Федерации» від 15 грудня 2001 р. // Собрание законодательства Российской
Федерации. — 2001. — № 51. — Ст. 4831.
397
Розділ 12. Державні соціальні допомоги
— відсутність у них права на страхову пенсію відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», або на інші виплати відповідно до цих законів, а також права на державну пенсію за спеціальними законами;
— малозабезпеченість особи, тобто середньомісячний сукупний дохід її з незалежних причин є нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік.
Розмір цієї допомоги визначається у відсотках до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік. Зокрема, при визначенні розміру державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам застосовується гарантований рівень забезпечення прожиткового мінімуму, визначений законом про Державний бюджет України на поточний рік.
Розмір допомоги становить:
— для інвалідів І групи та жінок, яким присвоєно звання «Мати-героїня», — 100 % ;
— для інвалідів II групи — 80 %;
— для інвалідів III групи — 60 %;
— для осіб, які досягли віку (чоловіки — 63 роки, жінки — 58 років) — ЗО %;
— для священнослужителів, церковнослужителів та осіб, які протягом не менш 10 років до введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»1, тобто до 6 червня 1991 р. займали виборні посади, або посади за призначенням у релігійних організаціях, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи, — 50 % прожиткового мінімуму.
'Закон України «Просвободу совісті та релігійні організації» від 6 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 25. — Ст. 283.
398
12,2. Допомоги особам, які не мають права на пенсію
Другим видом державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» є державна соціальна допомога на догляд. Вона призначається:
1) інвалідам війни І групи з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р.1 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
2) інвалідам війни II групи, які є одинокими та за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду, яким призначена пенсія по інвалідності відповідно до названого вище закону у розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
3) інвалідам війни III групи, які є одинокими та за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду, яким призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» — у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
4) особам, які належать до інвалідів війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 10 липня 2003 р.2 та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років, крім інвалідів війни, яким призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу
'Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішнів справ та деяких інших осіб» від
9 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 29. — Ст. 399.
2 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від
10 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 45. — Ст. 425.
399
Розділ 12. Державні соціальні допомоги
органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» — інвалідам І групи, а також інвалідам II і III груп, які є одинокими і за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду, — у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
5) особам, які є інвалідами І групи з числа військовослужбовців, якщо причиною їхньої інвалідності є каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, трудове каліцтво, професійне захворювання або загальне захворювання, а також одиноким пенсіонерам, що за висновком ЛКК потребують догляду, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», — у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
6) іншим малозабезпеченим інвалідам І групи, а також одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком, за вислугу років чи по інвалідності, — у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом також визначено коло осіб, яким державна соціальна допомога на догляд не призначається.
Це, зокрема, особи, які одержують соціальну пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» або надбавки до пенсій на догляд, інваліди, яким здійснюються виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на відшкодування витрат на догляд за ними. Також державна соціальна допомога на догляд не виплачується в період, коли особа працює чи перебуває на повному державному утриманні. Винятком із цього правила є інваліди І групи.
400
12.3. Допомога малозабезпеченим
У тих випадках, коли особа має право на державну соціальну допомогу на догляд з декількох підстав, то вона призначається за вибором особи лише за однією підставою.
Якщо особа одержує пенсію або державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, вона має право отримувати або раніше призначені пенсію чи допомогу до закінчення строку її призначення або звернутися за призначенням державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, чи державної соціальної допомоги на догляд.
Державна соціальна допомога на догляд виплачується особі незалежно від одержуваних нею доходів.
Ці допомоги призначаються органами праці та соціального захисту населення. Державна соціальна допомога на догляд інваліда війни, а також особам, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», призначається тими ж органами, які здійснюють призначення пенсії.
Усі зазначені тут допомоги виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
12.3. Допомога малозабезпеченим
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям — це щомісячна виплата, що надається малозабезпеченим сім'ям, у яких з поважних або незалежних від них причин середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для сім'ї. Вона виплачується у грошовій формі у розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Метою призначення цієї допомоги є матеріальна підтримка малозабезпечених сімей або одиноких малозабезпечених осіб.
