словами літературної мови. Серед словників української
діалектної лексики можна назвати "Словник бойківських
говорів" М.Й. Онишкевича (К., 1984), "Словник полтав-
ських говорів" B.C. Ващенка (Харків, 1960), "Словник по-
ліських говорів" П.С. Лисенка (К., 1974), "Словник гові-
рок Нижньої Наддніпрянщини" в 4-х томах В.А. Чаба-
ненка (Запоріжжя, 1992), "Гуцульські говірки: Короткий
словник" за редакцією Я. Закревської (Львів, 1997) та ін.
Словники мови ПИСЬМЕННИКІВ. У цих словниках зареєст-
ровано всі слова, які використав письменник у своїх тво-
рах, наводяться значення, в яких ці слова вжиті, фіксу-
ються всі форми кожного слова, скільки разів яка форма
вжита і де. Такі словники називають конкордансами (від
лат. concordans "той, що узгоджується"). Уже створені
Лексикографія 253
словники мови Еврипіда, Платона, Цицерона, Шекспіра,
Шеллі, Пушкіна, Міцкевича. В Україні вийшов "Словник
мови Шевченка" в 2-х томах (К., 1964) і "Словник мови
творів Г. Квітки-Основ'яненка" у 3-х томах (Харків, 1978—
1979).
ІСТОРИЧНІ словники. В історичних словниках подано лек-
сику певного історичного періоду. Українська мова пред-
ставлена "Історичним словником українського язика"
Є. Тимченка (К., 1930—1932), "Словником староукраїн-
ської мови XIV — XV ст." за редакцією Л.Л. Гумецької
(К., 1977), "Словником української мови XVI — першої
половини XVII ст." (вийшло шість випусків. — Львів,
1994—1999). Давньоруська лексика відображена в "Мате-
риалах для словаря древнерусского языка" в 3-х томах
I.I. Срезневського (С.-Петербург, 1893—1903; перевида-
ний у 1958 p.). Найвідомішим у всьому світі є словник-
гігант — Великий Оксфордський словник (A New English
Dictionary on Historical Principles) у 20 томах (Оксфорд,
1884— 1928), де пояснено 500 тисяч слів і наведено пів-
тора мільйона ілюстрацій. Цей словник укладався 75 ро-
ків великим колективом філологів. Такого ж обсягу до-
сягає історичний словник німецької мови (Grimms
deutsches Worterbuch).
ЕТИМОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ. ЕТИМОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ розкрива-
ють походження слова, зокрема в них вказується, власне
чи запозичене слово; якщо запозичене, то коли і з якої
мови. Для корінних (власних, питомих) слів установлює-
ться корінь, із яким ці слова пов'язані, наводяться пара-
лелі з інших мов, простежуються зміни в значенні і фор-
мах слова. В Україні вийшло 3 томи "Етимологічного слов-
ника української мови" за редакцією О.С. Мельничука (К.,
1982—1989). Високо оцінений науковою громадськістю
"Russisches etymologisches Worterbuch" (Етимологічний
словник російської мови) в 4-х томах німецького мовозна-
вця М. Фасмера (Гайдельберг, 1950—1958; двічі вийшов
у російському перекладі: М., 1964—1973; М., 1986—1987).
Помітним явищем у лексикографії був вихід "Этимо-
логического словаря русского языка" в 2-х томах О.Г. Пре-
ображенського (М., 1910—1916); перевиданий у 1959 р.).
Відомими є "An etymological dictionary of the English language"
(Етимологічний словник англійської мови), який
вийшов в Оксфорді в 1953 p., "Dictionnaire etymologique
de la langue f rancaise" (Етимологічний словник французь-
кої мови) О. Блоха і В. Вартбурга, який опублікований у
254 Лексика і фразеологія
Парижі в 1950 p., "Etymologisches Worterbuch der
deutschen Sprache" (Етимологічний словник німецької мо-
ви) Ф. Клюге (Berlin, 1963), "Etymologicky slovnik jazyka
ceskeho" (Етимологічний словник чеської мови) В. Махка
(Прага, 1968), "Slownik etymologiczny jazyka polskiego"
(Етимологічний словник польської мови) О. Брюкнера (Вар-
шава, 1957). З'явилися етимологічні словники груп і сімей
мов. Так, нині триває публікація "Этимологического сло-
варя словянских языков" за редакцією О.М. Трубачова
(випуск 1—23, М., 1974—1996). У 1949—1959 pp. поба-
чив світ двотомний "Indogermanisches etymologisches
Worterbuch" (Етимологічний словник індоєвропейських
мов) чеського мовознавця Й. Покорного (Берн — Мюнхен,
1959—1965).
