Курсовая работа (т): Товарна та географічна структура зовнішньої торгівлі країн ЄС

Площа ЄС - приблизно 4,3 млн. , що становить лише дві п’ятих від загального розміру Сполучених Штатів [8, ст.7-8]. Населення ЄС налічує близько 501 млн. осіб, і за цим параметром ЄС посідає третє місце в світі після Китаю та Індії, що на 57% перевищує населення США [20]. Населення на континенті розміщено нерівномірно: окремі країни (та окремі регіони) мають більшу густоту населення, окремі - меншу. Це пояснює, чому місце країн за розміром території не завжди співпадає з місцем за кількістю населення. Рівень народжуваності в ЄС знижується, однак європейці стали жити довше. Рівень життя в європейських країнах різниться. ВВП на душу населення найвищій у Люксембурзі, найнижчій - в Латвії [8, ст.11-12]. ЄС прагне укріпити економіку, посилюючи свої конкурентні позиції та створюючи нові робочі місця заради можливості насолоджуватися більш якісним життям. Ці чинники суттєвим чином впливатимуть на майбутнє Союзу.

Найбільшими стратегічними союзниками європейців є розвинені країни, у першу чергу - США та Канада. Сусідні країни мають відносно низький рівень економічного розвитку, але володіють значними природними ресурсами. Останніми роками відбулися якісні зміни всередині регіону, пов'язані із закінченням протистояння між Сходом і Заходом. Відбувається розширення ЄС на схід. [1, ст.173]

Галузями, які на початку ХХІ ст. забезпечують європейським країнам глобальну конкуренцію, є:

·        літакобудування - провідними виробниками є: Франція, Німеччина, Велика Британія;

·        біотехнології (Німеччина);

·        автомобілебудування (Німеччина, Франція, Швеція);

·        цифрове телебачення (Франція);

·        фармацевтична промисловість (Німеччина, Франція);

·        фінансові послуги (Велика Британія, Люксембург);

·        страхування (Велика Британія, Нідерланди);

·        мобільний зв’язок (Фінляндія, Швеція, Велика Британія);

·        видавнича справа (Німеччина);

·        програмне забезпечення (Ірландія, Німеччина, Бельгія);

·        текстиль, взуття (Італія).

Таким чином, більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб. Для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим сировинним потенціалом базують свої економічні системи на основі реалізації експортного потенціалу.

Розділ 3. Товарна та географічна структура зовнішньої торгівлі країн Європейського Союзу

Європейський Союз, на частку якого припадає 20% світового імпорту та експорту [19]. Відкрита торгівля між країнами-членами ЄС лягла в основу його створення майже 50 років тому та обумовила зростання добробуту всіх країн-членів. Європейському Союзу, таким чином, відводиться провідна роль у зусиллях, спрямованих на надання рівного доступу на світові ринки як багатим, так і бідним країнам.

Спільна торгівельна політика ЄС реалізовується на двох рівнях. По-перше, у рамках Світової організації торгівлі ЄС бере активну участь у встановленні норм та правил багатосторонньої системи світової торгівлі. По-друге, ЄС укладає власні двосторонні угоди про торгівлю з країнами або регіональними групами країн.

Розвиток західноєвропейської інтеграції чинить серйозний вплив на структуру і стан зовнішньоекономічних зв’язків. ЄС є найбільшим торговим блоком сучасного світу (див. Рис.1.1). Його експорт перевищує американський - 20,3% [9, ст.56].

Рисунок 1.1 Структура зовнішньоторговельного обороту країн ЄС у 2011 році

Обсяги експорту товарів до країн Європейського Союзу на 2011 рік становили понад 99 млн. дол. США, імпорту - 103 млн. дол. США [18].

