Зміст
1. Аналіз основних економічних показників
. Аналіз галузі. Лісопромисловий комплекс
. Інвестиційний аналіз проекту
Додаток А Галузь діяльності підприємства
Додаток Б Звіт про фінансові результати (Форма №2), тис. грн.
Додаток В Вихідні дані для інвестиційного проекту, грн.
Література
.
Аналіз основних економічних показників підприємства
«Звіт про фінансові результати підприємства», (Форма №2)
|
Дохід |
4869,80 |
|
ПДВ |
811,63 |
|
Чистий дохід |
4058,17 |
|
Собівартість |
3618,20 |
|
Валовий прибуток |
439,97 |
|
Інші операційні доходи |
108,30 |
|
Адміністративні витрати |
102,00 |
|
Витрати на збут |
16,40 |
|
Інші операційні витрати |
26,50 |
|
Фінансові результати до оподаткування |
403,37 |
|
Податок на прибуток |
84,71 |
|
Чистий прибуток |
318,66 |
Оцінка рентабельності підприємства
Визначення показників рентабельності є важливим етапом оцінки фінансових результатів підприємства, оскільки вони виступають якісними показниками ефективності роботи, вимірюють прибутковість, оскільки визначаються як співвідношення отриманого прибутку до витрат.
Рентабельність продажу показує, який
прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.
Рентабельність основної діяльності
визначається за формулою:
Рентабельність продукції. Показник
розраховується як відношення прибутку, що залишається в розпорядженні
підприємства, до повної собівартості реалізованої продукції та дає можливість
побачити скільки прибутку отримано на одиницю собівартості реалізованої
продукції.
2. Аналіз галузі. Лісопромисловий
комплекс (целюлозно-паперовий, деревообробка)
Підприємства лісовиробничого комплексу зайняті заготівлею, механічною та хімічною переробкою деревини та інших лісових багатств. Основними його галузями є лісове господарство, власне лісова промисловість або лісозаготівельна, а також деревообробна (виробництво пиломатеріалів, фанери, сірників, столярних виробів, меблів), целюлозно-паперова (виробництво целюлози, паперу, картону) і лісохімічна (виробництво каніфолі, скипидару, спирту, смол тощо).
Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України - це сукупність підприємств, пов'язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини. До його складу входять: лісове господарство, лісозаготівельна промисловість, галузі лісової промисловості по механічній і хіміко-механічній (лісопильна, фанерна, сірникова, виробництво дерев'яних будівельних деталей і будинків, деревностружкових і деревноволокнистих плит, меблів) та хімічній (лісохімічна, целюлозно-паперова промисловість) переробці деревини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна промисловість, обслуговуючі виробництва (виробництво і ремонт машин та устаткування), заводи по виготовленню предметів праці для окремих галузей, підприємства матеріально-технічного постачання, галузі і заклади невиробничого обслуговування (підготовка кадрів, науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність).
Лісовиробничий комплекс України складний за структурою та міжгалузевими зв'язками. Так, поставками готової продукції та лісоматеріалів він пов'язаний з більш як 100 галузями.
Лісовиробничий комплекс України має добре розвинені функціонально-компонентну (галузеву, виробничо-циклову) та функціонально-територіальну структуру.
Лісові ресурси перебувають у центрі
кластера. Деревинні та недеревинні ресурси підтримують низку первинних та
вторинних галузей промисловості, таких, як оброблення деревини, виробництво
продукції з деревини, меблів, паперу та целюлози. Окрім того, розвиток туризму,
мисливства, зокрема в гірських умовах, також залежать від лісових ресурсів.
Компонентний склад лісовиробничого комплексу
|
Підкомплекс у складі лісовиробничого комплексу |
Галузь і виробництво |
|
Лісогосподарський |
Лісове господарство Лісозаготівельна промисловість |
|
Деревопереробний |
Лісопильна промисловість Фанерна промисловість Меблева промисловість Виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит Виробництво будівельних матеріалів з деревної сировини |
|
Целюлозно-паперовий |
Целюлозна промисловість Виробництво картону |
|
Лісохімічний |
Гідролізна промисловість Дубильно-екстрактова промисловість Піротехнічне виробництво (суха перегінна деревина) Каніфольно-терпентинне виробництво Хвойно-ефірне виробництво Дьогте-курильне виробництво |
Чотири основних складових частини кластера (лісове господарство, деревообробка, виробництво продукції з деревини та меблеве виробництво, паперово-целюлозне виробництво) забезпечують приблизно 90% всього обсягу виробництва сектора, хоча потенціал процесів створення доданої вартості реалізовано не повністю.
