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів навіть в ті періоди, коли експлуатація реалізованих інвестиційних проектів не приносить підприємству прибуток.

. Реальні інвестиції схильні до високого рівня ризику морального старіння. Цей ризик супроводжує інвестиційну діяльність як на стадії реалізації реальних інвестиційних проектів, так і на стадії постінвестіціонной їх експлуатації. Стрімке технологічний прогрес сформував тенденцію до збільшення рівня цього ризику в процесі реального інвестування.

. Реальні інвестиції мають високу ступінь проти-воінфляціонной захисту. Досвід показує, що в умовах інфляційної економіки темпи зростання цін на багато об'єктів реального інвестування не тільки відповідають, але в багатьох випадках навіть обганяють темпи зростання інфляції, реалізуючи ажіотажний інфляційний попит-підприємців на матеріалізовані об'єкти підприємницької діяльності.

. Реальні інвестиції є найменш ліквідними. Це пов'язано з вузькоцільовий спрямованістю більшості форм цих інвестицій, практично не мають у незавершеному вигляді альтернативного господарського застосування. У зв'язку з цим компенсувати в фінансовому відношенні невірні управлінські рішення, пов'язані з початком здійснення реальних інвестицій, вкрай складно.

Реальні інвестиції здійснюються підприємствами в різноманітних формах, основними з яких є (рис. 1.2).

Малюнок 1.2 Основні форми реального інвестування капіталу

. Придбання цілісних майнових комплексів.

Воно представляє собою інвестиційну операцію великих підприємств, що забезпечує галузеву, товарну або регіональну диверсифікацію їх діяльності. Ця форма реальних інвестицій забезпечує зазвичай "ефект синергізму", який полягає у зростанні сукупної ринкової вартості активів підприємств (в порівнянні з їх балансовою вартістю) за рахунок можливостей більш ефективного використання їх загального фінансового потенціалу, взаємодоповнення технологій та номенклатури продукції, що випускається, можливостей зниження рівня операційних витрат, спільного використання збутової мережі на різних регіональних ринках та інших аналогічних чинників.

. Нове будівництво. Воно представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану з будівництвом нового об'єкту із закінченим технологічним циклом по індивідуально розробленому або типовому проекту на спеціально відведених територіях. До нового будівництва підприємство вдається при кардинального збільшення обсягів своєї операційної діяльності в майбутньому періоді, її галузевої, товарної або регіональної диверсифікації (створення філій, дочірніх підприємств тощо).

. Реконструкція. Вона представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану з істотним перетворенням всього виробничого процесу на основі сучасних науково-технічних досягнень. Її здійснюють у відповідності з комплексним планом реконструкції підприємства з метою радикального збільшення його виробничого потенціалу, істотного підвищення якості продукції, що випускається, впровадження ресурсозберігаючих технологій і т.п. У процесі реконструкції може здійснюватися розширення окремих виробничих будівель і приміщень (якщо нове технологічне обладнання не може бути розміщено в діючих приміщеннях); будівництво нових будівель і споруд того ж призначення замість ліквідованих на території діючого підприємства, подальша експлуатація яких з технологічних або економічних причин визнана недоцільною.

. Модернізація. Вона представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану з удосконаленням і приведенням активної частини виробничих основних засобів в стан, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів та устаткування, використовуваних підприємством у процесі операційної діяльності.

. Оновлення окремих видів устаткування. Воно представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану із заміною (у зв'язку з фізичним зносом) або доповненням (у зв'язку зі зростанням обсягів діяльності або необхідністю підвищення продуктивності праці) наявного парку обладнання окремими новими їх видами, не міняють загальної схеми здійснення технологічного процесу. Оновлення окремих видів устаткування характеризує в основному процес простого відтворення активної частини виробничих основних засобів.

. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи. Воно представляє собою інвестиційну операцію спрямовану на використання в операційній і видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху.

Інноваційні інвестиції в нематеріальні активи здійснюються в двох основних формах: а) шляхом придбання готової науково-технічної продукції та інших прав (придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки; придбання ноу-хау; придбання ліцензій на Френчайзінг і тощо), б) шляхом розробки нової науково-технічної продукції (як у рамках самого підприємства, так і на його замовлення відповідними інжиніринговими фірмами). Здійснення інноваційного інвестування в нематеріальні активи дозволяє істотно підвищити технологічний потенціал підприємства у всіх сферах його господарської діяльності.

. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів. Воно представляє собою інвестиційну операцію, спрямовану на розширення обсягу використовуваних операційних оборотних активів підприємства, що забезпечує тим самим необхідну пропорційність (збалансованість) у розвитку позаоборотних і оборотних операційних активів у результаті здійснення інвестиційної діяльності. Необхідність цієї форми інвестування пов'язана з тим, що будь-яке розширення виробничого потенціалу, що забезпечується раніше розглянутими формами реального інвестування, визначає можливість випуску додаткового обсягу продукції. Однак ця можливість може бути реалізована тільки при відповідному розширенні обсягу використання матеріальних оборотних активів окремих видів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо).

Всі перелічені форми реального інвестування капіталу можуть бути зведені до трьох основних його напрямками: капітального інвестування чи капітальним вкладенням (перші п'ять форм); інноваційному інвестуванню (шоста форма) та інвестування приросту оборотних активів (сьома форма).

Вибір конкретних форм реального інвестування капіталу підприємства визначається завданнями галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості його діяльності (спрямованими на розширення обсягу операційного доходу), можливостями впровадження нових ресурсо-і трудозберігаючих технологій (спрямованими на зниження рівня операційних витрат), а також потенціалом формування інвестиційних ресурсів ( грошових та інших активів, що залучаються для здійснення вкладень в об'єкти реального інвестування).

Специфічний характер реального інвестування капіталу та його форм зумовлює певні особливості його здійснення на підприємстві. При високій інвестиційної активності підприємства з метою підвищення ефективності управління використанням капіталу в процесі реального інвестування розробляється спеціальна політика такого управління.

Політика управління використанням капіталу в процесі реального інвестування представляє собою частину загальної політики його використання в інвестиційному процесі підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.

Процес формування політики управління використанням капіталу в процесі реального інвестування здійснюється в розрізі наступних основних етапів (рис. 1.3).

. Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді. У процесі цього аналізу оцінюється рівень інвестиційної активності підприємства в попередньому періоді і ступінь завершеності розпочатих раніше реальних інвестиційних проектів і програм.

• На першій стадії аналізу вивчається динаміка загального обсягу інвестування капіталу в приріст реальних активів, питома вага реального інвестування у загальному обсязі інвестицій підприємства у передплановому періоді.

• На другій стадії аналізу розглядається ступінь реалізації окремих інвестиційних проектів і програм, рівень освоєння інвестиційних ресурсів, передбачених на ці цілі, в розрізі об'єктів реального інвестування.

• На третій стадії аналізу визначається рівень завершеності розпочатих раніше реальних інвестиційних проектів і програм, уточнюється необхідний обсяг інвестиційних ресурсів для повного їх завершення.

Малюнок 1.3 Основні етапи формування політики управління використанням капіталу в процесі реального інвестування

2. Визначення загального обсягу реального інвестування капіталу в майбутньому періоді. Основою визначення цього показника є планований обсяг приросту основних засобів підприємства в розрізі окремих їх видів, а також нематеріальних і оборотних активів, що забезпечує приріст обсягів його виробничо-комерційної діяльності. Обсяг цього приросту уточнюється з урахуванням динаміки обсягу раніше незакінченого капітального будівництва (незавершених капітальних вкладень).