СИНОНІМІЧНІ СЛОВНИКИ. У синонімічних словниках на-
водяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і сло-
восполучень тотожних або близьких за значенням. У межах
кожного синонімічного ряду подається семантична (вка-
зується на відмінні відтінки значень) і стилістична харак-
теристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться
приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані ака-
демічний "Словник синонімів української мови" у 2-х то-
мах (К., 1999—2000) і "Словарь синонимов русского язы-
ка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970—
1971). У синонімічних словниках для широкого практич-
ного користування наводяться синонімічні ряди без ілюст-
рацій прикладами їх уживання. Такими є "Короткий слов-
ник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960),
"Практичний словник синонімів української мови" С. Ка-
раванського (К., 1995), "Словарь синонимов русского язы-
ка" З.Є. Александрової (М., 1968; шосте видання вийшло в
1989 p.), "Gran diccionario de sinonimos у antonimos" (Вели-
кий словник синонімів і антонімів) іспанської мови Л. Ка-
стро де Амато (Буенос Айрес, 1988).
Словники АНТОНІМІВ. У цих словниках наводяться і тлу-
мачаться слова з протилежними значеннями, характери-
зується їх сполучуваність, наводяться приклади їх вжи-
вання в суцільному тексті. Так, зокрема, за цими прин-
ципами укладені "Словник антонімів" української мови
Л.М. Полюги (Київ, 1987) і словники антонімів російсь-
кої мови Л.О. Введенської(Ростов-на-Дону, 1982), М.П. Ко-
лесникова (Тбілісі, 1972), М.Р. Львова (М., 1988) та анг-
лійської мови В.Н. Коміссарова (М., 1964).
Словники ОМОНІМІВ. До словників омонімів включено сло-
Лексикографія 255
ва, які збіглися за звучанням. У словниковій статті вказу-
ють на тип утворення омонімів, а також на граматичні, сти-
лістичні та інші ознаки цих омонімів, які підкреслюють їх
протиставленість. Прикладом таких словників можуть слу-
жити "Словник омонімів української мови" О. Демської та
І. Кульчицького (Львів, 1996), "Словарь омонимов русско-
го языка" О.С. АхмановоЦМ., 1974; трете видання — 1986),
"Словарь омонимов русского языка" М.П. Колесникова
(Ростов-на-Дону, 1995).
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ. У фразеологічних словниках зібра-
но усталені звороти, яким дається тлумачення і стилістична
характеристика. Такими, зокрема, є академічний "Фразе-
ологічний словник української мови" у 2-х книгах (К., 1993;
друге видання — 1999), "Фразеологічний словник українсь-
кої мови" в 2-х томах Г.М. Удовиченка (К., 1984), "1000 кри-
латих виразів української літературної мови" А.П. Коваль і
В.В. Коптілова (К., 1964), "Фразеологический словарь русс-
кого языка" O.I. Молоткова (М., 1967), "Словарь латинских
крылатых слов" "М.Т. Бабичева і Я.М. Боровського (М.,
1986), "Geflugelte Worte" (Крилаті слова) Г. Бюхмана (1864,
десятки разів перевидавали).
ОРФОГРАФІЧНІ СЛОВНИКИ. В орфографічних словниках сло-
ва наводяться в алфавітному порядку в їх нормативному
написанні. Одними із кращих орфографічних словників є
"Орфографічний словник української мови", укладений
СІ. Головащуком, М.М. Пещак, В.М. Русанівським і
О.О. Тараненком (К., 1994) і "Український орфографіч-
ний словник" за редакцією А.О. Свашенко (Харків, 1997).
ОРФОЕПІЧНІ СЛОВНИКИ. В орфоепічних словниках подано пе-
релік слів літературної мови з позначенням нормативного
наголосу і з вказівкою на вимову. Є такі орфоепічні слов-
ники української мови: "Словник наголосів української
літературної мови" М.І. Погрібного (К., 1973), "Українська
літературна вимова і наголос" за редакцією М.А. Жовто-
брюха (К., 1973). Широко відомі "Орфоэпический словарь
русского языка" за редакцією P.I. Аванесова (М., 1985) і
"Словарь ударений для работников радио и телевидения"
за редакцією Д. Е. Розенталя (М., 1970).
