Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра міжнародної економіки
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Регіональна економіка»
на тему: «Товарна та
географічна структура зовнішньої торгівлі країн ЄС»
Студентки
Падалки Т.С.
Київ 2013
Зміст
Вступ
Розділ 1. Види, значення, закономірності та принципи розвитку зовнішньої торгівлі країн ЄС
Розділ 2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країн європейського союзу
Розділ 3. Товарна та географічна структура зовнішньої торгівлі країн Європейського Союзу
Розділ 4. Зовнішня торгівля послугами країн ЄС
Розділ 5. Проблеми та перспективи розвитку зовнішньої торгівлі країн ЄС
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Нами було обрано тему курсової роботи «Товарна та географічна структура зовнішньої торгівлі країн ЄС», тому що є досить актуальною, оскільки зовнішньоекономічні зв’язки ЄС мають значний зростаючий вплив на світову систему господарства. На сьогоднішній день Європейський Союз - це двадцять сім країн світу, метою об’єднання яких є досягнення миру, стабільності, cтворення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства, економічного та соціального процвітання, подолання повоєнних наслідків та створення відповідних умов для майбутнього Європи.
Обрана тема займає важливе місце у структурі дисципліни «Регіональна економіка». Розглядаючи всю ієрархію, починаючи від товарних відносин між окремими районами країни і закінчуючи відносинами між країнами, що безпосередньо межують одна з одною або не мають спільних кордонів, очевидно, що зовнішньоекономічні зв’язки відіграють вирішальну роль у ринковій економіці країни.
Об’єктом дослідження є процес формування та розвитку зовнішньої торгівлі країн-учасниць Європейського Союзу.
Предметом дослідження є засади та особливості розвитку зовнішньої торгівлі ЄС.
Метою дослідження є аналіз товарної та географічної структури зовнішньої торгівлі країн ЄС.
Завданням роботи є:
1. Дослідити сутність поняття «зовнішньоекономічних зв’язків»;
2. визначити основні чинники, що впливають на зовнішньоекономічні відносини країн ЄС;
3. охарактеризувати сучасний стан зовнішньої торгівлі ЄС у товарній сфері та сфері послуг;
. виявити основні проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країн ЄС;
Основними методами дослідження є:порівняльний, історичний,
аналітичний, прогнозування, аналізу, синтезу, узагальнення.
Розділ 1. Види, значення, закономірності та принципи розвитку зовнішньої торгівлі країн ЄС
економічний торгівля європейський
Зовнішньоекономічні зв’язки стають усе більш важливим фактором розвитку народного господарства та економічної стабілізації. Зараз немає практично жодної галузі в промислово розвитих країнах, що не була б втягнута в сферу зовнішньоекономічної діяльності.
На всіх історичних етапах розвитку країни зовнішньоекономічні зв’язки впливають на вирішення економічних проблем на різних рівнях: народного господарства в цілому, окремих регіонів, об'єднань, підприємств. Як частина загальної структури народного господарства, зовнішньоекономічна діяльність впливає на удосконалювання внутрішньогосподарських пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи.
Зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ) - це сукупність форм, засобів і методів зовнішньоекономічних відносин між країнами [6, ст.86-88].
Форма зв'язку - це спосіб існування даного виду зв'язку, зовнішній прояв сутності якого-небудь конкретного зв'язку. До форм зовнішньоекономічних зв'язків відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо.
Механізм зовнішньоекономічних зв'язків - це сукупність конкретних форм зв'язків та систему правових, організаційно-управлінських і фінансово-економічних регуляторів, які забезпечують ефективну взаємодію національних суб'єктів із світовими на макро- та мікрорівнях, з метою розвитку продуктивних сил та підвищення рівня життя в країні [7].
Під класифікацією зовнішньоекономічних зв'язків розуміється розподіл даних зв'язків на конкретні групи з певних ознак для досягнення поставлених цілей. Класифікаційна система зовнішньоекономічних зв'язків складається з видів і форм зв'язків.
Вид зовнішньоекономічних зв'язків - це сукупність зв'язків, яка об'єднана однією загальною ознакою, наприклад, напрямом товарного потоку і структурною ознакою.
До показників результативності зовнішньої торгівлі відносяться різні складові платіжного балансу (сальдо торгового балансу, баланс послуг, поточних операцій та ін.), експортні/імпортні квоти, показники зовнішньоторговельного обороту на душу населення, «умови торгівлі», тощо.
ВВП - показник ВВП регіону (країни), млн. євро.
Важливою характеристикою зовнішньої торгівлі є її товарна й географічна структура, тобто структура з точки зору товарного наповнення (продукція видобувної промисловості, промислові товари, сільськогосподарська продукція) і географічно-територіального розподілу торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою.
