Що ж належить до економічних ресурсів?
По-перше, це природні, людські та вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Економічні потреби містять різноманітні знаряддя праці, устаткування, інструменти, що використовуються у виробництві не продовольчих товарів, продукції сільського господарства, виробничі промислові та сільськогосподарські приміщення, засоби транспорту і зв’язку, землю, корисні копалини, робочу силу. Отже, економічні ресурси - це чинники виробництва. Економічні ресурси можна називати виробничими ресурсами [19, c. 541].
По-друге, всі економічні ресурси мають загальну властивість, вони рідкісні, оскільки існують в обмеженій кількості.
Рідкість економічних ресурсів треба розуміти так, що кількість їх фіксована має певні межі. Безумовно, рівень рідкості різних видів ресурсів неоднакова. Деякі з них дійсно мають досить обмежений обсяг (наприклад, благородні метали, деякі види корисних копалин). Запаси інших ресурсів значні, але вони у природі не відновлюються, і людство знає, що настане такий час, коли запаси будуть повністю вичерпані, наприклад: нафта, газ, вугілля, залізна руда тощо. Тому слово «обмеженість», можливо, краще сприймається як «рідкість». Справа в тому, що економічний ресурс у досить тривалому періоді історії людства дійсно розглядається як рідкісний.
По-третє, економічні ресурси мають таку особливість, що вони у процесі виробництва входять до вартості створюваного продукту.
По-четверте, використання економічних ресурсів, особливо первинних, у будь-якій сфері виключає можливість одночасного використання їх в іншій сфері. Наприклад, конкретну ділянку землі можна використати лише в одній сфері: або для вирощування сільськогосподарської продукції, або під будівництво, або для видобутку корисних копалин. Отже, використання певної земельної ділянки в будь-якій одній сфері виключає можливість її однозначного використання в інших, не зважаючи на те, що потреба в цьому існує [19, c. 553].
По-п’яте, такі економічні ресурси, як засоби виробництва, мають не тільки встановлений або відомий кожному час фізичної та моральної зношеності, а й певне галузеве призначення. Наприклад, текстильний верстат не можна використовувати в хлібопекарній, добувній або деревообробній промисловості. Це свідчіть про те, що існує чітко визначена «спеціалізація» техніки.
Виходячи з викладених ознак економічних ресурсів, до них не можна відносити гроші (грошові ресурси). Це особливий фінансовий ресурс.
Ресурси виробництва - це сукупність тих природних, соціальних, духових сил, які можуть бути використані в процесі створення товарів, послуг та інших цінностей [4, c. 227].
Основна економічна проблема, яка постає перед окремими людьми, групами людей і суспільством загалом, полягає у тому, що виробничі ресурси обмежені [1, c. 153].
Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між: відносно необмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, що забезпечують задоволення цих потреб. Жодне суспільство не володіє достатніми ресурсами для виробництва такого обсягу товарів і послуг, якого бажають його члени. Обмеженість зумовлює вибір. Якщо ми не можемо мати все, що бажаємо, нам доведеться вибрати те, чого потребуємо найбільше. Отже, і окрема особа, і суспільство загалом мають безперервно здійснювати вибір стосовно того, як використовувати доступні для них обмежені ресурси. Для задоволення своїх потреб люди використовують необхідні засоби, які називають ресурсами, або факторами виробництва.
Між поняттями «фактор виробництва» і «виробничий ресурс» є певні відмінності. Ресурс - це потенційний фактор: тільки той ресурс, що залучається у виробництво стає фактором. В економічній теорії ресурси прийнято ділити на чотири групи:
- природні - потенційно придатні для застосування в виробництві природні сили та речовини, серед яких розрізняють «невичерпні» та» вичерпні» (а в останніх -» відновлювані» та» не відновлювані»);
матеріальні - всі створені людиною («рукотворні») засоби виробництва, що самі є результатом виробництва (верстати, обладнання, заводи, транспортні засоби, будинки…);
трудові - населення в працездатному віці, яке в» ресурсному» аспекті оцінюють за трьома параметрами: соціально-демографічному, професійно-кваліфікаційному та культурно-освітньому;
- фінансові - грошові засоби, які суспільство виділяє на організацію виробництва [10, c. 672].
