Крім виплат, що виплачуються з метою компенсації втраченого заробітку Фондом від нещасного випадку чи професійного захворювання, надаються також страхові допомоги сім'ям потерпілих осіб, які перебували на їх утриманні чи мали на це право.
Чинним законодавством передбачено 3 види таких допомог.
Насамперед — це одноразова допомога, що надається сім'ї померлого, у тому числі й дитині, яка народилася не пізніше десятого місяця з дня його смерті, а також утриманцям, до яких законодавець зараховує;
1) дітей, які не досягли 16 років, дітей віком від 16 до 18 років, які не працюють або старші за цей вік, але через вади фізичного чи розумового розвитку самі не спроможні заробляти, а також дітей, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання до досягнення ними 23 років;
2) жінок, які досягли 55 років, і чоловіків, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інвалідів — членів сім'ї потерпілого;
4) неповнолітніх дітей, на утримання яких потерпілий виплачував або зобов'язаний був виплачувати аліменти;
5) непрацездатних осіб, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (незалежно від того, разом вони проживають чи окремо).
390
11.4. Страхові допомоги Фонду соціального страхування...
Право на одержання одноразової допомоги мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли трирічного віку.
Призначається одноразова допомога сім'ї та окремо кожному з утриманців. Причому сім'ї ця допомога виплачується у розмірі, що не може бути меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, а утриманцям та дитині, що народилася після його смерті, — не менше річного заробітку.
Надається одноразова допомога у місячний термін з часу смерті потерпілого у день, що встановлений постановою відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Крім одноразової допомоги непрацездатні утриманці потерпілого мають також право на щомісячну гропіову виплату у разі втрати годувальника. її розмір визначається із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, що припадала на потерпілого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. Тобто обчислюється ця допомога шляхом ділення різниці, що залишилася після вирахування, на кількість непрацездатних утриманців. Встановлений таким чином розмір може бути змінено у разі його перерахування за наявності для цього достатніх підстав (зміни у складі сім'ї чи зростання за попередній календарний рік середньої заробітної плати у галузях національної економіки) або у зв'язку з індексацією. Виплачується ця допомога щомісяця у дні, встановлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Окремим видом допомог цього Фонду, що надається у разі смерті потерпілого, є відшкодування витрат на поховання потерпілого. Такі виплати здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» та постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків «Про витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання*.
391
Розділ 11. Страхові допомоги
Не менш важливе значення мають допомоги, що надаються з Фонду соціального страхування від нещасних випадків для дітей, які народилися інвалідами внаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання їхніх матерів під час вагітності. Такі діти, відповідно до медичного висновку вважаються застрахованими до досягнення ними 16-річного віку або до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років, та наділені правом на соціальне забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Запитання для самоконтролю
1. Чому страхові допомоги надаються зазвичай у грошовій, а не у
натуральній формі?
2. Назвіть випадки, з настанням яких припиняється виплата допо-
моги по безробіттю. Що означає відкладення виплати допомоги по безробіттю?
3. Чи залежить розмір допомоги по вагітності та пологах від трива-
лості страхового стажу її отримувача?
4. Впродовж якого терміну виплату допомоги по тимчасовій непра-
цездатності покладено на роботодавця?
5. Чи можна вважати допомогами низку грошових виплат, що
здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань?
Література
1. Надточій Б. О. Обов'язкове державне соціальне страхування по
безробіттю // Соціальний захист. — 1999. — № 4. — С. 54-58.
2. Павленко Ю. Світовий досвід функціонування систем соціально-
го страхування. Уроки для України // Україна: аспекти праці. — 2002. — № 6. — С. 30-36.
3. Сирота И. М, Право социального обеспечения в Украине: Учеб-
ник. — 5-ое изд., перераб. и доп. с учетом изменений действу- і
ющего законодательства. — X.: Одіссей, 2005. — С. 432. і
3. Статків Б. І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. по- ;
сібник. — К.: Знання, 2005. — 405 с. <н '<■
392
Розділ 12
Державні соціальні допомоги
12.1. Поняття державних соціальних допомог, їх ознаки та види
Державні соціальні допомоги порівняно новий вид соціального забезпечення. їх поява зумовлена необхідністю подолання ряду негативних наслідків переходу економіки до ринкових відносин.
