Курсовая работа (т): Фармакогностична характеристика пасифлори інкарнатної

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9.12). Порошок світло-зеленого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідрату Р. У порошку виявляються: фрагменти епідерми листка, із клітин зі звивистими оболонками та продихових апаратів аномоцитного типу (2.8.3); численні друзи кальцію оксалату поодинокі або розташовані вздовж жилок; численні поодинокі або згруповані волокна стебел, поєднані з пористими судинами та трахеїдами; однорядні волоски із від 1 до 3 тонкостінних клітин, прямі або дещо зігнуті, що закінчуються загостренням або зрідка гачком. У порошку виявляються також, за наявності квіток, клітини сосочкоподібної епідерми пелюсток і придатків і пилкові зерна із сітчастою екзиною; за наявності стиглих плодів ˗ розсіяні коричневі таніновмісні клітини та коричнювато-жовті фрагменти насінної шкірки з ямчастою поверхнею.

С. Переглядають хроматограму, одержану при випробуванні на інші види Пасифлори. На хроматограмі випробовуваного розчину виявляються: нижче зони, відповідній рутину на хроматограмі розчину порівняння, зона інтенсивної жовтої флуоресценції, вище неї ˗ зона зеленої флуоресценції (диглі козилфлавон); нижче зони, відповідній гіперозиду на хроматограмі розчину порівняння, зона жовтої флуоресценції (ізоорієнтин), вище ˗ зона зеленої флуоресценції (ізовітексин); вище зони, відповідній гіперозиду на хроматограмі розчину порівняння , зона коричнювато-жовтої флуоресценції (орієнтин) і вище неї ˗ зона зеленої флуоресценції (вітексин). Останні дві зони можуть бути відсутніми. Можуть виявлятися також інші зони.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Тонкошарова хроматографія

Випробовуваний розчин. До 1.0 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) додають 5 мл метанолу Р, на грівають до кипіння зі зворотним холодильником протягом 10 хв, охолоджують і фільтрують.

Розчин порівняння. 2.0 мг рутину Р і 2.0 мг гіnерозиду Р розчиняють при нагріванні у 1О мл метанолу Р. На лінію старту хроматографічної пластинки окремо смугами наносять по 10 мкл кожного розчину. Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників: кислота мурашина безводна Р ˗ вода Р ˗ метилетилкетон Р ˗ етилацетат Р (10: 10:30:50). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на повітрі, обприскують розчином 10 г/л дифенілборної кислоти аміноетилового ефіру Ру метанолі Р, потім розчином 50 г/л макроголу 400 Р у метанолі Р, сушать на повітрі протягом 30 хв і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм. На хроматограмі розчину порівняння мають виявлятися: у нижній третині ˗ зона жовтаво-коричневої флуоресценції, відповідна рутину, у центральній третині ˗ зона жовтаво-коричневої флуоресценції, відповідна гіперозиду. На хроматограмі випробовуваного розчину не мають виявлятися інтенсивні зони зеленувато-жовтої або оранжево-жовтої флуоресценції між зонами диглікозилфлавонів та ізоорієнтину (Р. coerulea та Р. edulis).

Загальна зола (2.4. 16). Не більше 1 3 .0 %.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 1 0.0 %. 1 .000 г здрібненої на порошок (355) (2. 9. 12) сировини сушать при температурі 105˚С протягом 2 год.

.2 Кількісне визначення

Вихідний розчин. 0.200 г здрібненої на порошок сировини (250) (2. 9. 12) поміщають у круглодонну колбу місткістю 100 мл, додають 40 мл спирту(60 %, об/об) Р, нагрівають у водяній бані при температурі 60˚С зі зворотним холодильником протягом 30 хв, енергійно струшуючи, та охолоджують. Одержану суміш фільтрують крізь тампон із вати у колбу місткістю 100 мл. Пе- реносять тампон із вати до залишку у круглодонну колбу, додають 40 мл спирту (60 %, об/об), знову нагрівають у водяній бані при температурі 60˚С зі зворотним холодильником протягом 10хв і охолоджують. Одержану суміш і перший фільтрат із колби місткістю 100 мл фільтрують крізь паперовий фільтр у мірну колбу місткістю 100 мл і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл, обполіскуючи колбу, круглодонну колбу та фільтр. Випробовуваний розчин. 5.0 мл вихідного розчину поміщають у колбу, випарюють насухо під зниженим тиском. Одержаний залишок розчиняють у 10 мл суміші метанол Р ˗ кислота оцтова льодяна Р (10:100), додають 10 мл розчину, що містить 25 г/л кислоти борної Р і 20 г/л кислоти щавлевої в кислоті мурашиній безводній Р і доводять об'єм розчину кислотою оцтовою без водною Р до 25.0 мл.

Компенсаційний розчин. 5.0 мл вихідного розчину поміщають у другу колбу, випарюють насухо під зниженим тиском. Одержаний залишок розчиняють у 10 мл суміші метанол Р ˗ кислота оцтова льодяна Р (10:100), додають 10 мл кислоти мурашиної безводної Р і доводять об'єм розчину кислотою оцтовою безводною Р до 25.0 мл. Оптичну густину (2.2.25) випробовуваного розчину вимірюють через 30 хв після приготування за довжини хвилі 40 1 нм відносно компенсаційного розчину.

Вміст суми флавоноїдів, у перерахунку на вітексин, у відсотках, обчислюють за формулою:

 А х0.8

---

     m ,           де:

А ˗ оптична густина випробовуваного розчину, виміряна за довжини хвилі 40 І нм,

m ˗ маса наважки випробовуваної сировини, у грамах.

