Курсовая работа (т): Економічні потреби суспільства: їх класифікація і розвиток

Загальні потреби - потреби, що випливають з будь-якого виду життєдіяльності людини. До них відносяться, наприклад, потреби в їжі, одязі, житлі, в освіті, інформації і т. д. Кожен вид загальних потреб може задовольняться різними наборами конкретних благ і послуг. Конкретні потреби - потреби, об'єктом яких служать окремі блага та послуги. Наприклад потреба в хлібі, м'ясі, в меблів, телевізорах, книгах і т. п. Загальні і конкретні потреби тісно взаємопов'язані між собою.

Кожна загальна потреба ніби розпадається на ряд конкретних , складається їх них. З іншого боку, набір окремих конкретних потреб може скласти одну загальну. Залежно кількісної визначеності і можливостей задоволення всю сукупність потреб поділяють на абсолютні, дійсні, платоспроможні й задоволені. Абсолютні потреби виражають бажання володіти товарами. Вони не обмежені можливостями виробництва, ні доходами споживачів, носять абстрактний характер не пов'язані з конкретними предметами споживання. Дійсні потреби формуються в рамках досягнутого рівня виробництва. Вони, як і абсолютні, не обмежені платоспроможними можливостями споживачів. Але на відміну від абсолютних носять конкретний характер, т. е. спрямовані на певний предмет або послугу, які виробляються і пропонуються споживачам. Платоспроможні потреби визначаються платоспроможними можливостями споживачів. Цим вони відрізняються від абсолютних і дійсних потреб. Але як і абсолютні, платоспроможні потреби носять абстрактний характер, т. е. відображають абстрактне бажання володіти товарами взагалі ( в рамках наявних у споживачів платоспроможних можливостей) без ув'язки з будь-яким конкретним товаром.

Платоспроможні потреби, як правило, виносяться на ринок і приймають форму платоспроможного попиту. Задоволені потреби - потреби, які фактично задовольняються благами і послугами. Задоволення їх залежить від досягнутого рівня розвитку виробництва і платоспроможних можливостей споживачів. Платоспроможні потреби перетворюються на вдоволені, коли на ринку є достатньо кількість товарів і послуг, відповідних за своїми споживчими властивостями вимогам покупців. В іншому випадку вони залишаються незадоволеними. Між абсолютними, дійсними, платоспроможними і задоволеними потребами існує певний взаємозв'язок. Абсолютна потреба під впливом досягнутого рівня виробництва перетворюється на дійсну.

Остання в результаті розподілу суспільного продукту приймає форму платоспроможною, яка потім виноситься на ринок і задовольняється завдяки покупці і споживанню товарів і послуг. Частина потреб населення з різних причин залишається незадоволеною. В якості таких причин виступає недостатній рівень розвитку продуктивних сил, брак окремих товарів або послуг, недостатній рівень доходів споживачів і т. д.

У міру зростання суспільного виробництва, вдосконалення виробничих відносин все більша частина незадоволених потреб задовольняється. Але разом з тим з'являються все нові незадоволені конкретні потреби. За ступенем раціональності потреби поділяють на розумні і ірраціональні. Розумні (раціональні) потреби - потреби, відповідні науковим поданні про споживання благ і послуг, необхідних для підтримки здорового способу життя людини, всебічного гармонійного розвитку особистості. Вони визначаються рівнем продуктивних сил і формуються відповідно до закону зростаючих потреб з урахуванням особливостей його дії в конкретних умовах суспільного відтворення.

Розумні потреби в харчуванні складаються ще й на основі знань і досягнень природничих наук: фізіології, біології, медицини - і формуються наукою про харчування. Інакше кажучи, розумні потреби це суспільно корисні потреби. Їх задоволення забезпечує розкриття фізичних, духовних і творчих здібностей людини. Розумні потреби - категорія, що важко піддається кількісному вираженню.

Проте розміри конкретних матеріальних потреб можна умовно визначити за допомогою раціональних норм і нормативів. Проте всі ці раціональні норми і нормативи (за винятком, мабуть, раціональних норм споживання продуктів харчування, які будуються на основі відносно точних даних науки про харчування) носять досить приблизні і умовний характер. Але через брак нічого кращого вони все ж використовуються зараз для визначення меж розумних потреб в окремих товарах, а так само для розрахунків ступеня задоволення цих потреб (хоча і носять значною мірою умовний характер). Ірраціональні потреби - потреби, що виходять за рамки розумних, приймаючі гіпертрофовані, іноді збочені форми. Окремі подібні потреби можуть складатися у досить широкого кола людей.

