Курсовая работа (т): Створення моделі жіночого одягу за індивідуальним замовленням та розробка конструкторської документації

Одяг силуету "овал" не рекомендується для жінок невисокого зросту, так як візуально він "приземлює" фігуру.

В межах цих розглянутих силуетів можливі різні модифікації.

Відповідно до зміни напрямків моди відбувається й зміна силуету. Отже як і мода, силует мінливий.

Конструктивними елементами формоутворення одягу є: шви, виточки, зборки, м’які та фіксовані складки.

До технологічних елементів формоутворення відносять такі операції волого - теплової обробки: спресовування, відтягування, формування за рахунок зміни кутів ниток основи та утка та їх комбінування.

Кількість членувань, які впливають на сприйняття форми визначаються не лише моделлю, а і характеристиками та властивостями матеріалів, що використовуються. Тому, для досягнення кращого прилягання по фігурі - обраний матеріал для виготовлення плаща досить еластичний та формостійкий.

Заданої форми розробленої моделі було досягнуто за допомогою рельєфів, кокеток, вибору додатків для бажаного силуету.

.3 Опис зовнішнього вигляду моделі

Плащ, повсякденного призначення, прилеглого силуету, розширений до низу (розширення від лінії стегон), з білої тканини з малюнком (жовтого, сірого та фіолетового кольорів), з вшивним рукавом.

Пілочка з кокеткою та рельєфними швами, які виходять від кокетки і доходять до низу.

В рельєфних швах пілочки розташовані кишені з листочкою з настрочними кінцями.

Спинка з кокеткою та рельєфними швами, які виходять від кокетки і доходять до низу.

Двохшовний прямий рукав на класичну овальну пройму з пришивною манжетою.

Комір - відкладний з суцільно викроєною стійкою 3 см, не прилеглий до шиї.

Застібка центральна на 7 обметаних петель та ґудзиків, також на ліктьових швах пришиті ґудзики оздоблюю чого призначення.

Підборт відрізний.

Підкладка пришивна по низу, оскільки виріб з розширенням, - пілочка та спинка підкладки з центральними рельєфними швами, які виходять з плечових зрізів і доходять до низу.

Щільне прилягання по талії забезпечує пояс, який має оздоблююче призначення.

В рельєфні шви пілочки та спинки, шов пришивання кокетки, шов зшивання нижнього коміра з горішнім, шов зшивання листочки, шов пришивання манжети до рукава та в шов зшивання манжети з підкладкою манжети вшитий кант молочного кольору, який має оздоблюючи призначення.

Оздоблювальні строчки: по краю коміра, краю борту, краю листочки, шві пришивання манжети та по поясу.

Розмірна характеристика моделі :

зріст 170 - 174 см;

обхват грудей 80 - 84 см;

обхват стегон 88 - 92см.

2.4 Характеристика матеріалів для виготовлення моделі

Сучасний одяг - комплексний багатошаровий виріб, в якому вигляд та експлуатаційні властивості залежать від матеріалів (основних, підкладкових та прокладкових), швацьких ниток, фурнітури. Щоб одяг відповідав ергономічним, естетичним вимогам та був надійним, потрібно правильно підібрати матеріали, з яких виріб буде виготовлятися.

При комплектуванні основних і допоміжних матеріалів в пакетах швейних виробів необхідно:

–    забезпечити єдність властивостей комплектуючих матеріалів та позитивний внесок кожного шару;

–   створити необхідну формостійкість готового виробу під час його експлуатації;

–       забезпечити безперебійну та продуктивну працю технологічного обладнання.

При виборі матеріалів, перевагу надали саме матеріалам натурального сировинного складу, що дозволить шкірі вільно дихати, та обмежить надмірне потовиділення, оскільки даний плащ призначений не для холодних погодних умов, а для більш теплих. Отже, для виготовлення розробленої моделі плаща обрані наступні матеріали: за основну тканину обрана тканина котон, сировинний склад якої - 95% бавовни та 5% еластину, гладкофарбована, білого кольору з хаотичним абстрактним малюнком (жовтого, сірого та фіолетового кольорів), вид переплетення - складна саржа, яка досить м’яка, має високі показники зносостійкості, пілінгуємості, що впливає на естетичні характеристики моделі, низькі показники посадки, добре прорубування голкою, тобто, тканина не руйнується, досить еластична та формостійка, має високий показник повітропроникності та гігроскопічності; підкладка гладкофарбована світло - жовтого відтінку, сировинний склад якої: 60% віскози та 40% шовку, саржевого переплетення, має низькі показники посадки, доволі зносостійка, не пілінгується, високий показник прорубування голкою та зминання; дублірин - неткане полотно білого кольору, досить міцний, добре формозакріплює, нитки - комплексні кручені, S - крутки з поліестеру, білого та світло - жовтого кольору, №40, мають високе розривне навантаження та розривне подовження. Оскільки застібка на петлі - ґудзики, то обрані ґудзики пришиті в притул, білого перламутрового кольору з пластмаси, діаметром 2,2 см, з золотистою ніжкою та основою. В якості оздоблення використаний кант світло - жовтого кольору.