Товарна продукція країн ЄС випускається в основному на експорт: її частка щорічно зростає і становить вже більше 80% від загального обсягу експорту товарів і послуг ЄС. У 2011 році обладнання і транспортні засоби склали 42% від загального обсягу експорту, тоді як інші промислові товари склали 23%, а продукти хімії - 16% (див. Рис. 1.2). Первинна продукція становить 15% від загального обсягу експорту, найбільш експортовані вироби у цій категорії становлять енергетичні продукти (з часткою 43%), їжа і напої (38%). На жири та олії тваринного або рослинного походження припадало 37% обсягу експорту, насіння і плоди олійних рослин - 12%, одяг та додаткові речі до одягу, текстиль - 9%, деревину і вироби з деревини - 8% [17].

Рисунок 1.2 Експорт основних груп товарів країнами ЄС

Структура імпорту дещо змінилася в останні роки. У період між 2006 і 2011 роками, частка основної продукції збільшилася з 35% до 39%, тоді як відповідна частка промислових товарів скоротилася (див. Рис. 1.3). Основною причиною цього є швидке зростання імпорту енергоносіїв. Більша частина імпорту (близько 60%) складають промислові товари. Дефіцит у торгівлі товарами первинної обробки спричинений швидким зростанням протягом останніх двох років, в основному за рахунок зростаючого дефіциту енергоносіїв [17].

Рисунок 1.3 Динаміка імпорту основних груп товарів ЄС у 2011 році

США традиційно були головним торговельним партнером ЄС (див. Рис. .4), але її відносна значимість знизилася в останні роки, зокрема, в експорті. З 2006 по 2011 р. частка США в загальному обсязі експорту в ЄС знизилася з 23% до 17%. Тим не менш, з 2009 року позитивне сальдо торгівлі з США стало збільшуватися, і в 2011 році воно досягло рекордного рівня порівняно з 2008 роком.

Торгівля ЄС з Китаєм зросла більш, ніж в чотири рази порівняно з 2000 роком. В даний час Китай займає перше місце серед постачальників імпорту ЄС. У 2000 році ЄС зареєстровано найбільший двосторонній дефіцит у торгівлі з Китаєм. Інші великі дефіцити були виміряні в торгівлі з Росією, Норвегією і Японією [17].

Рисунок 1.4 Географічна структура імпорту країн ЄС у 2011 році

Експорт основних груп товарів країн ЄС направлений на такі високорозвинені країни як США - 17 % від всього експорту товарів, Швейцарія - 9%, Китай - 9%, Росія - 7%, та ін. (див. Рис. .5). Хоч Китай і Японія є найбільшими торговими партнерами ЄС в Азії, Європейський Союз має найбільш давні відносини з сімома членами Асоціації держав південно-східної Азії (АСЕАН). Ці торгові відносини були встановлені в 1972 році і офіційно оформлені в угоді про співпрацю від 1980 року. АСЕАН взяла на себе ініціативу по розширенню відносин з ЄС за допомогою процесу, відомого як АСЕМ (Азіатсько-європейська зустріч), в якій також беруть участь Японія, Китай і Південна Корея. АСЕМ проводить самміт на вищому рівні кожні два роки.

ЄС є найбільшим торговим партнером і зарубіжним інвестором Індії. Відносини між ЄС і Індією процвітають і охоплюють зараз не тільки сферу торгівлі, але і політичний діалог, бізнес-самміти, співпрацю в сфері культури і спільні науково-дослідні проекти.

Європейський Союз є другим за важливістю торговим партнером Латинської Америки, важливим джерелом прямих зарубіжних інвестицій і провідним донором, що надає допомогу з метою розвитку регіону.

Рисунок 1.5 Географічна структура експорту ЄС у 2011 році

Партнерство ЄС-Африка також охоплює регіональне економічне співробітництво, інтеграцію і торгівлю, боротьбу із посухами та опустелюванням, профілактику ВІЛ/сніду та інфекційних захворювань, забезпечення продовольством, права людини, демократію і боротьбу з тероризмом.

Отже, товарна структура зовнішньої торгівлі країн ЄС представлена різними групами товарної продукції, починаючи від продуктів харчування і закінчуючи машинами і транспортним устаткуванням. В зв’язку із нестачею енергоносіїв протягом останніх двох років виник дефіцит у торгівлі товарами первинної обробки. Основними партнерами у зовнішній торговельній діяльності є США, Китай, Японія, Росія, Норвегія, Швейцарія, Туреччина.