Право на допомогу, а також її розміри визначаються з урахуванням гарантованого рівня забезпечення прожиткового
401
Розділ 12. Державні соціальні допомоги
мінімуму, який визначений Законом України «Про Державний бюджет на відповідний рік». При цьому сукупний дохід сім'ї визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджена наказом Мінпраці та соціальної політики, Мінекономіки, Мінфіну, Держкомстату, Державного комітету молодіжної політики спорту і туризму України від 15 листопада 2001 р.1
Призначення цієї допомоги регулюється Законом України « Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям », прийнятим 1 червня 2000 р.2
Суб'єктом призначення цієї допомоги є малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України. її розмір визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї, встановленим на відповідний період, та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 % прожиткового мінімуму для сім'ї.
Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму3. При цьому Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р., встановлено, що для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 %, а для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), яка не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), — на 20 %.
1 Методика обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги,
затверджена наказом Мінпраці та соціальної політики, Мінекономіки, Мінфіну, Держкомстату, Державного комітету молодіжної політики спорту і туризму України від 15 листопада 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2002. —№6. —Ст. 272.
2 Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 35. — Ст. 290.
3 Він визначається законом України про державний бюджет на поточний рік.
402
12.3. Допомога малозабезпеченим
Законом України «Про статус гірських населених пунктів» від 15 лютого 1995 р. передбачено, що громадянам, які отримали статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20 %.
При невиконанні умов призначення і виплати цієї допомоги розмір її може бути зменшений. Призначена соціальна допомога зменшується до 50 % її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.
У разі повторного подання інформації про відсутність доходів у працездатних осіб, які належать до складу сім'ї (крім осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку ЛКК, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку; осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавства про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню), а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим, ніж розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальної допомоги поступово зменшується при кожному наступному зверненні за її призначенням.
Соціальна допомога може призначатися без зменшення її розміру на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій. Рішення про призначення соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
У разі зменшення доходів сім'ї розмір соціальної допомоги може бути перерахований з місяця подання заяви уповноваженим представником сім'ї до закінчення строку при-
403
Розділ 12. Державні соціальні допомоги
значення. У разі затвердження нового рівня забезпечення прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги перераховується без звернення уповноваженого представника сім'ї.
Така допомога призначається на 6 місяців. Одиноким особам, які за результатами медико-соціальної експертизи визнані непрацездатними і не мають інших джерел існування (не отримують доходів, крім доходів від особистого селянського господарства), вона може бути призначена на весь строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які до-сягли 65-річного віку і не мають інших джерел існування за тих самих умов, соціальна допомога може бути призначена довічно.
Соціальна допомога виплачується раз на місяць за місцем реєстрації (фактичного проживання) уповноваженого представника сім'ї державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку або перераховується на особовий рахунок уповноваженого представника сім'ї в банку за його вибором.
У разі смерті уповноваженого представника сім'ї невипла-чена за його життя соціальна допомога може бути виплачена за заявою однієї з повнолітніх дієздатних осіб, зазначених у довідці про склад сім'ї, або опікуна (піклувальника) дітей віком до 16 років, або особи, визнаної недієздатною в установленому порядку.
Законодавством встановлено випадки, коли виплата цієї допомоги припиняється. Це, зокрема, відбувається:
— якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, — з місяця, в якому виявлено порушення;
— у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), — з місяця, що настає за місяцем, в якому сталися зміни;
404
12.3. Допомога малозабезпеченим
— за заявою уповноваженого представника сім'ї — з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
Для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім'ї; довідку про склад сім'ї; декларацію про доходи та майно; довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).
До складу сім'ї, що звертається за призначенням соціальної допомоги, належать чоловік, дружина, рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти, які навчаються у вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та II груп або інвалідами І групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І групи і здійснює догляд за ним. До складу сім'ї не належать особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом 10 календарних днів. Відповідно до Порядку відмови в наданні державної соціальної допомоги, припинення виплати та зменшення розміру призначеної державної соціальної допомоги, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2000 р.1 у разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган праці та соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.