Також для розробленої моделі плаща та моделей - аналогів пропонуються такі матеріали, як різні котони, вельвет, також можливе використання плащових тканин тощо.

Зразки використаних матеріалів та матеріалів, які можуть бути використані подані нижче.

3. Розробка конструкції моделі

.1 Характеристика вибраної системи конструювання

В історії швейної промисловості відомі десятки методів конструювання.

Кожна методика конструювання включає в себе інформацію про фігуру людини або ж готового виробу, методи обробки отриманої інформації у вигляді технічних розрахунків та формул, за допомогою яких встановлюються розміри конструктивних відрізків та вузлів деталей одягу, і способи геометричної побудови та членування конструкції одягу. При конструюванні враховуються особливості тілобудови, розкрою та технологічної обробки, тобто, що в кінцевому результаті формує постійну систему внутрішньої інформації, присутньої кожній методиці.

На даний момент існує три основних методи побудови конструкції:

. Метод систем крою. Суть цього методу полягає в тому, що за розмірних ознак фігури людини розрахунок формул та графічних прийомів можна побудувати конструкції, до яких в подальшому вносяться зміни.

. Метод типового проектування. Суть методу полягає в тому, що на підставі існуючих лекал базової конструкції або конструкції прототипу виконується моделювання нової конструкції.

. Муляжний метод. Суть цього методу полягає в тому, що на манекені створюється об’ємно-просторова форма із заданими габаритами з наступним розгортанням цієї форми.

Для даної курсової роботи я обрала метод систем крою для побудови необхідної конструкції. Конструкція моделі була розроблена за методикою конструювання одягу ЄМКО ЦНДІШП.

З 1959р. ЦНДІШП проводив роботи по створенню єдиної методики конструювання одягу (ЄМКО). Накопичений досвід казав те, що методи та прийоми побудови креслень конструкцій цих виробів практично однаковий, змінюється лише сама людина, як об’єкт конструювання. В основу єдино методики покладений розрахунково-аналітичний метод, за яким креслення конструкцій будують шляхом геометричних розгорток згладженого контуру фігури людини з припусками на вільне облягання та декоративне оформлення.

В основу розмірних характеристик фігури покладені таблиці вимірів, отриманих на базі антропометричних вимірів з корекцією на товщину білизни. Розрахунково-аналітичний метод передбачає єдиний підхід до конструювання чоловічого, жіночого та дитячого одягу. Структура основних розрахункових формул його залишається незмінною, змінюються лише деякі параметри - коефіцієнти при величинах, які застосовуються та абсолютні величини, в залежності від статево - вікових особливостей фігури та виду виробу.

Перевагами цієї методики є індивідуальний підхід, враховуючи виміри фігури, та те, що за допомогою правильного вибору додатків та проведення розрахунків можна досягти максимальної точності з мінімальними уточненнями виробу під час примірки, але й недоліком при цьому є те, що навіть при вдалому на перший погляд виборі додатків, метод все ж, не забезпечує необхідної точності побудови основи конструкції одягу та потребує проведення примірки. Тому, коли необхідно уникнути примірку, зручніше використовувати спрощений спосіб побудови первинного креслення або вдосконалення вже перевіреної та відпрацьованої конструкції.

