Курсовая работа (т): Аналіз рентабельності як показника прибутковості підприємства

Аналіз рентабельності як показника прибутковості підприємства

Курсова робота

Аналіз рентабельності як показника прибутковості підпиємства

Вступ

рентабельність планування прибутковість

В умовах фінансової та економічної кризи особливо актуальним є дослідження чинників, що спричинили фінансову та економічну кризу підприємств металургійної галузі. Перед економістами постає завдання: пошук можливих альтернатив щодо удосконалення формування, розміщення та ефективного використання капіталу, використання прибутку та підвищення рентабельності підприємств [1, с. 28].

Щоб свідомо та цілеспрямовано приймати господарські рішення, створювати сприятливі умови для реалізації мети підприємницької діяльності, необхідно чітко детермінувати основні резерви підвищення прибутку і рентабельності підприємства [2, с. 296]. Рентабельним (прибутковим) є такий стан підприємства, коли за певний період часу чистий дохід підприємства перевищує його витрати [3, с. 71]. У реальній практиці підприємства не завжди мають змогу бути рентабельними. Негативним результатом господарювання є збиток. До резервів підвищення рентабельності належать: збільшення цін на продукцію і частки прибутку у чистому доході, зменшення поточних і авансових витрат та структурні зрушення у реалізованій продукції. Усі ці резерви тією чи іншою мірою можуть бути реалізовані за допомогою виявлених в процесі економічного аналізу показників фінансової звітності і використаних відповідних конкретних чинників, матеріалізованих через впровадження належних заходів [2, с. 296].

Метою курсової роботи є виявлення шляхів підвищення рентабельності ВАТ «Запоріжсталь» на основі виявлених резервів збільшення рентабельності. Основні завдання курсової роботи: розрахунок показників рентабельності діяльності ВАТ «Запоріжсталь», аналіз структури рентабельності, аналіз зміни рівня рентабельності в період з 2008 по 2010 роки, пошук шляхів підвищення рівня рентабельності.

Об’єктом дослідження курсової роботи є показники рентабельності як результат економічної ефективності діяльності підприємства. Предметом дослідження курсової роботи є методи розрахунку показників рентабельності і шляхи підвищення рівня рентабельності ВАТ «Запоріжсталь».

Інформаційна база курсової роботи: підручники, статті з періодичних видань, статистичні дані, інтернет.

1. Теоретичні засади аналізу рентабельності

.1 Поняття рентабельності, особливості її оцінки у сучасних умовах. Система показників рентабельності

Рентабельність (від нім. rentabel - дохідний, прибутковий) - відносна характеристика фінансового результату діяльності підприємства, що комплексно відображає ефективність використання ним матеріальних, трудових і фінансових ресурсів [4, с. 386].

Можна привести й інше визначення: рентабельність - це відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність діяльності підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції [5, с. 87].

Третє визначення рентабельності: рентабельність - відносний показник, який можна порівнювати і який можна використовувати при порівнянні діяльності різних господарюючих суб’єктів. Рентабельність характеризує рівень доходності, прибутковості.

Показники рентабельності дозволяють оцінити, який прибуток матиме господарюючий суб’єкт з одиниці грошових коштів, вкладених ним в активи підприємств [6, с. 256].Залежно від виду прибутку і характеру використовуваних коштів рентабельність має декілька модифікованих форм, які відображають ефективність використання цих ресурсів [7, с. 244].

Оцінювання фінансово-економічного стану підприємства здійснюється переважно за двома напрямками: оцінювання прибутковості (рентабельності) та активності і оцінювання стійкості та платоспроможності підприємства. Основними документами, за якими проводиться оцінювання, є баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових потоків.

Прибутковість підприємства можна виміряти величиною прибутку підприємства і рентабельністю.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємств без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати відносним показником - рентабельністю [8, с. 160].Прибуток характеризує ефект діяльності, рентабельність - її ефективність. Вона дає змогу визначити результативність авансових коштів чи здійснених витрат і виражається у коефіцієнтах чи у відсотках [9, с. 105-106].

Відносні показники мають ту перевагу, що вони не перебувають під впливом інфляції, оскільки являють собою різні співвідношення прибутку та вкладеного капіталу. Економічний зміст таких показників полягає в тому, що вони характеризують прибуток, який отримується з кожної гривні засобів, що вкладаються в підприємство [8, с. 160].