Чотири зазначених вище основних частини кластеру разом ще можна назвати як "лісопромисловий сектор", оскільки саме вони складають промислову основу лісового кластера.
Столярне та теслярське виробництво доповнює промисловий потенціал кластера. Вироблення енергії з деревини, використання деревних відходів, сталий туризм і мисливство - надзвичайно актуальні частини лісового кластера, значення яких в умовах дефіциту енергоносіїв і деревини та погіршення екологічної ситуації невпинно зростає. Освітньо-наукові послуги покращать кадрове забезпечення лісового кластера та сприятимуть інноваційному розвитку.
Складові лісогосподарського підкомплексу забезпечують розширене лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів, посилення їхніх екологічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону. Загальна площа лісового фонду України становить близько 10 млн. га, в тому числі вкрита лісом - 8,6 млн. га. Для останньої характерні досить повільні темпи приросту. Це зумовлено недостатніми капіталовкладеннями в лісове господарство, радіоактивним забрудненням значної площі лісів.
Ліси України поділяють на дві групи. До першої, яка займає близько половини загальної площі лісів, належать водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі. Деревина в них заготовляється тільки під час догляду, санітарних і лісовідновних робіт. Друга група - ліси, що мають захист та обмежене експлуатаційне значення. Лісогосподарський підкомплекс включає заготівлю грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин тощо.
У лісостеповій зоні цей показник дорівнює 12,2, а в степовій - 3,8 відсотка. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.
Лісовим господарством займаються в основному лісництва, а лісозаготівлею - лісгоспзаги. Вони заготовляють ліс, який використовують у лісопильній, фанерній, целюлозно-паперовій промисловості, а також у будівництві, гірничодобувній промисловості. Основними лісозаготівельними регіонами є Українські Карпати (Івано-Франківська і Закарпатська області) та Полісся (Волинська, Житомирська, Київська і Чернігівська області). Резервом покриття дефіциту деревної сировини є підвищення ефективності використання наявних лісових ресурсів на основі більш глибокої їх хіміко-механічної переробки.
Деревообробний підкомплекс представлений рядом галузей. Підприємства переважно завершальних стадій деревообробного циклу розміщені в усіх областях України. Однак лісопильна промисловість тяжіє, як правило, до районів лісозаготівель. Майже 4/5 великих спеціалізованих центрів лісопильної промисловості знаходяться в карпатському регіоні.
Найбільшими центрами лісопиляння в Україні є Брошнів, Рожнятів, Вигода, Надвірка в Івано-Франківській області; Чернівці та Берегомет у Чернівецькій; Сколе, Стрий і Турка у Львівській; Рахів і Свалява в Закарпатській; Костопіль і Сарни у Рівненській; Ковель і Камінь-Каширський у Волинській; Малин, Овруч і Коростень у Житомирській області.
Виробництво фанери та деревостружкових плит зосереджено на підприємствах Львова, Костополя, Чернівців, Києва, Сваляви.
Серед галузей лісовиробничого комплексу України профілююче місце посідає меблева промисловість. її підприємства тяжіють до регіонів зосередження сировини і трудових ресурсів та споживання продукції. Особливо висока концентрація виробництва меблів у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях, які виготовляють понад 1/4 загальної кількості меблів, що виробляються в Україні. Відносно слабо розвинута меблева промисловість у східних густозаселених областях - Донецькій, Луганській, Харківській, Полтавській. Осередками меблевого виробництва тут є області центри.
Найбільші підприємства з виготовлення меблів розташовані у Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Мукачеві, Одесі, Луганську, Дніпропетровську, Донецьку, Івано-Франківську, Чернівцях та інших містах.
Основними напрямами технічного прогресу в галузі є подальша концентрація і спеціалізація виробництва, прискорений розвиток меблевого виробництва у східних високоурбанізованих областях України, застосування нових ефективних замінників деревини і нових конструкцій меблевих виробів, впровадження ресурсозберігаючих і безвідходних технологій.
