Дипломная (вкр): Динаміка рослинності піщаного кар’єру в околицях с.м.т. М-Коцюбинське

)Любечсько-Чернігівський фізико-географічний район

)Дніпровсько-Замглайський фізико-географічний район

) Замглайсько-Смячський фізико-географічний район

)Городнянський фізико-географічний район

)Корюківський фізико-географічний район

) Ріпкинсько-Чернігівський фізико-географічний район

)Тупичевсько-Седнівський фізико-географічний район

)Березнянсько-Менський фізикогеографічний район

) Сосницько-Коропський фізико-географічний район

)Середньо-Деснянський фізико-географічний район

)Нижнь-деснянський фізико-географічний район

Досліджувана територія (кар’єр) знаходиться в Любечсько-Чернігівському географічному районі. Цей район займає частину Дніпровсько-Деснянської вододільної рівнини. Природні рубежі його добре визначаються долинами Десни і Дніпра, а також контурами поширення моренно-зандрових типів місцевостей. Загальна площа району близько 102 тис. га.

У геоморфологічному відношенні район виділяється моренно-зандрова рівнини з лісовими «островами». Максимальна абсолютна висота рівнини 166 м (біля села Павлівки). Перевищення над урізом Дніпра і Десни складає 60-65 м. характерну рису орографії району складає зсув вододільної лінії до Дніпра і загальний нахил на південний схід до Десни. Тому вона дренується майже винятково правобережними притоками Десни.

У будові поверхні і розвитку сучасних ландшафтів з корінніх відкладень беруть участь глауконітові піски харківського ярусу , білі кварцові піски полтавської свити і строкаті глини неогену.

Антропогеновий покрив представлений товщею під моренних лісо видних суглинків, валунних суглинків, водно-льодовикових під моренних і надморенних пісків і супісей і лісо видних суглинків. У долинах річок і в балках розвинуті делювіальні й алювіальні й алювіальні піщано-глинисті відкладення. Ландшафтна структура Любечсько-Чернігвського району відрізняється великою складність у зв’язку з проникненням природних комплексів з рисами лісостепового типу і значним поширенням ярово-балкових місцевостей.

Розподіл сільськогосподарських угідь: орні землі - 69,7%, сади і ягідники - 0,8%, косовиці - 4,5%, вигони і пасовища - 7,6%, ліси і чагарники - 9,3%, болота - 0,8%, піски - 0,2%, інші - 7,1%.

Велика розмаїтість місцевостей і складне перемежування урочищ з різними агровиробничими властивостями ґрунтів обумовлює необхідність диференційованого підходу до визначення агротехнічних заходів і систем обробки ґрунтів, а також заходів щодо боротьби з негативними явищами природи.

Майже суцільне зведення лісів викликало значну зміну природного гідрологічного і гідрогеологічного режиму всіх природних комплексів . У сучасних умовах спостерігається інтенсивне підсихання вододільних боліт, зникнення джерел ґрунтових вод, відмирання річок. Винятково збільшилися різкість коливань поверхневого стоку. На моренних пагорбах відбувається інтенсивний площинний змив, у замкнутих і в долинах верхів’їв річок широкий розмах одержали процеси акумуляції. На придолинних краях вододільної рівнини відбувається значний розвиток глибинної ерозії, спостерігається пере поглиблення ярів і балок, багатоступінчасте розгалуження існуючих ярів.

При розробці загальної системи раціонального господарського використання земель необхідно передбачити створення полезахисних , протиерозійних лісосмуг, залісення ярів і балок. А також змитих моренних пагорбів на вододілах.

РОЗДІЛ 4. ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНА ТА ГОСПОДАРСЬКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСАМОФІТІВ-ДОМІНАНТІВ ПІЩАНОГО КАРЄРУ

Аналіз ролі псамофітів в угрупуваннях показав що з 44 видів псамофітів Чернігівського району 7 видів є домінантами , відіграючи визначальну роль в заростанні пісків. Наведемо їх еколого-біологічну характеристику, характер поширення в Україні та господарське значення.

Конюшина польова (Trifolium arvense L.)

Родина Бобові (Trifolium arvense)

Однорічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло тонке, прямостояче, іноді висхідне, одиничне, розгалужене, 10-20 см заввишки. Листки трійчасті, стеблові, нижні рано відмирають; листочки лінійно-довгасті, дрібнозубчасті, іноді виїмчасті, до 20 мм завдовжки і до 4 мм завширшки. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, блідо-рожеві, у головчастих суцвіттях; головки м'яковолохаті, щільні, видовжено циліндричні, на ніжках, що виходять з пазух листків. Цвіте у травні - вересні. Плід - біб.

