Материал: THEATRICA _postranichno_

ТЕАТР КАЗЕННИЙ

богів, що охороняють гори і доли; танок п’яти жерців, які зображують богів; танець богів, які символізують чоловіче і жіноче начало; танець з трьома релігійни-

ми дорогоцінностями; інсценівка міфу про походження японських островів та ін. Один з різновидів кагура — Денгаку (dengaku — польові ігри),або Денгаку но но, виконували спеціальні трупи у храмах («Дійство про чотирьох демонів» та ін.; ві-

рогідно, демони, духи й привиди були головними персонажами цих видовищ). ►

ТЕАТР НОО, ТЕАТР ОБРЯДІВ

ТЕАТР КАЗЕННИЙ — театр, який фінансується із державної казни (скарбниці); як офіційна назва застосовується, починаючи з XVІІІ ст., до імператорських теат­ рів у Російській імперії. «Російсько український словник» за ред. А. Кримського (1924) подає також синонім — театр скарбовий. ► ТЕАТР ІМПЕРАТОРСЬКИЙ

ТЕАТР КАЛЕНДАРНИЙ — словосполучення, що вживається стосовно обрядового театру, вистави якого мали календарний ­характер і присвячувалися сезонним святам. Відповідно розрізняються весняний, літній, осінній і зимовий театри.

► ТЕАТР НАРОДНИЙ, ТЕАТР ОБРЯДОВИЙ, ТЕАТР РЕЛІГІЙНИЙ, ТЕАТР САКРАЛЬНИЙ

ТЕАТР КАМЕРНИЙ (фр. théâtre de chambre; англ. chamber theatre; нім. Kammer­ spiel; ісп. teatro de cámara, пол. teatr kameralny)

ТЕАТР КАРЛИКІВ — видовища з участю карликів — людей ненормально малого росту, яких ще у Давньому Римі, а згодом у Візантії і в Європі, використовували

як дивовижу у видовищах. Відомо, що карлики були при дворі Карла V, Катерини Медичі. Велику роль відігравали карли і карлиці у паратеатральних розвагах Петра І. Театри карликів продовжували існувати й у ХХ ст. ► ТЕАТР ПРИДВОРНИЙ

ТЕАТР КАТАК[х]АЛІ (kathakali — мовою малаялі катха — розповідь, калі — гра) — назва однієї з чотирьох шкіл індійського класичного танцю, а також різновиду індійського народного театру, малабарської містерії, що постала у XVІ ст. в умовах релігійного протистояння.

Автором першого відомого твору театру катакалі вважається Коттараккара

Тампуран. В основу вистав катакалі покладено давньоіндійські епічні поеми «Махабхарата» і «Рамаяна», а відповідно й національну драму «Рамачарітрам» — «Життя Рами». Головна тема цього видовища — боротьба богів з демонами, арійських богів з неарійськими, а сам твір складався з шести частин, кожна з яких призначалася для самостійного виконання впродовж ночі.

Інше відоме катакалі — «Сакунтала» — будується на тому самому сюжеті,

що й драма Калідаси, але другорядний для драматурга мотив боротьби з демо-

нами в катакалі стає головним.

Вистави катакалі виконуються просто неба місячної ночі і тривають до світанку. Глядачі розміщуються на циновках перед невеличким майданчиком, де від-

бувається дія. Показ розпочинається з прологу, після чого розсувається завіса;

співак, який перебуває за завісою, у супроводі оркестру розповідає сюжет ви-

стави, після чого розпочинається танець пантоміма.

581

ТЕАТР КАФЕ КОНЦЕРТ

Дійові особи катакалі — канонічні міфологічні персонажі: шляхетні (сатвік), люті (раджас) і негативні (тамас). Кожний персонаж має свій канонізований

костюм і складний маскоподібний грим, який наноситься на обличчя виконавця упродовж чотирьох годин (актори самі не гримуються). Поєднання блакитних

ізелених кольорів характерно для персонажів сатвік, червоний колір — для

раджас, чорний — для тамас. Костюми акторів нагадують культові зображення: боги і царі носять головні убори, оздоблені позолотою, із великим дерев’яним диском, нагрудник із дерев’яних пластинок, величезні сережки, червону кофту; у злих демонів на пальцях лівої руки довгі залізні пазурі; у пустельників, мудреців

ісвятих верхня частина тіла оголена і вкрита смугами, нижня — обмотана шматком білої тканини. Жіночі ролі в катакалі виконують хлопчики підлітки в костюмах придворних танцівниць.

