Материал: право соціального забезпечення

Безоплатно користуються всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі):

1)   громадяни, що належать до І категорії; учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС II категорії; діти, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою;

2)  пенсіонери за віком та інваліди, незалежно від причин інвалідності (крім метрополітену);

3) діти-сироти, що виховуються або навчаються у навчально-виховних та навчальних закладах.

Правом безкоштовного проїзду всіма видами міського, приміського та міжміського транспорту користуються учасники Великої Вітчизняної війни та особи, що прирівняні до них відповідно до Міжурядової угоди держав — учасниць СНД «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для

447

Розділ 13. Соціальні пільги

інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12 березня 1993 р.

Пільгою безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України (туди і назад) автомобільним, повітряним, залізничним, водним транспортом з правом першочергового придбання квитків користуються громадяни, що належать до І категорії, та з 50 % знижкою вартості проїзду — особи, ; які належать до II категорії.

Інвалідам війни І та II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) всіма видами транспорту, а особам, які супроводжують інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого) — 50 % знижка вартості проїзду один раз на рік (туди назад).

Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) з 50 % знижкою вартості проїзду.

Інвалідам війни та особі, яка супроводжує у поїздках інваліда І групи надається право користування міжміським транспортом у період з 1 жовтня по 15 травня з 50 % знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок.

Безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) усіма видами транспорту або проїзд один раз на рік з 50 % знижкою передбачено для учасників бойових дій, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Правом безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) у двомісному купе спальних вагонів швидких і пасажирських поїздів, водним транспортом у каютах першого класу експресних і пасажирських ліній, повітряним або міжміським транспортом користуються особи, які мають особливі заслуги перед державою.

Правом на 50 % знижку вартості проїзду в осінньо-зимовий період залізничним транспортом користуються інваліди з дитинства І та II групи. Аналогічна знижка надається також не більше як одному супроводжуючому інваліда І групи.

448

_______________ 13.5. Соціально-трудові та соціально-побутові пільги

Пільгові перевезення здійснюються пасажирськими перевізниками всіх форм власності та підпорядкування.

13.5. Соціально-трудові та соціально-побутові пільги

Найбільш поширеною соціально-трудовою пільгою є поза-конкурсне зарахування до вищих навчальних закладів при одержанні позитивних оцінок.

Умови прийому до вищих навчальних закладів України затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 1 лютого 2006 р. № 7 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 лютого 2006 р. № 111/11985).

Ними, зокрема, передбачено, що правом позаконкурсного зарахування, при одержанні вступних оцінок не нижче середнього рівня (4-12 балів за 12-бальною шкалою оцінювання знань) користуються:

—  особи, яким Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надане таке право;

—  діти-сироти та діти, які залишилися без піклування батьків;

— інваліди І та II груп та діти-інваліди віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю;

— особи, яким Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надане таке право;

— діти, чиї батьки загинули або стали інвалідами на вугледобувних підприємствах, при вступі на навчання за гірничими спеціальностями;

— діти військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, працівників правоохоронних органів, які загинули під час виконання службових обов'язків.

Різновидами соціально-трудових пільг також вважаються:

—  право позачергового працевлаштування за спеціальністю;

— переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства;

15 6-545

449

Розділ 13. Соціальні пільги

— підвищений розмір виплати допомоги в разі тимчасової непрацездатності;

—  використання щорічної відпустки у зручний для працівника час та ін.¹

Систему соціально-побутових пільг становлять: 1) безкоштовне або пільгове встановлення телефонів; 2) безкоштовне або пільгове користування телефоном.

Першочергове (позачергове) і безкоштовне встановлення телефонів передбачено для осіб, які мають особливі заслуги перед державою, а також інвалідів війни.

Позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів з оплатою у розмірі 20 % від тарифів вартості основних та 50 % — додаткових робіт передбачено для учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та учасників війни.

Встановлення телефону позачергово з оплатою 50 % вартості робіт передбачено для осіб І категорії та сім'ї, що має дитину-інваліда, якій встановлено інвалідність, пов'язану з катастрофою на ЧАЕС. Громадянам, що належать до II категорії постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС, телефони встановлюються на тих же умовах, але першочергово.

Правом безкоштовного користування телефоном наділені особи, які мають особливі заслуги перед державою. Крім того, 50% знижка за користування телефоном законодавством встановлена для: 1) громадян, які належать до І та II категорії постраждалих від аварії на ЧАЕС; 2) дружини (чоловіка) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що належать до III категорії, смерть яких пов'язана з цією катастрофою; 3) опікуна (на час опікунства) дітей померлих громадян; 4) сім'ям, що мають дитину-інваліда, якщо інвалідність пов'язана з катастрофою на ЧАЕС; 5) учасників бойових дій; 6) інвалідів війни; 7) учасників війни; 8) осіб, на яких поширюється Закон України

Детальніше вони вивчаються в курсі «Трудове право України».

450

13.5. Соціально-трудові та соціально-побутові пільги

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 9) інвалідів І та II групи; 10) сім'ї, у яких є два або більше інвалідів.

До соціально-побутових пільг також належать права на: безоплатне або пільгове забезпечення автомобілем; позачергове влаштування до закладів соціального захисту, а також на обслуговування службами соціального захисту вдома; надання безпроцентної позики для організації підприємницької діяльності, селянського господарства тощо.

Запитання для самоконтролю

1.  Дайте визначення поняття «соціальні пільги». Визначте місце

соціальних пільг у системі державних пільг в Україні.

