Отчет по практике: Управління навчальним закладом

Всі інші пункти - нейтральні.

За кожне співпадіння відповіді з ключем нараховується 1 бал. Потім визначаються показники фемінності (F) і маскулинності (M) у відповідності із наступними формулами.

= (сума балів по фемінності): 20;= (сума балів по маскулінності): 20.

Основний індекс IS визначається як:

= (F-M): 2,322.

Якщо величина індексу IS знаходиться в межах від -1 до +1, то робиться висновок про андрогінність. Якщо індекс менше -1(IS<-1), то робиться висновок про маскулінність, а якщо індекс більше +1 (IS>1) - про фемінність.

У випадку, коли IS<-2,025 говорять про яскраво виражену маскулінність, а якщо IS > + 2,025 - говорять про яскраво виражену фемінність.

Маскулінність і фемінність - дві основні категорії гендерних досліджень, які узагальнюють нормативні уявлення та установки, якими мають бути і чим повинні займатися чоловіки та жінки у даному суспільстві й у дану епоху, а також виражають гендерну ідентичність людини. Є соціальними, а не біологічними категоріями, котрі відображають те, якими мають бути особистісні характеристики, зовнішність, поведінка, одяг, захоплення, інтереси, професійні заняття, освітні спеціальності, сексуальні та міжособистісні стосунки чоловіків і жінок. Існує велике різноманіття традиційних моделей маскулінності і фемінності, котрі залежать від етнічних та релігійно-філософських позицій, однак абсолютна більшість з них базуються на опозиції: суб’єкт - об’єкт, сила - слабкість, активність - пасивність, жорсткість - м’якість. Андрогінність (грец. άνδρας - чоловік і γυνή - жінка) - одночасна присутність в однієї людини стереотипних для даного суспільства ознак чоловіка і жінки (необов’язково у рівній мірі). Розрізняють психологічну андрогінність, яка проявляється у поведінці та виявляється у високих показниках одночасно за шкалами маскулінності і фемінності; яка є поєднанням у зовнішньому вигляді чоловічих і жіночих рис.

Найзагальніша класифікація більшості живих організмів, - розподілення їх на самців та самок, чоловіків та жінок, проте вона не дає можливості розібратися у факторах дійсності. Цією бісексуальною будовою всякого зародку, що належить навіть до категорії вищих організмів, пояснюється той факт, що ознаки іншої статі завжди залишаються і ніколи повністю не зникають, хоча б навіть у одностатевого індивідуума, - рослинного, тваринного чи людського. Статеве диференціювання ніколи не буває повністю закінченим. Всі особливості жіночої статі, бодай у слабкому, розвинутому стані, можна знайти і в чоловічій статі, і навпаки, всі статеві ознаки чоловіка в своїй сукупності наявні і в жінці, проте в дуже неоформленому вигляді. Існують численні перехідні ступені між чоловіком і жінкою, так звані “перехідні статеві форми”. Ця модель представлена в класичній роботі Отто Вейнінгера. Автор вважає, що ідеальні чоловіки нульовою фемінністю, та ідеальні жінки з нульовою маскулінність, в дійсності не існують. Отже існують в людині і чоловічі і жіночі елементи, проте їхнє спільне існування в людині нам не слід розуміти в сенсі повної або приблизної одночасності і того, і другого елементу. Автор відстоює принцип “проміжних форм”. Цей принцип орієнтує дослідження на пошук різних варіантів співвідношень чоловічого та жіночого в психіці людини. Цими співвідношеннями пояснюється і характерологія, і девіація психосоціальної орієнтованості (гомосексуалізм), і вибір шлюбного партнера і т.д. така модель М/Ф визначається як континуально-альтернативна. В процесі статевої соціалізації і засвоєнні індивідом статевих ролей формується індивідуальний статеворольовий тип поведінки. В сучасній психології прийнято виділяти чотири основні статеворольові типи:

) маскулінний тип - високий показник вираженості чоловічих рис і якостей (маскулінності) при мінімальній наявності жіночих (фемінних);

) фемінний тип - високий показник жіночих (фемінних) характеристик при мінімальній представленості чоловічих (маскулінних) рис і якостей;

) андрогінний тип - поєднання високих показників маскулінності і фемінності в одному індивіді;

) недиференційований тип - поєднання низьких показників маскулінності й фемінності особі.

Така класифікація статеворольових типів була запропонована Сандрою Бем (S. Bem) як альтернатива традиційній системі поділу, в якій виділяли два типи - маскулінний і фемінний. Сучасні тести розглядають М/Ф вже не як альтернативи, полюси одного і того ж континууму, а як незалежні виміри. Порівняння показників одного і того ж індивідуума по шкалам М/Ф дозволяє обчислити степінь його психологічної андрогінності (андрогінними вважаються індивіди з вираженими маскулінними та фемінними рисами, що дає їм можливість менш жорстко притримуватись статеворольових норм і вільніше переходити від традиційних жіночих занять до чоловічих і навпаки). Так, в опитувальнику S. Bem зв’язок між цими параметрами знаходиться в межах нуля. За даними низки досліджень, на крайніх полюсах вираженності М/Ф показників між ними існують відносини взаємовиключення, а при їх середній вираженості - відносини взаємонезалежності. Отже, лише для полюсів параметрів М/Ф валідна континуально-альтернативна модель, а при їх середній вираженості - ортогональна, коли М і Ф взаємонезалежні. Теорія статеворольових типів S. Bem знайшла підтвердження як у вітчизняних, так і в зарубіжних дослідженнях де вказується, що андрогінний тип є найбільшрозповсюджений і найпристосованіший до життя.

