Для лінійної регресії (y = a + bx) визначаємо коефіцієнти нормальних
рівнянь. Для цього за допомогою програми mnk треба знайти значення![]()
,
. Вони знайдені раніше (дивись табл. 2.1).
Система нормальних рівнянь має вид
Знаходимо значення коефіцієнтів:= 22,2975; b =-8,9057
Лінійна регресія має вид:
=
22,2975+(-8,9057)X
По цьому рівнянню обчислюємо значення
в
кожній точці (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
|
№ п/п |
X |
Y |
|
|
|
|
1 |
2,5 |
0,8 |
0,0332 |
0,7668 |
0,5879 |
|
2 |
1,2 |
17,0 |
11,6107 |
5,3893 |
29,0445 |
|
3 |
1,8 |
3,6 |
6,2672 |
-2,6672 |
7,1139 |
|
4 |
2 |
2,8 |
4,4861 |
-1,6861 |
2,8429 |
|
5 |
2,2 |
1,2 |
2,705 |
-1,505 |
2,265 |
|
6 |
1,5 |
7,4 |
8,939 |
-1,539 |
2,3685 |
|
7 |
1,7 |
5,4 |
7,1578 |
-1,7578 |
3.0899 |
|
8 |
2,8 |
0,36 |
-2,6385 |
2,9985 |
8,991 |
|
|
|
|
|
|
|
Перевіримо адекватність отриманої лінійної моделі та оцінимо її коефіцієнти.
Дисперсія адекватності моделі (по формулі 1.17):
=
56,3036/(8-2) = 9,3839
Для оцінки значимості коефіцієнтів рівняння регресії визначимо
дисперсії
і
по
рівнянню (1.18):
=
= 4,8153
=
= 19,7126
Використовуючи формули (1.19) і обравши з табл. 1,1 значення критерію Стьюдента при n - k = 6, що дорівнює t = 2,45 знаходимо довірчі границі Dа і Db.
Dа = ±2,45 × 4,4399 = ±10,8777
Db = ±2,45 ×2,1944= ±5,3763
Так як по абсолютному розміру |а|≥|Dа|, а |b|<|Db|, то коефіцієнти а - значущий, а коефіцієнт b - незначущий.
Середнє відхилення виміру у
Dy = ± 0,02 × уср =
± 0,02 ×
= ± 0,0964
При мінімальній кількості паралельних вимірів у кожній точці m=2
максимальне значення дисперсії відтворності складе:
= 0,0185
Критерій Фішера по формулі (1.20)експ=
=
507,2378
Табличне значення критерію Фішера (Fтабл) знаходимо по числу ступенів
свободи чисельника (S
) і знаменника (S
)
f1= n - k = 8 - 2 = 6,
де n = 8 - кількість експериментальних точок; k = 2 - кількість знайдених коефіцієнтів моделі; m = 2 - кількість паралельних вимірів у кожній точці (приймаємо мінімальне значення m = 2).
По табл. 1.2 F6,1 = 234. Оскільки Fексп>Fтабл, то лінійна модель
неадекватна результатам експерименту. Це очевидно і по розмірах обчислених
значень
, що значно відрізняються від експериментальних.
Розглянемо тепер рівняння нелінійної регресії y= а + bx3
Задану нелінійну залежність y=а + bx3 необхідно попередньо
привести до лінійного виду. Зробимо заміну X = x3 отримаємо лінійну залежність:
y= a + bX
За допомогою програми mnk знайдемо значення Xi, yi, X
, y
,
Xi · yi (табл.2.4)
Таблиця 2.4 Результати обчислень для залежності y = a + bX
|
№ п/п |
Х(х3) |
Y |
Xy |
X2 |
|
(у- |
|
1 |
15,625 |
0,8 |
12,5 |
244,1406 |
5,6546 |
0,7147 |
|
2 |
1,728 |
17 |
29,376 |
2,9856 |
4,315 |
0,0462 |
|
3 |
5,832 |
3,6 |
20,9952 |
34,0122 |
7,1899 |
0,0001 |
|
4 |
8 |
2,8 |
22,4 |
64 |
8,6958 |
0,0109 |
|
5 |
10,648 |
1,2 |
12,7776 |
113,3799 |
3,4936 |
0,0113 |
|
6 |
3,375 |
7,4 |
24,975 |
11,3906 |
9,791 |
0,0083 |
|
7 |
4,913 |
5,4 |
26,5302 |
24,1376 |
2,8091 |
0,00008 |
|
8 |
21,952 |
0,36 |
7,9027 |
481,8903 |
7,8744 |
0,0753 |
|
|
72,073 |
38,56 |
157,457 |
975,937 |
55,2577 |
0,8669 |
8a + 13,8b = 50,4;
,8a + 29,8b = 103,45;= 2,7377;= 1,577
Модель має вид :
=
1,577+2,738· X
По цьому рівнянню обчислюємо значення
в
кожній точці (табл. 2.4).
