Материал: Історичний словник

Абвер – орган військової розвідки й контррозвідки Німеччини у 1919 – 1944рр.

Автократія – політичний режим, при якому нема представницьких органів; вся повнота державної влади в країні зосереджена в руках необмеженого законом і безконтрольного правителя.

Автономія – самоврядування певної частини держави, що зді-йснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом.

Авторитаризм – антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зо­середження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необме­женої влади, повна відсутність або абсолютна фіктивність представ­ницьких інститутів та системи поділу влади.

Аграрні реформи – державні заходи по перетворенню умов землеробства, форм землекористування і характеру земельних відносин.

Агресія – примінення збройної сили однією державою (групою держав) проти суверенитету, територіальної цілосності, політичної незалежності другої держави.

Адміністративно-

командна система – антидемократична ієрархічно побудована система управління суспільством (зокрема, економікою, ідеологією тощо), яка базується на адміністративних методах, бюрократичному централізмі.

Анархізм – суспільно-політична течія, яка заперечує державну і будь-яку політичну владу, виступає за необмежену свободу окремої особистості.

Аннексія – насильницьке захоплення однією державою частини або всієї території, яка належить іншій державі.

Антагонізм – форма суперечності, що характеризується найвищою гостротою боротьби непримиренно ворожих тенденцій, сил, яка поглиблюється в міру свого розвитку і переростає в конфлікт.

Антанта – воєнно-політичний союз Великобританії, Франції і Росії, який кінцево сформувався у 1907 році.

Антиклерикалізм – погляди, а також суспільний рух, спрямовані проти світських привілеїв церкви та її впливу на різні сфери поза церковного життя – політику, економіку, культуру, освіту.

Антинацистський

рух – 1). В країнах Західної Європи і Україні – народний рух проти нацистських окупантів (рух Опору).

2). У Німеччині – патріотичний рух, метою якого була боротьба з тоталітарним нацистським режимом.

Апартеїд – політика жорсткої расової дискримінації і сенгрегації, яка проводилась у пар.

Асимиляція – добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Білль – документ з печаткою; законопроект, який внесено на розгляд парламенту у ряді країн (в т.ч. США, Великобританії).

Бліцкриг – “блискавична війна”. Теорія скоротечної війни, яка була розроблена німецьким генеральним штабом на початку ХХст. За цим планом перемога мала досягатись за кілька днів, доки противник не мобілізував основні сили та не розгорнув лінію оборони.

Блокада – 1). У міжнародному праві – система заходів, що їх застосовують до держави, порушуючи її зовнішні зв’язки, щоб примусити виконати вимоги організаторів блокади. Може бути політичною, економічною і воєнною; 2). Блокада воєнна – форма воєнної операції. Спрямована на оточення противника з метою поступового його знищення або полонення.

Буржуа – – той, хто володіє основними засобами виробництва, займається промисловою, торговою та фінансовою діяльністю.

Буржуазна

революція – соціальна революція, яка спрямована проти феодального устрою або його залишків і спрямована на встановлення політичної влади буржуазії.

Бюрократія – ієрархічно організована система управління державою (суспільством), з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями, що дозволяє йому стати над інтересами більшості.

Валова продукція – показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

Вектор – величина, що характеризується розміром і напрямом.

Військово-промисло-

вий комплекс – союз великих корпорацій, дирекцій військових підприємств і урядової бюрократії. Вищого розвитку досягає в країнах, де зосереджено велике військове виробництво.

Відкрите суспільство – суспільство, в якому люди критично ставляться до різних табу, що існують у «закритому суспільстві»; спільність людей, яка видозмінюється активним втручанням у соціальний порядок і свідомими намаганнями реалізувати особисті та групові інтереси, базувати свої рішення на можливостях власного самовизначення.

Волюнтаризм – позиція суб'єкта політики, згідно з якою голов­ними чинниками досягнення поставленої мети є воля, особисті устрем­ління та політичні наміри.

В’язень сумління – особа, яка обмежена в правах за свої політичні, релігійні чи інші переконання. В’язнями сумління називають тільки тих, хто в своїй діяльності не застосовував насильства і не закликав до нього.

Гегемонізм – політика, в основі якої лежить бажання панувати над іншими народами і країнами світу.

Геноцид – дії, метою яких є повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи, одне з найважчих злочинів проти людства.

Геополітика – політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношен­ня географічних чинників — просторового розташування країни, роз­міру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населен­ня тощо.

Гонка озброєнь – прискорене накопичення запасів зброї і військової техніки, їх якісне вдосконалення на основі мілітаризації економіки.

Гоміндан – народно-демократична, антифеодальна партія Китаю, заснована у 1912р. Громадянська

війна – збройне соціально-класове протистояння всередині країни, яке зумовлене боротьбою за владу.

Громадянське

суспільство – суспільство громадян із високим рів­нем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якос­тей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує роз­винуті правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Гуманізм – теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Демократія – форма політичного та економічного устрою сус­пільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовлад­дя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Декларація – політична заява від імені держави, уряду, партії,

організації; проголошення основних принципів.

