Материал: t6

К

ТС₃

ТС₂

ТС₁ Q₃

Q₂

Q₁

L

Рис. 6.4. Траєкторія росту

Траєкторія росту показує, як змінюється співвідношення факторів виробництва, що забезпечують мінімальні витрати, при збільшенні обсягів виробництва.

3.3. Витрати в короткотерміновому періоді

При аналізі формування витрат в короткотерміновому періоді необхідно провести їх розмежування на постійні та змінні. Постійні витрати (FC) не залежать від обсягів виробництва. Більше того, вони існують навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється. Справа в тім, що як витікає з самого визначення короткотермінового періоду, він недостатній для зміни, перш за все, обсягів капіталу. Прикладами постійних витрат можуть бути видатки, пов’язані з виплатою орендної плати, відсотки за отриманий кредит, амортизація тощо.

Змінні витрати (VC) – це вартість змінних ресурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції. До них належать заробітна плата робітників, витрати на придбання сировини, матеріалів, електроенергії для виробничих цілей тощо.

В мікроекономічному аналізі широко використовуються показники не тільки загальних витрат, але й середніх: середні сукупні (ATC), середні постійні (AFC) та середні змінні (AVC) витрати:

ATC = TC / Q (6.7)

AFC = FC / Q (6.8)

AVC = VC / Q (6.9)

Особлива роль в дослідженні поведінки виробника на ринку належить граничним витратам, які розраховуються як відношення приросту сукупних витрат до приросту обсягів виробництва. Інакше кажучи, граничні витрати показують, яких додаткових витрат коштувало виробнику виробництво додаткової одиниці продукції:

MC = TC / Q. (6.10)

Граничні витрати в короткотерміновому періоді не залежать від постійних витрат. На їх рівень впливають тільки змінні витрати.

Для з’ясування закономірностей динаміки витрат в залежності від обсягів виробництва скористуємося умовними даними про виробництво стільців, які подано в табл.6.2. На їх основі можна побудувати відповідні криві.

Оскільки постійні витрати не залежать від змін обсягів виробництва, то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно до вісі обсягу виробництва (рис.6.5). Зображення кривої змінних витрат дзеркально відображає форму кривої сукупного продукту змінного фактора. Кожна точка цієї кривої відповідає мінімальним затратам праці, що вимагаються для виробництва відповідного обсягу продукції. Крива матиме вигляд зростаючої з поступовим затуханням лінії. Десь у перспективі вона досягне точки перелому, після якої подальше зростання змінних витрат не буде супроводжуватися ростом обсягів виробництва. Однак ця дільниця кривої не може бути складовою функції витрат, оскільки не відповідає вимозі її визначення (це не будуть мінімальні витрати, необхідні для отримання заданого обсягу виробництва, оскільки його можна отримати при менших витратах).

Таблиця 6.2

Витрати виробництва

Крива сукупних витрат показує зміни загальної вартості факторів, що використовуються у виробництві, в залежності від збільшення обсягів виробництва. Вона матиме таку ж форму, як і крива змінних витрат, однак проходитиме вище на величину постійних витрат.

C TC

VC

M

N

FC

Q

Рис. 6.5. Криві сукупних, постійних та змінних витрат

Середні витрати для будь-якого обсягу виробництва дорівнюють тангенсу кута нахилу променю, проведеного від початку координат через відповідну точку на кривій сукупних витрат (наприклад, точку N). Мінімального значення середні витрати набувають в точці, де кут нахилу променю буде найменшим, тобто в точці його дотику до кривої сукупних витрат (точці М). Аналогічно можна сказати і про середні змінні витрати. Якщо будувати їх криву, то вона поступово буде наближатися до кривої середніх сукупних витрат (рис. 6.6).

Граничні витрати – це нахил кривої сукупних витрат, тобто тангенс кута дотичних, проведених до кожної точки кривої. Граничні витрати спочатку зменшуються (у нашому прикладі до другої одиниці продукції), а потім починають зростати при збільшенні обсягів виробництва.

Важливим для подальшого дослідження є з’ясування залежностей між динамікою середніх та граничних витрат. Поки граничні витрати будуть меншими ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо ж виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва буде призводити до зростання середніх витрат. Таким чином, середні витрати будуть мінімальними при їх рівності з граничними витратами. Тобто криві граничних та середніх витрат перетнуться в точці мінімального значення останніх (рис.6.6). Для нашого прикладу точка перетину знаходиться муж шостою та сьомою одиницею продукції.

C MC ATC

AVC

Q

Рис. 6.6. Криві середніх та граничних витрат

Зміни витрат у короткотерміновому періоді відображають дію закону спадаючої граничної продуктивності змінного фактора. До того часу, поки фірма зможе знаходити усі необхідні ресурси за постійними цінами, зміни витрат у короткотерміновому періоді можна повністю пояснити змінами середнього та граничного продукту змінного фактора. U-образна форма кривих середніх сукупних та змінних витрат відображає той факт, що на виробництві середній продукт спочатку збільшується, а потім зменшується. Точка мінімуму середніх змінних витрат співпадає з точкою максимуму середнього продукту змінного фактора.

6.4. Витрати у довготерміновому періоді

При аналізі витрат у довготерміновому періоді слід мати на увазі, що у цьому випадку немає поділу на постійні та змінні витрати: усі витрати можуть змінюватися в залежності від обсягу виробництва. Можна відмовитися від оренди чи повернути кредит, продати основні фонди чи навпаки придбати нові. Тому в довготерміновому періоді на перший план виступає проблема оптимізації розмірів підприємства.

Існує певний зв’язок та залежність між динамікою витрат в короткотерміновому та довготерміновому періодах. Для її демонстрації наведемо такий приклад. Нехай існує певні виробничі модулі (виробничі дільниці), кожен з яких здатний забезпечити виробництво 5 тисяч стільців на рік при мінімальних середніх витратах. Рівень цих витрат для кожного модуля свій. Тоді потужність підприємства буде залежати від кількості модулів, введених у експлуатацію. На рис.6.7 зображені криві середніх витрат для кожного з модулів.

С,Р АТС₁ АТС₂ АТС₃

Р₁

Р₂

Р₃

Q₃ Q₂ Q

Рис. 6.7. Пристосування до ринкових умов у довготерміновому періоді

Нехай потреби ринку становлять 7000 стільців (Q₂). Цей обсяг можна отримати як за допомогою одного виробничого модуля, залишаючись у рамках короткотермінового періоду, так і з введенням в експлуатацію другого, тобто через довготерміновий період. У першому випадку обсяги виробництва не будуть відповідати тим, при яких досягається мінімальний рівень середніх витрат (Р₃ = 9 грн.). Вони зростуть до 12 грн. в розрахунку на один стілець. Якщо ж піти другим шляхом, то частину обсягу (5000 шт.) можна виробити при мінімальних витратах (9 грн.), а іншу (2000 шт.) – при витратах, що дорівнюють відповідній точці на кривій АТС₂ (Р₁ = 15 грн.).