Розраховуємо дисперсію адекватності моделі:
=
=
0,59295
Тепер для оцінки значимості коефіцієнтів рівняння регресії визначимо
дисперсії
і
:
=
=0,0989;
=
=0,3647;
Знаходимо довірчі границі Dа і Db:
a
=
0,6039;=
1,4796
b
=
0,3145=
0,77298
Так як по абсолютному розміру |а| >|Dа| и |b|>|Db|, то коефіцієнти рівняння а значущій і b значущі.
Отже, нелінійна залежність має вигляд :
=
1,577+2,738(x)1/2
По цьому рівнянню обчислюємо значення
в
кожній точці (табл. 2.5 ).
Таблиця 2.5
|
№ |
x |
Y |
|
|
|
|
1 |
2,9 |
6,5 |
6,2316 |
0,2684 |
0,072 |
|
2 |
1 |
4,1 |
4,315 |
-0,215 |
0,0462 |
|
3 |
4,2 |
7,2 |
7,1899 |
0,0101 |
0,0001 |
|
4 |
6,8 |
8,8 |
8,6958 |
0,1042 |
0,0109 |
|
5 |
05 |
3,6 |
3,4936 |
0,1064 |
0,0113 |
|
6 |
9 |
9,8 |
9,791 |
0,009 |
0,00008 |
|
7 |
0,2 |
2,8 |
2,8091 |
-0,0091 |
0,00008 |
|
8 |
5,3 |
7,6 |
7,8744 |
-0,2744 |
0,0754 |
|
|
|
|
|
|
|
Розраховуємо дисперсію адекватності моделі:
S
=
=
0,03601
Dy = ± 0,02*50,4/8=0,126
S
= 2*(0,126)^2=0.0318
Критерій Фішера у даному випадку:експ =
=
1.1324
По табл. 2,2 F6,1 = 234. Оскільки Fексп<Fтабл, то дана модель
адекватна результатам експерименту. Це очевидно і по розмірах обчислених
значень
, що значно відрізняються від експериментальних
2.5 Параболічна інтерполяція
Використовуючи метод параболічної інтерполяції визначимо необхідну ступінь поліному, його коефіцієнти і значення параметрів у зазначених невузлових точках по вихідним даним 2. Складемо по кожній заданій температурі для кожного параметру поліном починая з першого ступеню.
) При Т=475К знайдемо m, складемо
поліном першого порядку. Для цього виберемо з таблиці експериментальних даних
(див. вихідні дані 2) 2 точки між якими знаходиться задана Т. Та складемо
систему нормальних рівнянь. Поліном першого ступеню прийме вид:
108×m¢=y¢=a0+a1x
де x=T.
Дві точки між якими лежить заданий х:=450; x1=500;=2795; y1=3012.
Система нормальних рівнянь прийме вид:
Рішати усі системи нормальних рівнянь ми будемо за допомогою прикладної програми GZ1.EXE (дивись додаток 2), зокрема і цю систему, коефіцієнкти якої приймуть значення:=841,99; a1=4,34.
Складемо інтерполяційний поліном, підставивши х=Т=475 у поліном першого ступеню 108×m¢=y¢=841,99+4,34x=2903,49, звідси m=2903,49 Па×с.
Ступінь поліному підвищуємо на 1, та розраховуємо аналогічно попередньому прикладу.
Поліном другого ступеню прийме вид:
×m¢¢=y¢¢=a0+a1x+a2x2;
Оберемо три точки найближче розташовані коло заданого х=Т=475=450; x1=500; x2=550;=2795; y1=3012; y2=3217.
Складемо систему нормальних рівнянь:
За допомогою прикладної програми GZ1.EXE знаходимо коефіцієнти рівняння:=301,99; a1=6,62; a2= -0,0024.
Складемо інтерполяційний поліном, підставивши х=Т=475 у поліном другого ступеню 108×m¢¢=y¢¢=301,99+6,62x+(-0,0024)x2=2904,99, звідси m=2904,99Па×с
Тепер перевіримо похибку за формулою
, коли h<5%, тоді даний поліном найменшого порядку нам підходить
для описання експериментальних даних на деяком відрізкі.