Найбільшого поширення такої ірраціоналізм отримав по відношенню до харчування. З цією пов'язане ожиріння, порушення обміну речовин в організмі і з'являються унаслідок цього хвороби. Сюди належать і наркотики, що відносяться до «чорного ринку». Легальна ж продаж горілки і сигарет приносить великі доходи і з економічної точки зору не приносить шкоди. Будь особиста потреба має суспільний характер. Причому для статистики можна підрахувати, наприклад, скільки прального порошку в середньому витрачається регіоном за рік. У теж час держава, піклуючись про здоров'я суспільства, може почати рекламу вітамінізованих напоїв, і в результаті покупець віддасть перевагу саме цей вид напою. Тому особисті потреби по-іншому називаються потреби населення.

.4 Теорія граничної корисності

При розробці теорії граничної корисності представники австрійської школи використовували різні визначення вартості корисністю речі (споживною вартістю), які розвивали ще Тюрго, Кондільяк, Германн, Сей, і особливо так звані закони Госсена, сформульовані німецьким професором в середині 19 в. Згідно з цими законами, в ході «поступового насичення потреб» корисність речі нібито падає зі збільшенням запасів благ. Чим більше запаси, тим нижче корисність, а, отже, і цінність кожної наступної одиниці блага.

Герман Госсен (1810-18580) розглядав корисність як суб'єктивну категорію, споживання - як єдиний об'єкт досліджень. Заслуговує уваги, і підміняв економіку психофізіологією. Саме він у роботі «Розвиток законів суспільного обміну і що випливають звідси правил суспільної торгівлі» (1854) створив перший варіант економіко-математичної теорії корисності. Але у Госсена корисність останнього блага в запасі називалася не граничної, а «цінністю останнього атома».

К. Менгер першим виклав теорію граничної корисності і зробив спробу показати залежність корисності від рідкості предметів споживання. Він стверджував, що справжнім вихідним пунктом дослідження є людські потреби. Ці потреби Менгер визначав як різновид незадоволених бажань або неприємних відчуттів, які виникають з порушення своєрідного фізіологічної рівноваги.

Далі він стверджував, що при обмеженості ресурсів перед індивідом виникає проблема, як найкращим чином розподілити свої кошти для задоволення потреб. Для відповіді на це питання він побудував схему, в якій римськими цифрами позначав потреби людини в різних предметах від I до X в залежності від їх значення для благополуччя суб'єкта, від насущної до найменш важливою. Арабські цифри повинні в цій таблиці показувати, як господарюючий суб'єкт розцінює первую, вторую и т. д. единицы блага, удовлетворяющего ту или иную потребность.

Менгер, пояснюючи свою таблицю, порівнював потреби I і V. Потреба I - в зерні, найважливіша потреба. Потреба В - в напоях. Якщо людина має запас зерна в 3 мішка, то гранична корисність зерна за схемою буде дорівнює 8 одиницям, а гранична корисність вина при наявності трьох бутлів у цієї людини буде дорівнювати 4 одиницям. Якщо людина має 5 мішків зерна, то його (зерна) гранична корисність буде оцінюватися нижче - у 6 одиниць, а п'ятий бутель буде мати граничну (або найменш важливу ) корисність 2 одиниці. Щоб пояснити, як сама гранична корисність впливає на встановлення цін, Менгер розглядав ринок з фіксованою пропозицією товару.

Сама постановка питання про вплив попиту на ціни товарів цілком правомірна. Його рішення цікавило економістів не тільки у часи Менгера. І донині йдуть дискусії про ступінь впливу попиту на ціноутворення та методах розрахунку цього впливу.

К.Менгер при вирішенні проблем ціни ( якій він підмінив вартість ) спирався на метод робінзонади та досліджував поведінку індивіда, вчинки якого підпорядковані пошуку найбільшої вигоди, або раціональної психології. Пропозиція товарів на ринку він оголосив незмінним, вважаючи , що в цих умовах цінність того чи іншого блага буде залежати від попиту, а зміна останнього - від граничної корисності цих благ.

Серед засновників австрійської школи Менгер був першим, хто сформулював принцип дедалі нижчій корисності. Згідно з цим принципом, вартість однорідного блага визначається тією найменшою корисністю, яку має остання одиниця запасу. У своїй таблиці Менгер абстрагувався від того факту , що суб'єктивна оцінка одного і того ж товару різними людьми різна.

Так, очевидно, що суб'єктивна оцінка хліба підприємця і пролетаря різна, проте вони платять однакову ціну за рівну кількість хліба. Далі Менгер, ставлячи цінність благ в залежність від рідкості, приходив до висновку, що вона визначається розмірами пропозиції.

При збільшенні або зменшенні кількості благ змінюється ступінь задоволення потреби і відповідно цінність цих благ. Він вважав, що цінність однакових благ визначається вартістю найменш важливої ​​одиниці або останньої у запасі.

