ВСТУП
Актуальність теми. Фінансові ресурси підприємств є одним із найважливіших для забезпечення їх діяльності видом ресурсів, що забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків тощо.
Формування та використання фінансових ресурсів в умовах ринку здійснюється на умовах платності, що ставить нові вимоги до управління цими процесами й здійснення постійного аналізу та контролю їх ефективності.
У країнах з розвиненою економікою процес виробництва зупиняється тоді, коли відсутні фінансові джерела формування фінансових ресурсів підприємства.
Від раціонального формування фінансових ресурсів залежить не лише платоспроможність підприємства, а й ефективність усієї його господарської діяльності. Оскільки на сільськогосподарських підприємствах забезпеченість фінансовими ресурсами є визначальним фактором здійснення процесу виробництва, кожне з цих підприємств постає перед проблемою пошуку джерел достатнього обсягу фінансових ресурсів.
Наявність фінансових ресурсів - необхідна умова забезпечення безперервного процесу сільськогосподарського виробництва. Нестача фінансових ресурсів може практично повністю паралізувати всю діяльність суб’єкта господарювання, що зумовлює необхідність постійної діагностики фінансового забезпечення.
Для успішної роботи підприємства необхідний один з найважливіших видів ресурсів - фінанси. Проте недостатнє фінансове забезпечення, нестача власних оборотних коштів, нерівномірність грошових надходжень від реалізації продукції, недостатній внутрішній платоспроможний попит, високий рівень боргових зобов’язань, обмеженість зовнішніх джерел фінансування гальмують розвиток агроформувань.
В умовах самофінансування важливе місце займають фінансові ресурси підприємств - головна складова їх функціонування і один з факторів виробництва в умовах ринку. Самостійність підприємств не в останню чергу характеризується наявністю фінансових ресурсів. Забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами та їх ефективне використання суттєво впливає і на поповнення бюджету, державних і регіональних фондів. Залежність тут пряма: чим міцніше і стійкіше фінансове становище підприємств, тим забезпеченіше державні і регіональні грошові фонди, бюджет, більш повно задовольняються соціально-культурні та інші потреби суспільства. В сукупності фінансові ресурси підприємств відіграють важливу роль для формування ринкових відносин у національній економіці в цілому.
Не дивлячись на актуальність дослідження теоретичні основи фінансових ресурсів, на нашу думку, в Україні вивчені недостатньо.
Так у роботі розглядаються теоретичні аспекти категорії фінансових ресурсів підприємств, досліджено стан, формування, особливості використання фінансових ресурсів підприємства на сучасному етапі, зв'язок і залежність між джерелами формування і напрямками використання фінансових ресурсів, оптимізація співвідношення між ними.
Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як М .М. Бердар, О. Г. Біла, Т. В. Грищенко, О. Д. Данілов, Г. В. Дмитренко, Г. Г. Кірейцев, Л. О. Лігоненко, Л. Г. Мельник, Г. О. Партин, Н. О. Рибалко, А. Г. Семенов, П. А. Стецюк.
Мета та завдання для дослідження. Метою дослідження є вивчення сутності, науково-методичних основ фінансових ресурсів, їх формування та підвищення ефективності використання у сучасних умовах.
Відповідно до поставленої мети вирішувались такі завдання:
- дослідити теоретичні основи формування та використання фінансових ресурсів підприємства;
- проаналізувати фінансово-економічний стан підприємства ТОВ «Агротех-Гарантія»;
- охарактеризувати структуру та джерела формування фінансових ресурсів;
- провести оцінку ефективності використання фінансових ресурсів;
- запропонувати шляхи підвищення ефективності використання фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є фінансові ресурси ТОВ «Агротех-Гарантія». Предметом дослідження даної роботи є сукупність економічних відносин, пов’язаних з формуванням, використанням і керуванням фінансовими ресурсами підприємств.
Методологічну основу випускної роботи становить діалектичний метод наукового пізнання, загальнонаукові методи пізнання (аналіз і синтез, порівняльний, метод узагальнення даних).
Дослідження побудоване на методологічних засадах економічної теорії, теорії світової економіки тощо.
При написанні роботи
використовувалися закони України, декрети Кабінету Міністрів, Положення
стандарту бухгалтерського обліку, статистичні дані, статті у періодичних
виданнях, підручники.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ
ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТА ОСНОВИ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ
У сучасній економічній думці відсутнє однозначне визначення та узагальнений підхід до вивчення категорій, пов’язаних із сутністю фінансових ресурсів, особливостями їх формування та використання, тому нині немає дієвих систем формування фінансових ресурсів аграрних підприємств.
В умовах трансформації економічної системи господарювання, фінансові ресурси підприємства виконують вирішальну роль в ефективному функціонуванні підприємств і є визначальним чинником процесу розширеного відтворення. У системі управління діяльністю будь-якого підприємства в сучасних умовах найбільш складною та відповідальною ланкою є управління фінансами, зокрема фінансовими ресурсами.