.2 Вихідні дані для попереднього розрахунку конструювання

Виміри типової фігури 170 - 84 -92

Дтс 40,0 Шс 16,8 - Шпс 19,5 - Шп 13,0 - Др. 62,0 - Оп 26,1

Дтс І 42,7/ Впкс 42,4 Впс 38,0

Гг 35,0 Сг ІІІ 42,0- Ст 31,7 - Сс 46,0 - Сш 17,3, Дтп 42,5

Вг 26,0/ Впкп 23,5

Впп 36,7 Двир 90

Шпп 18,5

Шг І 16,1 - Шг ІІ 18,6 - Цг 9,3

Додатки на вільне облягання:

Дг - 5

Дт - 3

Дс - 2

Дшг - 0,2

Дшс - 1

Д - 6

Попередній розрахунок:

Ширина рукава:

 (см);

Ширина пройми:

 (см);

Ширина пілочки:

 (см);

Ширина спинки:

 (см);

Ширина базисної сітки:

 (см);

Ширина виробу (базисної сітки) по ділянках:

 (см);

,5<48,45 на 0,95 см, а оскільки допустима різниця - 1 см, - виміри, додатки та розрахунки правильні.

Ширина виробу по лінії талії:

 (см)

Ширина виробу по лінії стегон:

 (см)

Таблиця 3.1. - Розрахунок базисної сітки

3.3 Побудова конструктивної основи моделі

Таблиця 3.2. - Розрахунок та побудова конструктивної основи

8.               Нове положення плечової точки при відкритій виточці      На перетині двох дуг: 1. з точки , r=, 2. з точки Ц, r=ЦП9,0;

17.            Положення плечової точки спинки            На перетині двох дуг: 1. з точки Р, r=Шпс, 2. з точки , r=Впкс19,5;

23.            Нове положення плечової точки при відкритій виточці      На перетині двох дуг: 1. з точки , r=, 2. з точки , r=9,0;

29.            Положення бічних швів пілочки та спинки на лінії талії     ;

30.            Розхил тальової виточки пілочки               ;

31.            Розхил тальової виточки спинки ;

32.            Положення бічних швів пілочки та спинки на лінії низу     ;

3.4 Моделювання конструкції згідно моделі

Моделюючи одяг необхідно пам’ятати, що виразність і цілісність форми одягу досягається лише тоді, коли дотримуються чіткості силуету, наявності пропорційного поділу статури, ритмічності деталей тощо.

Для виготовлення лекал розробленої моделі плаща та отримання бажаної форми обрані додатки на вільне облягання для прилеглого силуету, на базову конструкцію нанесені модельні лінії наступного виду:

по пілочці - центральні рельєфи та лінія кокетки (на 10,5 см вище від лінії грудей), нагрудна виточка попередньо закладена в кокетку, лінія напівзаносу - 3 см;

по спинці - центральні рельєфи та лінія кокетки (на 10,5 см вище від лінії грудей), нагрудна виточка - частково зрізається по проймі та частково залишається на спрасовування;

по низу бічних та рельєфних зрізів пілочки та спинки - розширення на 5 см, яке починається від лінії стегон.

Лінії моделювання та готові до розкрою деталі моделі вказані на кресленні основи в підрозділі 3.3.

.5. Аналіз конструкції при проведенні примірки

Виріб, що проектується виготовляється з однією приміркою, тому крій виробу, підготовка до примірки та проведення примірки, обкрейдування виробу повинні бути виконані особливо точно.

До примірки виконані наступні операції:

) рельєфи на пілочках зшиті, а на спинці - зметані та заметані на сторону;

) середній шов спинки зшитий, бічні, плечові шви зметані та заметані на сторону, вметані кокетки;

) повністю оброблені борти та кишені;

) низ виробу заметаний;

) вметаний нижній комір в горловину;

) передні шви рукавів зшиті та розпрасовані, ліктьовий шов правого рукава зметаний та заметаний на сторону; вметана манжета (горішня манжета попередньо зшита з нижньою);

) правий рукав вметаний в пройму;

) виріб почищений та випрасуваний.

На примірці виконуються наступні операції:

. Зметаний виріб одягається на замовника, ретельно розправляється, борти пришпилюються по лінії напівзаносу.

. Уточнюється довжина вметаного рукава та його ширина вгорі та внизу. Уточнюється форма та довжина манжети, обкрейдовується пройма та випорюється рукав.

. Уточнюється положення плечових швів.

. Уточнюється положення бічних швів.

. Уточнюється форма та довжина коміра.

. Уточнюється розміщення рельєфів та кокеток. Уточнюється положення середнього шва спинки.

. Встановлюється рівень розміщення та напрямку кишень, намічаються петлі, обкрейдовуються лінії горловини, уточнюється довжина виробу, відмічаючи її від підлоги, наноситься лінія талії. Проставляються умовні позначення для волого - теплової обробки.

