ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………......3

РОЗДІЛ 1. Культурологія як наука………………………………………….4

1. Поняття «культура», її типи………………………………..4

2. Сучасні культурологічні теорії…………………………….8

РОЗДІЛ 2. Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. Сутність культури та її генеза………………………………………………………...……….10

2.1. Поняття та цілі курсу культурологія …………………….…10

2.2. Культурологія в системі наукового знання…………..…….12

ВИСНОВОК…………………………………………………………………18

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………20

ВСТУП

Культурологія є галуззю наукового знання, що вивчає об’єктивні закономірності культурного процесу, фактори виникнення, формування і функціонування світової та національних культур. Нею синтезовані уявлення про культуру, розвинені в рамках філософії, мистецтвознавства, релігієзнавства, соціології, психології, антропології та інших наук.

Виокремлення культурології в самостійну наукову галузь розпочалось у другій половині XX ст. і було зумовлено необхідністю теоретичного осягнення великого емпіричного матеріалу про різноманітні культури, життя народів, їхні звичаї та вірування, що був накопичений попередніми поколіннями дослідників. Ускладнення й інтенсифікація соціокультурного життя призвели до зламу традиційних уявлень про культуру, усвідомлення тісного взаємозв’язку всіх проявів людського буття як елементів складної системи, якою є культура.

Культурологія ще перебуває у стані становлення, підтвердженням цього є різноманітність культурологічних пошуків - концепцій, напрямків, шкіл із власними світоглядними і методологічними підходами, але вже сьогодні окреслився певний комплекс центральних проблем культурології як науки та як навчальної дисципліни.

Розділ 1. Культурологія як наука

1. Поняття «культура», її типи

Розуміння культури багатопланове. Воно складалося з переходом людини і суспільства від діяльності привласнюючого характеру до відтворюючого господарства. Спочатку термін «культура» мав значення обробіток землі, вирощування, догляд. Виникла різниця між дикою, «первинною» землею і «культурною» або обробленою людиною. На сьогодні зберігся у термінах - технічна культура, сільськогосподарська культура.

Розглянемо найбільш розповсюджені підходи до пояснення культури в сучасній науці:

1. Культура - як спосіб і зміст життєдіяльності людей, який відрізняє

їх від життя рослин і тварин. Такому типу культури притаманні ознаки:

• виробництво, зберігання, розподіл і використання матеріальних і

духовних благ;

• суспільні інститути;

• сукупність норм і принципів життєдіяльності.

Отже, життя людини суттєво відрізняється від існування рослини і тварини. Наявність свідомості у людей, здатність до праці і мовного спілкування, абстрактного мислення, ціле полягання, спільний спосіб життя, підкреслюють соціальний характер культури.

2. Культура це - більш високий етап розвитку суспільства (цивілізація)

Її ознаки:

• виникнення відтворюючого господарства;

• заміна полігамної сім’ї моногамною;

• набуття індивідуумом імені;

• поява держави і права;

• виникнення писемності;

• поява організованого будівництва житла, доріг, транспортних

комунікацій, культових і виробничих споруд;

• становлення моралі й мистецтва як самостійних галузей;

• виникнення монотеїстичних релігій;

• створення армій.

3. Культура характеризується як етнічна, тобто культура певного народу (українська культура, американська, китайська, слов’янські та ін.).

Ознаки етнічної культури:

• наявність території;

• державність;

• національна мова або діалект;

• природний спосіб життя;

• національна психологія (менталітет);

• національні вірування або національна ідеологія;

• особливості побуту;

• специфіка моральності;

• національне мистецтво.

4. Поняття культури обмежується сферою мистецтва. У такому значенні термін культура використовується у розмовній мові, засобах масової інформації або спеціалістами у сфері мистецтва. Насправді мистецтво є одним з видів духовної культури. Крім того, культуру поділяють на матеріальну і духовну. Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності та її результати, а також взаємини між людьми, що складаються в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ.

Найкраще матеріальну культуру характеризують знаряддя праці та інші технічні засоби і споруди, предмети повсякденного вжитку та асортимент побутових послуг, житло, одяг, транспорт, зв’язок та ін. Отже, матеріальна культура – це все , створене людиною. До духовної культури належить сфера свідомості, засоби і способи духовної діяльності та її результати, освіта, виховання, мистецтво, інформація, наука, релігія, мораль.

Культурологія як наука і навчальна дисципліна сформувалася відносно недавно (у ХХ ст.). У курсі культурології культура аналізується як цілісне, системне явище. Обґрунтовується положення, що культурологічний підхід у дослідженні суспільства є одним з провідних поряд із історичним, цивілізаційним, формаційним. Він дозволяє вивчати суспільство на основі закономірностей, ознак і явищ, які властиві життю людей.

