Контрольная работа: Економічний аналіз лісопромислового комплексу

- Кабінет Міністрів України; 2 - Міністерство лісів України; З - Міністерство економіки України; 4 - корпорація; 5 - обласна рада народних депутатів; 6 - обласне управління лісами; 7 - державна дирекція лісів; 8 - лісове господарство; 9 - побічне користування лісом; 10 - лісозаготівлі; II - охорона лісу; 12 - науково-дослідні організації; 13 - зовнішньоторговельна фірма; 14 - асоціація з переробки деревини; 15 - лісопиляння; 16 - деревообробка; 17 - меблеве виробництво; 18 - лісохімія; 19 - інші підприємства; 20 - фірма «Меблі»; 21 - науково-дослідна організація; 22 - Лісбанк

У територіальному розрізі замість існуючих лісо-виробничих об'єднань доцільно створити державні управління лісами з підпорядкуванням обласним радам народних депутатів і координуючому органу - Міністерству лісів України. Управління лісами виступатиме господарем усіх лісів території (державних, колгоспних, військових), тобто у межах області усі ліси перебуватимуть у віданні управління.

Замість існуючих лісокомбінатів та лісгоспів доцільно створити лісові комплекси - державні лісові дирекції, які виконуватимуть дві основні функції: охорону лісу та лісозаготівельні роботи. Все це сприятиме вирішенню екологічних, економічних і соціальних проблем.

Виробничі особливості і розміщення галузей

Початковою стадією у лісо-виробничому комплексі є лісове господарство і лісозаготівля. Підприємства галузі зайняті лісорозведенням, а також рубанням лісу, трелюванням його до транспортних шляхів, доставкою до споживача. В Україні виділяють два великі лісозаготівельні райони: Поліський і Карпатський. Значних змін зазнав характер праці у цій галузі, особливо у Карпатах. Використання техніки прискорило і полегшило роботу лісозаготівельників. Відійшло в минуле сплавляння дерев плотами по річках, розібрано більшість вузькоколійних залізничних шляхів, якими транспортували ліс. Основна частка деревини вивозиться тепер з гір лісовозами, що завдає значної шкоди довкіллю.

Підприємства деревообробної промисловості розміщені більш рівномірно на території країни, що спричинено впливом різних факторів на розміщення підприємств окремих підгалузей. Так, лісопильна промисловість (розпилювання деревини на дошки) розвинута переважно в районах лісозаготівель, тобто Карпатах, Поліссі. Сюди ж тяжіють і підприємства з виробництва деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит, фанери, що дозволяє комплексно використовувати відходи на лісокомбінатах.

Меблева промисловість і виготовлення деталей для житлового й промислового будівництва орієнтується значною мірою на споживача, а тому розміщується у великих містах: Києві, Харкові, Львові, Одесі, Луганську, Дніпропетровську, Донецьку. Важливим залишається для цих виробництв сировинний фактор, хоча його роль зменшується через дедалі більше використання для виготовлення меблів деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит. Найбільшими центрами виробництва меблів у лісопромислових районах або недалеко від них є Житомир, Ужгород, Мукачеве. Багато меблевих підприємств розташовано у невеликих містах (Карпати, Полісся) та поблизу великих міст в інших районах України.

Целюлозно-паперова промисловість розміщується під впливом таких чинників, як наявність сировини, води, електроенергії, що зумовлено технологічними особливостями процесу виробництва. Для виготовлення 1 т целюлози необхідно 350 м куб води і 5 м куб деревини. Зосереджені підприємства галузі переважно у лісопромислових районах - Поліському та Карпатському. Найбільшими підприємствами галузі є Жидачівський картонно-паперовий комбінат (Львівська область), Понінківський целюлозно-паперовий комбінат, Корюківська (Чернігівська область), Рахівська (Закарпатська область) картонні та Малинська (Житомирська область) паперова фабрики, Херсонський (у Цюрупинську) та Ізмаїльський целюлозні заводи.

