Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра
готельно-ресторанного та туристичного бізнесу
Курсова робота
з географічних дисциплін в туризмі
на
тему: «Географія та особливості розвитку лікувально-оздоровчого туризму в
Німеччині»
Виконала студентка
Власенко Катерина Олександрівна
Науковий керівник
Бабенко Олена Василівна
Київ 2012
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти географічного дослідження лікувально-оздоровчого туризму
.1 Поняття та сутність та структура лікувально-оздоровчого туризму, його місце в системі туристичної діяльності
.2 Підходи до класифікації курортів лікувально-оздоровчого туризму
.3 Історія розвитку лікувально-оздоровчого туризму у світі
Розділ 2. Аналіз географічного положення та особливостей розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Німеччині
.1 Аналіз розміщення лікувально-оздоровчого туризму в Німеччині
.2 Особливості розвитку курортів лікувально-оздоровчого туризму в Німеччині
Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Німеччині
.1 Міжнародна співпраця лікувально-оздоровчих курортів Німеччини з українськими туристичними організаціями
.2 Проблеми та перспективи розвитку
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Турбота про охорону та зміцнення здоров'я населення є одним з найважливіших завдань цивілізованого суспільства. Адже високий потенціал фізичної та розумової діяльності людей служить передумовою їх повноцінного життя. Саме ці завдання спрямований вирішувати лікувально-оздоровчий туризм. Загальносвітова мода на здоровий стан та зовнішній вигляд породжують безперервний розвиток та розширення ринку лікувально-оздоровчих туристичних послуг.
Стан здоров'я людини визначається частково спадковістю, частково умовами та способом життя людини і суспільства. Протягом життя відбувається погіршення здоров'я людини, чому можна зарадити заходами, що пов'язані з охороною здоров'я та туризмом. Таким чином, особливе значення набуває пошук ефективного збереження резервів здоров'я при обмежених людських, природних і інших ресурсах.
Актуальність теми. Сьогодні лікувально-оздоровчий туризм є потужним комплексом послуг низки галузей. Він охопив десятки країн, сприяючи тим самим географічному поширенню та вдосконаленню передових технологій обслуговування туристів.
Рівень розвитку індустрії туризму в деяких країнах Європи став показником їх загального економічного розвитку, і як його складова, лікувально-оздоровчий туризм відіграє значну роль. Туризм все більше пов’язується зі стратегією стійкого розвитку країн.
Раціонально використовуючи природні ресурси у поєднанні з історико-культурними пам’ятками, лікувально-оздоровчий туризм сприяє підвищенню якості та періоду життя у туристів, оздоровленню населення, раціональному використанню природних ресурсів, активізації економічних та культурних зв’язків, підвищенню рівня зайнятості населення, стимулює зростання виробництва багатьох товарів та послуг. З огляду на зазначене вище вказана тема є актуальною.
Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає у вивченні і комплексному дослідженні лікувально-оздоровчого туризму в Німеччині, туристично-рекреаційних ресурсів, тісно пов’язаних з розвитком представленого виду туризму, дослідження особливостей територіальної організації та розвитку центрів лікувально-оздоровчого туризму.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:
) розширення теоретичних знань з географії туризму;
) з‘ясування історико-культурних, природно-географічних, демографічних та соціально-економічних передумов розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Німеччині;
) аналіз особливостей розташування лікувально-оздоровчих центрів Німеччини
) характеристика провідних туристичних центрів
) аналіз тенденцій розвитку лікувально-оздоровчого туризму Німеччини
) аналіз проблем та перспектив співпраці лікувально-оздоровчих центрів. Німеччини та українських туристичних організацій
Об’єкт і предмет дослідження.
Об’єкт дослідження - туристично-рекреаційні ресурси, що тісно пов’язані з розвитком лікувально-оздоровчого туризму в Німеччині, провідні центри лікувально-оздоровчого туризму в Німеччині.
Предмет дослідження - особливості структури курортів лікувально-оздоровчого туризму, географія розповсюдження, сучасний та перспективний рівень їх використання.
Методи дослідження. Дослідження
базується на використанні таких методів: методу пізнання, логічного аналізу та
синтезу, зведення і групування, порівняння, картографічного методу тощо.
Розділ 1. Теоретичні аспекти
географічного дослідження лікувально-оздоровчого туризму
.1 Поняття та сутність та структура
лікувально-оздоровчого туризму, його місце в системі туристичної діяльності
На сьогоднішній день існує багато підходів щодо класифікації туризму. Це пояснюється неоднозначністю поняття туризм. Згідно до Закону України "Про туризм" туризм - це тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю на термін від 24 годин до шести місяців та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін. Туризм класифікується за організаційними формами та видами (стаття 4).