Словники ПРАВИЛЬНОСТІ МОВЛЕННЯ. Такі словники містять
найскладніші в уживанні слова. В них пояснюється напи-
сання й вимова слів, словотворення, даються граматична
і стилістична характеристики слів, наводяться приклади
можливої сполучуваності слів і керування. Як приклади
цього типу словників можна назвати "Словник труднощів
256 Лексика і фразеологія
української мови" за редакцією и.л. Ермоленко (К., 1989),
"Правильность русской речи" Л.П. Крисіна і Л.І. Сквор-
цова (М., 1962), "Трудности словоупотребления и вариан-
ты норм русского литературного языка" за редакцією
К.С. Горбачевича (Л., 1973), "Словарь трудностей русско-
го языка" Д.Е. Розенталя і М.О. Теленкової (М., 1976;
шосте видання — 1987).
ЧАСТОТНІ СЛОВНИКИ. У цих словниках подаються слова не
за алфавітом, а за спадом частот, тобто розташовуються в
порядку від найбільш частотного до найменш частотного.
Для створення частотного словника необхідно опрацюва-
ти надзвичайно великий масив текстів (зробити підрахун-
ки в десятках, а то й сотнях мільйонів слововживань), бо
від обсягу опрацьованого матеріалу залежить ступінь об'єк-
тивності визначення місця (рангу) слова в словнику. Прик-
ладами частотних словників є "Частотний словник сучас-
ної української художньої прози" в 2-х томах (К., 1981),
"The Russian Word Count" (Частотний словник російської
мови) Г. Йоссельсона (Детройт, 1953), "Частотный сло-
варь современного русского литературного языка" Е. Штей-
нфельдт (Таллінн, 1963; багато разів перевидавався в Мос-
кві), "Частотный словарь русского языка" за редакцією
Л.М. Засоріної (М., 1977).
Частотні словники дуже корисні в лінгводидактично-
му аспекті для швидшого й ефективнішого оволодіння іно-
земною мовою. Як уже було зазначено, 1200 найчастотні-
ших слів покривають 80% будь-якого тескту. Знаючи ці
слова, можна читати і розуміти іноземні тексти (20% слів
можна зрозуміти з контексту). Через те частотні словни-
ки використовують для укладання словників-мінімумів із
іноземних мов і для створення текстів для підручників із
іноземних мов.
ЗВОРОТНІ СЛОВНИКИ. У зворотних (інверсійних) словниках
слова розташовані за алфавітом із їх кінця: а, ба, баба,
жаба, раба і так далі. Такі словники групують слова за мор-
фемами — закінченнями, суфіксами, коренями, префікса-
ми, а це дуже корисно для дослідників мови: з такого слов-
ника легко вилучити однокореневі (споріднені) слова, ви-
значити продуктивність того чи іншого суфікса тощо. В
Україні вийшли "Інверсійний словник української мови"
за редакцією С.Ф. Бевзенка (перше видання — Одеса, 1971,
друге — К., 1985) і "Обернений частотний словник сучас-
ної української художньої прози" (К., 1998). За кордоном
вийшов "Український зворотний словник" В. Ніньовсько-
Лексикографія 257
го (Мюнхен — Едмонтон, 1969). Перший зворотний слов-
ник російської мови "Riicklaufiges Worterbuch der
Russischen Sprache der Gegenwart" Г. Більфельдта вийшов
у Берліні в 1958 p. Іншими зворотними словниками росій-
ської мови є "Обратный словарь русского языка" (М., 1974)
і "Грамматический словарь русского языка" А.А. Залізня-
ка (М., 1980).
СЛОВОТВІРНІ ТА МОРФЕМНІ СЛОВНИКИ. У цих словниках члену-
ються слова на морфеми, визначається твірна основа сло-
ва і морфема, за допомогою якої утворене від твірної осно-
ви слово. До таких словників належать "Морфемний слов-
ник" Л.М. Полюги (К., 1983), "Морфемний аналіз: Слов-
ник-довідник" у 2-х томах І.Т. Яценка, "Словник афіксаль-
них морфем української мови" Н. Клименко, Є. Карпі-
ловської, В.Карпіловського, Т. Недозим (К., 1998) "Слово-
образовательный словарь русского языка" у 2-х томах
О.М. Тихонова (М., 1985; друге видання — 1990).