На відміну від страхових допомог державні соціальні допомоги фінансуються за рахунок коштів Державного або місцевих бюджетів. Вони надаються з метою матеріальної підтримки осіб, доходи яких є нижчими від прожиткового рівня, або частково компенсують витрати, що їх понесла особа у зв'язку з настанням соціального ризику чи необхідністю оплати комунальних послуг. Компенсаційний характер державних соціальних допомог дозволив деяким авторам зробити навіть висновок про наявність окремого виду соціального забезпечення — компенсаційних виплат1. І. В. Гущин, крім того, зазначає, що компенсаційні виплати існують або самостійно, або як додаток до соціальних допомог, і поділяє їх на допомоги для компенсації втраченого заробітку та для компенсації додаткових витрат і матеріальної підтримки2.
1 Буянова М. О., Кобзева С. И., Кондратьева 3. А. Право социального обеспе-
чения. — М., 2001. — С. 131.
2 Право социального обеспечения / Под общ. ред. И. В. Гущина. — Минск, 2002. —
С.348.
398
Розділ 12. Державні соціальні допомоги
Такий підхід до визначення юридичної природи державних соціальних допомог не можна вважати достатньо обґрунтованим. Адже всі державні допомоги тієї чи іншої мірою мають компенсаційний характер. Компенсаційними за своєю сутністю є, наприклад, і страхові пенсії, однак ця обставина ще не дає підстав зараховувати їх до компенсаційних виплат.
Державні соціальні допомоги не пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Вони мають так званий адресний характер і їх розмір зазвичай визначається як різниця між доходами громадянина або його сім'ї і прожитковим мінімумом, встановленим на відповідний період. У деяких випадках розмір допомоги може встановлюватися у твердій сумі або у відсотковому значенні до величини прожиткового мінімуму. Право на державні соціальні допомоги мають громадяни, які не застраховані у системі загальнообов'язкового соціального страхування, а також особи, що хоч і є застрахованими, але їхні доходи внаслідок об'єктивних причин знизилися нижче за прожитковий мінімум.
Вважається, що державні допомоги надаються лише з метою підтримки малозабезпечених1. Однак це не зовсім правильно, оскільки такі допомоги можуть призначатися, крім малозабезпечених, також особам, які не належать до цієї категорії. Суб'єктом їх отримання може бути, наприклад, сім'я з дітьми, якщо мати або батько не застраховані у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У навчальній літературі до державних допомог іноді зараховують ще й грошові виплати, а також послуги і натуральну допомогу2. Такий підхід видається не зовсім логічним, оскільки допомога може бути як натуральною, так і грошовою. Пенсії, наприклад, теж є грошовими виплатами, але не
1Захаров М. Л., Тучкова 3. Г. Право социального обеспечения России. — М.: БЕК, 2001. — С. 444; Сирота І. М. Право соціального забезпечення в Україні: Підручник. — X.: Одіссей, 2001. — 258 с.
2 Мачульская Е. Е., Горбачева Ж. А. Право социального обеспечения: Учебное по-собие для ВУЗов. — М.: Книжншй мир, 2001. — С. 230. .
394
12.1. Поняття державних соціальних допомог, їх ознаки та види
вважаються допомогами. Послуги та пільги належать до інших видів соціального забезпечення. Вони мають зовсім іншу юридичну природу і самостійне правове регулювання. Державним допомогам притаманні такі ознаки:
1) вони мають аліментарний характер, оскільки призначаються безоплатно і не пов'язані з трудовою діяльністю особи чи сплатою нею страхових внесків;
2) основним джерелом їх виплати є кошти Державного чи місцевого бюджетів. Переважно для виплати цих допомог кошти надходять у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів;
3) перелік категорій осіб, які мають право на такі допомоги, визначається законами України;
4) вони надаються з метою матеріальної підтримки малозабезпечених або для компенсації (часткової чи повної) витрат, які понесені у зв'язку з настанням соціального ризику;
5) розмір допомог, як правило, співвідноситься з величиною прожиткового мінімуму або з гарантованим рівнем забезпечення такого мінімуму;
6) їх призначення має так званий адресний характер.