Існує значна кількість визначень поняття «фінансові ресурси», які виникли в різні періоди часу, у тому числі роботи радянських економістів, опубліковані в 60-70-х роках ХХ століття та більш пізні періоди. Саме це свідчить про актуальність досліджень сутності поняття «фінансові ресурси» для сучасних дослідників.
Питання наукового тлумачення сутності, призначення, формування, розподілу фінансових ресурсів підприємств розглядалися в наукових працях вітчизняних і закордонних учених.
Серед них: Г. М. Азаренкова, В. В. Буряковський, Г. Ф. Вознюк, О. Є. Гудзь, В. М. Лишанський, В. Ф. Гриньова, А. Г Загородній, Є. Г. Рясних, І. В. Зятковський, В. М. Опарін, К. В. Павлюк, А. М. Поддєрьогін, В. П. Д’яченко, В. К. Сенчагова, А. М. Бірмана, Г. Я. Шахова та ін. Більшість вчених ототожнюють фінансові ресурси підприємства з їх джерелами формування, включаючи в їх склад прибуток, амортизаційні відрахування і т. п.
У дослідженнях названих економістів відображено окремі аспекти сутності й ролі фінансових ресурсів, їхнього впливу на економіку і фінанси на мікро-і макроекономічному рівні. Однак загальноприйнятої точки зору про сутність даного поняття серед науковців не має.
Щоб зрозуміти зміст поняття «фінансові ресурси» необхідно звернутися до його етимологічного змісту.
Термін «ресурси» походить від лат. «resurgo» - виникаю знову. У перекладі з французької мови термін «resource» означає допоміжний засіб, тобто щось таке, що може бути використане з певного джерела (запаси, засоби, матеріали, тощо) на певну мету. Згідно з тлумачним словником української мови [5, с. 198], ресурси - це засіб, можливість, якими можна скористатися у разі потреби: грошові цінності, джерело фінансових доходів.
А поняття «фінанси» походить від лат. «finantia» - «платіж» і від французького «finances», тобто «грошові кошти» [32, с. 146].
Поєднуючи ці два слова, можна визначити поняття «фінансові ресурси» як платежі, що виникають у відтворювальному процесі і характеризують кругообіг, трансформацію та поверненість грошових коштів.
Поняття фінансові ресурси доцільно розглядати за трьома підходами.
Перший - розглядає зміст фінансових ресурсів на рівні державних фінансів.
Другий - передбачає розгляд фінансових ресурсів на рівні корпоративних фінансів.
Третій - відтворювальний підхід до фінансових ресурсів.
Перша точка зору сформулювалася на історичній основі дослідження поняття «фінансові ресурси», яке пов'язане зі складанням першого п'ятирічного плану СРСР, у якому розроблявся баланс фінансових ресурсів.
Зміст базувався на тісному взаємозв'язку двох економічних понять фінанси та фінансові ресурси.
Логіка напрямку формувалася, виходячи із засади про те, що фінанси виступають вартісною категорією.
Один з відомих дослідників фінансів В. П. Д’яченко обґрунтовує ототожнення фінансових ресурсів з грошовими ресурсами рухом вартості в грошовій формі в процесі розподілу суспільного продукту [7, с. 53-56].
У твердженнях науковця простежується думка про те, що будь-які види доходів можуть бути прирівняні до фінансових ресурсів. Тим самим автор розмиває ознаку, за якою можна було б виділити фінансові ресурси в окрему фінансову категорію.
Сутність фінансових ресурсів за А. М. Бірманом виявляється через використання певної сукупності виробничих відносин держави шляхом мобілізації частини національного доходу в грошовій формі [12, с. 34].
В цих визначеннях фінансові ресурси трактуються за різними ознаками: в одному випадку - це спосіб залучення, в іншому - грошові кошти, що не дозволяє чітко виділити їх сутнісну форму.
В кінцевому рахунку фінансові ресурси визначені А. М. Бірманом як виражена в грошах частина національного доходу, яка може бути використана державою (безпосередньо або через підприємства) на цілі розширеного відтворення та на загальнодержавні витрати [12, с. 64]. А. М. Бірман велику частину фінансових ресурсів пов'язує з грошовою формою вартості доданого продукту певного року (прибуток, податок з обороту) чи минулих років, що набули форми приросту оборотних коштів.
Так, В. М. Лишанський розуміє під фінансами діючі грошові економічні відносини, пов’язані з розподілом та перерозподілом сукупного суспільного продукту.
Досліджуючи розглянутий напрямок до трактування змісту поняття «фінансові ресурси», Г. Я. Шахова вказує на головний його недолік - відсутність чітких кількісних та якісних меж фінансових ресурсів і грошових коштів. [32 , с. 3-11] Слід зазначити, що це не єдиний недолік цього підходу.
Головне, що відсутні відмітні ознаки фінансових ресурсів за стадіями відтворення, частинами вартості, за формами функціонування тощо.