Міжнародна торгівля послугами - система міжнародних товарно-грошових відносин між суб’єктами різних країн із приводу купівлі-продажу послуг. Послуга - це результат корисної діяльності, що змінює стан особи або товару, то в умовах ринкової економіки цей результат, безумовно, є товаром, він має і цінову вартість, і корисність [12].
Торгівля послугами взаємодіє з міжнародним рухом капіталів, переміщенням робочої сили, котрі неможливі без банківських, інформаційних, транспортних та інших послуг. Водночас розвиток світових ринків товарів, капіталів, робочої сили стимулює розширення міжнародного ринку послуг, інтенсифікацію (посилення) процесів на ньому [3, ст.25].
Основними закономірностями формування зовнішньоекономічних зв’язків є, перш за все, міжнародний поділ праці, який визначає необхідність спеціалізації виробництва країн умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил [16, ст.12].
Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньої торгівлі, слід виділити такі: нерівномірність економічного розвитку різних країн світу; відмінності в сировинних ресурсах; відмінності в людських ресурсах; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; специфіка географічного положення та природних, кліматичних умов.
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) є одним із важливих чинників стабільного розвитку національного господарства країн світу. В сучасних умовах жодна країна не може самостійно ефективно розвивати виробничі процеси на рівні вимог науково технічної прогрес. Тільки використовуючи переваги сукупного міжнародного науково-технічного потенціалу, міжнародного поділу праці, країни світового співтовариства можуть вирішувати господарські завдання, що забезпечують економічне зростання та піднесення добробуту населення. В цьому зв'язку, вивчення змісту та особливостей зовнішньоекономічних зв'язків, що існують між державами в сучасних умовах, є суттєвим напрямом оптимального використання в національних межах економічних, науково-технічних, фінансових можливостей світового співтовариства.
ЗЕД є одним із найважливіших напрямів розвитку економіки сучасних країн. В історичному аспекті зовнішньоекономічні зв'язки є продуктом цивілізації, оскільки виникають з появою держави і еволюціонують водночас з її розвитком. В економічному аспекті зовнішні економічні зв'язки - це операції, пов'язані з обігом товарів, послуг, грошових коштів і капіталу між різними економічними і валютними зонами.
Нині номенклатура продукції, особливо промислових галузей, настільки велика, що жодна країна не зможе забезпечити економічно вигідне виробництво всього асортименту. Досвід багатьох країн показує, що найефективнішою є концентрація зусиль на створенні спеціалізованих галузей виробництва.
Спеціалізація на певному етапі породжує процес інтернаціоналізації виробництва й всього господарського життя (тобто кооперування у світовому масштабі). Головними чинниками міжнаціональної спеціалізації є наявність природних ресурсів, кліматичні умови, сформована виробнича база і внутрішній рівень національної спеціалізації. Якщо концентрація виробництва продукції у межах однієї країни не базується на спеціалізованих підприємствах з високим технічним і технологічним рівнем, не забезпечує випуск конкурентоспроможної продукції, то вона призводить до перевитрат ресурсів і економічних спадів.
Інтернаціоналізація в свою чергу передбачає розвиток економічної інтеграції, яка зумовлює тенденцію до економічної єдності світу на основі зближення й взаємно переплетіння національних економік, проведення узгодженої державної економічної політики [2, ст.180].
Тенденція до об'єднання викликана потребою вирішення що стоять перед людством глобальних проблем, таких, як загроза ядерної катастрофи, екологічна проблема, охорона здоров'я і космос. Але найглибшу основу зміцнення цілісності світу складає наростаюча взаємозалежність держав в економічній сфері. Жодна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо не втягнута в орбіту світогосподарських зв'язків.
ЄС базується на трьох опорах інтеграції:
· Європейська спільнота, яка складається з трьох спільнот (ЄСВС, ЄЕС та ЄВРОАТОМ) - до неї належать економічні та соціальні питання;
· спільна зовнішня політика та політика безпеки;
· співпраця в галузі юстиції та внутрішніх справ.
Рішення за питаннями, які належать до першої опори, ухвалюються союзними органами і обов’язкові для виконання всіма членами ЄС (регулювання у галузі торговельної, сільськогосподарської, транспортної політики та ін.). До основних цілей у сфері економічної інтеграції належать: гармонічний і збалансований розвиток економічної діяльності; досягнення високого рівня конкурентоспроможності та зближення економічних показників; стійке та безінфляційне зростання. До основних цілей у сфері соціальної інтеграції належать: високий рівень зайнятості та соціальний захист; рівноправність чоловіків та жінок; захист та покращення стану навколишнього середовища; підвищення життєвого рівня та якості життя; соціальна інтеграція та солідарність. В цьому випадку ЄС визначає мінімальні стандарти, які повинні бути дотримані країною-членом.