Таблиця Менгера

Цей принцип розроблявся для аналізу індивідуального споживання в натуральному господарстві. Однак Менгер використовував його і для дослідження товарного виробництва, так як, за його ж словами, він в аналізі всіх економічних процесів дотримувався чисто атомістичного підходу, який виявляє визначальну роль суб'єктивних факторів. При вирішенні проблеми вартості він трактував капіталістичне виробництво лише як сукупність індивідів, волі яких стикаються в боротьбі за вигоду на громадській арені. Але як підтверджує Селигмен, « судження Менгера з цього важливого питання часом носили туманний характер... Менгер не зміг з'ясувати і того, як індивідуум стане розпоряджатися належними йому благами, для того щоб досягти максимального задоволення своїх потреб». Вартість будь-якого товару на ринку залежить нашої потреби в цьому товарі. Тому що пропозиція залежить від попиту, а попит це одна з граней потреб населення.

Так як корисність поняття абстрактне і суб’єктивне, і не піддається точному виміру, то в інтересах наочності припускають, що степінь задоволення потреб можна вимірювати в умовних одиницях або балах корисності (U - ютіліті).

Таблиця 2.

Ілюстрація співвідношення граничної і сукупної корисності на умовному прикладі зі споживанням газованої води.

Сукупна корисність (TU) визначається шляхом складання граничної корисності всіх спожитих стаканів води.

= å MU

Взаємозв’язок між граничною і сукупною корисністю можна показати графічно. З наведеного прикладу видно, що кожна наступна одиниця спожитого товару має все меншу корисність порівняно з тим як потреба людини в чомусь наближується до насиченості, тобто коли вона найбільш повно задовольняється.

II. Потреби суспільства та їх задоволення

.1 Формування і розвиток суспільних потреб

Поняття «формування потреб» населення в теорії і практиці розглядається у двох аспектах: по-перше, як об'єктивний процес їх розвитку, по-друге, як певний вид діяльності суспільства і держави. У першому значенні воно характеризує об'єктивний процес руху потреб, що визначається законом їх вивищення, у другому - виступає як вид цілеспрямованого впливу суспільства і держави на виховання гармонійно розвиненої особистості. При аналізі формування потреб як об'єктивного процесу важливо правильно виявити визначають його чинники. Чинники формування потреб - умови та обставини, під впливом яких складаються і розвиваються потреби населення.

Ці чинники поділяють на об'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивних факторів належать ті, які діють незалежно від волі і свідомості людей і є зовнішніми по відношенню до самого людині як носію чи суб'єкту потреб. До них відносяться соціально-економічні та культурно-побутові умови життя населення в даній країні, від яких безпосередньо залежать ступінь розвиненості потреби і можливості їх задоволення; рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, що визначає умови життя населення; рівень суспільного виробництва і науково-технічного прогресу; інтенсивність його проникнення в сфері особистого споживання; природно-кліматичні умови; статево-віковою склад населення, чисельність сімей, їх склад і т. п. Суб'єктивні чинники залежать від самого індивіда , психофізіологічних особливостей особистості. Це думки, уподобання і смаки людини, його схильності, звички і т. п.

Однак, як відомо з соціології, і вони формуються в певному соціальному середовищі, яка суттєво на них впливає. Процес формування та розвитку особистих потреб характеризуються певними закономірностями. Розрізняють загальні закономірності формування та розвитку потреб і специфічні.

Загальні закономірності формування потреб притаманні будь-якому суспільному ладу і виявляються на всіх етапах розвитку людського суспільства, наприклад зростання загальних розмірів потреб, якісне їх піднесення і вдосконалення.

Специфічні характеризують окремі сторони розвитку особистих потреб, у тому числі ті, які притаманні певним суспільно-економічним формаціям. Засоби формування потреб важелі за допомогою яких держава і суспільство цілеспрямовано впливає на процеси розвитку потреб. До них відносяться: виховно- пропагандистська діяльність, рекламні заходи, що мають мету порушити і сформувати потребу в конкретному товарі і послузі. Використання різних методів впливу на споживача передбачає знання мотивів його поведінки, смаків уподобань. Специфіка сучасного попиту така, що економічно не вигідно випускати товар, розрахований на універсальний рівень вимог. Доцільно створення таких виробів, які відповідали б специфічним вимогам певного контингенту споживачів залежно від демографічних характеристик , умов проживання, кліматичних і побутових особливостей. Наприклад немає сенсу будувати салон модного одягу в міських нетрях, або продавати кондиціонери на Колимі або на Алясці. Можна досить ефективно використовувати диференційований підхід до вивчення, задоволенню і формуванню попиту різних категорій споживачів на основі так званої сегментації ринку , яка розглядає ринок не як однорідну масу, а як суму сегментів (секторів), в кожному з яких проявляється особливий характер попиту.

Сегментація ринку передбачає проведення робіт з типології споживачів, т. е. виявленню найважливіших типів споживачів та їх специфічних вимог залежно від демографічних, соціальноекономічних, психологічних та інших відмінностей.