Розрізняють численні показники, які характеризують ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, а використання кожного з них залежить в першу чергу від характеру оцінки та інтересів користувачів цієї інформації. Від цього, в першу чергу, залежить вибір оцінюваного показника (прибутку), використаного в розрахунку. Найбільш поширеними є такі показники: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Залежно від того, з чим порівнюється показник прибутку, виділяють дві групи показників рентабельності:

Рентабельність капіталу або інвестицій, а саме рентабельність сукупного капіталу та рентабельність власного капіталу.

Рентабельність продажів, а саме рентабельність валова реалізованої продукції, операційна рентабельність реалізованої продукції, чиста рентабельність реалізованої продукції.

Рентабельність сукупного капіталу (ROA):

 (1.1)

де - рентабельність сукупного капіталу;

ПДО - прибуток до оподаткування;

ВДК - всього джерел коштів [10, с. 406-407].

Для аналізу рентабельності підприємства використовують ключові показники ефективності господарської діяльності. На практиці для цього розраховують коефіцієнт рентабельності власного капіталу, значення якого максимально цікаве власникам бізнесу. Однак важливе не лише знання цього показника, а й знання його складових частин, проаналізувавши які можна зробити висновок про динаміку змін.

Суть аналізу цих складових частин полягає в тому, що «ствол дерева» коефіцієнта рентабельності поділяється на два рівні: «гілка основної діяльності» й «гілка фінансування».

Таким чином, можна сказати про сильний зв’язок кредитної політики й складових частин фінансової стійкості підприємства. Чим вища ступінь лібералізації системи кредитування своїх клієнтів, тим сильніша ця залежність. Аналізуючи фінансовий стан, співробітникам відповідних підрозділів слід виявити цей зв’язок і визначити необхідний напрямок змін в кредитній політиці в залежності від рівня фінансової стійкості підприємства.

«Гілка основної діяльності» - оцінює ефективність основної діяльності компанії. Ключовим є коефіцієнт рентабельності активів, який показує чистий прибуток на одиницю використовуваних компанією активів, який залежить від норми прибутку (чистий прибуток як відсоток доходу) і коефіцієнт оборотності активів (доход (валова виручка) активів), який є показником ефективності їх використання. Для збільшення оборотності активів застосовується кредитна політика. Чим вища норма прибутку і ефективніше їх використання, тим вища прибутковість на одиницю використовуваних активів підприємства.

«Гілка фінансування» - показує ефективність рішень в області фінансової діяльності підприємства, прийнятих його керівництвом. Результат цих рішень - співвідношення в балансовому звіті запозичених й власних ресурсів. Найбільш поширений коефіцієнт для вираження цих співвідношень - коефіцієнт фінансової залежності, який являє собою відношення середньої суми всіх використовуваних активів до середньої суми власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина активів фінансується напряму за рахунок власних ресурсів підприємства, а яка - за рахунок залучених коштів. Використання як залучених коштів, так і власного капіталу накладає на фірму різні обмеження і різні види фінансового ризику. Використання залучених коштів пов’язано з виплатою відсотків й поверненням основної суми боргу у встановлені сроки, а кредитори часто отримують права претендувати на певні ресурси підприємства в якості забезпечення кредиту. Завчасно визначених платежів, пов’язаних з власним капіталом, не існує, але у зв’язку з більш високим ступенем ризик, якому підлягають акціонери, вони мають право власності на всю величину чистого прибутку компанії (після виплати відсотків та всіх інших обов’язків). Керівники підприємства повинні обрати таке співвідношення залучених та власних коштів, при якому буде забезпечуватися максимальний рівень прибутку акціонерів без зайвого ризику (у вигляді високих відсоткових платежів і/або неможливості виплатити чи рефінансувати основну суму заборгованості при настанні терміну її погашення). Фінансова залежність може бути як занадто сильною, так і занадто слабою, і в обох випадках можливі негативні наслідки [11, с. 10-11].

Показник рентабельності власного капіталу цікавить здебільшого інвесторів. Рентабельність власного капіталу (ROE):

 (1.2)

де  - рентабельність власного капіталу;

ЧП - чистий прибуток;

ВК - власний капітал.