Об’єктом вивчення культурології є суспільство, предметом - дослідження культури як цілісного системного явища. Культурологія вивчає культуру суспільства і його суб’єктів. Культурологію називають філософією культури. Культурологія – це наука, що вивчає систему культури, її ґенезу, зміст і структуру, закономірності, засоби і форми виявлення життєдіяльності людей. У культурології використовують поняття: культура, цивілізація, ґенеза, типологія, вид культури, суб’єкти культури. Структура науки передбачає такі елементи:

• методологія вивчення культури;

• теорія матеріальної і духовної культури;

• історія культурологічної думки;

• типологія культури.

Теоретичну основу культурології складають накопичені знання

про культуру, що містяться в різних письмових джерелах. Методологічна

основа культурологічних досліджень складається з філософської методології. Вона охоплює філософські принципи зв’язку і розвитку, об’єктивності, детермінізму, структурності і функціональності, а також принципи циклічності існування культур, типології, діяльності. У культурології використовують методи опису, спостереження, аналізу, синтезу, моделювання, вивчення текстів, аналогії, абстрагування тощо.

Основні задачі культурології:

• вивчення ґенези культури, етапів культурологічного процесу;

• пояснення культури, її сутності, змісту, ознак і функцій;

• визначення ролі і місця людини у культурологічному процесі;

• розробка категоріального апарату, методів і засобів вивчення

культури;

дослідження перспективи розвитку окремих культур.

До головних проблем культурології відносять:

• порівняння різних культур, виявлення у них типового та

специфічного;

• співставлення культури і цивілізації;

дослідження культури в єдності діяльнісного, техногенного і

аксіологічного підходів;

• аналіз взаємодії культури з економікою, політикою, правом,

релігією;

• вивчення принципів, механізмів, тенденції і можливості

культурологічного процесу;

• визначення перспективи існування окремих культур; - удосконалення методології культурологічного пізнання.

Умовно культурологічні знання можна поділити на фундаментальні та прикладні. Функції культурології: гносеологічна, світоглядна, методологічна, аксіологічна, освітня, виховна. Таким чином, культурологія - гуманітарна дисципліна, яка проходить період становлення. Вона вивчає культуру як цілісне системне явище, узагальнює знання інших наук про культуру.

1.2 Сучасні культурологічні теорії

У ХХ ст. розвиток культури у європейському регіоні характеризувався гострою кризою. Науково-технічний прогрес породжував негативні наслідки.

Дослідники вивчали кризовий стан культури. Виникла своєрідна поляризація у виборі методології і напрямків вивчення культури. Оптимістичний або сцієнтичний напрямок розробки концепції культури склали роботи, у яких науково-технічний прогрес оцінювався позитивно і вважався головним фактором культурологічного розвитку. Оптимістичний 10 підхід пояснення культури був характерним для творчості Р. Арона, Д. Белла, П. Сорокіна, А. Тоффлера, А. Тойнбі, М. Вебера та інших. Песимістичний або антисцієнтичний напрямок здебільшого негативно відображав становище європейської культури. У працях О. Шпенглера, К. Ясперса, представників

Римського клубу, наука і технізація оголошувалися головними «винуватцями» кризи європейської культури. Доцільним уявляється наведення класифікації сучасних культурологічних теорій і за конкретнонауковим характером:

• філософські: А. Шопенгауер, Ж. П. Сартр, Е. Гусерль, А. Швейцер;

• історичні: А. Тойнбі, Е. Тайлор, Дж. Саблов;

• соціологічні: М. Вебер, А. Вебер, А. Камю, П. Сорокін;

• психоаналітичні: К. Юнг, З. Фройд, Е. Фромм;

• цивілізаційні: Й. Гейзінга, Х. Ортега-і-Гассет, Т. Еліот, В. Шубарт.

Прикладом власне культурологічних концепцій є теорії Й. Гейзінги, В. Шубарта. Нідерландський культуролог Й. Гейзінга (1872-1945рр.) зображував культуру за допомогою гри. У працях «Осінь середньовіччя» (1919р), «Людина, що грається» (1938р.), «В тіні завтрашнього дня» (1935р.) він обґрунтовував культуру як природню гральню динаміку життя, співвіднесену з серйозним. Культурою є баланс матеріальних і духовних цінностей. Гра у культурі – ритм і гармонія, радість і вишуканість, історична альтернатива серйозному. Згаданий вище мислитель вважав, що культура формується здебільшого через гру та у грі. З XVІІІ ст., за його думкою, простежується убування гри. Виник хибний погляд, згідно з яким культуру визначають праця і матеріальні сили. 11 В. Шубарт (1897-1942рр.) – німецький культуролог. У своїх наукових роботах «Європа і душа Сходу» (1938р.), «Достоєвський і Ніцше» (1939р.), «Духовний поворот від механіки до метафізики» (1940р.), «Релігія і ерос» (1941 р.) він висвітлював концепцію культурно – історичної динаміки. Історія, вважав він, уявляє собою процес зміни еонічних прототипів культури. В. Шубарт обґрунтував чотири відповідні історичним типам прототипа культури: гармонічний, героїчний, аскетичний і месіанський. Автор звертався до аналізу історичної динаміки культури, щоб знайти причини виникнення негативної тенденції і запропонувати заходів щодо їх подолання.