Наприклад, дослідження в області формування попиту населення на одяг свідчить про наявність двох основних вікових груп, що пред'являють різні вимоги до сучасному одязі.

Так перша група- молодіжна - висуває підвищені вимоги до естетичними параметрами, зовнішнім виглядом предметів одягу, її відповідності моді і т. п. Друга група люди старших вікових груп - перевагу віддає зручності одягу, застосовуваним матеріалам. У даному випадку варто подбати і про дизайн магазина, віці, полі і зовнішніми даними продавця.

Тобто необхідно прорахувати всі виходячи з потреб тієї частини суспільства з якою має справу магазин, салон або галузь. Деякі види потреб в якому або суспільстві формуються роками. Вони передаються з покоління в покоління і вкорінюються у підсвідомості членів суспільства.

На це впливає безліч факторів, у тому числі і суспільний устрій, якісь природні ресурси, ідеологія. Мають місце традиції і звичаї. Все це відноситься до нецінових факторів зміни попиту. Вже не раз я застосовував слово «попит» замість слова «потреби». Близькість цих понять очевидна: припустимо потреба пройшла стадії зародження і терпить стадію розквіту, тоді попит на об'єкт цієї потреби , т. е. благо, буде зростати. Але поняття «потреба» набагато ширше і різноманітніше. Методи формування потреб - конкретні способи використання окремих засобів для активного цілеспрямованого впливу на потреби населення. Розрізняють економічні, соціально- психологічні та організаційні засоби і методи формування потреб.До економічних засобів формування потреб відносяться ті, які пов'язані з господарською діяльністю товариства, окремих підприємств і галузей, а так само індивідів як носіїв потреб.

Основним з цих коштів є: виробництво товарів, особливо нових, яке викликає до життя і формує потреби в них; прогресивні зміни так званої інфраструктури споживання (наприклад газифікація та електрифікація побуту, розвиток автомобільних доріг, комп'ютерних мереж, і інших шляхів сполучення які зв'язують жителів різних районів, і спрощують передачу інформації. Це впливає як на самих споживачів, так і на їх спосіб життя в цілому. До соціально-психологічних засобів формування потреб відносяться ті, за допомогою яких здійснюється вплив на свідомість споживачів. За допомогою цих засобів можна стимулювати розвиток одних потреб, обмежувати соціально-безперспективні, нераціональні потреби. Це в основному реклама, засоби пропаганди та агітації, застосовувані печаткою, радіо, телебаченням, засобами інтернету, а також промисловістю, торгівлею, установами культури, охорони здоров'я освіти і т. д.Організаційні засоби пов'язані з самою організацією процесу. До них відносяться виставки-продажу, різного роду перегляди товарів, виставки товарів - новинок , демонстрація моделей одягу.

Організаційні засоби використовуються в тісній взаємодії з соціально-психологічними. Існують безліч методів і факторів формування потреб.

Діловим людям початківцям діяльність, спрямовану на роботу із суспільством, необхідно докладно вивчити об'єктивні фактори формування потреб цього товариства, інакше вони можуть стати жертвами своїх же недоліків.

.2 Виробництво і потреби суспільства

Категорія діяльності виражає собою якісно специфічний тип активності живих систем, що характеризується насамперед такою ознакою, як продуктивність, вона носить продуктивний характер. У цьому її специфіка і корінна відмінність від живих систем біологічного рівня. « Істотна відмінність людського суспільства від суспільства тварин полягає в тому, - писав Ф. Енгельс, - що тварина в кращому випадку збирають, тоді як люди виробляють. Вже одне це - єдине, але фундаментальне - розходження унеможливлює перенесення, без відповідних застережень, законів тварин товариств на людське суспільство».

Діяльність людини, як і активність живої істоти, предметна, т. е. і активність і діяльність спрямовані на оволодіння предметом потреби. Але якщо в першому випадку предмет потреби - природна річ в її , так би мовити, природно- готовому , природному вигляді, то в другому випадку предмет потреби - продукт, вироблений людиною з речовини природи і за законами природи. Для задоволення своїх потреб людина трудиться і тим самим, зазначав К. Маркс, він опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою, т. е. приводячи в рух свої природні сили (руки, ноги , голову , пальці ), людина виявляється здатним привласнити речовина природи у формі, придатній для його власного життя. Така зміна характеру людської активності веде до того, що задоволення потреб відбувається безпосередньо, т. е. діяльність людини спрямована не на безпосереднє оволодіння предметом потреби (як це має місце у тварин), а ан оволодіння засобом праці, за допомогою якого у подальшій діяльності природний предмет (предмет праці ) перетвориться, пристосовується до потреб, стаючи продуктом праці. Ця зміна характеру сполучної ланки - заміна біологічної активності перетворювальної діяльністю - і визначає якісно нове співвідношення між істотно важливими чинниками відтворення людини - його діяльністю, її результатами і потребами.