Цей показник розраховується для наявних та потенційних власників і акціонерів. Він показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця, і є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладень у діяльність того чи іншого виду.

При оцінці рентабельності продажів на основі показників прибутку і виручки від реалізації розраховується коефіцієнт рентабельності щодо всієї продукції в цілому або за її окремими видами.

Введення нових методів списання витрат на собівартість продукції, робіт та послуг без відповідних коригувань визначення ціни виробленої продукції зумовлює необхідність визначати рентабельність виробництва продукції (Р в), згідно із залежністю:

 (1.3)

де П - прибуток (кредитове сальдо на рахунку 79 «Фінансові результати» з виробництва відповідної продукції (робіт, послуг);

ВСП - виробнича собівартість продукції;

АВ - адміністративні витрати;

ПВ - витрати на збут.

В свою чергу, виробнича собівартість продукції визначається за формулою:

ВСП = МВП + ВОП + ІВП + ЗВ, (1.4)

де МВП - прямі матеріальні витрати, тис. грн;

ВОП - прямі витрати на оплату праці, тис. грн;

ІВП - інші прямі витрати, тис. грн;

ЗВ - загальновиробничі витрати, тис. грн.

Валова рентабельність реалізованої продукції (RGPM) визначається так:

 (1.5)

де  - валова рентабельність реалізованої продукції;

ВП - валовий прибуток;

ВВР - виручка від реалізації.

Валова рентабельність реалізованої показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність реалізованої (ROIM) продукції визначається за формулою:

 (1.6)

де  - операційна рентабельність реалізованої продукції;

ВП - операційний прибуток;

ВВР - виручка від реалізації.

Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним із найкращих інструментів визначення операційної ефективності та показує спроможність керівництва підприємства одержувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності. Цей показник доцільно оцінювати спільно з показником валової рентабельності. Наприклад, якщо протягом кілька років валова рентабельність істотно не змінювалася, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то причина криється, скоріше за все, у збільшенні витрат за статтями адміністративних і збутових витрат.

Чиста рентабельність реалізованої (RNPM) продукції розраховується таким чином:

 (1.7)

де  - чиста рентабельність реалізованої продукції;

ЧП - чистий прибуток;

ВВР - виручка від реалізації.

У вітчизняній практиці фінансового аналізу використовують саме цей показник рентабельності. Незмінність протягом будь-якого періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити про збільшення фінансових витрат і одержання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми сплачуваних податкових платежів. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Що стосується показників рентабельності продажів, то судити про їх значення, не маючи даних про значення аналогічних показників по галузі, немає сенсу. Доцільно аналізувати лише зміну цих показників у динаміці.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку вищенаведених показників рентабельності та здійснити їх порівняння зі значеннями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показниками рентабельності конкурентів.

Зростання показника операційної рентабельності продажів з одночасним зниженням показника чистої рентабельності продажів у нашому випадку свідчить про збільшення частки податку на прибуток у загальній сумі прибутку підприємства. Такі тенденції мають стати стимулом для керівництва підприємства щодо проведення робіт з мінімізації податкових платежів. Справедливості заради слід зауважити, що можливості підприємства в цьому питанні дуже обмежені. Тіснішим є зв'язок цього показника з політикою держави у сфері оподаткування [10, с. 407-410].

Поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих показників дозволяє отримати інтегральний фінансовий аналіз, а саме Дюпонівська система оцінки ефективності використання капіталу підприємства.

В основному варіанті американської моделі пірамідального аналізу системи Du Ponda за вихідний пункт приймається синтетичний показник рентабельності власного капіталу підприємства. Схема пірамідального аналізу зображує загальні зв'язки показника рентабельності майна та рентабельності власного капіталу. Цей комплексний показник розкладається на складові як з огляду на фінансові результати, так і на вартість майна, вкладеного у виробництво. Оцінюючи взаємозв'язок між об'єктами аналізу, доцільно розглянути структуру капіталу промислового підприємства за способами цього формування [12, с. 285].

Оскільки існує безліч показників рентабельності, найбільш поширеним за кордоном вважається рентабельність власного капіталу. В основі модифікованої схеми факторного аналізу фірми «Du Pont» покладено таку детерміновану модель:

 (1.8)