Основними показниками доброї посадки виробу на фігурі людини є рівновага основних деталей виробу, гладкість поверхні, зручність та свобода руху в одязі. Однак не уникнути і дефектів, та щоб їх усунути, необхідно знати причину їх виникнення.

Дефекти одягу поділяються на три групи: конструктивні, технологічні та дефекти моделювання.

Конструктивні дефекти виникають через невідповідність розмірів та форми виробу розмірам та формі фігури людини. Вони проявляються в одязі у вигляді горизонтальних, вертикальних та нахилених складок та зморшок, кутових заломів, балансових порушень та дефектів динамічної невідповідності.

Технологічні дефекти виникають через зміну конфігурації конструктивних ліній внаслідок неправильного покрою деталей швейних виробів, через невідповідність спряжених розмірів деталей, що з’єднуються та зміщення монтажних надсічок.

Дефекти моделювання виникають в одязі в результаті застосування неправильних прийомів конструктивного моделювання, що приводять до втрати позитивних якостей базових конструкцій.

Виявлені дефекти на примірці, їх причини та способи усунення вказані в таблиці 3.3

Таблиця 3.3 - Виявлені дефекти та шляхи їх усунення

3.6 Побудова лекал

Розкрій деталей одягу проводять за допомогою лекал. Перед побудовою лекал на кресленнях деталей виробу всі тупі кінці виточок, лінії бічних країв, лінії рукавів заокруглюють з якомога меншим відхиленням від їх вершин. До перевірених і уточнених креслень дають припуски на шви і підгин у відповідності з прийнятою технологією і технічними умовами.

По способу отримання розрізняють основні і допоміжні лекала.

Лекала виготовляються зі світлого тонкого паперу.

Основні лекала виготовляються по кресленнях, в яких враховується технологічний припуск на шви, підгини, на уточнення і обрізку. Припуски на шви і підгин для лекал спинки, пілочки, бочка, рукава дають у відповідності з державним стандартом „Вироби швейні. Стібки, строчки і шви”. Для точності з’єднання лекал деталей в процесі виготовлення по краях лекал ставлять контрольні насічки.

Після розробки основних лекал проводять перевірку спряження контурів деталей

Допоміжні лекала розробляються на базі основних і промислових лекал деталей одягу. На основних і промислових лекалах-еталонах і робочих лекалах згідно технічних вимог на розкрій деталей виробу наносять наступні позначення: напрямок нитки основи; лінії можливого відхилення від нитки основи; лінії мінімальної і максимальної ширини доточок в місцях їх розташування; контрольні надсічки.

На кожному лекалі вказується номер, назва деталі, контрольні надсічки, напрямок нитки основи та відхилення від неї.

В таблиці 3.4 вказано напрямок нитки основи і відхилення від неї, в таблиці 3.5 - положення нитки основи на дрібних деталях.

Таблиця 3.4 - Положення нитки основи і відхилення від неї

Таблиця 3.5 - Положення нитки основи і відхилення від неї на дрібних деталях

Величина припусків по зрізу деталей при побудові основних лекал надається в таблиці 3.6.

Специфікація деталей крою надається в таблиці 3.7.

Таблиця 3.6. - Припуски на шви

Таблиця 3.7. - Специфікація деталей крою та лекал

.7 Розкладка лекал

В залежності від кількості комплектів лекал розкладки діляться на однокомплектні та комбіновані.

Однокомплектні розкладки бувають з одного комплекту лекал, при розкладці їх на матеріалі в розворот, з одного ніпівкомплекта лекал при розкладці їх на матеріалі, складеному вдвоє по довжині, і з двох ніпівкомплектів лекал різних чи однакових розмірів та зростів при комплекті деталей виробу із двох полотен, складених лицевими сторонами.

Комбіновані розкладки мають більше одного комплекту лекал, вони можуть використовуватись при комплекті деталей виробу з одного полотна і з двох, складених лицевими сторонами один до одного.

Існує 3 способи розміщення полотен в настилі: в згин, в розворот лицевою стороною вниз, в розворот „лицем до лиця”.

Настилання в згин застосовують в індивідуальному виробництві, його перевагою є відсутність перекосів, зменшення затрат часу на розкладку та зручність виконання розкладки.

Настилання тканини в розворот лицевою стороною вниз застосовується при розкрої виробів з тканин в клітинку та смужку, з несиметричним малюнком, де необхідне його суміщення, а також при розкрої виробів з суцільно викроєними рукавами та великими несиметричними ділянками.