Задоволення потреб залежить не просто від наявності в природному середовищі тих чи інших предметів, здатних стати предметом потреб, а головним чином - від характеру і рівня розвитку праці, тобто практичної перетворювальної діяльності здатної перетворити предмет в продукт праці для задоволення потреб. При аналізі категорії діяльності ми відзначали, що людська діяльність спрямована на задоволення потреб людей, що система діяльності товариства зрештою служить задоволенню системи соціальних потреб. Насамперед ще раз відзначимо, що природа людських потреб, характер їх формування та роль в життєдіяльності людини завжди були об'єктом пильної уваги як суспільствознавців - філософів, соціологів, економістів, психологів - усіх, хто досліджує різноманітні суспільні явища, так і ряду представників природничих наук - тих з них, які вивчають об'єкти живої природи, джерела та особливості їх активності, функціонування та самовідтворення. Сучасний стан ряду наук і практичної діяльності в країнах обумовлює можливість і необхідність все більш глибокого і всебічного дослідження цих детермінант людської діяльностіПо-перше, завдання аналізу суті і закономірностей формування потреб суспільства обумовлюється його специфічної сутністю , вироджується в основному законі функціонування суспільства, що вимагає безпосередньої підпорядкованості всієї системи діяльності товариства його дійсним, суспільно - необхідним потребам. По-друге , накопичений великий емпіричний і теоретичний матеріал в ряді наук - біології, психології , економіці, етиці, естетиці, соціології - дозволяє зробити певний крок вперед в теоретичній розробці проблеми потреб людини, яка і здійснюється в трьох основних напрямках. це :А ) дослідження методологічних і соціологічних аспектів взаємозв'язку системи потреб та системи діяльності товариства; Б ) аналіз понятійної боку проблеми потреб людини, розгляд взаємозв'язку категорії потреби з іншими категоріями тієї чи іншої науки; В) конкретно-соціологічний аналіз усього реального багатства взаємозв'язків між різного роду та виду потребами людини і відповідними видами діяльності, зокрема, робляться енергійні дослідження етичних і естетичних потреб соціальних суб'єктів.

Багатоплановий характер досліджень потреб людини пред'являє «підвищений попит» на розробку методологічного аспекту цієї проблеми, на аналіз її а рамках общесоциологической теорії, як категорії історичного матеріалізму, понятійний зміст якої і могло б слугувати методологічною основою конкретних або приватно-наукових досліджень.

Ми і зупинимося насамперед на цьому аспекті проблеми потреби, розглянувши попередньо у найзагальнішому сутнісному плані стан досліджень цієї проблеми в деяких фундаментальних науках, оскільки, з одного боку вони дають певний матеріал для узагальнення, а з іншого - в них «просвічує» в тій чи іншій мірі методологічна позиція. У сучасних біологічних і фізіологічних дослідженнях потреби живого організму розглядаються як об'єктивне явище, як нужда, як недолік тих чи інших елементів, життєво необхідних для відтворення та розвитку живого організму.

Останній розглядається як саморегулююча система, яка зберігається у своїй якості лише при безперервного надходження в нього, засвоєння їм певних елементів матерії і при забезпеченні об'єктивно необхідних вимог організму, щоб, кажучи словами професора Н. А. Бернштейна, організм, як певна стійка організація зберегла «свою системну тотожність сама з собою». Дефіцит тих чи інших елементів і умов, котрий простежується на стійкості, стабільності функціонування даної біологічної системи, обумовлює виникнення і характер вимог запитів даної системи і способів їх задоволення, т. е. виникнення специфічних потреб. Необхідно визначити сутність потреб на « фізіологічному рівні», інакше розуміння цього складного питання буде лише поверхневим. П. В. Симонов - один з активних дослідників у цій галузі - пише: «Виникнення фундаментальних потреб живих істот пов'язано з первісними зрушеннями внутрішнього хімізму. Вважають, що зрушення в інтромедіарном обміні ( циклі трикарбонових кислот) представляє початкова ланка голодного стану вищих ссавців. Порушення водно -сольового балансу збуджує спеціалізовані клітини подбугорной ( гипоталамической ) області мозку. Збудження цього центру веде до скорочення м'язів верхньої частини глотки і стравоходу. Скорочуючи, м'язи дратують чутливі закінчення, що призводить до відчуття спраги. Гормональні зрушення в організмі ведуть до порушення статевих органів, до підвищення чутливості спеціалізованих ( ерогенних ) рецепторних зон. Так потреба в їжі, воді, задоволенні статевого інстинкту, почавшись із хімічних перебудов, отримує відображення в збудженому стані певних відділів центральної нервової системи». Отже, виникнення потреб при індивідуальному та видовому розвитку живого організму зв'язується з його функціонуванням, з усім комплексом процесів його життєдіяльності.

