В Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначається поняття «соціального страхування» як система прав, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту, в тому числі і матеріального забезпечення непрацездатних внаслідок настання соціальних ризиків громадян, за рахунок спеціальних грошових фондів, які формуються зі страхових внесків роботодавців, громадян, а також бюджетних та інших коштів.
Закон також визначає ряд основоположних понять соціального страхування. Суб'єктами права на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні. Якщо положення ратифікованих міжнародних договорів України
1 Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 23. — Ст. 121.
2 Праця і зарплата. — 2003. — № 32.
3 Відомості Верховної Ради України. — 2000. —№ 22. — С. 370.
4 Офіційний вісник України. — 1999. — № 42.
5 Праця і зарплата. — 2001. — № 8.
114
!ІЛ Нормативно-правові акти як джерела права соціального забезпечення...
передбачають інше, то діють норми міжнародних договорів. Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані особи (в окремих випадках — члени їх сімей), страхувальники (роботодавці та застрахо-ішні особи) та страховики (цільові фонди пенсійного, медичного страхування, страхування на випадок безробіття; від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, пов'язаними з народженням та похованням). Керівництво та управління окремими видами соціального страхування, збір, акумуляція страхових внесків, фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням здійснюються страховими фондами, які є не-комерційними самоврядними організаціями, що діють на підставі статутів. Усі застраховані громадяни є членами відповідних цільових страхових фондів, кошти яких не включаються до Державного бюджету України. Управління страховими фондами здійснюється державою та представниками суб'єктів страхування. Органами управління фондів є правління та виконавчі дирекції. Нагляд за діяльністю цільових страхових фондів здійснює Наглядова рада, державний нагляд — центральні органи виконавчої влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України. Закон визначає види і умови надання соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням з відповідних цільових фондів. Усі суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування несуть відповідальність за належне виконання своїх обов'язків відповідно до законодавства України.
Основним законом у сфері пенсійного забезпечення є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнятий 9 липня 2003 р. Цей Закон, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного
115
Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення
страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсі" надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, щ формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бі~ джетних та інших джерел. Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
9 квітня 1992 р. було прийнято Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», що теж належить до джерел права соціального забезпечення. Цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення лише громадян України, оскільки іноземці та особи без громадянства, що проживають на території нашої держави, не можуть бути суб'єктами військового обов'язку.
Категорії осіб, на яких поширює свою дію закон, визначені у його преамбулі: це військовослужбовці всіх військових формувань, що створюються в Україні; особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України; особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу кримінально-виконавчої системи та члени їхніх сімей, військовослужбовці колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР, а також військовослужбовці, що проходили службу у складі першого Чехословацького армійського корпусу в період Великої Вітчизняної війни.
Законом визначаються види пенсійного забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Це пенсія за вислугу років, пенсія по інвалідності та пенсія в разі втрати годувальника.
Крім пенсій, особи, перелічені у Законі України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», мають право також на допомоги, порядок виплат і розмір яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Джерелом ви-
116
• І..7. Нормативно-правові акти як джерела права соціального забезпечення...
плат за цим законом є кошти Державного бюджету України. Крім того, нарахування та виплата пенсій здійснюється не органами соціального страхування, а органами соціального .шхисту населення, Міністерством оборони України, Державшім комітетом у справах охорони державного кордону України, Державною податковою адміністрацією України та пішими органами виконавчої влади.
Ще одним законом, який належить до джерел права соціального забезпечення, є Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»1. У ньому визначаються основні засади державної політики щодо громадян, які мають ііпачні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту тощо.
Серед законів, що безпосередньо не стосуються сфери соціального забезпечення, але містять норми, які регулюють відносини, що є предметом права соціального забезпечення, можна виділити передусім Закони України «Про державну службу», «Про статус народного депутата», «Про прокуратуру», «Про статус суддів». Вони визначають засади пенсійного забезпечення та соціальний захист ще одного виду спеціальних суб'єктів цієї галузі.
Пенсійне забезпечення осіб, що мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється за умови наявності загального трудового стажу 25 і 20 років відповідно для чоловіків та жінок за умови стажу державної служби не менше 10 років. Призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» можливе лише в разі, якщо особа виходить на пенсію, звільняючись з посади державного службовця.
Закон України «Про статус народного депутата» встановлює особливості обчислення стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Зокрема, до загального стажу роботи (служби) за спеціальністю зараховується не лише час роботи
1 Відомості Верховної Ради України. —2000. — № 35. — Ст. 662.
117
Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення
депутата у Верховній Раді, а й ті періоди, коли колишній н родний депутат тимчасово не працював у зв'язку з немо ливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (пос ду). При досягненні пенсійного віку народному депутато України пенсія призначається у розмірі 80 % від заробіт працюючого народного депутата з урахуванням усіх допл та надбавок до посадового окладу. Граничний розмір пен не встановлюється.
Соціальне забезпечення суддів здійснюється відповідно;' Закону України «Про статус суддів», який теж належить , джерел права соціального забезпечення. Цим законом передбачено, зокрема, виплату компенсацій у розмірі різниці між втраченим заробітком і призначеною пенсією у разі заподіяння судді каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження подальшої професійної діяльності. За ним також зберігається право н пільгове отримання і придбання житлового приміщення і знижкою вартості на 50 %. А в разі виходу судді у відставк~ за ним зберігаються пільги щодо 50 % знижки плати за займане житло та комунальні послуги, право на безплатне медичне обслуговування в державних медичних закладах та надання щорічної путівки на санаторно-курортне лікування.