Використовують питомий показник поглинання, що дорівнює 628. [9]

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи наведені дані, відмічаю наступне:

● Досліджувана лікарська рослинна сировина пасифлори інкарнатної містить істинні алкалоїди індольного ряду головними представниками яких є гарман, гармін, гармол. Також вона містить фенольні сполуки (флавоноїди, кумарини, хінони), пектинові речовини, сапоніни й аскорбінова кислота.

● Діюча речовина трави пасифлори інкарнатної гарман проявляє галюциногенні властивості. Продукт дегідратації гарміну - гармалін є сильним інгібітором МАО.

● У науковій медицині препарати пасифлори інкарнатної використовують при лікуванні маніакально-депресивного психозу та епілепсії.

А) «Екстракт пасифлори рідкий» (Extractum Passiflorae fluidum). Застосовується як заспокійливий засіб при неврастенії, безсонні, вегетативних порушеннях в період клімаксу і преклімакса.

Б) Меноквін (Menokvin)- містить збалансований комплекс рослинних гормоноподібних (естрогенних і прогестагенних) речовин, що стимулюють синтез власних статевих гормонів, що сприяє попередженню і зменшенню клімактеричних розладів.

В) NSP- комплекс з валеріаною, хмелем і пасифлорою. Застосовується при емоційній неврівноваженості, безсонні, неспокої, несподіваних нападах паніки, млявості, дратівливості.

Г) Нутрі-Калм (Nutri-Calm)- комплекс вітамінів групи В1, В2, В6, В12. Застосовують при нервових розладах, безпричинній тривозі, дратівливості, посмикуванні м'язів, серцевій аритмії.

Д) Ново-пасит (Novo-passit) - комбінований препарат, що складається з комплексу екстрактів з лікарських рослин і гвайфенезина. Виявляє седативну (заспокійливу) і анксіолітичну (протитривожну) дію. Усуває страх, психічне напруження. Розслаблює гладкі м'язи.

● Згідно вимог Державної Фармакопеї України ідентифікацію сировини трави пасифлори інкарнатної здійснюють:

А) макроскопічним методом: Стебла від зелених до сірувато-зелених або коричнюватих, здерев'янілі, порожнисті, уздовж борозенчасті, голі або злегка опушені, звичайно менше 8 мм у діаметрі. Листки від зелених до зеленувато-коричневих, листкорозміщення чергове, листки дрібнозубчасті та опушені, глибоко розділені на три гострі частки, із яких центральна частка найбільша.

Б) мікроскопічним методом: фрагменти епідерми листка, із клітин зі звивистими оболонками та продихових апаратів аномоцитного типу (2.8.3); численні друзи кальцію оксалату поодинокі або розташовані вздовж жилок; численні поодинокі або згруповані волокна стебел, поєднані з пористими судинами та трахеїдами; однорядні волоски із від 1 до 3 тонкостінних клітин, прямі або дещо зігнуті, що закінчуються загостренням або зрідка гачком. У порошку виявляються також, за наявності квіток, клітини сосочкоподібної епідерми пелюсток і придатків і пилкові зерна із сітчастою екзиною; за наявності стиглих плодів - розсіяні коричневі таніновмісні клітини та коричнювато-жовті фрагменти насінної шкірки з ямчастою поверхнею.

В) методом тонкошарової хроматографії: на хроматограмі розчину порівняння мають виявлятися: у нижній третині ˗ зона жовтаво-коричневої флуоресценції, відповідна рутину, у центральній третині ˗ зона жовтаво-коричневої флуоресценції, відповідна гіперозиду. На хроматограмі випробовуваного розчину не мають виявлятися інтенсивні зони зеленувато-жовтої або оранжево-жовтої флуоресценції між зонами диглікозилфлавонів та ізоорієнтину (Р. coerulea та Р. edulis).

Г) Для кількісного визначення сировини використовують:

.200 г здрібненої на порошок сировини (250) (2. 9. 12) поміщають у круглодонну колбу місткістю 100 мл, додають 40 мл спирту(60 %, об/об) Р, нагрівають у водяній бані при температурі 60 ˚С зі зворотним холодильником протягом 30 хв, енергійно струшуючи, та охолоджують. Одержану суміш фільтрують крізь тампон із вати у колбу місткістю 100 мл. Переносять тампон із вати до залишку у круглодонну колбу, додають 40 мл спирту (60 %, об/об), знову нагрівають у водяній бані при температурі 60 ˚С зі зворотним холодильником протягом 10хв і охолоджують. Одержану суміш і перший фільтрат із колби місткістю 100 мл фільтрують крізь паперовий фільтр у мірну колбу місткістю 100 мл і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл, обполіскуючи колбу, круглодонну колбу та фільтр.

Випробовуваний розчин. 5.0 мл вихідного розчину по міщають у колбу, випарюють насухо під зниженим тиском. Одержаний залишок розчиняють у 10 мл суміші метанол Р ˗ кислота оцтова льодяна Р (10:100), додають 10 мл розчину, що містить 25 г/л кислоти борної Р і 20 г/л кислоти щавлевої в кислоті мурашиній безводній Р і доводять об'єм розчину кислотою оцтовою без водною Р до 25.0 мл.

● ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від вологи місці.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

http://uk.wikipedia.org/wiki/Пасифлора_інкарнатна

Кобзар А.Я. Фармакогнозія в медицині - Київ «Медицина» - 2007, 100 с.

Ковальов В.М., Павлій О.І, Ісакова Т.І Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Харків: «Прапор» - 476 с.