Як бачимо, iнфляцiя є дуже небезпечною для економiки, порушуючи макроекономiчну стабiльнiсть. Тому антиiнфляцiйна державна полiтика займає одне з головних мiсць серед засобiв державного регулювання економiки.
Ключовий момент сучасної iнфляцiї розвинутих економічних систем полягає в тому, що вона розвивається як iнерцiйна, i зупинити її надзвичайно важко. Тобто iнфляцiя має властивiсть залишатися стабiльною, поки економiчна ситуацiя не змусить її пiдвищитись або впасти.
ІV. За ступенем збалансованості зростання цін виділяють збалансовану і незбалансовану інфляцію:
при збалансованої інфляції співвідношення цін різних товарів залишається незмінним;
при незбалансованій - відбувається постійна
зміна співвідношення цін між товарами, причому у різних пропорціях. З погляду
очікуваності та передбачуваності інфляцію поділяють па очікувану і неочікувану.
Очікувана інфляція передбачається і прогнозується заздалегідь, неочікувана -
характеризується раптовим стрибком цін.
Комбінація збалансованої та очікуваної інфляції
не завдає економічних збитків, оскільки за таких умов фірми і населення знають
наперед, що ціни наступного року, наприклад, зростуть удвічі. У випадку
поєднання незбалансованої та неочікуваної інфляцій наслідки можуть бути
катастрофічними (інфляція в Україні в 1993-1994 pp.) [1;c.89].
V. За місцем існування виділяють локальну і світову інфляцію:
у разі локальної інфляції зростання цін відбувається в межах однієї країни;
світової - охоплює групу країн або всю глобальну
економіку [11;c.143].
Розвиток інфляційного процесу в Україні: основні чинники та наслідки <#"721176.files/image003.gif">
Рис. 3. Методи боротьби з інфляцією. Складено за матеріалами: [8;c. 93]
інфляція антиiнфляцiйне оподаткування
В процесi стримування iнфляцii податки вiдiграють двоiсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.
У разi, якщо податкова система краiни має труднощi з адаптацiєю до iнфляцiйних процесiв, виникають такi складнi проблеми:
По-перше, iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязi реальних доходiв збiльшусться, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцii до номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiякоi проблеми, оскiльки в такому разi люди сплачували б однаковий, не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток своiх доходiв у виглядi податкiв. Але, оскiльки, норма оподаткування при використаннi його прогресивноi форми мас тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшус й частку податкiв у складi реальних доходiв.
Друга проблема пов’язана з оподаткуванням капiталу. Ця проблема дуже складна проблема, оскiльки зростання капiталу, пов’язане з приростом ринковоi вартостi активiв, реагус на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнi прибутки на цей капiтал. Жоднiй краiнi не вдалося досягти суттєвого успiху у нейтралiзацii наслiдкiв впливу iнфляцii на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцii полягає саме у тому, що вона збiльшус фактичне оподаткування капiталу.
Використання “стримуючоi” податково-бюджетноi полiтики с одним iз шляхiв усунення загрози iнфляцii. Державний бюджет на наступний рiк може бути складений таким чином, щоб скорочення обсягу державних закупок й замовлень поєднувалося iз збiльшенням чистих податкiв, компенсуючи очiкуване пожвавлення сукупного попиту у приватному секторi економiки.
Полiтика податкового регулювання доходiв (TIP) орiєнтована на використання податкiв i створення у фiрм та робiтникiв стимулiв не пiднiмати цiни й зарплату.це система, при якiй за допомогою податковоi системи фiрми й зайнятi на них робiтники заохочуються або наказуються в залежностi вiд зростання рiвня цiн й зарплати [8;c.84].
Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi
Надзвичайно важливу роль грає державний контроль над цiнами, особливо в умовах кризи економiки i виходу з неї.
Пiд контролем над цiнами розумiють будь-яку послiдовнiсть цiлого ряду заходiв - вiд помiрних обмежень до примусового встановлення верхнiх границь зростання цiн, що проводяться у рамках економiчноi полiтики.
Одним з пiдходiв є перевiрений у свiтовiй практицi метод тимчасового заморожування цiн й надалi iх часткового перегляду. Вiн полягає у забороненнi пiдвищувати цiни вище визначеного рiвня, без спецiального на те дозволу. За граничний рiвень цiн може бути прийнятий той, що iснував на протязi базового перiоду перед “заморожуванням”. При цьому пiдвищення цiн вважається допустимим, якщо, наприклад, воно було пов’язано з ростом цiн на iмпортнi вироби (тобто коли збiльшення витрат неможливо контролювати); недопустимим-якщо його причиною стало невиправдане пiдвищення зарплати, що стимулювало пiдприємцiв самим обмежувати зростання заробiтної плати [12;c.54].