Державний бюджет – річний план майбутніх доходів і витрат держави, який складається урядом і затверджується вищим органом законодавчої влади.

Дефіцит бюджетний – перевищення витрат над доходами в рамках державного бюджету.

Деколонізація – звільнення від колоніальної залежності.

Державний устрій – організація держави, яка включає його політичну систему, державний устрій, систему державних органів, виборчу систему, а також основні положення, що стосуються взаємовідносин держави і особи.

Держава – форма організації класового суспільства як суверенного, історично сформованого, заснованого на визначеній системі виробничих відносин; основний інститут політичної системи.

Департамент – назва адміністративно-територіальної одиниці у Франції та деяких інших державах.

Децентралізація – управлінська політична система, за якої час­тина функцій центральної влади переходить до місцевих органів са­моврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань за­гальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

Діаспора – розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за ме­жі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

Диктатура – нічим не обмежена влада особи, класу чи інших соціальних груп в державі, регіоні, яка спирається на силу, а також на відповідний політичний режим.

Дисиденство – морально-політична опозиція до існуючого дер­жавного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація – часткове чи повне, тимчасове чи постійне обме­ження або позбавлення конституційних прав певної категорії грома­дян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійни­ми переконаннями, статтю тощо.

Домінувати – переважати, панувати, підноситися.

Експансія – розширення, розповсюдження сфери впливу, панування в різних областях, в т.ч. за допомогою дипломатичного тиску і збройного вторгнення.

Економічний союз – об’єднання декількох самостійних держав у суспільну економічну територію, на якій відсутні митні та інші перешкоди торгівлі, пересунення робочої сили, капіталів.

Економічна

інтеграція – процес зближення економік ряду країн, співробітництво між ними.

Економічні реформи – законодавчі зміни в системі господарчої діяльності країни.

Еміграція – переселення, виїзд за кордони країни з метою тимчасового чи постійного поселення в іноземній державі.

Етатизм – необхідність і виправдання активного втручання дер­жави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації полі­тичної влади.

Загальне виборче

право – один з основних інститутів виборчого права, який передбачає участь усього дорослого населення у виборах без будь-яких обмежень.

Загальнонаціональна

криза – поєднання економічної, соціальної і політичної криз, яке характеризується паралічем державного управління, наростанням у суспільстві анархії та хаосу.

Законодавча влада – система державних органів, яка має право приймати закони.

Закрите суспільство – суспільство, в основі якого є не буття людини як найбільшої цінності, а організоване пригнічення її життєвості і природності, знеособлення й збайдужіння особистості.

Ідеологія – система ідей і поглядів (політичних, правових, філософських, релігійних, естетичних та ін.), яка виражає інтереси, ідеали будь-якого класу чи іншої соціальної групи; суспільна свідомість.

Ізоляціонізм – термін, пов’язаний з історією і зовнішньою політикою США, в основі якого лежить ідея невтручання їх у справи країн, які знаходяться поза американським континентом.

Іміграція – в’їзд в країну для тимчасового чи постійного прожи-вання громадян іншої держави.

Імідж – образ, що цілеспрямовано формується й покликаний спра­вити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держа­ви з метою популяризації, політичної реклами тощо.

Індустріалізація – створення важкої промисловості (машинобудування, металургія, енергетика) та інших галузей великого машинного виробництва.

Індустріальне

суспільство – термін, що позначає одну зі стадій суспільного розвитку внаслідок індустріалізації суспільства.

Інтервенція – насильницьке втручання однієї держави чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави або в її відносини з третьою державою. Розрізняють інтервенцію збройну, економічну та дипломатичну.

Імпічмент – особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Інфляція – переповнення каналів грошового обігу масою надлиш­кових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін, зниження валютного курсу, реальної за­робітної плати.

Інфраструктура – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв'язок, комунальне госпо-дарство, загальна і професійна освіта, охо­рона здоров'я тощо).

Кадети – скорочена назва членів Конституційно-демократичної партії Росії (1905-1917рр.).

Канцлер – назва вищих посадових осіб або чиновників в ряді держав; голова уряду Німеччини, Австрії.

Капітал – сума накопичених матеріальних благ, результат минулого і засіб для майбутнього ворибництва.

Карткова система – система розподілу продуктів, товарів та послуг по картках, які диференційовано видаються державою різним категоріям населення.

Клас – велика, відносно однорідна група людей, об’єднаних відносинами до виробництва і розподілом суспільного продукту.

Клерикалізм – система поглядів, суспільно-політична течія, яка прагне посилити вплив церкви у політичному і духовному житті суспільства.

Коаліція – об’єднання на добровільних засадах для досягнення спільних цілей; політичний та військовий союз держав для спільних дій на міжнародній арені.

Колабораціоністи – зрадники своєї батьківщини, прислужники окупантів, зокрема німецько-фашистських загарбників у країнах, тимчасово окупованих гітлерівською Німеччиною під час ІІ світової війни.

Колективізація

сільського господарства – примусове або добровільне об’єднання приватних селянських господарств у великі колективні господарства, під час якого відбувалося відчуження селянина від власності на засоби виробництва.