З урахуванням усіх наведених ознак можемо визначити державні соціальні допомоги як грошові одноразові або періодичні соціальні виплати, що не залежать від попередньої трудової діяльності і надаються у випадках та на умовах, передбачених чинним законодавством з метою підтримки малозабезпечених осіб, а також компенсації додаткових витрат, які були понесені ними при настанні соціального ризику за рахунок коштів Державного чи місцевих бюджетів.
При характеристиці державних соціальних допомог найчастіше використовується їх поділ залежно від соціальних ризиків, що лежать в основі виникнення права на них. Тому найбільш поширеними видами є:
1) державні соціальні допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;
2) допомоги малозабезпеченим;
3) допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства;
395
Розділ 12. Державні соціальні допомоги
4) допомоги на догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання;
5) державні допомоги сім'ям з дітьми;
6) субсидії на оплату житлово-комунальних послуг;
7) державна допомога на поховання;
8) інші види допомог.
12.2. Допомоги особам, які не мають права на пенсію
Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», прийнятим Верховною Радою України 18 травня 2004 р.1, встановлено допомогу для осіб, які не мають права на пенсію і не одержують її за умови, що вони досягли певного віку (чоловіки — 63, жінки — 58 років). Суб'єктами надання такої допомоги є також інваліди, які не отримують пенсії, або страхових виплат у зв'язку із нещасним випадком, або професійним захворюванням відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1998 р.2
До набрання чинності Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» для таких осіб було передбачено виплату так званих соціальних пенсій, які встановлювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.3
Очевидно, що такі виплати не зовсім відповідали природі пенсійних виплат. Соціальну пенсію надавали непрацездатним особам, які не мали права на трудову пенсію, оскільки у
1 Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на
пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 р. // Офіційний вісник України. — 2004. — № 24. — Ст. 1579.
2 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1998 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 42. — Ст. 2080.
3 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. // Відомості
Верховної Ради України. — 1992. — № 3. — Ст. 10. -* -
396
12.2. Допомоги особам, які не мають права на пенсію
них був відсутній трудовий стаж. Тобто основними умовами їх нарахування були непрацездатність особи та відсутність права на трудову пенсію. А оскільки виплачувалися вони особам, які не мали права на страхову пенсію, і розмір її не співвідносився із заробітком, що його вона отримувала, то це й дало підстави деяким авторам віднести ці виплати до державних соціальних допомог1.
Ще в Основних напрямах реформування пенсійного забезпечення в Україні від 13 квітня 1998 р. передбачалося, що соціальні пенсії необхідно трансформувати у систему державних допомог і виплачувати їх за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів2. Таке розмежування джерел фінансування цих соціальних виплат створює, як видається, достатні можливості для уніфікації законодавства про соціальний захист.
Цікаво, що в Російській Федерації соціальні пенсії продовжують існувати, але віднесені вони до системи державних пенсій, які виплачуються за рахунок бюджетних коштів3.
За Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» здійснюються два види грошових виплат:
1) державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;
2) державна соціальна допомога по догляду. Державна соціальна допомога особам, які не мають права
на пенсію, та інвалідам призначається за наявності наступних умов:
— досягнення віку: чоловіки — 63 роки, жінки — 58 років;
1 Мачульская Е. Е„ Горбачева М. А Право соціального обеспечения: Учебное
пособиедля ВУЗов. — 2001. — С. 230. 1 Указ Президента України «Про основні напрями реформування пенсійного
забезпечення в Україні» від 13 квітня 1998 р. № 291/98 // Офіційний вісник
України. — 1998. — № 15. — Ст. 569. * Федеральний закон «О государственном пенсионном обеспечении в Российской