Заморожування цiн дозволяє долати iнфляцiйнi очiкування населення, господарюючих суб’єктiв, кредитної cистеми, внести деяке заспокоєння в економiку.
В ролi альтернативи прямому державному регулюванню цiн iнодi розглядаються картельнi згоди про цiни, якi можуть зiграти позитивну роль, якщо однiсю з сторiн, що беруть в них участь буде Уряд, що забеспечус загальну узгодженiсть цiн.
Проблеми у реалiзацiї полiтики контролю за цiнами можна також пояснити значними адмiнicтративними складнощами ii проведення. До органiв контролю постiйно пред’являються вимоги зробити виключення для тих чи iнших видiв товарiв або який-небудь галузi. Поступово, по мipi подальшого вiдхилення цiн вiд стану рiвноваги й посилення дефiциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пiльги зростає, й, в кiнцi-кiнцiв, це надзвичайно ускладнює контроль [10;c.51].
Суттєве місце в Україні щодо стримування інфляційних процесів має зайняти і організація державного управління. Як відомо, на сьогодні маємо великий і обтяжливий для країни управлінський апарат. І якщо його скорочення в більш-менш помітних масштабах на даному етапі малореальне, то треба хоч би підвищити ефективність використання коштів, які виділяються на цей апарат з державного бюджету. Великий резерв ще є і в царині функціонування всієї бюджетної сфери, де проблема не тільки в оптимізації витрат бюджетних коштів, але й в удосконаленні її організаційної структури. Наведу соновні на мою думку заходи щодо подолання інфляції в сучасних умовах в Україні:
лібералізація цін;
жорстка грошова політика;
суворий контроль за зростанням доходів і особливо заробітної плати;
зменшення норми індексації заробітної плати залежно від інфляції [12;c.45].
У країнах з перехідною економікою, а саме такою є економіка нашої держави, важливий антиінфляційний захід - це контроль за рухом іноземної валюти. Справа в тому, що перехідна економіка характеризується, як правило, високим рівнем доларизації. А це робить грошовий обіг дуже чутливим до всіляких зовнішніх і внутрішніх змін в економіці, і за певних умов може стати чинником посилення інфляції.
Успіх антиінфляційних заходів в Україні передусім залежить від національної злагоди. Важливо, щоб Верховна Рада не приймала рішень, пов'язаних з додатковими асигнуваннями, Кабінет Міністрів припинив затвердження нових дорогих проектів, профспілки утримувалися від вимог підвищення заробітної плати, підприємці зобов'язалися не підвищувати ціни, а Національний банк дотримувався емісійного ліміту.
З огляду на це слід дуже ретельно розробляти і
реалізовувати валютну політику в усьому різноманітті її напрямків. Політика в
галузі курсоутворення, організації руху іноземної валюти, її залучення до
інвестиційного процесу, способи та організація її конвертації у вітчизняну
грошову одиницю і т. ін. - усе це має велике значення як для всього процесу
відтворення, так і для стану й динаміки інфляційних процесів.
Висновки
Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються.
Інфляція - це знецінення паперових грошей, якке проявляється як процес зростання загального рівня цін на споживі товари і послуги.
Провівши аналіз доступної вітчизняної та зарубіжної літератури і, виходячи з викладених мети і завдань роботи, можна зробити наступні висновки:
1. Стабільність цін є однією з найважливіших макроекономічних проблем. Інфляція - це підвищення середнього (загального) рівня цін. Існує кілька типів інфляції, які нелегко на практиці відрізнити один від одного, тому що вони тісно пов'язані і постійно взаємодіють.
2. До основних причин інфляційних процесів можна віднести монополістичні тенденції в економіці, зростання державного дефіциту і державного боргу, диспропорції в народному господарстві, кризові явища у валютно-фінансовій системі. Існує також зв'язок між інфляцією та безробіттям.
