Материал: Історичний словник

Колонія – країна, область на території, що знаходиться під політичною чи економічною владою іноземної держави, не має самостійності.

Колонізація – заселення вільної території на окраїнах власної кра­їни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.

Консерватизм – політична ідеологія і практика суспільно-полі­тичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існую­чих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-пра­вових засад.

Конституційна

монархія – форма правління в деяких державах, де влада монарха обмежена Конституцією. Законодавчі функції передано парламенту, виконавчі – уряду.

Конституція – основний закон держави, який визначає основи суспільного і державного устрою, систему державних органів, порядок їх створення і діяльності, права і обов’язки громадян; основа законодавства держави.

Контрреволюція – активна боротьба скинутих класів і соціальних груп проти розповсюдження революції з метою її придушення і відновлення старих порядків.

Конфедерація – одна з форм державного устрою, союз незалежних держав, які об’єднуються з метою координації своєї діяльності з деяких питань.

Компроміс – згода, порозуміння з політичним противником, до­сягнуті шляхом взаємних поступок.

Консолідація – зміцнення, згуртування, об'єднання.

Кон'юнктура – сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що мо­жуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (наприк­лад, економічна кон'юнктура).

Коренізація – політика компартійно-радянського керівництва, спрямована на утвердження контролю за життям національних республік; здійснювалася переведенням діяльності органів управління, культурно-масових закладів, преси на місцеві мови національностей.

Корупція – підкуп державних і політичних діячів.

Космополітизм – теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Криза політична – тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, по­літичної напруженості.

Культ особи – єдиновладдя тоталітарного типу релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння.

Легітимність – визначення або підтвердження законності яко­гось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, ви­несених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізація – звільнення від жорстких обмежень, державного регулювання, контролю, політика ідеологічної свободи.

Лібералізм – політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихиль­ників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократич­них свобод.

Мажоритарна

система – система виборів, при якій до уваги приймаються тільки голоси, які віддані за кандидата, що отримав більшість голосів на конкретній виборчій дільниці.

Маніфест – особливий акт (звернення) голови держави або вищого органу державної влади до населення у зв’язку з важливою політичною подією; декларація політичної партії чи суспільної організації з програмою чи основними принципами діяльності.

Маргіналізація – незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв'яз­ки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

Менталітет – стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремлін­ня, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний ха­рактер, загально визнані цінності, суспільна психологія.

Міграція – пересування, переміщення.

Мілітаризм – нарощування військово-економічної могутності, головним чином з метою підготовки до загарбницьких воєн, а також придушення супротиву в країні.

Модернізація – оновлення, вдосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог.

Монополія – велике виробниче об’єднання.

Націоналізм – психологія, ідеологія і політика в національному питанні, що заснована на визнанні приорітету національного фактору в суспільному розвитку, перебільшена оцінка значення і ролі власної народності, нації. Протиставлення національних інтересів однієї національності іншим.

Національно-

визвольний рух – суспільно-політичний рух, направлений проти іноземного панування. Має за мету завоювання національної незалежності, реалізацію права нації на самовизначення.

Національний

доход – новостворена у сфері матеріального ви­робництва вартість або частина сукупного (валового суспільного) про­дукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація – історична спільнота людей, що складається в процесі фор­мування спільності території, економічних зв'язків, літературної мо­ви, етнічних особливостей культури та характеру.

Нацизм – політичний рух (з 1919р.), ідеологія, державний режим у Німеччині. Намагався довести право Німеччини на завоювання інших народів, особливо слов’янських, на панування в світі. Поєднував терор проти незгодних з масовою демагогічною пропагандою, слугував обрунтуванням масових убивств людей, геноциду народів.

Нейтралітет – невтручання в чужі суперечки, в боротьбу між сторонами.

Нова економічна

політика (НЕП) – особлива політика, яку проводило керівництво Радянської держави з метою відбудови народного господарства. Включала елементи ринкових відносин при збереженні контролю держави над економікою.

Номенклатура – пануючий клас радянського суспільства, партійно-державне керівництво.

Окупаційний

режим – система військового або цивільного управління, встановлена загарбниками на захопленій під час воєнних дій території.

Опозиція – протидія, опір певній політиці, політичній лінії, полі­тичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти па­нівної думки, уряду, системи влади, Конституції, політичної системи в цілому.

