Дипломная (вкр): Напрями вдосконалення сучасної стратегії управління на підприємстві

Напрями вдосконалення сучасної стратегії управління на підприємстві

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА»

ОБЛІКОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра "Економіки підприємства"

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема: «Напрями вдосконалення сучасної стратегії управління на підприємстві»

Студента

Іванова Сергія Володимировича

Науковий керівник:

Микола Володимирович

КИЇВ -2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти стратегічного управління на підприємстві

.1 Поняття та місце стратегічного управління в організації

.2 Методи та принципи побудови стратегії управління в організації

.3 Вибір і аналіз стратегічних альтернатив управління на підприємстві

Розділ 2. Діагностика стратегічного управління та економічної діяльності ПП “Франк-сервіс”

.1 Організаційна характеристика та предмет діяльності приватного підприємства “Франк-сервіс”

.2 Аналіз та оцінка основних економічної діяльності приватного підприємства “Франк-сервіс”

.3 Аналіз стану стратегічного управління ПП “Франк-сервіс”

Розділ 3 Напрями впровадження сучасної стратегії управління ПП “Франк-сервіс”

.1 Розробка стратегії управління ПП “Франк-сервіс”

.2 Удосконалення системи управління ПП “Франк-сервіс”

.3 Забезпечення ефективності заходів стратегічного управління

Розділ 4. Охорона праці і цивільний захист на підприємстві

4.1 Організація охорони праці на підприємстві, в установі, організації

4.2 Положення про службу охорони праці ПП “Франк-сервіс”

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного переходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливою є удосконалення організаційних і структурних відносин, перегляд застарілих командних економічних зв'язків і методів управління.

У цих умовах особливої гостроти набуває необхідність розвитку підприємницької активності, діяльність підприємств і організацій, спрямованих на споживача, і кінцевий результат - прибуток.

Практичне розв'язання проблем, пов'язаних з необхідністю забезпечення нормальної роботи підприємства не тільки сьогодні, але й у перспективі, залежить від ступеня освоєння методології і методів стратегічного управління.

Поняття «стратегія» в галузі управління підприємством як соціально-економічною системою тлумачиться як довгостроковий комплексний план дій з керівництва відповідним колективом, спрямований на досягнення місії організації.

Цей плай переслідує чітко визначені цілі і будується на реальних можливостях організації з огляду па умови, у яких вона функціонує.

Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства і його працівників. Ці вимоги диктуються не тільки могутньою ринковою конкуренцією і високими стандартами якості послуг, що випускаються підприємством, а й необхідністю гнучкої реакції фірми на ринкові і виробничі ситуації, які швидко змінюються.

Успіх підприємства багато в чому залежить від здатності керівника передбачати можливі ситуації на підприємстві і на цій основі змінювати структуру виробництва і керування; вводити у виробництво нові види послуг і правильно планувати їхні обсяги, інвестиції і прибуток для досягнення найбільшого ефекту.

Метою дипломної роботи є розробка та впровадження сучасних практичних шляхів реалізації стратегії управління підприємством, підвищення ефективності господарювання шляхом впровадження нової стратегії управління підприємством.

Для досягнення мети визначені і розв’язані такі задачі:

- визначено роль та місце стратегії управління у досягненні ефективності господарської діяльності на підприємствах;

-        розглянуто формування стратегії конкурентоспроможності організації;

         проведено аналіз стратегічних альтернатив на ПП “Франк-сервіс”;

         проведено аналіз основних фінансових показників господарської діяльності ПП “Франк-сервіс”, та, зокрема проаналізовано стан стратегічного управління на підприємстві;

         запропоновано впровадження нової стратегії управління - стратегії виживання;

         обґрунтовано доцільність запропонованої стратегії.

Об’єктом дипломної роботи є приватне підприємство “Франк-сервіс” за своєю організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю. Підприємство розташоване у місті Києві за адресою проспект Героїв Сталінграда 6, корпус 1.

Предметом дослідження є комплекс практичних та теоретичних аспектів функціонування стратегії управління на підприємстві.

Методи дослідження. В роботі було використано економічний аналіз, аналіз зовнішнього середовища, проведено SWOT - аналіз для визначення сильних і слабких сторін підприємства.

Теоретична та методологічна база дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та закордонних учених з маркетингу, менеджменту, макро- та мікроекономіки, економічного аналізу, стратегічного менеджменту. У роботі використана внутрішня звітність ПП “Франк-сервіс” за 2011 - 2012 рр. Та первинна інформація, одержана безпосередньо від працівників ПП “Франк-сервіс”.