Залежно від мети подорожі туризм поділяють на такі види: спортивний; пізнавальний (екскурсійний); діловий; любительський (мисливський, рибальський); релігійний; рекреаційний; реабілітаційний; професійно-прикладний; учбовий; краєзнавчий; пригодницький; експедиційний; комерційний; комбінований; культурно-освітній; лікувально-оздоровчий; екологічний (зелений), тощо.
Лікувально-оздоровчий туризм - це різновид як індивідуального, так і групового відпочинку, що передбачає проходження певних відновних і лікувальних процедур. Передбачається досягнення наступних цілей: відпочинок, рекреація (відновлення), лікування, оздоровлення. Лікувально-оздоровча мета здійснюється в процесі рекреаційного, реабілітаційного та зеленого туризму.
Основними оздоровчими ресурсами, використовуваними в ході лікувально-оздоровчого туризму є: клімат, мінеральні та термальні води; грязі, морська вода, гірське повітря, мікроклімат печер, цілющі властивості рослин.
Особливостями лікувально-оздоровчого туризму є:
тривалість перебування, що повинна становити не менше трьох тижнів, незалежно від типу курорту і захворювання, оскільки лише за такий час можна досягти оздоровчого ефекту;
висока вартість перебування і лікування - звичайне лікування на курортах є дорогим, тому цей вид туризму розрахований на заможних клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування;
вік - як свідчить статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди середнього віку, які страждають недугами.
Лікувально-оздоровчий туризм, як правило, здійснюється в курортних зона. Цей вид туризму заснований на курортології.
Курортологія - це наука про природні лікувальні фактори, їх вплив на організм і методи використання в лікувально-профілактичних цілях. Основні розділи курортології:
. Бальнеологія - розділ курортології, що вивчає лікувальні мінеральні води, їх походження, фізико хімічні властивості, вплив на організм при різних захворюваннях, розробляє показання до їх застосування на курортах і в некурортних умовах.
. Бальнеотерапія - методи лікування, профілактики і відновлення порушених функцій організму природними та штучно приготовленими мінеральними водами на курортах і в некурортних умовах.
. Грязелікування (пелоїдотерапія)- метод лікування, профілактики захворювань організму з використанням пелоїдів, т. е. лікувальних грязей різного походження, на курортах і в некурортних умовах.
. Кліматотерапія - сукупність методів лікування і профілактики захворювань організму з використанням дозованого впливу кліматопогодних факторів і спеціальних кліматопроцедур на організм людини.
. Курортографія - опис місця розташування та природних умов курортів і курортних місцевостей з характеристикою їх лікувальних факторів, бальнеотерапевтичних, кліматотерапевтичних та інших умов для лікування і відпочинку.
. Телассотерапія -це лікування, засноване на використанні комбінації свіжого повітря, морської води, водоростей і тепла. Спеціально складені процедури впливають на весь організм, допомагаючи йому розслабитися і відновити втрачені природні елементи і мінеральні солі, що призводить до поліпшення кровообігу і повному розслабленню і заспокоєнню тіла і свідомості.
. Айротерапія - оздоровчі процедури з використанням гірського повітря.
. Спелеотерапія - використання при лікуванні мікроклімату печер;
. Фітотерапія - використання в ході
оздоровчих процедур цілющих властивостей рослин.
.2 Підходи до класифікації курортів
лікувально-оздоровчого туризму
Курорт - територія, що володіє природними лікувальними факторами та необхідними умовами для їх застосування з лікувально-профілактичними цілями.
Спеціалізацію будь-якого курорту визначають курортні фактори - природно лікувальні ресурси, що використовуються для цілей профілактики, терапії та медичної реабілітації хворих на курортах. Основні природні ресурси були названі вище.
Курорти можна розділити на такі типи:
. Бальнеогрязевий курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів домінують мінеральні води та лікувальні грязі.
. Бальнеологічний курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів використовуються мінеральні води (для внутрішнього та зовнішнього застосування).
. Грязьовий курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів виступають лікувальні грязі.
. Кліматичний курорт: приморський кліматичний курорт; гірський кліматичний курорт, приморський.
На бальнеологічному курорті в якості головного лікувального фактора використовуються природні мінеральні води. Вони рекомендуються для зовнішнього застосування (ванни) і внутрішнього (інгаляції, пиття і т.д.) Споживання. Мінеральні води допомагають вилікуватися від багатьох недуг. Серед пацієнтів, які приїжджають на бальнеологічні курорти, в основному люди з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і нервової систем, дихальних шляхів і опорно-рухового апарату. Лікування на цих курортах дає результати, які можна порівняти з впливом звичайних лікарських препаратів, але при цьому виключаються побічні ефекти, неминучі при прийомі ліків, подовжується період ремісії, знижується ймовірність подальших загострень і їх інтенсивність.