Партія – політична організація, яка захищає найбільш загальні, корінні інтереси того чи іншого класу, інших соціальних груп та керує їх політичною діяльністю.

Пацифізм – світова громадська ліберально-демократична течія, яка сповідує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобігання війнам, засудження їх аморального, антигуманного характеру; один з напрямів антивоєнного руху, представники якого виступають проти будь-яких воєн, незалежно від того, який вони мають характер і мету.

Президент – виборний голова держави в більшості сучасних держав з республіканською формою правління.

Плюралізм – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політично­го та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; сис­тема влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розши­рення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується че­рез митну політику.

Політична еміграція – виїзд громадян із своєї країни в іншу на постійне місце проживання з політичних причин.

Політична система – сукупність державних і недержавних со­ціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відноси­ни між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Політичні репресії – незаконні, необгрунтовані каральні заходи (ув’язнення в тюрму або концтабір, депортація, позбавлення засобів до існування, застосування смертної кари) щодо тих, хто чинив або міг чинити опір державній владі.

Популізм – схильність політиків домагатися визнання їхньої гро­мадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятих для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

Правова держава – тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність грома­дянина і держави.

Прагматизм – теорія та практика, основою яких є визнання до­сягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним крите­рієм якої є результативність діяльності.

Приватизація – процес перетворення будь-якої форми влас­ності (державної, колективної, особистої тощо) у приватну; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, ко­лективні, кооперативні, приватні тощо.

Пріоритет – першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідеї; переважне право, значення чогось.

Расизм – сукупність антинаучних концепцій, основу яких складають положення про фізичну і психічну нерівність людських рас, які поділяють на “вищі” (або “повноцінні”) та нижчі (або “неповноцінні”), над якими перші буцімто мають панувати.

Реабілітація – виправдання, відновлення доброго імені несправедливо засудженої, звинуваченої особи.

Репарація – в міжнародному праві вид матеріальної (фінансової) міжнародно-правової відповідальності, яка складається з відшкодування нанесеної шкоди державою-агресором державі, на яку скоєно напад.

Реставрація – відродження поваленого суспільного устрою або правлячої раніше династії.

Роялізм – ідейно-політична течія в Західній Європі, що об’єднувала прихильників монархії. У зв’язку з вищезазначеним роялізм часто ототожнюють з монархізмом.

Соціал-демократія – ідеологічна та політична течія, що виступала за здійснення ідей демократичного соціалізму в усіх сферах діяльності суспільства.

Сепаратизм – політичний рух, який має за мету відділення від держави частини її території і створення на ній нової держави.

Соціалістичний

реалізм – художній метод у літературі та мистецтві, який вимагав зображати дійсність відповідно до вимог комуністичної ідеології.

Стагнація – застій в економіці, виробництві, торгівлі.

Суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб вер­ховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Толерантність – різновид взаємодії та взаємовідносин між різними сторонами – індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позицій та діях.

Тенденція – напрям розвитку якогось явища.

Торі – англійська політична партія. Виникла в кінці 70-х – на початку 80-х років ХVІІст. В середині ХІХст. на основі партії торі склалась Консерсативна партія Великобританії.

Тоталітаризм – політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління сус­пільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Традиція – форма передачі соціального досвіду; ідеї, звичаї, нор­ми, що передаються з покоління в покоління. Система виникла в середні віки.

Трудодень – міра витрат праці і міра споживання в колгоспах.

Унітаризм – форма державного устрою, при якій держава поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення.

Унія – союз держав.

Українізація – різновид коренізації, що здійснювався на території України.

Українська

революція – глибокі якісні зміни, що відбулися в житті українського суспільства після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій. Наслідком було утвердження державних прав українського народу, утворення двох демократичних національних держав – УНР і ЗУНР і проголошення їх возз’єднання в соборну державу. Основними рушійними силами революції виступали селянські і солдатські маси, нечисленна національна інтелігенція. Поразка революції призвела до втрати суверенності та поглинання українських земель радянською Росією, Польщею, Румунією і Чехо-Словаччиною.

Українське

державотворення – процес формування і діяльності органів державної влади та управління в Україні, спрямований на утвердження суверенітету, розбудову національної держави, розвиток економіки і культури.