Настилання тканини в розворот „лицем до лиця” застосовується при розкрої виробів, які мають симетричні ділянки. Це найбільш економічний спосіб, використовується в масовому виробництві.

Розкладка виконана при настиланні тканини, шириною 150 см в згин, оскільки тканина з симетричним малюнком, який не потребує суміщення, а відсутність ворсу дозволяє розміщувати деталі в обидва напрямки вздовж тканини.

Площа лекал тканини верху:

SЛ=9805,1

Площа розкладки:

р=ДрШр=17375=12975=129,75()

Норматив міжлекальних випадів:

Норма на довжину розкладки:

Висновки

В процесі виконання курсової роботи була розроблена модель жіночого плаща на демісезонний період.

Модель підбиралась з урахуванням напряму моди, призначенню, особливостей фігури, якостей і властивостей тканини.

Модель складна, проте практична.

У відповідності з моделлю, в результаті аналізу ряду методик конструювання, був обраний Єдиний метод конструювання одягу, який повністю довів свою точність і ефективність.

Розроблена технологічна послідовність, ретельно підібране обладнання і пристосування дозволяє швидко і якісно виготовити модель.

Сучасний асортимент тканини та інших швейних матеріалів дає широку можливість для різноманітного оформлення одягу. На ряду із збільшенням об’єму виробництва тканин значно оновився їх асортимент і покращилася якість. Створені тканини нових структур, красивих відтінків і малюнків дозволяють виготовити гарний сучасний одяг, а в індивідуальному виробництві - відповідно індивідуальний, оригінальний та стильний одяг.

Для того, щоб пошити гарний, зручний одяг, велике значення має кожний етап виготовлення виробу - від ручних стібків до прасування готових моделей. Ручні стібки, машинні шви і строчки, волого - теплова обробка - основа технології виготовлення одягу, щоб виготовляти швейні вироби гарної якості, не достатньо мати якісну, красиву тканину, необхідно використовувати в виробництві нові методи обробки і нове обладнання.

Тканина з якої виготовлений плащ має досить широке застосування в виробництві, її властивості дозволяють виготовити зручний та гарний одяг, а при пошитті не викликає незручностей.

Розроблена модель може використовуватися як в індивідуальному, так і в масовому виробництві.

Література

1. Агошков Л.А., Петрик М.М., Кисленко И.А. Конструирование верхній женской одежды (часть первая): Учеб. пособие. - 2-ое издание. - К.: Аристей, 2010. - 164 с.

. Амирова Э.К., Сакулина О.В., Сакулин Б.С., Труханова А.Т. Конструирование одежды: Учебник для студ. учреждений серед. проф. обрзования. - М., Майстерство: Высшая школа. 2009.

. Бескоровайная Г.П. Конструирование одежды для индивидуального потребления. - М. 1991.

. Ерзенкова Н.В. Женская одежда в деталях. - Минск. Полымя, 1992.

. Жак Лин. Техника кроя: Пер. с франц. Клепкова А.Д. и Клепцовой З.И. - 5-е изд. - Ижевск: Удмуртия, 1991. - 96 с.: илл.

. Зевакова Л.Н., Шашкевич Л.М. Техника раскроя по индивидуальным заказам: Учебное пособие. - Ростов-на-Дону 2011.

. Основы конструирования одежды: Учебник/ Коблякова Е.Б., Савостицкий А.В., Ивлева Г.С., и др.. - 3-е изд., перепаб. и доп.; Под общ. ред. Е.Б. Кобляковой. - М.; Легкая индустрия, 1980. - 448с., ил.

. Конструктивное моделирование одежды. Учеб.пособие для вузов/ А.И. Мартынова, Е.Г. Андреева. - М. Московская государственная академия легкой промышлености, 2012. - 216 стр, с ил.

. Матузова Е.К., Солова Р.И. « Разработка конструкции женских швейных изделий». - М.: Легкая индустрия, 1990г. - 280 с.

. Саламатова С.М. Основы конструирования одежды: Учеб. пособие для учащихся техникумов легкой пром-сти. - М.: Легкая индустрия, 2009г. - 192 с., ил.

. А.І. Черемних “Основи художнього конструювання жіночого одягу”. М. 1983.

. ГОСТ 4103 - 82 Розмірні признаки для проектування одягу.