Питання другої опори вирішуються, насамперед, на міжурядовому рівні, рішення ЄС носять лише рекомендаційний та консультативний характер. До основних цілей у сфері зовнішньої політики і політики безпеки належать: захист спільних цінностей, основних інтересів, незалежності і цілісності Союзу; зміцнення безпеки всіма можливими способами; збереження миру та зміцнення міжнародної безпеки; сприяння міжнародній співпраці; розвиток та консолідація демократії та законності, визнання основних прав і свобод людини.
Питання третьої опори також вирішуються, насамперед, на міжурядовому рівні.
Крім того, Маастрихтський договір передбачив досягнення Економічного і монетарного союзу (тепер євро запровадили 15 країн ЄС) [5, ст.69-73].
Сьогодні ЄС працює на основі договору, який підписано у м. Ніцца 2000 р. Головна зміна стосувалася інституційної реформи, кількості голосів Європейського парламенту від кожної країни, розподілу голосів у Раді ЄС. Саме цей договір дозволив провести найбільше за історію ЄС розширення.
В основі діяльності ЄС - принцип субсидіарності. Згідно з ним ЄС починає діяти тільки тоді, коли він може краще вирішити проблему, ніж національна держава чи органи місцевого самоврядування. Тому в багатьох випадках на рівні ЄС затверджуються лише відповідні рекомендації та директиви, а вже уряди країн-членів вирішують яким чином вони втілюватимуть їх в життя. ЄС доповнює діяльність країн-членів з метою збільшення ефективності управління та вирішення проблем кожної з країн.
Остання світова фінансово-економічна криза 2007-2010 років, як показав 2011 р., не просто негативно вплинула на динаміку господарського розвитку ЄС, але й виявила глибинні суперечності в моделі європейської інтеграції. Якщо в 2009 р., за даними МВФ, ВВП зони євро (як і ВВП в ЄС) скоротився на 4,1%, то в 2010 р. стали, здавалося б, розвиватися перспективи виходу з кризи. Хоча до рівня 2007 р. було ще далеко, обидва показники - і по зоні євро, і по ЄС в цілому - зросли на 1,8%. Однак загострення кризи в зоні євро на тлі нерідко помилкових антикризових кроків національних урядів країн ЄС призвело до поглиблення цілого спектру економічних і соціальних проблем в європейських державах. У результаті створилася реальна загроза зниження рівня економіки ЄС в тривалий період стагнації або, щонайменше, млявого зростання ВВП. За 2011 рік сукупний ВВП країн ЄС збільшиться лише на 1,5%, а в 2012 р. зростання показника буде вдвічі меншим. Несприятлива ситуація буде ускладнена негативними соціальними процесами, насамперед пов'язаними із зростанням безробіття [21].
Отже, повноцінне функціонування економіки жодної країни не
може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків.
Включення національної економіки в систему світових господарських процесів
позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного
рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів,
ліквідації дефіциту окремих товарів, а відтак і підвищенню рівня життя
населення.
Для розвитку економіки держав ЄС має велике значення те, якими ресурсами наділені ці країни, що і в якій мірі вони можуть використовувати для розвитку власних галузей. Велике значення мають фактори, які впливають на розвиток економічних регіонів, до основних відносять : природні, які включають сировинний, земельний, водний, паливний, енергетичний фактори; екологічні та соціально-економічні, які містять суспільно-політичний фактор, загальноекономічний, соціально-демографічний; економіко-географічне положення, яке має важливе значення для господарства кожної країни [10].
Країни ЄС мають досить сприятливі природні умови для господарського розвитку: вдале поєднання рівнинною та гірського рельєфу, кліматичних умов (в основному помірного поясу, субарктичного - на півночі, субтропічного - на півдні), переважно родючі ґрунти, достатні ресурси прісної води. Нафта і газ є у Франції, Нідерландах, Норвегії, Великій Британії; вугілля - у Німеччині, Великій Британії, Франції; залізна руда - у Франції, Швеції, Іспанії, Великій Британії, Люксембурзі; боксити - у Франції, Норвегії; руд кольорових металів - у Німеччині, Італії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Ірландії; уранові руди - у Франції, калійна сіль - у Німеччині, Франції. Довготривала експлуатація родовищ Європи призвела до їх збіднення. У цілому запасів мінеральної сировини в Західній Європі не достатньо для забезпечення власних потреб. Тому регіоні залежить від імпорту корисних копалин [18].