Другий підхід розглядає зміст фінансових ресурсів з точки зору функціонування фінансів організацій.
Незважаючи на те, що у науковій літературі радянського періоду увагу, здебільшого звертали на формування фінансових ресурсів нарівні держави, А. М. Бірман справедливо наголошував на необхідності більш глибокого розгляду суті економічних процес і відносин на рівні підприємств [12 , с. 57].
При обґрунтуванні цієї точки зору він вказував, що переважна частина фінансових ресурсів створюється у процесі матеріального виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства, тобто децентралізовано.
У трактуванні І. Т. Балабанова, фінансові ресурси господарюючого суб'єкта є грошові кошти, наявні у його розпорядженні [1, с. 43]. Такої ж думки дотримувався й Є. Г. Рясних. З їх точки зору фінансові ресурси можуть бути спрямовані на розвиток виробництва, утримання об’єктів невиробничої сфери, створення резервів. Та частина фінансових ресурсів, яка спрямовується на розвиток виробничого комерційного процесу, являє собою капітал в його грошовій формі
Різновидом цього підходу є позиція Д. С. Молякова і Є. І. Шохіна, які стверджують, що фінансові ресурси - це валовий дохід, який використовується в процесі його розподілу на фонд оплати праці та грошові накопичення. Автори аргументують запропоноване визначення тим, що основним джерелом формування власних фінансових ресурсів виступають валовий дохід та амортизація. На їхню думку, така різниця випливає з розподілу виручки, коли у сумі грошових коштів, що надійшла, значну частину становлять оборотні кошти та лише частина, що залишилася у вигляді валового доходу, є джерелом фінансових ресурсів [21, с. 46-48].
З огляду на тісний взаємозв'язок понять «фінанси» і «фінансові ресурси», автори зазначають, що розподіл та перерозподіл вартості за допомогою фінансів супроводжується рухом грошових коштів, які набувають спеціальної форми фінансових ресурсів [21, с. 60].
Прихильники відтворювального підходу розглядають фінансові ресурси як грошове вираження частини сукупного суспільного продукту. У цьому напрямку більшу увагу звертають на особливості фінансових ресурсів, зокрема, такі, як їх цільове призначення, визначені межі виділення у складі вартості сукупного суспільного продукту. Разом з тим, за такого визначення втрачається специфіка фінансових ресурсів як частини грошового обороту.
У статті Г. Я. Шахової «Фінансові ресурси в системі макроекономічних взаємозв'язків» останні розглядаються з позиції типів відтворення, їх значення у відтворювальному процесі [32, с. 3-11]. Ознакою, за якою автор пропонує виділити фінансові ресурси із загальної маси грошових коштів, виступає функціональне призначення фінансових ресурсів на різних стадіях відтворювального процесу. Г. Я. Шахова пов'язує таке виокремлення фінансових ресурсів зі складу грошового обороту з потребами тільки розширеного відтворення.
В обґрунтуванні цієї позиції автор ділить грошовий оборот на дві частини: першу, пов'язану з простим відтворенням і задоволенням поточних потреб; другу, пов'язану з розширеним відтворенням.
Ту частину, яка може бути витрачена на розвиток народного господарства, задоволення суспільних потреб і соціальних потреб, автор подає як фінансові ресурси.
У підсумку, наводиться наступне визначення: «фінансові ресурси - це грошові кошти, за допомогою яких відбувається виділення тієї частини сукупного суспільного продукту, який без порушення об'єктивної (природної) пропорції суспільного виробництва може бути спрямований на розширення соціально-економічної системи в цілому» [32, с. 6].
В. Г. Бєлоліпецький та І. С. Мерзляков фінансові ресурси розділяють на внутрішні та залучені. Внутрішні ресурси в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку та амортизації, а в перетвореній формі - у вигляді стійких пасивів.
На думку цих авторів, базова частина усіх фінансових ресурсів підприємства утворюється на момент його створення та виступає власними залученими фінансовими ресурсами [3, с. 52-54]. Цю частину фінансових ресурсів прийнято називати статутним фондом або статутним капіталом.
Залежно від організаційно-правової форми, він формується за рахунок випуску й наступного продажу акцій, пайових вкладень і т.д.
Різновидом відтворювального підходу можна вважати визначення фінансових ресурсів як «сукупності власних грошових доходів і надходжень ззовні (активних і пасивних), призначених для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат та витрат, пов'язаних з розвитком виробництва» [28, с. 12]. Таке ж визначення дають Н. В. Колчина і Г. Б Поляк.
Виходячи з наведеного визначення, ми вважаємо, що невід’ємною складовою характеристики фінансових ресурсів є процеси їх формування та використання.
О. Є. Гудзь вважає, що фінансові ресурси представляють собою частину всієї сукупності засобів підприємства [8]. Саме формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств пов’язане з чотирма основними етапами їх функціонування.