ІДЕОГРАФІЧНІ словники. В ідеографічних словниках слова
розташовано не за алфавітом, а за групами, які виділяють
на основі спільних значень, тем. Першим ідеографічним
словником є "Thesaurus of English Words and Phrases" (Те-
заурус англійських слів і фраз) П.-М. Роже (Roget), який
вийшов ще в 1852 р. У цьому словнику всі слова розподі-
лені на б класів, 24 підкласи, 1000 тем, а в середині тем
виділяються ще ближчі за значенням групи, синонімічні
ряди, антонімічні пари. За назвою цього словника всі
ідеографічні словники стали називати тезаурусами
(гр. thesauros "скарб, скарбниця").
Іншим відомим ідеографічним словником є "Der
deutsche Wortschatz nach Sachgruppen" (Німецький слов-
никовий склад за предметними групами) Ф. Дорнзайфа
(Берлін, 1959). Тут лексика поділена на 20 основних роз-
ділів, таких, як "Неорганічний світ", "Рослинний і тва-
ринний світ", "Простір", "Бажання і вчинки", "Відчуття",
"Почуття" тощо. Кожен із таких розділів ділиться на кла-
си, класи на підкласи і т.д.
Ґрунтовних ідеографічних словників поки що небага-
то. Можна було б ще назвати "Diccionario ideologicco de la
lengua espanola" (Ідеологічний словник іспанської мови)
X. Касареса (в Іспанії та Італії ідеографічні словники прий-
нято називати ідеологічними).
Словники АСОЦІАТИВНИХ НОРМ. У словниках цього типу до
кожного реєстрового слова наведено асоціації, які це сло-
во викликало у людей, що брали участь у психолінгвіс-
2 5 8 Лексика і фразеологія
тичних експериментах. В Україні вийшло дві такі праці
Н.П. Бутенко: "Словник асоціативних норм української
мови" (Львів, 1979) і "Словник асоціативних означень імен-
ників в українській мові (Львів, 1989).
БАГАТОМОВНІ СЛОВНИКИ
У багатомовних (перекладних) словниках дається не по-
яснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто під-
бирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це дво-
мовні словники. їх створюють для цілей перекладу й акти-
вно використовують при вивченні іноземної мови. Прикла-
дом двомовних словників є "Русско-украинский словарь"
АН в 3-х томах (1968; друге видання — 1988), "Українсько-
російський словник" АН в 6 томах (1953—1963), "Украін-
ска-беларускі слоунік" В.П. Лемтюгової (Мінськ, 1980),
"Польсько-український словник" у 3-х томах за редакцією
Л.Л. ГумецькоЦК., 1958—1960), "Болгарсько-український
словник" І.А. Стоянова й О.Р. Чмир (К., 1988), "Чесько-
український словник" у 2-х томах АН (К., 1988), "Англо-
український словник" у 2-х томах М.І. Балли (К., 1996),
"Оксфордский русско-английский словарь" М. Уїллера (М.,
1998), "Новий німецько-український, українсько-німецький
словник" (К., 1997), "Словник французько-український,
українсько-французький" В.Б. Бурбело та ін. (К., 1996),
"Словник іспансько-український, українсько-іспанський"
(К., 1997), "Словник італійсько-український і українсько-
італійський" за редакцією В.Т. Бусло (К., 1998), "Словник
португальсько-український, українсько-португальський" за
редакцією В.Т. Бусло (К., 1999), "Латинсько-український
словник" В.Д. Литвинова (К., 1998), "Українсько-угорський
словник" К. Лоранта (Будапешт-Ужгород), "Українсько-
японський словник" І.П. Бондаренка і Т. Хіно (К., 1977),
"Українсько-російський і російсько-український фразеоло-
гічний словник" І.С. Олійника і М.І. Сидоренка (К., 1971;
перевиданий 1978), "Німецько-український фразеологічний
словник" у 2-х томах В.І. Гаврися і О.П. Пророченко (К.,
1981).
Значно рідше за двомовні створюються словники, що
охоплюють три і більше мов, як, наприклад, "Німецько-
українсько-російський словник" за редакцією Е.І. Лисенко
(К., 1991). Унікальним є укладений А. та В. Поповими
"Словарь на семи языках (французско-немецко-английско-
итальянско-испанско-португальско-голландско-русский)",