Курсова робота
Облік
наявності та використання виробничих запасів
Вступ
виробничий запас облік
Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.
Виробничі запаси займають особливе місце не лише у складі майна підприємства, а й особливе місце їм належить у структурі витрат, оскільки виробничі запаси є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це виробничі підприємства особливу увагу приділяють саме обліку виробничих запасів.
Для забезпеченості підприємства виробничими запасами та ефективного їх використання необхідно вживати комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації виявлених заходів. Для цього необхідно здійснювати систематичний облік, а також ефективності використання виробничих запасів. В цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження. Основним джерелом інформації є дані бухгалтерського та фінансової звітності.
Метою і завданням є: вивчення методичних аспектів обліку наявності та використання виробничих запасів. Для досягнення вказаної мети були поставленні і вирішені наступні задачі:
досліджено економічну сутність виробничих запасів як об’єкту обліку, аналізу ;
вивчено методику аналізу забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів;
Предметом дослідження є: методика обліку і організація виробничих запасів підприємства.
Об’єктом дослідження є: організація обліку руху виробничих запасів на ВАТ ПМК-311.
Курсова робота складається з вступу, 3-ох розділів, висновку, списку використаної літератури.
У першому розділ: досліджується економічна сутність виробничих запасів, оцінка та класифікація виробничих запасів для цілей обліку виробничих запасів.
У другому розділ: роботи загально-економічна характеристика базового підприємства та висвітлюється облік виробничих запасів, характеристика первинних документів з обліку виробничих запасів та їх руху на підприємстві, організація аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів, облік надходження та вибуття запасів на виробництво, та вказується особливості обліку результатів інвентаризації та переоцінки виробничих запасів. У третьому розділі: показано удосконалення обліку виробничих запасів на підприємстві. Зроблено порівняльний аналіз організації вітчизняного та зарубіжного досвіду виробничих запасів, та запропоновано напрямки удосконалення обліку виробничих запасів в умовах комп’ютерної переробки даних на підприємстві.
У завершенні сформовані висновки і
пропозиції за результатами дослідження.
Розділ 1. Теоретико-методологічні
основи обліку операцій з руху запасів
.1 Економічна сутність запасів, класифікація та оцінка
Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно - виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.
Запаси відносять до складу оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.
Під терміном “ запаси ” автори розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності.
Запаси - це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємства або в період одного року.
Запаси становлять основу виготовленої продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.
Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів та їх розкриття у фінансовій звітності визначено у П(С)БО 9 “ Запаси ”. Згідно П(С)БО 9 запаси - це активи які:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою дальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Норми П(С)БО 9 “Запаси ” не поширюються на такі запаси:
. Незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з ними;
. Фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);
. Молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації.
З метою обліку запаси групують так:
сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;
готова продукція, виготовлена на підприємстві, призначені для продажу. При цьому вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом;
товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;
малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства; - незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів.
Запаси визнаються підприємством за таких умов:
існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;
їх вартість може бути достовірно визначено.
Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу тільки фактично отримані цінності і списує їх зі складу запасів фактично відвантажені. Однак в окремих випадках за умовами договорів поставки у складі запасів можуть урахуватись і такі, що вже відвантажені з підприємства і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі.
Не визнаються запасами також суми попередньої оплати за запаси. У такому разі виникає заборгованість постачальником перед підприємством.
Якщо підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника на ці запаси, то воно може визнати їх за балансом за таких умов:
їх постачання передбачене раніше укладеними угодами;
кількість і якість отриманих запасів задовільняє покупця;
покупець може здійснити достовірну оцінку запасів.
Отже, підприємство включає до складу залишків запасів:
власні запаси, що перебувають на складах, у магазинах, виробничих цехах, які повністю ним контролюються;
власні запаси, що перебувають на складах, контроль над якими обмежений;
запаси в дорозі, щодо яких за умовами укладених договорів підприємству, перейшло право власності;
не від фактурованої поставки.
Не включаються до складу запасів:
матеріали, прийняті на переробку;
матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання;
товари на комісії;
матеріальні цінності, отримані за договором схову;
матеріальні цінності, отримані в довічне утримання;
попередня оплата за матеріальні цінності.
Оскільки обсяги запасів у більшості підприємств значні, їх складові мають різне призначення та споживаються і оновлюються нерівномірно, виникає необхідність виокремлення та детального вивчення окремих видів та категорій запасів, їх класифікації.
Класифікація за певними ознаками розглядається як інструмент аналізу: чим більше класифікаційних ознак, тим більше можливостей здійснити глибокий, всебічний аналіз об'єкта дослідження. Питання класифікації запасів розроблено досить повно і в економіці підприємства, і в статистиці, і в теорії бухгалтерського обліку. Окремі автори виділяють до 20 класифікаційних ознак, за якими вивчається склад запасів.
На рис. 1.1.,1.2 відображено класифікацію запасів за основними ознаками, які найбільш часто використовуються в практиці облікової, аналітичної та планової роботи підприємства.
Класифікація за предметним складом застосовується в процесі обліку виробничих засобів та при складанні статистичної звітності.
До сировини та матеріалів відносяться основні матеріали, що входять до складу продукції, що виробляється, або є необхідним компонентом при її виготовленні.