Статеворольові типи активно формуються в дитинстві, збагачуються й ускладнюються і завершують процес становлення в юнацькому віці. Стосовно молодшого шкільного віку мова повинна йти не про статеворольовий тип, в його завершеному вигляді, а про статеворольову орієнтацію на маскулінні, фемінні та андрогінні цінності й поведінку.

В 1974 році S. Bem ввела поняття андрогінії для визначення поєднання високих показників маскулінності і фемінності. Так було покладено початок розвитку нової моделі статеворольової поведінки, яку назвали андрогінною (від лат. andro - чоловік та gyn - жінка). Андрогінність - це не протиставлення жіночості та мужності, а їхня інтеграція, їхня двоєдиність. Андрогінність стирає відмінності між чоловічим та жіночим, зумовлені їхніми соціокультурними моделями.

Третьою, загальновизнаною є континуально-ад'юнктивна статеворольова модель. Ця модель відображає незрілу структуру М/Ф - симптомокомплексу у дівчаток раннього пубертатного віку. В рамках цієї моделі маскулінність складає внутрішню єдність з фемінністю. Із досліджень психологів про кореляцію М- і Ф- параметрів в різних групах жінок різного віку було встановлено, що в групі молодших підлітків жіночої статі зв'язок М- і Ф- утворень показово позитивний, що не вписується ні в одну із попередніх моделей. Ці дані можна трактувати як присутність ще нерозщепленої єдності мужності та жіночності в структурі особистості молодших підлітків. Дослідження статеворольових стереотипів в цьому віці якраз і фіксують “розрихлення” кордонів між стереотипами чоловічої та жіночої поведінки. Разом з цим, така єдність є суперечливою: з одного боку, дівчатка критикують і негативно оцінюють свою стать, переоцінюючи в цей же час чоловічу; з другого, - вони солідарні з “жіночою моделлю” поведінки в той момент, коли мова йде про їхнє особисте майбутнє, про їхню реалізацію як майбутніх жінок. Починаючи з 10-11 років у дівчаток відбувається підготовка до розщеплення утворень М/Ф. До 15-16 років у дівчаток завершується процес розщеплення структур М/Ф. Ця модель може виступати як базова модель для дослідження маскулінності/фемінінності в різний віковий період розвитку підростаючої особистості. Дослідження можуть стосуватися не лише молодшого та старшого підліткового віку, а й ще раніших періодів розвитку особистості, зокрема молодшого шкільного віку. Оскільки молодший шкільний вік вважається "базстатевим", в значенні не проявлених, не виражених чітко статеворольових ознак, то саме така модель може констатувати можливість і виявлення ще нерозщеплених статевих ролей у структурі особистості молодшого школяра.

Результати дослідження

ВИСНОВКИ

Отже, аналізуючи результати дослідження визначено що, учні надають перевагу вчителю фізкультури чоловічої статі так як вважають що він має мати риси маскулінності. А вчителя музики навпаки бачать жінку, так я вони надали перевагу рисам фемінності. Вчитель інформатики чоловік, вчитель математики жінка, директор вважають повинен бути чоловік.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Статут СЗШ №97 м. Львова

2.      Офіційний сайт СЗШ №97 м. Львова

.        Закон України «Про Освіту»

ДОДАТОК А

. Вірю в себе.

. Вмію поступатися.

. Здатний (-а) допомогти.

. Схильний (-а) захищати свої погляди.

. Життєрадісний (-а).

. Похмурий (-а).

. Незалежний (-а)

. Сором’язливий (-а).

. Совістливий (-а).

. Атлетичний (-а).

. Ніжний (-а).

. Театральний (-а).

. Напористий (-а).

. Лестивий (-а).

. Вдячливий (-а).

. Сильна особистість.

. Вірний (-а).

. Непередбачуваний (-а).

. Сильний (-а).

. Жіночний (-а).

. Надійний (-а).

. Аналітичний (-а).

. Вмію співчувати.

. Ревнивий (-а).

. Здібний (-а) до лідерства.

. Турбуюся про людей.

. Прямий (-а), правдивий (-а).

. Схильний (-а) до ризику.

. Розумію інших.

. Скритний (-а).

. Швидкий (-а) в прийнятті рішень.

. Співчутливий (-а).

. Щирий (-а).

. Покладаюся лише на себе (самодостатній (-а)).

. Вмію втішити.

. Марнославний (-а).

. Маю тихий голос.

. Привабливий (-а).

. Мужній (-я).

. Теплий (-а), сердечний (-а).

. Святковий (-а), важливий (-а).

. Маю особисту позицію.

. М’який (-а).

. Вмію товаришувати.

. Агресивний (-а).

. Довірливий (-а).

. Малорезультативний (-а).

. Здатний (-а) вести за собою.

. Інфантильний (-а).

. Адаптивний (-а), пристосовуюся.

. Індивідуаліст (-ка).

. Не люблю лайки.

. Не систематичний (-а).

. Маю дух змагання.

. Люблю дітей.

. Тактовний (-а).

. Амбіційний (-а), честолюбний (-а).

. Спокійний (-а).

. Традиційний (-а), схильний (-а) до умовностей.