Розділ 4. Зовнішня торгівля послугами країн ЄС

Однією з характерних особливостей міжнародних економічних відносин постіндустріальної епохи є випереджаючий розвиток торгівлі послугами порівняно з торгівлею товарами. Тому поряд із міжнародними ринками товарів, капіталів, праці сформувався і міжнародний ринок послуг, який охоплює систему відносин щодо надання послуг із території однієї країни на територію іншої.

Група країн ЄС з торгівлі послугами займає частку на яку припадає 27,3% світового експорту і 24% світового імпорту послуг. Сучасна сфера послуг забезпечує близько 65% зайнятості населення та близько 70 % ВВП [19].

Провідними країнами-експортерами послуг у Європейському Союзі є Велика Британія, Німеччина, та Франція.

Другим за величиною експортером послуг у світі (після США) є Велика Британія. У 2006р. її частка у світовому експорті становила 8,3% (США - 14,1%). Позитивне сальдо торгівлі послугами у Великій Британії забезпечується насамперед за рахунок банківських і кредитних установ (частка Лондонських банків становить близько 20% міжнародного кредитування. У Великобританії зосереджена найбільший у світі сфера страхових послуг, близько 1/5 частини світового фінансового ринку страхових послуг).

На Німеччину припадає 6,1% світового експорту (3-е місце в світі). При цьому останнім часом спостерігається зростання виробничих послуг. Велике поширення одержали тут транспортні послуги, адже в Німеччині найрозвиненіша транспортна мережа в світі. Банківські послуги здійснюються найбільшими в світі німецькими банками.

Франція займає 5-е місце в світовому експорті послуг (4,2% світового експорту), проте частка Франції на світовому ринку послуг знижується: у 90-і вона займала друге місце в світі, в 2001-2003 рр. - третє. У 2006 році річний приріст обсягу експорту її послуг склав 0%. Активними темпами розвивається сектор послуг в Іспанії, Італії і Нідерландах. Маючи в середньому 10 відсотковий річний приріст обсягу експортованих послуг, ці країни протягом 2001-2006 рр. входять в 10-ку найбільших експортерів послуг у світі [4, ст.5-8].

Головними партнерами у торгівлі послугами є США, Японія, Росія, Китай, Канада та ін..[17].

Угоди ЄС з його партнерами в усьому світі охоплюють не лише торгівлю та сприяння у фінансовій та технічній сфері, що вже стало традицією, але й економічні та інші реформи, а також підтримку в реалізації програм у сфері інфраструктур, охорони здоров'я та освіти. Ці угоди також забезпечують основу для політичного діалогу, що дозволяє Союзу призупинити або припинити торгівлю чи надання допомоги, якщо країна-партнер порушує права людини. Більш того, у 2003 р. ЄС ухвалив рішення, відповідно до якого всі нові угоди повинні включати положення, в якому йдеться про взяття партнерами на себе зобов'язання щодо нерозповсюдження зброї масового ураження.

У зовнішніх відносинах ЄС трансатлантичній співпраці зі Сполученими Штатами відводиться центральне місце. Обсяг торгових та інвестиційних потоків через Атлантичний океан, складає приблизно 1 млрд. євро в день. Вашингтон уже давно підтримує Європейську інтеграцію. ЄС і США розділяють багато спільних цінностей і спільних інтересів, хоч між ними час від часу і виникають розбіжності в питаннях акцентів і підходів.

З урахуванням таких обсягів двосторонньої торгівлі (на США припадає 25% експорту ЄС і 20% від імпорту), не дивно, що час від часу між ними виникають суперечки. Хоч ці суперечки широко освітлюються друкується, вони представляють менше за 2% загальних трансатлантичних торгових операцій. Те, як ЄС і США вирішують загальні питання, що стосуються конкурентного законодавства або спільного визнання технічних стандартів, служить за модель для налагодження відносин між Європейським Союзом та іншими країнами, включаючи Японію і Канаду.