Підприємства лісохімічної промисловості, поряд з відходами лісової, деревообробної і целюлозно-паперової галузей промисловості, зібраною живицею хвойних дерев, широко використовують як сировину також відходи сільськогосподарського виробництва (лушпиння соняшника, качани кукурудзи та ін.). Найпотужніша група підприємств галузі історично сформувалася у Закарпатті (Свалявський, Перечинський і Великобичківський лісохімкомбінати). Ще п'ять підприємств також пов'язані з лісопромисловими районами. Вони працюють у Вигоді (Івано-Франківська область), Києві, Славуті (Хмельницька область), Коростені (Житомирська область), Клевані (Рівненська область). Крім синтетичних смол, каніфолі, оцтової кислоти, метилового спирту і т. ін., важливою продукцією лісохімії є кормові дріжджі. Вони виробляються у Запоріжжі та Білгороді-Дністровському.

Проблеми та перспективи розвитку комплексу

Основними проблемами розвитку лісо-виробничого комплексу є дефіцит сировини, недостатньо повна переробка деревини, забруднення довкілля (особливо води) целюлозно-паперовими й лісохімічними підприємствами, мала забезпеченість потреб країни продукцією комплексу (тільки 55% потреб у папері й картоні задовольняється за рахунок власного виробництва). Тому важливими напрямками розвитку лісо-виробничого комплексу є раціональне використання власних лісових ресурсів, налагодження їх імпорту, модернізація підприємств з метою налагодження комплексної переробки деревини і зведення до мінімуму шкідливих для природи відходів виробництва.

Підвищення якості продукції є актуальним для всіх галузей, у тому числі й для меблевої промисловості, продукція якої експортується.

Важливою проблемою є спорудження підприємств для забезпечення країни власною целюлозою за рахунок підвищення рівня використання деревини, а також переробки соломи, якої в Україні є достатньо. Це дасть можливість забезпечувати потреби нашої держави у картонній тарі, а також у папері, що сприятиме розвитку національного книгодрукування і преси.

Продукція лісо-виробничого комплексу використовується у будівництві, гірничодобувній і хімічній промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві, сфері послуг (особливо папір). Важливе значення комплексу і у забезпеченні безпосередніх потреб населення (продукти харчування, меблі, зошити, сірники тощо). За часткою зайнятих (менше 5%) і вартістю продукції (менше 3%) лісо-виробничий комплекс належить до найменших міжгалузевих комплексів України. Значною мірою це пов'язано з його обмеженою сировинною базою у нашій країні. Як наслідок, сировину, а також папір, целюлозу Україна змушена імпортувати з інших країн.

3.   Інвестиційний аналіз проекту

лісопромисловий рентабельність інвестиційний проект

Визначити ефективність інвестиційного проекту.

Для визначення доцільності залучення та впровадження інвестицій необхідно розрахувати наступні показники:

−   чисту теперішню вартість;

−    внутрішню ставку доходу;

−    період окупності;

−    індекс прибутковості.

Визначити чистий дохід, витрати, коефіцієнт дисконтування та дисконтова ний грошовий потік.

Тривалість інвестиційного проекту складає 4 роки. Збільшення обсягу випуску продукції та об’єму витрат - 15% щорічно.

Коефіцієнт дисконтування в майбутньому періоді (PVIF) розраховується за формулою:

де PVIF - процентний фактор дисконтування;- ставка дисконту;- кількість років або періодів.

Чиста теперішня вартість проекту (NPV) дозволяє одержати узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом розуміється різниця між приведеною до справжньої вартості сумою чистого потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. NPV розраховується при заданій нормі дисконтування (приведення) за формулою:

де S_t - грошовий потік за період t;- необхідна ставка прибутковості інвестицій;- теперішня вартість очікуваних грошових потоків

А₀ (NI) - теперішня вартість первісних інвестицій проекту.

Так як NPV>0 проект приймається.

Чистий потік платежів містить у вигляді доходів прибуток від виробничої діяльності і амортизаційні відрахування, а в якості витрат - інвестиції в капітальне будівництво, відтворювання зношених в період виробництва основних фондів, а також інвестиції на створення і накопичення оборотних коштів.