Тобто потреби пов'язані з об'єктивною сутністю організму, сформованої в процесі еволюції, і висловлюють внутрішню необхідність зміни таких станів організму, задоволення яких об'єктивно неминуче для нормальної життєдіяльності останнього. Біологічні потреби є, отже, результатом безперервно йдуть в організмі природних процесів самооновлення і самовідтворення, а тому вони і розглядаються як об'єктивний детермінують фактор біологічної активності. Людина відрізняється від тварини тим, що він обдумано виробляє, а не збирає. У процесі соціалізації людини суспільством у нього закладаються способи виробництва, і формуються його вищі потреби.

.3 Закон взаємозв'язку виробництваі потреб суспільства

Проаналізувавши діяльність і потреби як соціологічну категорію, слід проаналізувати закон і механізм взаємозв'язку цих двох понять. Загальновідомо, що при дослідженні процесу суспільного розвитку К. Маркс і Ф. Енгельс виходили з того що вихідними передумовами людської історії є реальні люди з їх потребами та їх діяльністю, що вже з самого початку виявляється матеріальна зв'язок людей між собою, яка обумовлена ​​способом виробництва і потребами і так само стара, як самі люди, зв'язок яка приймає всі нові форми і являє собою історію1.

Думка про те, що вся система людської діяльності, заснована, на певному способі виробництва, виникає і розвивається як засіб задоволення потреб людини (суспільства), багаторазово підкреслювалася класиками марксистської думки слідом за Домарксистська економістами і соціологами. Але якщо буржуазні економісти та соціологи все справа зводив до біологічно або суб'єктивно витлумаченим потребам, то К. Маркс і Ф Енгельс показали, що самі людськи потреби і їх розвиток визначаються в кінцевому рахунку основою життєдіяльності суспільства - матеріальною діяльністю, а це докорінно змінило розуміння суті, ролі і характеру розвитку потреб людського суспільства. Потреби не як щось одвіку дане, а як історично виникає і об'єктивно зумовлені природою соціального організму явища , які розвиваються «разом зі засобами їх задоволення і в безпосередній залежності від розвитку останніх »1.

До Маркс сказав, що виробнича діяльність в системі «виробництво - потреби » грає визначальну роль, оскільки людське суспільство, як діючий суб'єкт для відтворення себе в якості матеріального об'єкта має пристосувати матеріальні предмети природи до своїх потреб, тобто в даному випадку матеріальна діяльність і потреби як суперечливі моменти цілісного життєвого процесу людини відіграють у його відтворенні неоднакову роль. Матеріальна діяльність виступає провідною стороною в цьому суперечливому взаємодії , так як вона вихідний пункт реалізації потреб, а тому і є панівним моментом2.

Підкреслюючи визначальну роль виробничої , матеріальної діяльності у формуванні та розвитку потреб людини, К. Маркс і Ф. Енгельс одночасно відзначали фундаментальної значення людських потреб у русі історичного процесу. Вони показали, що задовольняються і що розвиваються посредствам виробництва , як і знову формовані в процесі праці , потреби людей знову ведуть до діяльності, здатної їх задовольнити. Діалектичний взаємозв'язок діяльності та потреб суспільства - корінний джерело як їх обопільного розвитку так і всього суспільного прогресу, вона є абсолютним і вічним умовою існування і розвитку суспільства. Тобто їх взаємозв'язок носить характер загальноекономічного закону. Людське суспільство , поряд з іншими законами, у своєму функціонуванні та розвитку регулюється таким найважливішим законом, як законом підпорядкованості всієї системи діяльності системі потреб суспільства , що вимагає підпорядкування всієї сукупної діяльності суспільства задоволенню його суспільно необхідних, об'єктивно назрілих, дійсних потреб суспільства, що виникли в ході діяльнісного буття суспільства. Тому абсолютна мета діяльності того чи іншого суспільства - це задоволення його потреб.

.4 Положення споживчих цін, тарифів та доходів громадян в Україні

Індекс споживчих цін у жовтні 2013р. становив 100,4%, з початку року - 99,8%.

Малюнок 1. Індекси споживчих цін у 2013 році

(жовтень до грудня попереднього року, %)

На споживчому ринку в жовтні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 0,6%. Найсуттєвіше (на 11,5% та 7,2%) подорожчали яйця та овочі. На (2,2-0,5%) зросли ціни на молоко, масло, сало,кисломолочну продукцію, сири, сметану, цукор. Водночас на 2,3-0,2% по-дешевшали фрукти, соняшникова олія, продукти переробки зернових, рис,макаронні вироби, м’ясо та м’ясопродукти, риба та продукти з риби.Ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби підвищилися на 0,5%.

У сфері охорони здоров’я відбулося зростання цін на 0,4%, у т.ч. послуги лікарень подорожчали на 0,5%, фармацевтична продукція - на 0,4%, амбулаторні послуги - на 0,2%.