Пенсійне забезпечення наукових працівників державних наукових установ і організацій здійснюється відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» . Необхідною умовою отримання пенсії за цим законом є наявність загального стажу роботи, а також стажу роботи науковим працівником для чоловіків — не менше 20 років, а для жінок — не менше 15 років. Перелік посад, перебування на яких дає право на отримання такого пенсійного забезпечення, визначається Кабінетом Міністрів України. При виході на пенсію цим працівникам виплачується грошова допомога у розмірі шести місячних посадових ставок з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи науковим працівником: для чоловіків — 12,5 років; для жінок — 10 років. Особливістю є те, що при переході на державну
118
' .1, Нормативно-правові акти як джерела права соціального забезпечення.»
гдужбу стаж роботи наукових працівників зараховується до етпжу роботи державного службовця, а стаж роботи на державній службі зараховується до наукового при переході державного службовця на посаду наукового працівника.
Для забезпечення соціального захисту окремих категорій населення в Україні ухвалено спеціальні закони, якими визначено додаткові гарантії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам, ветеранам війни і праці, а також тим громадянам нашої держави, які стали жертвами політичних репресій.
У відповідності із законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про основи соціальної захищеності Інвалідів в Україні», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» визначається статус цих осіб, умо-ви надання відповідного соціального захисту, джерела фінансування, органи, що здійснюють соціальний захист, контроль та відповідальність у цій сфері.
Джерелами права соціального забезпечення є також закони, що визначають надання державних допомог сім'ям з дітьми. Прикладом можуть бути закони України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», які спрямовані на реалізацію конституційного права громадян на соціальний захист — забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям. При цьому сім'єю визнається як кілька осіб, які проживають разом і (або) об'єднані законними правами та обов'язками щодо утримання, так і одинока особа1.
^Стаття 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 35. — Ст. 662.
119
Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення
Чільне місце у структурі джерел права соціального забезпечення займають підзаконні нормативно-правові акти. Перша позиція тут традиційно належить указам Президента України. Завдяки актам цього виду регулюється широкий спектр соціально-забезпечувальних відносин. Одним з перших у цій сфері був Указ «Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін»3 від 27 грудня 1991 р., яким вперше після прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. було збільшено на 100 % розмір державних пенсій, призначених до 1 січня 1992 р. У 1991-1996 рр. було прийнято ряд указів про адресну допомогу з боку держави малозабезпеченим непрацездатним громадянам2, про підвищення розмірів сукупного доходу і* цільову грошову допомогу малозабезпеченим громадянам3, про статус ветераніввійськової служби, гарантій їх соціального захисту4 та ін. Указом Президента України «Про організаційні заходи щодо посилення соціального захисту малозабезпечених громадян»5 від 12 травня 1995 р. передбачено поліпшення діяльності органів соціального захисту населення та їх фінансування.
Указами Президента України встановлюються додаткові заходи соціального захисту. Так, з метою моральної та матеріальної підтримки дітей працівників, які загинули або стали інвалідами на вугледобувних підприємствах, було дозволено зараховувати їх до державних вищих і професійно-технічних закладів для навчання за гірничими спеціальностями і професіями поза конкурсом, за рахунок
1 Урядовий кур'єр. — 1992. — 1 січня.
2 Указ Президента України «Про підвищення розмірів сукупного доходу і цільову .
грошову допомогу малозабезпеченим громадянам» від 1 жовтня 1994 р. // Урядовий кур'єр. — 1994. — 19 листопада.
3 Указ Президента України «Про підвищення розмірів сукупного доходу і цільову.'
грошову допомогу малозабезпеченим громадянам» від 18 листопада 1994 р. // Урядовий кур'єр. — 1994. — 19 листопада.
4 Указ Президента України від 4 липня 1994 р. // Урядовий кур'єр. — 1994. —
7 липня. й Указ Президента України «Про організаційні заходи щодо посилення соціального захисту малозабезпечених громадян» від 12 травня 1995 р. // Урядовий кур'єр. — 1995. — 16 травня.
120
ф
3.3. Нормативно-правові акти як джерела права соціального забезпечення...
коштів державного бюджету. їм гарантується призначення стипендії та надання місць у гуртожитках1.
Існує значна кількість указів, якими було затверджено документи програмного характеру, де визначено напрями реформування соціального забезпечення, заходи щодо реалізації соціальної політики України. Наприклад, Укази Президента України «Про Основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки» № 1166/97 від 18 жовтня 1997 р., «Про Програму здоров'я літніх людей» № 1347/97 від 10 грудня 1997 р., «Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні» № 291/98 від 13 квітня 1998 р., «Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу на Україні в період до 2010 р.» № 958/99 від 3 серпня 1999 р., «Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 р.» № 717/2000 від 24 травня 2000 р. таін.
Указами Президента України затверджено «Національну програму «Діти України»2, «Заходи щодо поліпшення становища дітей-сиріт, які залишилися без піклування батьків»3, ♦ Комплексні заходи щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві»4, «Додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності»; створено Національний фонд соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям»5. -
1 Указ Президента України «Про державну допомогу дітям, які вчаться за гірничими спеціальностями і чиї батьки загинули або стали інвалідами на вугледобувних підприємствах» від 19 травня 1999 р. № 524/99 // Урядовий кур'єр. — 1999. — 10 червня.
' Указ Президента України «Про Національну програму «Діти України» від 18 січня 1996 р.№ 63/96//Урядовий кур'єр. — 1996. — № 15-16. — 25 січня.
л Указ Президента України «Про затвердження Заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт, які залишилися без піклування батьків» від 17 жовтня 1998 р. № 1153/97//Урядовий кур'єр. — 1997. — 11 червня. — № 207-208.