Починаючи з XVІІІ ст. для вистав катакалі створюються спеціальні п’єси, а у 1950 х рр. театр переходить у формат традиційного напівсвітського видовища: жіночі ролі виконують акторки; тривалість вистав скорочується до формату святкового екзотичного видовища.

Актори катакалі, домагаючись особливої координації і виразності рухів, здій-

снюють підготовку, інколи впродовж дванадцяти років.

ТЕАТР КАФЕ КОНЦЕРТ (фр. Cafés concerts) — у Франції, починаючи з 1778 р. —

один з різновидів театру кабаре. ► ТЕАТР КАБАРЕ, ТЕАТР КАФЕ ШАНТАН

ТЕАТР КАФЕ ФЛАМЕНКО (фр. Cafés flamenco) — в Іспанії ХІХ ст. — один з різновидів театру кабаре або театру кав’ярні, у якому серед столиків танцювали і співали жінки (flamencas) у супроводі гітаристів. ► ТЕАТР КАБАРЕ

ТЕАТР КАФЕ ШАНТАН, кафешантан (фр. Cafe chantant, від cafe — кав’ярня,

ресторан і chantant — співак) — різновид театру малих форм — ресторани або кав’ярні зі співаками, до програми виступів яких входять твори розважального характеру; цей театр постав у Парижі у середині ХІХ століття, а вже невдовзі, наприкінці століття такі самі ресторани з естрадною програмою було створено у Росії. Проте, як і в цілому термінологія театру малих форм, сама назва кафе­

шантан уживалася доволі випадково (приміром, у Петербурзі у 1875–1916 рр.

існував кафешантан «Вар’єте»).

1897 р. І. Карпенка Карий написав «Записку к съезду сценических деятелей», в якій дав сувору оцінку цим закладам: «Кафешентанов, — писав він, — и открытых сцен как отдельно, так и особено при летних театрах, в садах, устраиваемых ка-

батчиками специально для того, чтобы вошедшая публика пила и ела, допускать

совсем не следует. Этот род развлечений, похожий на теат­ральные­ представления низшего сорта, развращает посетителей, особенно посетителей, которые

не имея никаких понятий об истинном искусстве, прививают к своим вкусам са-

мое нежелательное представление­ о достоинстве пьесы и об игре актеров. За-

мечено, что те летние театры, при которых хозяин кабатчик не держит открытой

582

ТЕАТР КИШЕНЬКОВИЙ

сцены,­ всегда лучше посещаются как среднею, так и высшей публикой. В театр, устроенный в саду, где есть и открытая сцена, порядочная семья не пойдет. Это

есть протест семьи против таких зрелищ, и следовало­ бы уважать такой протест прекращением этих зрелищ и развлечений, на которые не может смотреть русская семья».

У 1900 х рр. у Києві на Думській площі був «Олімп» — кафешантан з рестораном, у якому відвідувачів принаджував жіночий оркестр народних інструментів. Оркестранток добирали персонально: за словами Г. Гри­гор’єва, вродлива «кусю­ ча зовнішність — ось що насамперед вимагалося від них».

Кількість кафешантанів на теренах імперії швидко зростала і 1912 р. було проведено першу Всеросійську конференцію діячів кафешантанів. Традиції італійської комедії масок на майданчиках кафешантанів намагався відродити С. Рад-

лов, традиції середньовічних шарлатанів і жонглерів — М. Фореггер, а С. Ейзенштейн разом з В. Маяковським намагався поєднати театр з цирком. Проте інколи кафешантани зневажливо називали театрами при буфетах. ► ТЕАТР ВАР’ЄТЕ, ТЕАТР

ЕСТРАДИ, ТЕАТР КАБАРЕ, ТЕАТР МАЛИХ ФОРМ, ТЕАТР РЕВЮ

ТЕАТР КИШЕНЬКОВИЙ (фр. théâtre de poche) — у Франції початку ХХ ст. — назва маленьких театрів із залою від п’ятдесяти до ста глядачів. У Швейцарії 1950 х рр. — рух малих театрів, які виставляли твори популярних драматургів. Борис Алперс у праці «Шукання нової сцени» називав кишеньковим театром