Підвищення цін на транспорт у цілому на 0,2% в основному пов’язано з подорожчанням автомобілів, перевезень пасажирським заліз- ничним і автодорожнім транспортом (на 1,1-0,4%). За січень-жовтень п.р. продукти харчування та безалкогольні напої подешевшали на 1,7%. На 14,7-8,1% знизилися ціни на фрукти, продукти переробки зернових і сало; на 4,7-1,8% - овочі, соняшникову олію, рибу та продукти з риби, м’ясо та м’ясопродукти, молоко. Разом з цим на 7,4-1,2% подорожчали яйця, масло, кисломолочна продукція, цукор, сири, рис, хліб, макаронні вироби. Алкогольні напої та тютюнові вироби стали дорожчими на 8,0%, ут.ч. тютюнові вироби - на 10,9%, алкогольні напої - на 4,3%. Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,3%. При цьому плата за квартиру збільшилася на 2,9%, гарячу воду, опалення - на 0,3%, водопостачання та каналізацію - на 0,2%. Зростання цін у сфері охорони здоров’я на 2,7% зумовлено подорож- чанням фармацевтичної продукції (на 3,0%) і амбулаторних послуг (на 2,6%). Ціни на транспорт у цілому зросли на 1,9%, що в основному пов’язано з підвищенням вартості перевезень залізничним і автодорожнім пасажирським транспортом на 13,1% та 4,5% відповідно. У той же час на 1,8% знизилися ціни на паливо та мастила. Послуги освіти подорожчали на 2,3%, при цьому плата за навчання в середніх закладах освіти зросла на 3,5%, за утримання дітей у дошкільних закладах - на 3,4%, за навчання у вищих закладах - на 2,0%.

Індекси споживчих цін у 2013р. наведено в таблиці (див. додаток 1).

Базовий індекс споживчих цін (БІСЦ) у жовтні 2013р. становив 100,1%, з початку року - 99,9%.

Малюнок 2. ІСЦ та БІСЦ у 2013 році

(у % до грудня попереднього року)

Індекс цін виробників промислової продукції у жовтні 2013р. становив 100,2%, з початку року - 102,3%. У добувній промисловості і розробленні кар’єрів у жовтні відбулося подорожчання продукції на 0,4%. При цьому в добуванні залізних руд, ка- меню, піску та глини ціни зросли на 0,6%, кам’яного вугілля - на 0,5%. Продукція підприємств переробної промисловості у цілому подешевшала на 0,1%. Зокрема, у металургійному виробництві відбулося зниження цін на 0,4%, виробництві гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції - на 0,3%, хімічних речовин і хімічної продукції - на 0,2%, продуктів нафтоперероблення - на 0,1%. Водночас на 0,8-0,2% зросли ціни у виробництві коксу та коксопродуктів, основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів, автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів, електричного устатковання, машин і устатковання, не віднесених до інших угруповань. У виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів зафіксовано зниження цін на 0,2%, у т.ч. у виробництві готових кормів для тварин - на 8,9%, олії та тваринних жирів - на 5,7%, м’яса та м’ясних про- дуктів - на 0,5%. Разом з цим у виробництві тютюнових виробів, молочних продуктів, чаю та кави, цукру, напоїв, хліба, хлібобулочних і борошняних виробів ціни зросли на 3,1-0,2%. У постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря відбулося підвищення тарифів на 0,8% за рахунок подорожчання електроенергії на 0,9%.

За січень-жовтень п.р. у постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря ціни зросли на 8,4%, добувній промисловості і розробленні кар’єрів - на 3,9%, у переробній промисловості відбулося зниження цін на 0,2%. Індекси цін виробників промислової продукції у 2013р. наведено в таблиці (див.додаток 2).

Малюнок 3. Індекси споживчих цін і цін виробників промислової продукції у 2012-2013 роках.

ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника підприємств, установ та організацій1 (далі - підприємства) зросла за січень-вересень 2013р. порівняно з відповідним періодом минулого року на 8,5% і становила 3227 грн. Середня номінальна заробітна плата штатного працівника у вересні п.р. зменшилася на 1,3% і дорівнювала 3261 грн., що у 2,8 раза вище рівня мінімальної заробітної плати (1147грн.). Нарахування за одну оплачену годину у вересні п.р. становили 21,15 грн. За останні 12 місяців (відносно вересня 2012р.) розмір заробітної плати збільшився в середньому на 6,5%.