Грязьові курорти прив'язані до родовищ лікувальної грязі (пелоїдів). Грязелікування показано переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також при гінекологічних та деяких інших захворюваннях.
Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять приблизно 11,3%, гірські - 24,2%. Кожному з них притаманна унікальна комбінація кліматопогодних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання і т. д.), які використовуються з лікувально-профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з континентальним кліматом показані людям, страждаючим захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу і недокрів'ї. Найбільш поширений і популярний тип кліматичного курорту - приморський. Ці курорти становлять 60,3% в структурі кліматичних курортів світу. Все більше число туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат робить благотворний вплив на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз.
Поряд з трьома основними типами курортів - бальнеологічними, грязьовими і кліматичними - виділяються перехідні типи. Вони використовують відразу декілька природних лікувальних факторів, наприклад, мінеральні води і грязі або клімат і мінеральні води. Перехідні курорти широко поширені в Європі і все більше приваблюють туристів з різних країн.
В останні роки широке поширення одержали спа-курорти (SPA латина Sanus Per Aqua - «здоров'я через воду"). Такі курорти організовуються не тільки в рекреаційних зонах, а й у великих мегаполісах, навіть в готелях, призначених для ділового туризму. За прогнозами, попит буде і далі рости. Розроблена фахівцями спа-центру індивідуальна програма робить людину не тільки більш здоровим, але і сприяє більш позитивному сприйняттю життя. Останнім часом дуже популярні готелі зі спа-комплексами на бальнеокурортах, а також спеціальні спа-готелі, де завдання оздоровлення, релаксації із застосуванням різноманітних водних процедур та інших засобів виходять на перше місце. Міські готелі категорії "п'ять зірок" обов'язково надають своїм гостям послуги фітнес або спа-центрів.
У наш час спа-готелі та мотелі зі спа-комплексами (зазвичай об'єкти розміщення високої категорії), як правило, розташовані на бальнеокурортах поруч з термомінеральними джерелами, що дає можливість використовувати воду певного хімічного складу і температури для різних лікувальних, оздоровчих та косметичних цілей.
У спа-комплексі, окрім звичайного набору (сауна, басейн, масаж), клієнтам щодня пропонується водна терапія, яка передбачає наявність різноманітного фізіотерапевтичного обладнання і ліцензованих фахівців - медиків та косметологів. В ньому передбачені кабінети для гідротерапії, по косметичному догляду за обличчям і тілом, сауна, (міні басейн, спа-бар, зали для групових / індивідуальних занять фітнесом або іншими видами фізичних вправ (йогою, аквааеробікою і пр.), Зона релаксації, роздягальня. Такі готелі можуть бути розташовані як в межах міста, так і за його межами, навіть на гірськолижних курортах, де все частіше спа-програми пропонуються як додаткова послуга. Наприклад, учасники конференції або виставки можуть пройти інтенсивний курс для релаксації, зняття стресу або схуднення.
Спа-готелі санаторного типу
знаходяться в курортній зоні і мають повний набір фізіотерапевтичних програм.
Перш ніж вирушити туди, доцільно порадитися з лікарем. Там пропонують і веллнес
програми - загальнооздоровчі, релаксаційні і косметичні, які підійдуть і
абсолютно здоровій людині.
.3 Історія розвитку
лікувально-оздоровчого туризму у світі
Лікувально-оздоровчий туризм за важливістю можна назвати головним видом туризму, так як в його основі лежить турбота про здоров'я людини як головної цінності життя. Лікувальний туризм має давню багату історію. У кожній країні він розвивався з урахуванням наявності природних ресурсів та соціально-економічних умов.
Цей вид туризму існує ще з античних часів. Стародавні греки, щоб поправити своє здоров'я, відправлялися в святилище бога-цілителя Асклепія в Епідаврі - там були готелі, лазні, палестри (школи гімнастики). Руїни подібних споруд періоду римського панування збереглися в різних сучасних курортах Румунії, на узбережжі озера Балатон в Угорщині, Бадена в Швейцарії і Австрії, Вісбадена в Німеччині, Екслебена у Франції. На території Італії, особливо в Лациуме і на узбережжі Неаполітанської затоки, були численні курорти з мінеральними джерелами. Великою популярністю користувався курорт Байі, що був улюбленим місцем відпочинку римської знаті.