Значимість окремих видів ресурсів змінювалась у залежності від переходу доіндустріальної до індустріальної, а від неї - до постіндустріальної технології. В доіндустріальному суспільстві перевага надається природним і трудовим ресурсам, в індустріальному - матеріальним, в постіндустріальному - інтелектуальним та інформаційним ресурсам.
Природні, матеріальні та трудові ресурси притаманні будь-якому виробництву, тому вони називаються базовими, фінансові ресурси, які виникли на» ринковому» етапі, - похідними.
Слід відзначити, що у кожний даний момент необхідні для господарської діяльності економічні ресурси є обмеженими. Ця обмеженість відносна і означає, що ресурсів менше, ніж потрібно для задоволення всіх потреб за данного рівня економічного розвитку. Обмеженість часто характеризують ще як рідкість ресурсів відносно безмежності людських потреб. Ці потреби постійно зростають і змінюються з розвитком суспільства, із зростанням господарської діяльності, розвитком ринку і т.д. Одним словом, люди в будь-якій країні хочуть більше благ і послуг, ніж вони мають [10, c. 673].
Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і невідтворювані. До відтворюваних виробничих ресурсів належать ті, що створюються і відновлюються природою (ґрунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси: людина з'являється на світ як біологічна істота і набуває у суспільстві знань та навичок, необхідних для виробничої діяльності. До невідтворюваних виробничих ресурсів належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних. Йдеться, зокрема, про знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені водойми. Для відтворення цих напівзнищених ресурсів потрібні загальнонаціональні зусилля і не одне десятиліття [5, c. 511].
Виробничі ресурси обмежені, одні - відносно, інші - абсолютно. Відносна обмеженість існує тому, що потреби випереджають можливості виробництва, а останні обмежені наявними ресурсами. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обмеженість ресурсів. Проте таке пояснення причин обмеженості ресурсів стосується лише одного боку проблеми. Необхідно також зазначити, що окремі види ресурсів, і насамперед невідтворювані, обмежені самою природою, отже, раніше чи пізніше настане час їх вичерпання. Вчені вже підрахували загальні розміри запасів нафти, газу, вугілля й інших корисних копалин та строки їх вичерпання. Обмеженими є площі чорноземів, лісів, водойм, басейнів річок. Щодо цих ресурсів можемо говорити про їх абсолютну обмеженість.
Що ж ми вкладаємо в поняття» обмеженість»? Орні землі, пасовиська, корисні копалини, лісові масиви та інші різновиди природних ресурсів обмежених територією країни, особливостями геологічного складу її грунтів, географічним положенням, кліматичними особливостями та низкою інших чинників [2, c. 417].
Обмеженність трудових ресурсів зумовлена загальною кількістю населення країни і часткою працездатних людей у його складі. Обмеженою є також кількість людей певної спеціальності та певного рівня кваліфікацфї, вкрай необхідих для виробництва суспільних благ.
Обмеженість матеріальних (капітальних) ресурсів визначена всім попереднім економічним розвитком кожної країни, досягненим технологічним рівнем виробництва, наявними можливостями імпорту капітальних ресурсів. Звісно, можна побудувати нові фабрики та ферми, виготовити обладнання, проте для цього потрібен час і знову ж таки, ресурси для їх створення [11, c. 309].
Щодо обмеженості підприємницьких здібностей, то за деякими оцінками, лише 3-5% працездатного населення країни за своїми здібносями можуть бути вдалими підприємцями. Безперечно, до країни можна запросити закордонних кваліфікованих менеджерів чи то підготувати власні кваліфіковані кадри, проте це потребує часу і коштів. Отже, оскільки не всім людям властиві підприємницькі здібності, то кількість таких людей обмежена.
Таким чином, про обмеженість ресурсів свідчить проблема абсолютного вичерпання ресурсів та їх кількісної визначеності в певному місці й у певний час, а також їх дефіцит.