Першу студію МХТ. ► ТЕАТР КЕЛЛЕР, ТЕАТР МАЛИЙ, ТЕАТР БІДЖУ, ТЕАТР ПРИ СТОЛИКУ, ТЕАТР СТУДІЯ

ТЕАТР КІННИЙ (англ. horse show; нім. Reitkunsttheater; ісп. teatro ecuestre; фр. thé­ âtre equerstre) — видовище з участю коней. ► ТЕАТР ГІПОДРАМИ

ТЕАТР КЛАСИЦИСТСЬКИЙ

ТЕАТР КЛАСИЧНИЙ (пол. teatr klasyczny) — багатозначний термін, який вживається стосовно різних театрів — античного, академічного, репертуарного, тра-

диційного, театру (нео)класицизму XVII–XVІII ст., інколи — стосовно психологіч-

ного театру. ► ТЕАТР АНТИЧНИЙ, ТЕАТР АКАДЕМІЧНИЙ, ТЕАТР РЕПЕРТУАРНИЙ

ТЕАТР КОЛО, ТЕАТР у КОЛІ (англ. circle theatre, пол. teatr kolisty) — те саме,

що й театр арена (arena theatre) — сценічний майданчик, навколо якого сидять глядачі.

ТЕАТР КОЛЬОРУ — модель театру, що його створив італійський режисе­р­ фу­ турист­ Акілле Річчарді, який 1920 року організував «Експериментальний театр

кольору», який був дослідним майданчиком для одного прийому — гри з кольо-

ровим освітленням. ► ТЕАТР ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ, ТЕАТР ФУТУРИЗМУ

ТЕАТР КОМЕРЦІЙНИЙ (англ. commercial theatre) — визначення, що зазви-

чай вживається стосовно театрів, які, не маючи дотації, орієнтуються зазвичай

на комерційні цілі, тобто на догоджання публіці й отримання від неї прибутку будь якою ціною; вважається, що в театрі, стосовно якого вживається це визна-

чення, відсутні претензії на мистецькі відкриття, майстерність тощо. У «чистому»

583

ТЕАТР КОМУНАЛЬНИЙ, ТЕАТР ГРОМАДСЬКИЙ

вигляді комерційний театр не існує й існувати не може, адже комерційні завдання зазвичай вирішуються у комплексі з іншими — політичними, художніми тощо.

Тому правильніше говорити або про театр переважно комерційної орієнтації, або ж про комерційні завдання у діяльності будь якого театру.

Автор книги «Театральний менеджмент і продюсерство» Стивен Ленглі пропо-

нує таку формулу комерційного театру — це творча організація або компанія, що наймає акторів — членів Асоціації Рівноправних Акторів (АРА) і має на меті заробляти кошти і розподіляти прибуток між власниками, партнерами та / або інвесторами.

Зневажливе ставлення до комерційного сегменту діяльності театру характерне для митців, вихованих у системі бюджетного мистецтва.

Стивен Ленглі вирізняє такі види комерційних театрів: бродвейські, позаброд-

вейські, національні першокласні компанії, компанії пересувних театрів, індустріальні шоу, театри для дітей, театри кабаре, фондові й обідні театри. ► ТЕАТР

НЕКОМЕРЦІЙНИЙ

ТЕАТР КОМУНАЛЬНИЙ, ТЕАТР ГРОМАДСЬКИЙ (англ. communal theatre) — у Європі, починаючи з XVII ст., — публічні театри, створені на кошти місцевої

влади. В умовному поділі театрів за формою організації і функціональним призначенням це видовищний заклад, який утримується на кошти адміністрації населеного пункту (міста, району тощо) або групою громадян, які створюють відповідні фундації, клуби тощо. Найстаріший комунальний театр у Європі створено

вХорватії 1612 р.

УФранції доби Французької революції комунальним називався агітаційно­­

пропагандистський­ театр, підпорядкований комуні. 14 серпня 1793 р. в Парижі ухвалено Декрет, згідно з яким усі театри підпорядковувалися комунам. З 4 серп-

ня до 1 вересня, тобто на період, коли в Парижі святкувалося повалення монар-

хії, усі театри мали представляти п’єси, що відтворювали революційні події. Раз на тиждень такі вистави давалися безкоштовно, квитки розповсюджувалися через секційні комітети. З’явилися за­конодавчі акти, якими театри зобов’язувалися до постановок конкретних п’єс «в інтересах революції». Дія Декрету уточнювалася у численних постановах, в одній з яких, зокрема, було сказано: «Театр, який

виставить п’єси, спрямовані на розбещення свідомості публіки і пробудження забобонів роялізму, буде закрито, а його дирекцію заарештовано і жорстоко по-

карано». Заборонені були аристократичні п’єси («Дон Жуан» Мольєра, твори Расіна, Корнеля та ін.).