3. У результаті інфляції у більшості домашніх господарств знижуються реальні доходи, їхній життєвий рівень падає, відбувається знецінення заощаджень, у суспільстві зростає нервозність, соціальну напругу. Інфляція дезорганізує виробництво, негативно позначається на обсягах виробництва, порушує інвестиційний процес. Від інфляції можуть виграти ті економічні суб'єкти, яким вдається в умовах інфляції збільшувати свої доходи більш швидкими темпами, ніж зростають ціни, а також позичальники, у тому числі уряд, в разі несподіваного прискорення інфляції.
4. Уряд кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиінфляційну політику. Методи боротьби з інфляцією можуть бути адаптаційні (заходи щодо пристосування і стримування інфляції) і радикальні (проведення грошових реформ).
5. Основною причиною інфляції в нашій країні була командна система, розпад якої призвів до руйнування господарських зв'язків і заміни державного монополізму на корпоративно бюрократичний і кримінальний монополізм. Для недопущення економічного колапсу необхідно здійснити ряд заходів, спрямованих на розробку нового податкового кодексу, скорочення штату державних чиновників, здійснення легалізації тіньового капіталу. Рухаючись до ринку, наша економіка, на жаль, в першу чергу засвоює його негативні сторони. Зрозуміло, що труднощі звільнення від господарського тоталітаризму і відсутність досвіду державного регулювання в умовах ринку часто викликають невдачі.
Навряд чи вдасться швидко скинути з себе тягар інфляції, тим більше за допомогою адміністративних заходів. Завдання стоїть, швидше, у стримуванні процесу і пристосуванні до нього.
Ситуація що склалась в Україні, не викликає радості ні у уряду, ні у громадян. Влада має зробити все, щоб зупинити ріст темпів інфляції, тому що вона може призвести до самих не передбачуваних наслідків. Для цього вона повинна застосовувати методи антиінфляційної політики для стабілізації економіки.
Особливе місце в антиінфляційній політиці
займають гасіння інфляційних очікувань, ефективна монетарна політика,
скорочення бюджетного дефіциту, раціоналізація зовнішньоекономічної політики,
підвищення ступеня товарності народного господарства, розумно організована
приватизація державної власності, підвищення норми заощаджень і зменшення рівня
їх ліквідності.
Список використаних джерел
Базидевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. - Атака, 2002. - 368.
Безкровний А.В. Розвиток інфляційного процесу в Україні / Безкровний А.В. // Економіка АПК. - 2009.- №1 - с.77-79.
Белінська Я.В. Проблеми валютно-курсової стабільності в Україні // Актуальні проблеми економіки, 2009. - №8(98). - С. 200 - 208.
Береславська О. Доларизація в Україні та шляхи її подолання / О. Берес-лавська // Вісник НБУ. - 2006. - № 10. - С. 10-13.
Береславська О. Особливості впливу валютного курсу на внутрішні ціни в Україні // Вісник Національного банку України. - 2007. - № 3. - С. 9 - 13.
Грейт Я. «Фінансова криза і інфляція: причини виникнення, сутність і особливості прояву в Україні» 2006 р., № 1, 651 с.
Дзюбик О. Особливості застосування політики облікової ставки як інструмента управління грошово-кредитними відносинами // Банківська справа. - 2000. - №3. - С. 39-42.
Марцин В.С. Міркування щодо особливості антиінфляційної політики в Україні /Марцин В.С. // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №1(103). - с.93-102.
Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції - 2011 - №1.
Осецький В.Л. Співвідношення безробіття та інфляції: соціально-економічні наслідки у кризовий період [Текст] / В.Л. Осецький, О.О. Сльозко // Ринок праці та зайнятість населення. - 2009. - №1. - С.42-44.
Панчишин С. М. Макроекономіка: Навчальний посібник. Вид. 3-тє, стереотипне. - К.: Либідь, 2005. - 616 с.
Щербак А. Як приборкати інфляцію в Україні / Щербак А. // Економіст.-2009. - №9. - с.43-45 19.
Карпінський Б.А. Інфляційні очікування: прояви та загрози економічній безпеці держави [Електронний ресурс] / Б.А. Карпінський. - Режим доступу:
<http://www.rusnauka.com/16_NTP_2008/Economics/34142.doc.htm>
Індекси споживчих цін (індекс інфляції) : [Електронний ресурс] // Режим доступу <http://bank.gov.ua/Bank_supervision/index.htm>
Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.ukrstat.gov.ua <http://www.ukrstat.gov.ua>
Індекс інфляції (Україна), 2011: [Електронний ресурс] // Режим доступу: <http://currency.in.ua/pda/index/infl/>://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=57897