Наслідком обмеженості ресурсів є неможливість задоволення всіх потреб суспільства, одночасно в будь - який момент. Граничність ресурсів, їх кількісна обмеженість, а також рідкість деяких особливо цінних ресурсів, зумовлюють певні межі виробничої діяльності. Від наявних у суспільстві ресурсів можливо отримати визначений обсяг матеріальних благ та послуг [6, c. 468].
Суспільство не здатне виробити весь той обсяг товарів та послуг, який відповідає абсолютним (ідеальним) потребам людей у країні.
У самій серцевині економіки є безперечна істина, яку називаємо законом рідкості ресурсів. Цей закон стверджує: блага є обмеженими, оскільки немає достатньо ресурсів, щоб виробити всі блага, які потребують люди для споживання.
Обмеженість має багато причин. Однією з них є природна обмеженість. Наприклад, деякі метали (платина, золото, срібло) існують на землі в обмеженій кількості. Поступово вичерпуються запаси нафти, вугілля та інших корисних копалин. Навіть питна вода, яку раніше в багатьох країнах вважали необмеженим ресурсом, сьогодні стала товаром, і вже реалізується як товар.
Інші ресурси можна вважати обмеженими через виробничі можливості. Інакше кажучи, виробництво деяких товарів відстає від зростання потреб населення.
Отже, процесом-причиною закону рідкості є наявність суперечності між безмежними потребами і обмеженими ресурсами [6, c. 469].
Ця причина зумовлює такий процес-наслідок: необхідність подолання суперечності на основі певних форм створення ринку економічних ресурсів.
Проблема вибору застосування ресурсів
Як правильно зазначають теоретики ринкової економіки, якщо б не було обмеженості ресурсів, то питання, що, як і для кого виробляти не становило б проблеми. В таких умовах можна виробляти будь-який товар у потрібній кількості. І найскладніша проблема задоволення людських потреб була б успішно вирішена [8, c. 265].
Проте закон рідкості зумовлює певну поведінку людей в системі господарювання. Виникає проблема вибору застосування ресурсів. Оскільки, як уже зазначалося, використання деяких ресурсів має певні межі, застосування їх виключає можливість одночасного застосування для задоволення ряду потреб. Люди змушені обирати той спосіб застосування ресурсів, які вони вважають найбільш раціональним.
Обмеженість стосується не тільки засобів виробництва, а й трудових ресурсів, особливо квалфікованої робочої сили.
У реальному економічному житті на один ресурс може бути кілька потреб, допустимо, з наявної кількості металу виробляти або танк, або комбайн. Можливості одночасного задоволення двох потреб з наявного ресурсу в багатьох випадках немає. Треба обирати, яку потребу задовольняти в першу чергу. Отже, обмеженість ресурів ставить дуже складну проблему, проблему вибору ресурсів для задоволення певної потреби [14, c. 298].
Можна навести багато прикладів, коли цей вибір з першого погляду не завжди раціональний. Допустимо, що будувати в першу чергу: готель для іноземців чи житловий будинок. Однозначну відповідь тут дати важко, тому що перетинаються економічні інтереси різних суб'єктів. Людина, що немає житла, звичайно, обере будівництво житлового будинку. Проте з позиції місцевої влади краще будувати готель для іноземців який у майбутньому дасть можливість одержувати валютні кошти, що дозволить успішно розв’язувати і житлову проблему [8, c. 266].
Отже, вибір використання ресурсів зачіпає інтереси багатьох людей, що не завжди збігаються. Для того, щоб зробити правильний вибір, треба вивчити багато точок зору, правильно спрогнозувати майбутню віддачу використання економічних ресурсів.
Обмеженість ресурсів значно ускладнює проблему розподілу товарів і доходів між різними індивідами і сім’ями. Якщо певний ресурс обмежений, постає питання, як його розподілити. Виникає потреба в існуванні ряду економічних форм і способів у розподілі матеріальних благ, їх ми розглянемо у наступних розділах [8, c. 267].