Практичне значення одержаних результатів дипломного дослідження. Результати можуть бути використані підприємствами, які займаються системами безпеки для підвищення ефективності господарської діяльності, удосконалення стратегії управління.

Розділ 1. Теоретичні аспекти стратегічного управління на підприємстві

.1 Поняття та місце стратегічного управління в організації

Внаслідок змін форм господарювання, удосконалення процесів, що відбуваються в зовнішньому середовищі діяльності, перед організаціями постають численні проблеми. Сьогодні виживання й розвиток організації в довгостроковій перспективі залежить від уміння своєчасно передбачити зміни на ринку й відповідно адаптувати свою діяльність, змінюючи асортимент продукції та послуг, форми обслуговування, збутову мережу, організаційну структуру, інші елементи внутрішнього потенціалу.

У країнах з розвинутою ринковою економікою спрямованість на організацію майбутнього стає необхідною складовою стратегічного мислення менеджерів сучасних організацій, а стратегічний менеджмент розглядається як обов'язковий елемент загальної системи управління організацією. За умов конкуренції організація сама визначає цілі на майбутнє, добивається конкурентних переваг, здійснює стратегічний вибір і послідовно втілює його в програму дій. У практиці діяльності українських підприємств механізм стратегічного управління перебуває в стадії формування.

Значення стратегічно орієнтованої поведінки, що дає змогу організації виживати в довгостроковій перспективі, різко зросло для суб'єктів господарювання нашої країни в останнє десятиріччя. Всі організації за умов конкурентного середовища, що формується, мають не тільки концентрувати увагу на внутрішньому стані справ, але й розробляти довгострокову стратегію, яка дала б змогу їм встигати за змінами, що відбуваються. В минулому більшість організацій могла успішно функціонувати, звертаючи основну увагу на короткострокову перспективу, на внутрішні проблеми, пов'язані з підвищенням ефективності різних напрямів поточної діяльності.

Нині, хоча й не знімається завдання раціонального використання потенціалу організації в поточній діяльності, винятково важливим стає здійснення такого управління, яке б забезпечило адаптацію організації до середовища, що швидко змінюється. Прискорення змін у середовищі діяльності, поступове насичення вітчизняного ринку, поява нових запитів і зміна позиції споживачів, зростання конкуренції за ресурси, глобалізація бізнесу, поява нових можливостей для розвитку, пов'язаних з досягненнями сучасних технологій, розвиток інформаційних мереж - ці чинники привели до зростання значення стратегічного управління й необхідності його використання в практичній діяльності вітчизняних організацій.

Таким чином, роль стратегічного менеджменту для українських підприємств визначається умовами їхньої діяльності, що кардинально змінилися в пореформений час, високим рівнем нестабільності зовнішнього середовища, інтеграційними процесами, які відбуваються, глобалізацією бізнесу. За нинішніх умов відсутність розробленої стратегії розвитку та комплексу заходів з її реалізації гальмує розвиток організації або взагалі призводить до кризи та зникнення її з ринку.

Стратегічне управління можна визначити як систему управління організацією за умов нестабільного, швидкозмінного середовища, що забезпечує динамізм, адаптованість і конкурентоспроможність розвитку.

І. Ансофф розглядає стратегічне управління як систему, що складається з двох підсистем, які взаємодоповнюють одна одну:

• аналіз і вибір стратегічної позиції;

• оперативне управління в реальному масштабі часу. Стратегічне управління організацією являє собою комплексний процес, який охоплює розробку стратегії розвитку організації, стратегії, стратегічний контролінг.

Система управління організації має дві основні підсистеми - стратегічне управління, пов'язане з розвитком стратегічного потенціалу організації, та оперативне управління, яке орієнтується на досягнення прибутку в короткостроковій перспективі.

Ці дві підсистеми органічно пов'язані між собою та доповнюють одна одну, оскільки будь-які стратегічні плани та програми, без конкретних оперативних заходів з їх реалізації залишаються лише сподіваннями.

Разом з тим, кожна з цих підсистем має свої відмінності та особливості.

Так, основною метою стратегічного управління є вибір і забезпечення стійкої конкурентної позиції, яка забезпечить життєздатність організації в змінному середовищі, потенціал для подальшого розвитку. Оперативне управління має на меті раціонально використовувати чинну стратегічну позицію організації для забезпечення короткострокових сьогоднішніх цілей, отримання прибутку, що буде достатнім для подальшої реалізації стратегічних цілей.