 <#"817591.files/image002.jpg"> <#"817591.files/image003.jpg"> <#"817591.files/image004.jpg"> 

Мал 4.2 Куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth.)

Практичне використання: плетивна, волокниста, лікарська, декоративна, фітомеліоративна й кормова рослина. З довгих розщеплених стебел куничника і з його соломи плетуть циновки і мати, ним вкривають дахи господарських будівель, використовують на підстилку. В ботанічному інституті СРСР проводились досліди по одержанню волокна шляхом біологічного мочіння його листків і стебел. З волокна були виготовлені мотузки, які мали непогані показники міцності (мотузок діаметром 10 мм витримав 78 кг з видовженням на 17 а конопляний 55-60 кг). Волотисте суцвіття придатне для виготовлення віничків для змітання пилу, знімання павутини і для сухих зимових букетів. Корені мають сечогінні властивості, використовуються в народній медицині при водянці. Кормові властивості куничника незадовільні. Він дає грубе сіно, на пасовищах поїдається погано і то до початку колосіння. Сіно містить 7 % протеїну, 2,5 жиру, 12 золи, 40 клітковини, 50 % безазотистих екстрактивних речовин. Як декоративна й фітомеліоративна рослина рекомендується для висівання на піщаних схилах у лісопарках, на укосах шосейних і залізничних шляхів, а також для закріплення пісків.

Полин віниковий (Artemísia scopária Waldst. Et Kit)

Родина Айстрові (Asteraceae)

Одно-дворічна рослин заввишки 30-70 см з висхідними або прямостоячими квітконосними і короткими вегетативними пагонами. Стебла бурі або червонуваті. Біля основи здерев’янілі. Листки голі або майже голі, лише молоді шовковисто-волосисті, 2-3 перисторозсічені, з лінійними гострокінцевими частками верхні - 3 роздільні або цілісні. Лінійні; нижні - черешкові, решта - сидячі.

Кошики (2 - 3 мм завдовжки) яйцевидні, пониклі, зближені групами або клубочками на бічних гілочках вузько пірамідальної волоті. Обгортка майже гола або розсіяноволосиста з тупими широкоплівчатими внутрішніми листочками.

Мал. 4.3 Полин віниковий (Artemísia scopária Waldst. Et Kit)

Росте в світлих лісах на річковіх пісках, галявинах, сухих луках, біля доріг. Звичайно на півдні Полісся. У Лісостепу і Степу. Малоцінна кормова рослина.

Полин гіркий (Artemisia absinthium)

Родина Айстрові (Asteraceae)

Багаторічна трав'яниста, сіроповстиста рослина родини Айстрових (Asteraceae) висотою 60-120 см, із сильним запахом, міцним стрижневим коренем і коротким кореневищем. Стебло пряме, гіллясте, як і вся рослина, білувато-сіроповстисте від притиснутих сріблястих волосків. Прикореневі листки довгочерешкові, трикутноокруглі, тричі перистороздільні, окремі частки їх ланцетні, цілокраї, на верхівці притуплені. Стеблові листки сидячі, чергові, двічі або тричі перистороздільні на лінійно-довгасті тупі частки. Суцвіття - верхівкова волоть з дрібними (2,5-3,5 мм у діаметрі), майже кулястими, пониклими кошиками. Всі квітки в кошику трубчасті, двостатеві, з жовтою оцвітиною, квітколоже усіяне вузькими плівчастими приквітками. П'ять тичинок зрослися в трубочку, маточка одна, стовпчик один, зав'язь нижня. Плід - довгасто-оберненояйцеподібна сім'янка, без чубка.

Мал 4.4 Полин гіркий (Artemisia absinthium)

Полин гіркий росте в мішаних і листяних лісах, на галявинах, вирубках, уздовж лісових доріг і просік, на лісокультурних площах тощо. Світлолюбна, солевитривала рослина. Цвіте у липні - вересні. Поширена звичайно по всій Україні. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Харківській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Херсонській і Миколаївській областях. Запаси сировини значні.

Костриця овеча (Festuca ovina L.)

Родина Тонконогові (Poaceae)

Багато річна рослина заввишки 30 - 60 см. Утворює густі м’які дернини. Стебла вгорі тупувато-3-гранні. Гладенькі або шорсткі. Листки в прикореневій розетці, шорсткі с тупими кінчиками, щетино видні, без борозенок, з випуклими боками; язичок коротенький. Волоть невелика під час цвітіння розлога, потім стиснута, з одиничними (нижні по 2), спрямованими вгору гілками. Колоски (4 - 6 мм завдовжки) 4 - 6 квіткові. Зелені або с фіолетовим відтінком , з 2 лінійними загостреними колосковими лусками. Нижня квіткова луска (3 - 4 мм завдовжки) лінійно-лацентна,

Мал 4.5 Костриця овеча (Festuca ovina L.)