Малюнок 4. Динаміка середньої заробітної плати

Тенденції зміни рівня заробітної плати за видами діяльності були неоднозначними. Зменшення нарахувань у вересні п.р. порівняно із серпнем відбулося в державному управлінні й обороні; обов’язковому соціальному страхуванні (на 14,2%), охороні здоров’я (на 4,2%), фінансовій та страховій діяльності (на 4,0%) й у поштовій та кур’єрській діяльності (на 4,0%). Водночас приріст показника спостерігався в діяльності у сфері творчості, мистецтва та розваг (на 7,6%), освіті (на 7,4%) та водному транспорті (на 6,6%).

Висновок

Отже, у цій курсовій роботі було розглянуто та досоіджено все те що ставилося головною метою. Було розглянуто:

загальна характеристика потреб: стан почуття недостачі характерно для будь-якої людини. Спочатку цей стан носить розпливчастий характер, точно неясна причина такого стану, але на наступному етапі воно конкретизується, і стає ясно які саме товари чи послуги необхідні;

закон зростаючих потреб та механізм дії закону: закон зростаючих потреб-економічний закон руху потреб. Виявляється в зростанні рівня і якісному вдосконаленні потреб;

види потреб та їх класифікація;

теорія граничної корисності;

Були вивченні потреби суспільства та як їх задовольнити. Формування і розвиток суспільних потреб. Виробництво і потреби суспільства. Закон взаємозв'язку виробництваі потреб суспільства. Положення споживчих цін, тарифів та доходів громадян в Україні. Із цьго можна зробити такі висновки:

Суттєвість системи потреб в тому, що людина чи суспільство в цілому має набір потреб , кожна з яких вимагає свого задоволення . Цей здавалося б проста теза набувають серйозну забарвлення якщо проаналізувати сучасний час і історію. Те чого ми досягли в будь-якій області , нехай ціною світових війн , світових криз у кінцевому рахунку є наслідком із простого бажання чи почуття недостачі, чи зрушеннями внутрішнього хімізму. Паралельно лежить закон зростаючих потреб. В основі даного закону лежать потреби конкретної людини, а вони характеризують потреби всього суспільства. І в той же час цей закон є рушійною силою економічного зростання, в силу того , що людині потрібно завжди більше ніж він досяг. Будь особиста потреба має суспільний характер , тому особисті потреби по- іншому називаються потреби населення.Вартість будь-якого товару на ринку залежить від нашої потреби в цьому товарі . Тому що пропозиція залежить від попиту, а попит це одна з граней потреб населення.Існують безліч методів і факторів формування потреб. Діловим людям початківцям діяльність , спрямовану на роботу із суспільством , необхідно докладно вивчити об'єктивні фактори формування потреб цього товариства , інакше вони можуть стати жертвами своїх же недоліків.Людина відрізняється від тварини тим , що він обдумано виробляє , а не збирає . У процесі соціалізації людини суспільством у нього закладаються способи виробництва , і формуються його вищі потреби .Діалектичний взаємозв'язок діяльності та потреб суспільства - корінний джерело як їх обопільного розвитку так і всього суспільного прогресу , вона є абсолютним і вічним умовою існування і розвитку суспільства . Тобто їх взаємозв'язок носить характер загальноекономічного закону. Людське суспільство , поряд з іншими законами , у своєму функціонуванні та розвитку регулюється таким найважливішим законом , як законом підпорядкованості всієї системи діяльності системі потреб суспільства , що вимагає підпорядкування всієї сукупної діяльності суспільства задоволенню його суспільно необхідних, об'єктивно назрілих, дійсних потреб суспільства, що виникли в ході діяльнісного буття суспільства. Тому абсолютна мета діяльності того чи іншого суспільства - це задоволення його потреб.

Потреби суспільства генетично і історично - першопричина людської діяльності , але разом з тим вони є і результатом цієї діяльності.Діяльність це спосіб існування суспільства. Так само як і рух це спосіб існування матерії наприклад . Кожен з нас підкоряється закону потреб сам і не розуміючи цього , тому що наші потреби будують сьогодення і майбутнє. Потреби створили й історію . Це звучить занадто різко , але це істина. Щоб зрозуміти це досить задуматися про причини своїх дій , я вже не кажу про первинних потребах , я маю на увазі вищі потреби , тому що багатий підприємець виявляється може жити і на мільйонну частку своїх доходів. Але ж ні , він заробляє все більші суми грошей. Це та ж діяльність , першопричиною якої є потреби , які в даному випадку вступають на ще більш високий рівень - азарт , гонка , як у спорті. Створюється враження, що абсолютно усе залежить від наших потреб. Це так. Людина еволюціонував і стає «господарем світу» завдяки своїм потребам.

Література

Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Ч.1; Ч.2: Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002

Бункина М. К., Семенова В. А. Основы экономической политики - М.: АО “ДИС”, 1996.

Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак.

Державна служба статистики України "Про соціально-економічне становище України за січень-жовтень 2013 року"

Ермишин П. Г. «Основы экономической теории». Курс лекций. #"704131.files/image005.gif">

Додаток 2

Таблиця 4