УСША комунальними (громадськими) називаються непрофесіональні (non pro­ fit — неприбуткові) театри, що здійснюють регулярний прокат вистав (на відміну

від аматорських театрів, які створюються для здійснення однієї вистави). Сьогодні словосполучення комунальний театр входить до назви багатьох те-

атрів Західної США, Європи, Росії.

584

ТЕАТР КОНВЕНЦІЇ, ТЕАТР КОНВЕНЦІЙНИЙ

В Україні статус комунального театру визначається Законом України «Про театри і театральну справу»: «Театри, засновані на державній або комунальній влас-

ності, мають відповідно статус державного чи комунального театру». ► ТЕАТР АМА-

ТОРСЬКИЙ, ТЕАТР ГРОМАДСЬКИЙ, ТЕАТР МІСЬКИЙ, ТЕАТР МУНІЦИПАЛЬНИЙ, ТЕАТР НЕПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ

ТЕАТР КОНВЕНЦІЇ, ТЕАТР КОНВЕНЦІЙНИЙ (англ. conventional theatre, пол. te­ atr konwencji) — театр, який у своїй практиці дотримується традиційної умовнос-

ті. ► ТЕАТР АКАДЕМІЧНИЙ, ТЕАТР ТРАДИЦІЙНИЙ

ТЕАТР КОНТРКУЛЬТУРНИЙ (пол. teatr kontrkultury, teatr kontr kulturowy) — театр, який відображає світоглядні засади контркультури 1960–1970 х, спрямованої на радикальну перебудову офіційної культури. Часто театр контркультури звертається до відмінних від християнства традицій. Значною мірою цей театр пов’язаний з поколінням хіппі, головними гаслами якого були «Just being!» («Просто жити!») і «Make Love, not War!» («Робити любов, а не війну» або «Кохатися,

ане воювати!»). Серед засадничих авторів театру контркультури — маніфести Антонена Арто і практика Єжи Гротовського. Театральні колективи, які представляють цей рух, дуже часто спираються на принципи комуни.

Найінтенсивніший розвиток напрям дістав у США («Living Theatre», «Open Theatre», «Bread and Puppet»).

Театр «Bread and Puppet», що його створив 1960 го р. скульптор Петером Шуманн у Нью Йорку, належить до найбільш організаційно стійких та ідейно переконаних театральних колективів. Театр Шуманна — це громада, домашній театр, який нікому не сплачував оренди, мав власну ферму, маленький город і сад. Трупа складалася з восьми десяти осіб, які жили на фермі, а також і семи дітей, які ходи-

ли до школи. Шуманн малював картини, плакати і маленькі книжки комікси, програмки до вистав, які друкувалися накладом до п’ятисот примірників і продавалися під час вистав, що й було основним прибутком громади. Комуна самостійно випікала хліб, варила пиво, кленовий сироп, варення, виготовляла сік, морозиво, розводила курей. Робота над виставою (виготовлення ляльок, масок і реквізиту,

атакож репетиції) тривала шість днів на тиждень. Щодня о дев’ятій ранку від-

бувалися збори, на яких Шуманн оголошував план роботи. Агітвистави громади виставлялися на Різдво та інші свята, показувалися під час тривалих гастролей.

► ТЕАТР АЛЬТЕРНАТИВНИЙ, ТЕАТР ЖОРСТОКОСТІ, ТЕАТР ОФ ОФ-БРОДВЕЙ, ТЕАТР УБОГИЙ, ТЕАТР УЗБІЧЧЯ

ТЕАТР КОРИФЕЇВ — умовна назва українських професіональних театральних труп, які працювали за життя їхніх засновників — М. Кропивницького, М. Ста-

рицького, І. Карпенка Карого, М. Садовського, П. Саксаганського, М. Заньковець-

кої, М. Лисенка і Г. Затиркевич Карпин­ської­. Театр проіснував з осені 1881 го до 1906 р., коли в Росії було дано дозвіл на показ вистав українською мовою.

27 жовтня 1882 р. на сцені міського театру в Єлисаветграді М. Кропивницький

здійснив постановку вистави «Наталка Полтавка» І. Котляревського з участю

М. Заньковецької в ролі Наталки. Після тріумфальних виступів у Києві, Чернігові,

585