Реферат: Страхові посередники та організація їх діяльності

Слід зазначити, що діяльність страхових брокерів в Україні характеризується значною регіональною диспропорцією, яка до того ж збільшується з роками. Так, частка страхових брокерів, зареєстрованих у м. Києві в 2005 році становила 42% (45 брокерів), в 2009 році - 68% (41 брокер), а в 2001 - аж понад 73% (44 брокери).

Такий регіональний розподіл не можна назвати позитивним, однак якщо подивитися на концентрацію страхових компаній, то можна спостерігати аналогічну ситуацію: перше місце займає м. Київ та Київська обл., друге місце - Харківська обл., третє і четверте - Донецька і Дніпропетровська області відповідно (таблиця 2).

Таблиця 2. Групування регіонів України за рівнем страхового потенціалу

Важливим показником, який свідчить про розвиток інституту страхових брокерів, є співвідношення між кількістю страхових брокерів та кількістю страхових компаній (таблиця 3).

Таблиця 3. Співвідношення між кількістю страхових брокерів та кількістю страхових компаній в Україні в 2003-2011 роках

Як бачимо, співвідношення кількості страхових брокерів та страхових компаній у 2011 р. в Україні становило 1:7, тобто на одного брокера припадає понад 7 страхових компаній.

Як показує світовий досвід, кількість незалежних страхових посередників має бути на порядок вище кількості страховиків. Наприклад, у Великій Британії працює понад 9000 страхових консультантів та брокерів. У Польщі на 68 страхових компаній доводиться 1200 страхових брокерів, не рахуючи агентів. Якщо взяти за правило формулу, за якою на одного страховика повинно припадає десять страхових брокерів, то притому кількість страхових компаній, що зареєстровані в Україні, має бути близько 5000 зареєстрованих страхових брокерів [7].

Отже, кількість брокерів, що працюють на страховому ринку України, за стандартами розвинених країн є досить низькою. До того ж частка премій, зібрана за участю страхових брокерів в Україні, склала лише 1,39 % від загальної кількості зібраних страхових премій, що свідчить про незначний розвиток інституту страхових брокерів в Україні.

4.      Законодавче забезпечення діяльності страхових посередників в Україні

Починаючи з середини 50-х років XX століття діяльність посередників вийшла за рамки національних страхових ринків і стала набувати міжнародних масштабів. Особливо показовий у цьому відношенні є приклад страхових брокерів «Lloyd's», що функціонують по всьому світі. Як наслідок, виникла потреба у створенні міждержавних організацій, що регулюють діяльність страхових посередників. Для посилення офіційних міжнародних та особистих контактів і обміну відповідною інформацією, поліпшення можливостей страхового нагляду щодо захисту прав страхувальників, застрахованих і вигодонабувачів були створені такі організації як Міжнародна асоціація органів страхового нагляду та Міжнародна асоціація страхових і перестрахувальних посередників. [6]

Щодо України, у квітні 1999 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про впорядкування діяльності страхових брокерів» № 747, яка врегульовувала діяльність страхових брокерів, передбачала їх сертифікацію та порядок включення до державного реєстру страхових (перестрахових) брокерів (на сьогодні втратила чинність).

У відповідності до даної Постанови, в Україні діяльність страхових брокерів почалася з 2000 року. З цього моменту, для здійснення своєї діяльності, страховим брокерам доводилося мати сертифікат, який видавався відповідно до Наказу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю №78 «Про затвердження інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру страхових брокерів та регулювання їх діяльності». Відповідно до цієї Інструкції, сертифікація страхових брокерів здійснюється шляхом проходження навчання та/або складання іспиту громадянами-підприємцями або керівниками юридичних осіб, зареєстрованими в установленому порядку, як суб'єкти підприємницької діяльності і націленими проводити брокерську діяльність на страховому ринку (на сьогодні втратила чинність).

У 2004 році Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг видала Положення «Про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів» №736, у якому описувалася процедура видачі ліцензії на здійснення брокерської діяльності [4].

У 2007 році було прийнято розпорядження Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України «Про затвердження порядку та вимог щодо здійснення посередницької діяльності на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами» № 8170 [5]. У даному документі перераховані нормативно-правові акти для страхових і перестрахових брокерів, територія укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами та контроль над дотриманням вимог страховими та перестраховими брокерами.