Кількісне вираження закону обмеженості виробничих ресурсів
Кількісне вираження
економічного закону рідкості показує ступінь обмеженості економічних ресурсів,
дає уявлення про реальні можливості подолання суперечності між зростанням
потреб у певному ресурсі та його обмеженістю. Це можна зробити різними
способами. Один з них такий: у кожний момент часу оптимальний ступінь
задоволення потреб в економічних ресурсах можна з’ясувати за допомогою
співвідношення між обсягом економічного ресурсу, який потрібний країні при
цьому рівні продуктивних сил, і обсягом наявності цього ресурсу, що
виробляється в країні. Якщо ступінь задоволення суспільством своїх потреб
позначити Сз.п. обсяг економічного ресурсу, який потрібний для країни, - Оп,
обсяг економічного ресурсу, що фактично є в наявності, - Оф, то ступінь
задоволення потреб у цьому економічному ресурсі можна визначити за такою
формулою:
Сз.п = Оп / Оф
Ця формула показує, по суті, величину обмеженості ресурсу. Наприклад, Україні потрібно 40 млн. т нафти для задоволення потреб свого господарства. У країні видобувається її приблизно 5 млн. т. Отже, ступінь задоволення потреб в цьому ресурсі становить 12,4 відсотка. Як бачимо, цей економічний ресурс досить обмежений. Подолати цю обмеженість можна за рахунок імпорту нафти з інших країн, що потребує валютних коштів, які можна отримати за рахунок експорту певних власних економічних ресурсів. Інший шлях подолання обмеженості - розвиток видобутку власної нафти. Для цього треба здійснювати геологічні розвідки, створювати нові нафтопромисли, розвивати раціональну енергозберігаючу технологію виробництва [12, c. 600].
Пізнання і використання економічного закону рідкості потребує для подолання суперечності між потребою і обмеженістю ресурсу розробки спеціальних заходів, орієнтованих на розвиток і ефективніше використання продуктивних сил за рахунок застосування багатьох чинників.
Схему дії закону рідкості наведено на рис. 2 (додаток А).
Отже, закон рідкості ресурсів є, по суті, законом обмеженості виробничих можливостей. І тому він вимагає від людини певної раціональної суб’єктивної поведінки з метою подолання обмеженості використання економічних ресурсів. При цьому слід зазначити, що закон рідкості ресурсів впливає на будь-який чинник виробництва: на знаряддя виробництва, предмети праці, на людину, що приводить в дію засоби виробництва.
. Форми подолання суперечності між необмеженими потребами та обмеженістю ресурсів
Зростання виробництва
Країни світу за рівнем розвитку виробництва дуже різняться. Проте це не означає, що високорозвинені країни, які мають високий рівень виробництва матеріальних благ, уже подолали суперечність між зростаючими потребами населення і обмеженими ресурсами. І в таких країнах ця суперечність існує, тому є потреба у подальшому зростанні виробництва. І пояснюється це дуже просто: високий рівень виробництва потребує і більш високого рівня споживання. Якщо у деяких країнах, наприклад у Африці, люди користуються простим житлом (в основному це тільки дах над головою), то в розвинених країнах люди потребують житла з паровим опаленням, гарячою і холодною водою, комунальними послугами. А це потребує відповідних економічних ресурсів [13, c. 156].
Отже, зростання виробництва разом із зростанням економічних ресурсів, життєвих благ є проблемою для всіх країн. Різниця полягає лише в тому, що рівень вирішення цієї проблеми неоднаковий. В одній країні проблеми подолання обмеженості ресурсів вирішуються на рівні електрифікації житла, а в іншій йдеться вже про забезпечення населення сучасними, комфортабельними квартирами, для яких потрібна більш розвинена структура економічних ресурсів.
Зростання виробництва тісно пов’язане з науково-технічним прогресом. Досягнення науки і техніки дають змогу виробляти нові й кращі за якістю товари, а також удосконалювати способи їх виробництва. Головне, що технічний прогрес забезпечує суспільству можливість виробляти більше товарів з тієї ж кількості економічних ресурсів.