У процесі стратегічного управління виявляється необхідність проведення стратегічних змін в організації, утворення організаційної архітектоніки, що відповідатиме рівню цих змін. Оперативне управління спрямоване на визначення й реалізацію конкретних оперативних завдань, мотивацію, координацію зусиль та контроль дій виконавців встановлених завдань.

Стратегічне управління орієнтується на зовнішнє середовище, тому в ролі критеріїв ефективності організації в довгостроковій перспективі розглядає досягнення балансу організації з ним. Це твердження базується на тому, що нинішня організація являє собою відкриту для впливу зовнішнього середовища соціально-економічну систему, її ефективність у довгостроковій перспективі визначається не лише конкурентною позицією на ринку, а й місцем у зовнішньому середовищі взагалі, здатністю знайти компроміс з різними складовими свого бізнес-середовища. Оперативне управління в ролі критеріїв ефективності розглядає прибутковість організації в впродовж короткострокового періоду та раціональне використання наявного потенціалу організації.

Стратегічне управління вбачає в персоналі організації найбільш суттєву та цінну складову стратегічного потенціалу, джерело бізнес - ідей, і стратегічних рішень. Саме завдяки персоналові організація може навчатися й розвиватися. Оперативне управління розглядає персонал як виконавців окремих робіт і завдань.

Різняться й вимоги, які висуваються до менеджерів цих двох підсистем управління. Менеджери, залучені до процесу стратегічного управління, повинні прагнути до змін, бути схильними до ризику, мати рівень компетентності й гнучкості, що відповідає рівню нестабільності зовнішнього середовища.

Менеджери, що здійснюють оперативне управління, як правило, не полюбляють ризику, обережно ставляться до змін або взагалі протидіють їм. Водночас, вони повинні бути компетентними в аналізі ситуації, вміти координувати й контролювати діяльність. До характерних рис системи стратегічного управління належать такі [26, c.98]:

• цілісність - усі елементи системи слугують досягненню загальних цілей, що постають перед організацією впродовж довгострокового періоду;

• адаптивність - стратегічне управління має забезпечити реакцію організації на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі;

• складність - залежно від об'єкта вирізняють певні рівні стратегічного управління;

• наявність особливої методології - сукупність методів, що застосовуються в процесі розробки та реалізації стратегії;

• наявність інформаційної стратегічної інформації, що застосовується під час обґрунтування та прийняття стратегічних рішень;

• управлінський потенціал організації;

• висококомпетентні стратегічні менеджери, здатні приймати стратегічні рішення за умов швидких змін у зовнішньому оточенні;

·   базування на стратегічних управлінських рішеннях, що ухвалюються з метою збереження та посилення конкурентних переваг організації;

·        представляє собою еволюційний етап розвитку систем управління організацією, що охоплює певні їхні елементи.

Стратегічне управління організацією можна зобразити у вигляді моделі (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Основні складові моделі стратегічного управління організацією

Завдяки цій моделі вирізняємо такі стадії процесу стратегічного управління:

• стратегічного аналізу та визначення ідей, місії, цілей і пріоритетів організації;

• визначення варіантів стратегії організації, стратегій окремих бізнесів, функціональних стратегій;

• вибору стратегічних альтернатив та розробки програми Д щодо реалізації вибраної стратегії;

• реалізації стратегії та внесення змін в елементи внутрішньо середовища організації;

• стратегічного контролінгу.

Усі стадії процесу стратегічного управління взаємопов'язані, циклічні. Діє зворотний зв'язок і, відповідно, зворотний вплив кожної стадії на інші й на всю їхню сукупність. У цьому полягає важлива особливість процесу стратегічного управління.

Стратегічне управління - це не тільки сукупність концепції підходів і методів, це складна система, що являє собою динамічний процес аналізу, вибору стратегій, планування, забезпечення і реалізації розроблених планів організацією, що полягає в повторюваному циклі розв'язання п'яти основних завдань (етапів).

. Визначення майбутнього бізнесу компанії, формування стратегічного бачення (сценарію) напряму розвитку організації - це є усвідомлення необхідності визначеного цільового розвитку і визначення ясної місії, що повинна бути виконана і була б привабливою для споживачів і компанії.

. Перетворення стратегічного сценарію і місії на вимірі цілі н завдання виконання.

. Розробка стратегії для досягнення бажаних цільових результатів.

. Реалізація і виконання обраної стратегії кваліфіковано й ефективно.

. Оцінка рівня досягнень поставлених цілей, розгляд нових напрямків розвитку і пропозицій з коригування довгострокових напрямків, цілей, стратегії чи її виконання у світлі накопиченого досвіду, зміни умов, нових ідей і нових можливостей.