У 60 - 90х рр. XX ст. широкого розповсюдження набули концепції культури, авторами яких є Р. Арон, У. Ростоу, П. Сорокін, А. Швейцер, К. Ясперс, К. Леві-Стросс, К. Поппер, Б. Рассел, Ф. Ніцше, З. Бжезинський, Е. Фромм, М. Бахтін, Л. Гумільов та інші. Сучасна теорія культури розвивається за багатьма напрямками і становить собою сукупність різнопланових концепцій.

Розділ 2. Культурологія як наукова дисципліна та її категорії. Сутність культури та її генеза

2.1. Поняття та цілі курсу культурологія

Робоча навчальна програма з дисципліни «Культурологія» орієнтована на міждисциплінарний підхід і поєднує теорію (лекційний курс) та історію (семінарські заняття) культури, з акцентом на основних культурологічних парадигмах. Велику увагу приділено поглибленню самостійної роботи студентів, що сприяє формуванню і подальшому розвитку творчого потенціалу та соціально-особистісних компетенцій.

Мета курсу: ознайомлення з теорією та історією культури, оволодіння сучасним категоріальним апаратом дослідження явищ культури, інтеграція знань із гуманітарних дисциплін, формування творчого підходу до осмислення феномена культури.

Основними завданнями курсу є:

• розкрити закономірності розвитку людського суспільства та показати процес зміни культурно-цивілізаційних моделей;

• розглянути предмет, методи, завдання і функції історії культурології як науки та навчальної дисципліни;

• формувати плюралістичний підхід до вивчення процесу становлення явища культури;

В процесі вивчення курсу важливо зосередити увагу на засвоєнні знань із таких питань: виникнення культури; особливості становлення культурології як науки та навчальної дисципліни; сутність культури та культурної еволюції; основні культурні парадигми; різноманіття підходів до вивчення феномена культури; історичні закономірності розвитку культурних процесів;

типологія культури та цивілізаційних моделей; особливості розвитку мистецтва; основні риси та моделі осмислення явищ сучасної некласичної культури.

Під час семінарських та практичних занять, самостійної роботи студенти

набувають уміння та навички:

• розрізняти специфіку світобачення і світорозуміння кожної культурно-історичної епохи, виділяти основні етапи розвитку культури;

• розуміти теорію культури та засвоїти логіку історичного становлення та розвитку світової культури;

• визначати основні напрямки світової культурологічної думки;

• користуватися науковою термінологією, основними категоріями і розуміти значення основних культурологічних термінів;

• опрацьовувати тексти (першоджерела), складати конспект, тези, готувати реферати;

• класифікувати, інтерпретувати та систематизувати отриману інформацію;

• аргументовано відстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок;

• застосовувати отримані знання при вирішенні професійних завдань та в особистому житті;

• збагачувати власну духовну культуру шляхом самоосвіти, переводити оброблену інформацію у вигляд зовнішніх процесів, тобто практичного здійснення.

2.2. Культурологія в системі наукового знання

Культура завжди цікавила філософів, соціологів, психологів, істориків, як феномен суспільного життя, що розкриває особливості поведінки, свідомості та діяльності людей у конкретних формах життя (культура праці, культура побуту, художня культура, політична культура, правова культура та ін.), а також як спосіб життєдіяльності людини, колективу й суспільства загалом. Без світу культури важко собі уявити світ особистості. До культури належить широкий діапазон людських почуттів і думок – від пошуку смислу життя до естетики.

Останніми десятиліттями в сучасному світі домінуючими стають процеси загальної інтеграції. В інтелектуально-науковій діяльності це виявляється у взаємодії донедавна далеких одна від одної наук і виникненні на їх перетинанні нових: біофізики, біохімії, генної інженерії тощо. Культурологія як наука також виникла як інтегративна сфера знання, адже вона була народжена в широкому багатоаспектному діалозі на перетині філософії, історії, соціології культури, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства та мистецтвознавства.

Отже, базисом культурологічного знання стали окремі соціальні науки, в межах яких досліджуються певні феномени культури.