До покупних напівфабрикатів та комплектуючих відносяться напівфабрикати, готові комплектуючі, які придбані для комплектування продукції, що виробляється і потребують витрат праці з їх обробки та складання.
До палива належать усі види, які заготовлюються для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, виробництва електроенергії, опалення будівель.
До тари і тарних матеріалів відносять усі види тари, крім тари, яка використовується як господарчий інвентар, а також матеріали та деталі, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту.
До запасних частин
відносять куплені та виготовлені запасні частини, готові деталі, які
використовуються для проведення ремонту обладнання, транспортних засобів.
Рис. 1.1. Класифікаційні ознаки
Класифікація запасів
Рис. 1.2. Класифікація запасів
У ході дослідження ми будемо брати до уваги лише облік виробничих запасів, що регламентується П(С)БО 9 «Запаси».
Запаси класифікуються за наступними ознаками.
.За призначенням та причинами утворення :
Постійні; - Сезонні;
2. За місцем знаходження:
Складські; - У виробництві; - В дорозі;
. За рівнем наявності на підприємстві:
Нормативні; - Понаднормові;
. За наявністю на початок і кінець звітного періоду:
Початкові; - Кінцеві;
. Відносно балансу:
Балансові; - Позабалансові;
. За ступенем ліквідності:
Ліквідні; - Неліквідні;
. За походженням:
Первинні; - Вторинні;
. За обсягом:
Вільні; - Обмежені;
. За сферою використання:
У сфері виробництва; - У сфері обсягу; - У невиробничій сфері;
. За складом і структурою:
Запаси виробничі; - Запаси незавершеного виробництва;
Запаси готової продукції; - Запаси
товарні.
.2 Облікова політика
Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансових звітів. Напрям облікової політики визначається Наказом про облікову політику. На досліджуваному підприємстві діє Наказ про облікову політику від 08.01.2009р.
Аналіз відповідності пунктів діючого Наказу про облікову політику ВАТ «ПМК-311» з пунктами передбаченими Листом Міністерства фінансів України «Облікова політика підприємства» від 08.01.2009 року.
По-перше, зауважимо, що метод ціни продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі. Застосування цього методу на будівельному підприємстві є неприйнятним і його зазначення у наказі про облікову політику є помилкою. Метод ціни продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі і заснований на застосуванні середнього відсотка торговельної націнки.
Порядок обліку ТЗВ у обліковій політиці не зазначено, хоча цей пункт є обов’язковим відповідно до діючого листа Міністерства фінансів України «Облікова політика підприємства» від 08.01.2009 року.
Отже, діючий на підприємстві Наказ про облікову політику містить ряд недоліків:
ü не затверджено робочий план рахунків;
ü не затверджено графік документообороту;
ü не визначено облікову політику у суттєвих питаннях;
ü неправильно вказано метод вибуття запасів внаслідок реалізації на сторону. На підприємстві Наказ про облікову політику містить такі пункти: Бухгалтерський облік ведеться бухгалтерією підприємства на чолі з головним. бухгалтером. Головному бухгалтеру надані певні завдання. Затверджено порядок ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій та оцінки активів і зобов’язань: По необоротних активах певні завдання По оборотних активах: - Облік запасів вести відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси»; - відповідно до П(С)БО 9 при відпуску запасів здійснюється по ціні продажу, а у виробництво матеріали видаються методом ФІФО (перших за часом надходжень); - при передачі в експлуатацію МШП їх вартість повністю списують на витрати; - безнадійну дебіторську заборгованість із строком несплати понад три роки списувати на підставі акту річної інвентаризації простроченої дебіторської заборгованості затвердженого керівником підприємства; - оцінку активів та зобов’язань за операціями з пов’язаними сторонами проводити відповідно до П(С)БО 23 за методом порівнюваної неконтрольованої ціни. Закриття рахунків класу 7, 9 роботи щомісяця. Закриття субрахунків 79 роботи один раз у рік у грудні місяці. Встановити особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковими договорами, визначений підпунктами 7.10.1-7.10.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Затвердити систему оплати праці. Податковий облік валових доходів і валових витрат здійснювати відповідно до вимог податкового законодавства. Бухгалтерський облік ПДВ здійснювати у відповідності з Законом України « Про податок на додану вартість» Облік інших податків і зборів вести на окремих субрахунках бухгалтерського обліку відповідно до податкового законодавства. Межу істотності при наданні фінансової звітності встановити у розмірі 0,1 тис. грн.. Зборам акціонерів звітність надавати по запиту у форматі затверджених форм фінансової звітності. Відповідальним за виписку довіреності на отримання ТМЦ призначити головного бухгалтера.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покласти на головного бухгалтера. Керівникам відділів підприємства забезпечити виконання вимог даного наказу в частині, їх що стосуються. Ознайомити з цим наказом спеціалістів згідно з переліком: Головного бухгалтера і бухгалтерів.
Багато уваги на підприємстві приділено питанням охорони праці і техніки безпеки. За забезпечення сприятливих та безпечних умов праці на підприємстві відповідає інспектор по техніці безпеки і охороні праці.
На підприємстві розроблено інструкції та функціональні обов’язки з питань охорони праці для різних робітників та лінійного і адміністративного персоналу. Всі вони затверджені наказами голови правління ВАТ «ПМК-311».Функціональні обов’язки по охороні праці головного бухгалтера ВАТ «ПМК-311».