гостра, з коротким остюком (1 - 1.5 мм завдовжки); верхня - по краях з невиразними зубчиками. Росте в лісах, на вирубках, полях, сухих луках, серед чагарників. Звичайно в поліссі і в правобережному Лісостепу, Карпатах. Цвіте в кінці травня - у червні. Рослина кормова.

Булавоносець Сіруватий (Corynephorus canescens (L.). Beauv.).

Родина Тонконогові (Poaceae)

Невисока сірувато-зелена рослина заввишки 10 - 30 см, яка утворює щільні дернини. Він має типову ксеноморфну будову надземних пагонів тарозвиває міцну кореневу систему, яка пронизує пісок до глибини 50 - 60 см. Коренева система цього псамофітного злака нараховує до тисячі коренів загальною довжиною 700 - 800, а то і 1000 м. Вид утворює також значну кількість насіння. Все це дає можливість булавоносцю швидко освоювати піски та закріплюватись на них. Corynephorus canescens добре переносить засипання пісками, що розвіюються. Це в певній мірі сприяє розростанню виду, оскільки викликав розвиток додаткових коренів. За 2-3 роки булавоносець може освоїти піски на пасмі. Стебла тонкі чисельні, листки в прикореневій розетці, вузькошийні щетиновиднозгорнуті, з довгими жорсткими піхвами. Язичок листків короткий (до 3 мм) .

Суцвіття у цього злака - невелика рідка срібляста волоть. Колоски дрібні (до 3 мм завдовжки), з боків стиснуті, 2 - квіткові. Колоскові луски майже однакові завдовжки, ланцетні, удвічі довші від квіткових. Нижня квіткова луска біля основи волосиста, з однією жилкою на спинці, з прямим коротким остюком, який у верхній частині булаво видно потовщений. А посередині з волосистим кільцем. Цвіте у червні - липні.

Мал. 4.6 Булавоносець Сіруватий (Corynephorus canescens (L.). Beauv.).

Росте в розріджених соснових лісах на узліссях і відкритих піщаних місцях. Рослина невибаглива до ґрунтів і вологості. Я. Карнась відмічав, що canescens є піонерним злаком континентальних пісків, який утворює в Європі угрупування, які виділяються окремі асоціації, поширені від Франції до Голландії та Польщі. Просування виду на схід обмежують кліматичні фактори, насамперед континентальність клімату особливо низькі зимові температури.

Келерія сиза (Koeleria glauca (Spreng.) DC.)

Родина Тонконогові (Poaceae)

Багаторіча світлолюба посухостійка сірувата або сизувато-зелеа рослиа заввишки 25-55 см. Утворює щільні дернини. Стебла прямостоячі, опущені, біля основи вкриті рештками відмерлих листків. Піхви старих відмерлих листків біля основи стебел і безплідних пагонів утворюють цибулевидні потовщення. Листки (0,5-1,5 мм завширшки) жорсткі, вузько лінійні, волосисті; нижні - у прикореневій розетці. Язичок короткий. Суцвіття - густа циліндрична волоть (5-10см завдовжки). Колоски (4-5,5 мм завдовжки) довгасто-яйцевидні, стиснуті з боків (2-5 - квіткові). Колоскові луски ланцетні, кілюваті, перетинчасті, різної довжини; нижня - коротко волосиста, з однією жилкою, верхня (4-5,8 мм завдовжки) - з трьома жилками.

Мал 4.7 Келерія сиза (Koeleria glauca (Spreng.) DC.)

Росте у хвойних лісах, на піщаних місцях. Звичайно на Поліссі і в північно-західній частині Лісостепу.

Цвіте в другій половині травня - у червні. Рослина кормова.

РОЗДІЛ 5. ПСАМОФІТНА РОСЛІННІСТЬ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ

Борові піски найбільш поширені на річкових терасах Дніпра, Сейму, болота Замглай тощо. Вони здебільшого задерновані або напівзадерновані. Незадерновані піски трапляються зрідка. Це в основному площі, що були вкриті сосновим лісом, а після вирубування використовувалися під посів різних сільськогосподарських культур, згодом залишені як переліг. Ці піски бідні на поживні речовини. Вони з часом вкриваються поодинокими дернинками буловоносця сіруватого (Corynephoruscanescens (L.) Beauv), а років через три-чотири проективне вкриття його збільшується і досягає 65-70%. Серед травостою булавоносця сіруватого з’являються поодиноко верес звичайний, злинка канадська, цмин пісковий, а також келерія сиза.