NPV обов’язково враховує дисконтну ставку, що тяжіє до зростання при підвищенні процентів за позики та темпів інфляції. Із збільшенням процентів за позики зростають витрати на фінансування проектів, а тому грошові потоки від проектів мають бути дисконтована за вищою ставкою, ніж в умовах зменшення процентів за позики.

Внутрішня ставка доходу (IRR) - є популярним засобом оцінки доцільності інвестицій. IRR - це міра прибутковості, за якої теперішня вартість грошових потоків дорівнює вартості початкових інвестицій. Отже, IRR - це дисконтна ставка, за якої NPV дорівнює нулю. Значення ставки, при якій проект відхиляють, називають граничною ставкою. Виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту, враховують розмір граничної ставки, після визначення якої прогнозують майбутні грошові потоки та розраховують IRR.

Переваги цього метода:

·   враховує зміну вартості грошей з часом;

·    представляє картину беззбитковості проекту.

Період повернення вкладених інвестицій (DPB), протягом якого інвестор може повернути капітальні вкладення. Тобто, термін окупності (DPB) визначається як період часу, протягом якого інвестиції будуть повернені за рахунок доходів, одержаних від реалізації інвестиційного проекту. Більш того, під терміном окупності в ринкових умовах мається на увазі тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, _дисконтована у момент завершення інвестицій, рівна сумі інвестицій.

Це один з найпоширеніших і зрозумілих показників, особливо для попередньої оцінки ефективності інвестицій, оскільки дає можливість швидко проаналізувати ефективність невеликих за масштабами проектів та порівняти альтернативні вкладення ресурсів. При розрахунку DPB, прийнятому в західних фірмах, враховуються всі початкові інвестиції (капітальні і експлуатаційні витрати), а при альтернативному розрахунку на вітчизняних підприємствах враховується лише початкові капіталовкладення. Інвестиційний проект буде схвалено у разі, коли період окупності для компанії буде прийнятним.

Рівняння для визначення DPB можна записати в наступному виді:

Де h - термін окупності

К_в - сумарні капітальні вкладення в інвестиційний проект.

Величина h визначається шляхом послідовної надбавки членів ряду дисконтованих доходів до тих пір, поки не буде одержана сума, яка дорівнює об’єму інвестицій або перевищує його. На величину терміну окупності, окрім інтенсивності надходження доходів, істотно впливає норма дисконтування доходів, що використовується у розрахунках.

Показник DPB може бути використаний для оцінки не тільки ефективності інвестицій, але і рівня інвестиційних ризиків, пов’язаних з ліквідністю, оскільки, чим більше період реалізації проекту до повної його окупності, тим вищий рівень інвестиційних ризиків.

Індекс прибутковості представляє собою відношення отриманого економічного ефекту від реалізації інвестиційного проекту до сумарної величини капітальних вкладень. Він показує, скільки гривень прибутку підприємство отримає від однієї гривні інвестицій. При порівнянні декількох альтернативних проектів вибирають той, індекс прибутковості якого є вищим.

де З_t - витрати на t-м кроці;

к - сума дисконтова них капіталовкладень.

Сутність цього методу полягає у порівнянні теперішньої вартості майбутніх грошових потоків із вартістю початкових інвестицій. Так як РІ більше за одиницю то проект приймється. Не залежно від того, який метод застосувати - NPV чи PI, висновок буде один. Але слід зауважити, що ці два методи по-різному оцінюють пріоритетність ухвалених альтернативних проектів.

Джерело фінансування інвестиційного проекту кредит отриманий підприємством під 25% річних.

Розрахунок показників ефективності інвестиційного проекту

Чистий дохід розраховується як сума чистого доходу підприємства за 2012 рік та виручка за перший рік реалізації інвестиційного проекту.

Собівартість - це сума собівартості підприємства за 2012 рік та витрат за перший рік реалізації інвестиційного проекту.

Основні економічні показники діяльності підприємства, тис.грн