Целюлозно-паперовий підкомплекс в Україні розвинений недостатньо. Для його розвитку необхідне поєднання таких чинників, як наявність сировини, води й електроенергії. Підприємства целюлозно-паперового підкомплексу з рослинної сировини виробляють різні види паперу, картону та вироби з них, штучне волокно фібру і напівфабрикати (деревну масу), целюлозу.
Основна сировина підприємств підкомплексу - деревина хвойних порід та відходи її обробки, меншою мірою - солома, костриця конопель та льону, стебла бавовнику, очерет, рогіз, макулатура тощо. їхню продукцію застосовують майже в усіх галузях господарства та в побуті.
Целюлозно-паперовий підкомплекс лісовиробничого комплексу України представлений 25 великими підприємствами, розташованими переважно в Житомирській, Хмельницькій, Закарпатській, Львівській, Київській та Чернігівській областях. Найбільші з них: Малинська і Дніпропетровська паперові фабрики, Понінківський паперовий комбінат, Херсонський целюлозно-паперовий та Ізмаїльський целюлозний заводи, Жидачівський картонно-паперовий комбінат, Львівська і Рахівська картонні фабрики, Київський картонно-паперовий комбінат, Корсаківська фабрика технічного паперу.
Актуальним напрямом подальшого розвитку галузі є урахування екологічних чинників, зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище.
Лісохімічний підкомплекс включає підприємства, які виготовляють деревне вугілля, оцтовий порошок, оцтову кислоту, метиловий спирт, формалін, антиокислювачі, флотаційні масла, карбомідні смоли, каніфоль, скипидар, ефірну олію тощо. Для виготовлення цієї продукції використовують дрова листяних порід, соснову живицю, пневий сосновий осмал, дубову кору. Основними центрами лісохімії є Великий Бичків, Пере-чин, Свалява Закарпатської області, Коростень Житомирської області, Київ.
Важливим напрямом подальшого розвитку лісохімії є більш повне і комплексне використання деревних і лісових відходів.
Назріла проблема удосконалення громіздкої структури управління лісовиробничим комплексом України. Сьогодні комплексом управляють: Міністерство лісового господарства України, корпорація «Укрліспром». Відділ лісового господарства та розвитку лісової промисловості Міністерства економіки України. У територіальному розрізі в зоні Карпат діють виробничі лісозаготівельні об'єднання: «Закарпатліс», «Чернівціліс», які сьогодні є самостійними структурами управління. В інших областях одночасно діють лісові об'єднання Мінлісгоспу України і деревообробні об'єднання корпорації «Укрлісгосп».
Структура управління ЛПК
Наявна структура управління лісовиробничим комплексом не сприяє самостійності його підприємств. Вона вступає в усе глибшу суперечність з економічними методами управління, раціональним використанням, охороною та відтворенням лісових ресурсів. Цим зумовлена необхідність формування нового підходу до вирішення цієї проблеми, а саме:
взаємоузгодженого вирішення організаційно-економічних, екологічних і соціальних проблем функціонування і розвитку лісо-виробничого комплексу України; лісопромисловий виробничий екологічний україна
формування організаційно-економічного механізму раціонального використання, охорони і відтворення лісових ресурсів з урахуванням захисних і рекреаційних чинників;
розробка пропозицій щодо охорони, відтворення і раціонального використання лісових ресурсів України;
обґрунтування нового механізму формування цін на лісоматеріали та розробка методики розрахунку плати за лісні масиви і рекреаційні ресурси туристичними організаціями;
обґрунтування найдоцільніших напрямків використання продукції в господарстві України.
Вирішення зазначених проблем є складовою створення ефективної форми управління лісо виробничим комплексом. Нова структура управління лісо виробничим комплексом України має бути спрямована на охорону, відтворення та раціональне використання лісових ресурсів в умовах Ринкової економіки та різних форм власності.
Замість трьох паралельно діючих структур управління доцільно створити один орган - Міністерство лісів України з координуючими функціями щодо:
впровадження досягнень науково-технічного прогресу у веденні лісового господарства, лісозаготівлі й переробці недеревинних ресурсів;
розробки наукових пропозицій щодо раціонального використання і відтворення рекреаційних ресурсів; підготовки кадрів;
організації та впровадження лісовпорядних робіт;
підготовки документів та законодавчих актів, нормативів для затвердження урядом та Верховною Радою України;
поліпшення ведення
лісогосподарських, лісозаготівельних робіт та охорони лісових ресурсів.
Структура управління лісо-виробничий комплексом України