У подальшому відбувається ущільнення і піски закріплюються різними видами. З основних угрупувань, що трапляються на пісках можна відмітити наступні.

Сизокелерієво-сіруватобулавоносцеве (булавоносець сіруватий + келерія сиза). Проективне вкриття травостою 60-65%. Основу травостою становлять: срібна трава (30%), келерія сиза (15%), з другорядних компонентів: чебрець боровий (8%), цмин пісковий (5%), рутвиця мала (1%), перстач пісковий (PotentillaarenariaBorkh.) (1%), нечуйвітер волохатенький (1%), астрагал пісковий (AstragalusarenariusL.) (1%).

Різнотравно-польовополиново-сизокелерієве (келерія сиза + полин польовий + різнотрав’я ). Проективне вкриття травостою 80%. Травостій складають: келерія сиза (50%), полин польовий (15%) ; з другорядних рослин входять мітлиця тонка (5%), цмин пісковий (5%), віниччя шерстисте (Kоchialaniflora (Ghel.) Borb.) (2%), хондрілласитниковидна (ChondrillajunceaL.) (1%), гикавка сива (2%), деревій майже звичайний (1%), конюшина польова (котики) (1%), звіробій звичайний (1%), юринеянесправжньоволошковидна (JurineapseudocyanoidesKlok.) (1%), гвоздики Борбаша (DianthusborbasiiVand.).

Шерстистовіниччово-польовополинове (полин польовий + віниччя шерстисте). Проективне вкриття травостою 80-85%. З основних компонентів травостою: полин польовий (50%), віниччя шерстисте (20%). З другорядних: гикавка сива (5%), очіток їдкий (SedumacreL.) (3%), тонконіг вузьколистий (3%), цмин пісковий (3%), стоколос покрівельний (2%), котики (1%), малочайкипарисовидний (1%), льон дороколистий (Linariagenistifolia (L.)Mill.), вероніка колосиста.

Піскоцминово-польовополинове (полин польовий + цмин пісковий). Проективне вкриття травостою 75-80%. Домінуючі рослини травостою: полин польовий (35%), цмин пісковий (20%). З другорядних рослин: чебрець боровий (8%), перстач пісковий (3%), тонконіг вузьколистий (2%), юринеянесправжньоволошковидна (1%), осока колхідська (CorexcolchicaGay) (2%), хондрилласитниковидна (1%), малочайкипарисовидний (1%), рутвиця мала (1%), вероніка колосиста (1%), остудник приємний (HerniariasuavisKlok.) (1%), смілка зеленоцвіта (Silenecholorantha (Willd.) Ehrh.) (1%) тощо.

Піскоцминово-звичайночебрецеве ( чебрець звичайний + цмин пісковий ). Проетивне вкриття травостою 75-80%. Основні рослини травостою: чебрець звичайний (45%), цмин пісковий (15%). З другорядних рослин: тонконіг вузьколистий (3%), осока колхідська (5%), очіток їдкий (2%), полин польовий (2%), перстач пісковий (2%), рутвиця мала (1%), дивина скіпетровидна (VerbascumthapsiformeSchrad.), молочай кіпарисовидний, звіробій звичайний, остудник приємний, віниччя шерстисте, синяк звичайний, незабудка дрібноцвіта (MyosotismicranhaPall.).

Різнотравно-чебрецеве ( чебрець боровий + різнотрав’я). Проективне вкриття травостою 75-80%. Основу травостою складає: чебрець звичайний (50-55%). З другорядних компонентів: тонконіг вузьколистий (3%), осока колхідська (3%), цмин пісковий (5%), юринеянесправжньоволошковидна (1%), стоколос покрівельний (1%), очіток їдкий (2%), хондрила ситниковидна, гикавка сива, вероніка колосиста, полин польовий, гвоздики Борбаша, звіробій звичайний.

В північних районах області поширені вересовища - деривати соснових та березових насаджень. Великі площі їх є в околиці с.Корюківки. Використовуються вони під пасовища. Проективне вкриття їх становить 90%. У першому ярусі береза бородавчаста (5%). У другому верес звичайний (55%), біловус стиснутий (10%), цмин пісковий (5%), червець багаторічний (ScleranthusperennisL.) (3%), остудник приємний (2%), мітлиця тонка (2%), любочки осінні (2%), щавель кислий (2%), злинка гостра (ErygeronacerL.) (1%), звіробій звичайний (1%), комонник лучний (SuccisapratensisMoench.)тощо.

Таблиця 5.1 Синтаксономічна схема описаних ценозів за флористичною класифікацією