Щодо Постанови КМУ «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками», то вона складається з 4-х пунктів, в яких розкрито кілька визначень, трохи описані вимоги до страхових посередників, і вказані обмеження в діяльності посередника [3]. Для офіційного документа, який регулює як агентську, так і брокерську діяльність, цього недостатньо: не описані кваліфікаційні вимоги, порядок отримання комісії, принципи взаємодії страхових посередників зі страхувальниками і страховиками, відповідальність за порушення норм закону та багато іншого.

У Положенні Держфінпослуг «Про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів» (пункті 2.1.1) закріплені вимоги до брокерів, одна з яких полягає в тому, що брокер повинен подати копію кваліфікаційного документа (отриманого в порядку, встановленому Держфінпослуг) про одержання професійних знань, відповідних базовому рівню кваліфікації страхового (перестрахового) брокера [4]. Однак, в документі відсутня чітка інформація про те, який орган може видавати подібні документи, яким чином брокери спеціалізуються на ризиковому страхуванні і страхуванні життя.

Інтеграція України до Європейського Союзу має на увазі також дозвіл роботи страхових посередників в інтересах страховиків-нерезидентів. . Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження порядку та вимог щодо здійснення посередницької діяльності на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами» суперечить Директиві ЄС 92/2002 зі страхового посередництва, яка передбачає вільне пересування страхових послуг в Європейському Співтоваристві [5; 15]. Наприклад, у законі Польщі про страхове посередництво (відповідно до зазначеної Директиви ЄС) будь агент або брокер іншої країни може працювати на території Польщі після відповідної реєстрації із зазначенням того, в інтересах якої страхової компанії він працює. Страхові посередники привнесли б конкуренцію на вітчизняний ринок і змусили б страховиків змінити своє ставлення як до схеми реалізації своїх продуктів (більшість компаній використовують багаторівневий маркетинг), так і до якості самих продуктів.

Суттєвою перешкодою на шляху розвитку інституту страхових брокерів в Україні є недовіра суспільства до їх діяльності. Така ситуація спричинена відсутністю в Україні встановлених вимог та механізмів надання страховими брокерами фінансових гарантій страхувальникам. Для покращення ситуації можна скористатися досвідом інших країн і ввести обов’язкове страхування професійної відповідальності страхових брокерів. Даний вид страхування може діяти за принципом, подібним до обов’язкового страхування професійної відповідальності нотаріусів, яке вже діє в Україні. Крім того, можна використовувати інший вид гарантії покриття професійної відповідальності страхових брокерів - банківський депозит визначеного розміру.

Висновки

В Україні більшість страхових продуктів пропонується споживачам безпосередньо страховими компаніями, тоді як на розвинутих ринках розповсюджуються, головним чином, через страхових посередників. Низький рівень посередництва перешкоджає поширенню приватного страхування серед населення. Інститут страхових посередників в Україні все ще знаходиться на стадії розвитку, про що свідчать, як кількісні, так і якісні показники. Для покращення ситуації та активізації діяльності страхових брокерів необхідним є вжиття заходів, спрямованих на підвищення довіри страхувальників до брокерів, шляхом введення обов’язкового страхування професійної відповідальності останніх чи вимоги формування адекватного розміру гарантії у формі банківського депозиту. Послуги як страхових агентів, так і страхових брокерів мають вплив на фінансовий стан та інтереси споживачів страхових послуг, а тому їх діяльність має бути надійною та такою, що викликає довіру в суспільстві.

Загалом для зміни ситуації діяльності страхових посередників в кращу сторону, необхідно, перш за все, внести зміни в чинне вітчизняне законодавство та привести його у відповідність з європейськими нормами. Лише за таких умов воно буде стимулювати розвиток посередницької активності в Україні.

Література

1. Фурман В. Шляхи активізації розвитку брокерської діяльності в Україні // Економіст. - 2005. - № 1. - С. 58-59.

2. Вовчак О.Д. Страхова справа: підручник - К.: Знання, 2011. - 391 с

3. Про порядок провадження діяльності страховими посередниками: постанова КМУ №1523 від 18.12.1996 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua.

4. Про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів: положення Держфінпослуг №736 від 28.05.2004 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua.

5. Про затвердження порядку та вимог щодо здійснення посередницької діяльності на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами: розпорядження Держфінпослуг №8170 від 25.10.2007 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua.

6. Страхування: [підручник] / керівник авт. кол. і наук. ред. С.С.Осадець.- [вид.3-тє, без змін] . - К.: КНЕУ, 2006.- 599 с.

7. Федерація страхових посередників України. Офіційний сайт / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://fspu.com.ua/