У 2004 році ЄС спільно з Канадою розробив дві кардинально нові ініціативи для поглиблення відносин. Одна з них розроблена для створення партнерської програми ЄС-Канада з метою співпраці в глобальних питаннях. Друга - для підписання нового договору з метою збільшення об'ємів двосторонньої торгівлі та інвестицій.

Росія, Україна, Молдова, а також більшість країн Південного Кавказу і Середньої Азії мають угоди з ЄС про торгівлю, політичне співробітництво, захист навколишнього середовища, а також співробітництво у сфері науки і культури. Зі своїм найбільшим сусідом, Росією, ЄС розробляє цілу схему співпраці у різних сферах.

Отже, на сьогоднішній день торгівля послугами значно випереджає за своїм розвитком торгівлю товарами, зовнішня торгівля послугами ЄС є яскравим прикладом цього. ЄС експортує різноманітні послуги, починаючи з транспорту, туризму і закінчуючи урядовими послугами. Основними країнами-експортерами є Велика Британія, Німеччина, Франція, Іспанія, Італія, Нідерланди. Імпортерами виступають такі країни як США, Японія, Росія, Китай, Канада. У зовнішніх відносинах зростає роль транснаціональних корпорацій.

Розділ 5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньої торгівлі країн ЄС

З моменту започаткування Європейського Союзу на території його країн був створений єдиний ринок. Після створення зони євро, цей ринок почав функціонувати повноцінно. Відтак і в СОТ ЄС представлений як одна організація. По номінальному рівню ВВП економіка ЄС займає перше місце, а по паритету купівельної спроможності - друге місце в світі, тобто економіка ЄС дає 21% світового об’єму виробництва. 161 компанія ЄС знаходиться серед Fortune Global 500.

На сьогоднішній день обсяг ВВП єврозони скоротився на 0,3%. Найбільша рецесія очікується в Греції: 4,4%, на другому місці - Кіпр: 3,5%. А потужніші економіки країн єврозони відчуватимуть вплив кризи в інших країнах. І навіть якщо деякі цифри здаються обнадійливими, реальна економіка, схоже, готова вибухнути.

Криза, що почалася в 2007 році, дуже сильно вдарила саме по країнах ЄС. Дві країни ЄС Греція та Ірландія виявилися банкрутами. На межі банкрутства знаходяться Ісландія, Латвія, Угорщина та Румунія. В решті держав можна спостерігати великий економічний спад. Криза показала відсутність єдності в ЄС - сильні не хочуть платити за слабких.

Тепер подивимось на демографічну ситуацію у ЄС. Ще 50 років тому, населення Європи складало 22% кількості всього населення землян. Сьогодні воно складає 12% від населення землян, і в найближчі 50 років доля європейського населення знизиться до 6,5% населення землян. Роль Європи як регіону у процесах світової міграції принципово змінилася. Іммігрантами в ЄС найбільше є жителі арабських та південно-азійських країн. Так звана біла раса у Європі згодом опиниться у меншості. Зокрема Лондон та Париж стануть містами з темношкірим населенням. А враховуючи іншу релігійність та ментально-культурні особливості іммігрантів, Європейський Союз згодом взагалі може перестати бути християнським.

Рівень безробіття в Єврозоні має сягнути нового рекорду - 12,2% в 2013 році, а в Греції та Іспанії ця цифра - більше ніж удвічі вища: 27% та 26,9% відповідно. На третьому місці - Португалія: 17,3% безробітних. Північ єврозони - Німеччина, Австрія, Люксембург - матиме найнижчий рівень безробіття - близько 5%.

Падіння виробництва, яке спочатку відбувалося лише в периферійних (депресійних) європейських країнах, поширилося на Німеччину та Францію.

Показники азійських ринків та країн, що розвиваються не взмозі збалансувати своїм виробництвом погіршення у єврозоні. Навіть у автомобілебудуванні, яке раніше демонструвало зростання та прибутки, закриваються підприємства та звільняють робітників.