Так як h<5%, то поліном першого порядку при a0=841,99; a1=4,34 підходить для описання експериментальних даних на деяком відрізкі, тобто при Т=475К, m=2903,49×10Па×с.
) Аналогічно розраховуємо для Т=475К, l=?
Починаємо з найменшої степені поліному:
×l¢=y¢=a0+a1x; x=T.
Обираємо дві точки між якими лежить заданий х:=450; x1=500;=370; y1=404.
Складемо систему нормальних рівнянь:
За допомогою прикладної програми GZ1.EXE знаходимо коефіцієнти рівняння:=366,63; a1=0,075.
Складемо інтерполяційний поліном, підставивши х=Т=475 у поліном першого ступеню 104×l¢=y¢=366,63+0,075x=402,255 , звідси l=402,255 Вт/(м×К)
Степень поліному підвищуємо на 1, та розраховуємо:
×l¢¢=y¢¢=a0+a1x+a2x2;
Обираємо три точки між якими лежить заданий х:=450; x1=500; x2=550;=370; y1=404; y2=439.
Складемо систему нормальних рівнянь:
За допомогою прикладної програми GZ1.EXE знаходимо коефіцієнти рівняння:=109; a1=0,49; a2=0.00019.
Складемо інтерполяційний поліном, підставивши х=Т=530 у поліном другого ступеню 104×l¢¢=y¢¢=109+0,49x+0.00019x2=384,61, звідси l=384,61Вт/(м×К)
Так як h<5%, то поліном першого порядку при a0=366,63; a1=0,075; підходить для описання експериментальних даних на деяком відрізкі, тобто при Т=475К, l=402,255 Вт/(м×К)
) Аналогічно розраховуємо для Т=475К, Ср=?
Починаємо з найменшої степені поліному:
Ср¢=y¢=a0+a1x; x=T.
Обираємо дві точки між якими лежить заданий х:=450; x1=500;=0,957; y1=0,973.
Складемо систему нормальних рівнянь:
За допомогою прикладної програми GZ1.EXE знаходимо коефіцієнти рівняння:=0,813; a1=0,00032.
Складемо інтерполяційний поліном, підставивши х=Т=475 у поліном першого ступеню Ср¢=y¢=0,813+0,00032x=0,965, де Ср=0,965 кДж/(кг×К)
Степень поліному підвищуємо на 1, та розраховуємо:
Ср¢¢=y¢¢=a0+a1x+a2x2;
Обираємо три точки між якими лежить заданий х:=450; x1=500; x2=550;=0,957; y1=0,973; y2=0,988.
Складемо систему нормальних рівнянь:
За допомогою прикладної програми GZ1.EXE знаходимо коефіцієнти рівняння:=0,768; a1=0,0005; a2= -0.00000019.
Складемо інтерполяційний поліном, підставивши х=Т=475 у поліном другого ступеню Cp¢¢=y¢¢=0,768+0,0005x+(-0.00000019)x2=0,963, де Ср=0,963 кДж/(кг×К)
Так як h<5%, то поліном першого порядку при a0=0,813; a1=0,00032 підходить для описання експериментальних даних на деяком відрізкі, тобто при Т=475К, Ср=0,965 кДж/(кг×К)
) Аналогічно розраховуємо для Т=315К, m=?
Починаємо з найменшої степені поліному:
×m¢=y¢=a0+a1x; x=T.
Обираємо дві точки між якими лежить заданий х:=300; x1=350;=2057; y1=2321.
Складемо систему нормальних рівнянь:
За допомогою прикладної програми GZ1.EXE знаходимо коефіцієнти рівняння:=472,9998; a1=5,28.
Складемо інтерполяційний поліном, підставивши х=Т=315 у поліном першого ступеню108×m¢=y¢=472,9998+5,28x=2136,19, звідси m=2136,19Па×с.
Степень поліному підвищуємо на 1, та розраховуємо:
×m¢¢=y¢¢=a0+a1x+a2x2;
Обираємо три точки між якими лежить заданий х:=300; x1=350; x2=400;=2057; y1=2321; y2=2566.
Складемо систему нормальних рівнянь
За допомогою прикладної програми GZ1.EXE знаходимо коефіцієнти рівняння:=74; a1=7,75; a2= -0.0038.
Складемо інтерполяційний поліном, підставивши х=Т=315 у поліном другого ступеню 108×m¢¢=y¢¢=74+7,75x-0.0038x2=2138,19, звідси m=2138,19 Па×с.