2.  Які недоліки сучасної системи соціальних пільг? Обґрунтуйте

шляхи її реформування.

3. Визначте критерії класифікації соціальних пільг.

Література

1.  Камаев И. А. Роль льгот в правовом регулировании труда рабо-

чих и служащих: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. — М., 1984.

2. Крьілатьіх Е. Р. Роль льгот в праве социального обеспечения //

Вестник МГУ. — Серия 11. Право. — М., 1988. — № 2. — С. 91-94.

3. МалькоА. В. Льготная и поощрительная правовая политика. —

СПб: Юрид. центр Пресе, 2004. — 233 с.

4.  Морозова М. С. Льготьі в российском праве (вопросьі теории и

практики): Дисс. ... канд. юрид. наук. — Саратов, 1999.

5.  Синчук С. М. Соціальні пільги як вид соціального забезпечен-' ня // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конфе-

,, ренції. — Л., 2003. — С. 356-359.

451

Розділ 14

Соціальне обслуговування

14.1. Поняття, види та принципи соціального обслуговування

Важливою складовою соціального забезпечення є соціальне обслуговування. Воно охоплює всі види діяльності державних органів, що спрямовані на підтримку осіб похилого віку, непрацездатних, сімей, які мають дітей, а також деяких інших категорій громадян. Соціальне обслуговування має комплексний характер і виражається у наданні різного виду соціальних послуг, спрямованих на задоволення тих потреб громадян, що зумовлені хворобою, інвалідністю, старістю, вихованням дітей та іншими соціальними ризиками.

Соціальне обслуговування в Україні визначається одним із напрямів діяльності держави у сфері соціального захисту населення. Реформування системи соціального обслуговування спрямовується на вироблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального захисту населення, вдосконалення механізму фінансування соціального обслуговування. Держава постійно дбає про забезпечення гарантій прав громадян у цій сфері.

У навчальній літературі існує чимало варіантів визначення соціального обслуговування як виду соціального забезпечення. Переважно всі вони виходять із того, що це є діяль-

452

___________14.1. Поняття, види та принципи соціального обслуговування

ність соціальних служб, яка спрямована на соціальну підтримку та надання різного виду послуг і матеріальної допомоги, проведення соціальної адаптації і реабілітації громадян, які перебувають у важких життєвих обставинах¹.

У Законі України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 р.² міститься визначення соціального обслуговування. Це — робота, спрямована на задоволення потреб, які виникають у процесі життєдіяльності, що забезпечує гармонійність та різнобічний розвиток особи шляхом надання соціальної допомоги і різноманітних соціальних послуг. Щоправда, у цьому визначенні відсутня вказівка на те, хто має здійснювати соціальне обслуговування, а також на підставу його надання.

Вже у Законі України «Про соціальні послуги» соціальне обслуговування розглядається як система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності³. Цей варіант визначення соціального обслуговування може вважатися цілком прийнятним.

Право на соціальне обслуговування мають громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Більш детально законодавство України називає наступних суб'єктів, яким надається соціальне обслуговування. Це:

1) особи похилого віку, які не можуть себе самостійно обслуговувати;

¹Буянова М, О., Кобзева С. И., Кондратьева З.А. Право социального обеспечения. — М., 2001. — С. 152; Право социального обеспечения / Под ред. К. Н. Гусова, — М., 2001. — С. 253.

²   Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня

2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 42. — Ст. 213.

³  Закон України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. № 966-ІУ // _; Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 45. — Ст. 358.

453

Розділ 14. Соціальне обслуговування

2) діти;

3) інваліди або інші особи, які втратили працездатність;

4) малозабезпечені сім'ї;

5) безробітні;

6) особи, які постраждали від техногенних катастроф.

Основною підставою для надання соціального обслуговування є складна життєва обставина. Саме з таким поняттям чинне законодавство пов'язує право на отримання соціальних послуг. Соціальні ризики, які зазвичай виступають підставою права на соціальне забезпечення, не використовуються для призначення соціальних послуг. Для "їх надання необхідно, щоб особа потребувала таких послуг за станом здоров'я або ж з інших причини. Якщо рівень доходів у інваліда виявиться вищим за встановлений державою прожитковий мінімум, то, очевидно, що йому не потрібні соціальна реабілітація й адаптація, тобто він не матиме права на надання соціальних послуг. Отже, «складна життєва обставина» як підстава для отримання соціальних послуг становитиме юридичний факт, що матиме значення лише за наявності відповідних причин, які нерідко виникають під впливом соціального ризику. Причинами виникнення складних життєвих обставин можуть бути: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо.

Згадуваний уже Закон України «Про соціальні послуги» визначає складні життєві обставини як «обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно».

Потрапивши у складні життєві обставини особа втрачає засоби до існування, внаслідок чого стає малозабезпеченою, потребує лікування, не може самостійно себе обслуговувати,

454

14.1. Поняття, види та принципи соціального обслуговування

а тому виникає потреба надання їй соціального обслуговування.

За чинним законодавством органами, що надають відповідні види соціального обслуговування, є державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, юридичні особи, які утворені відповідно до законодавства і не ставлять за мету одержання прибутку. Соціальне обслуговування може також надаватися фізичними особами.

Соціальне обслуговування застрахованим громадянам надається органами відповідних фондів загальнообов'язкового соціального страхування. Що ж до незастрахованих громадян, а також тих випадків, коли соціальне обслуговування надається не у зв'язку із соціальним страхуванням, то його здійснюють відповідні державні та уповноважені державою органи. Це — територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; відділення соціальної допомоги вдома; спеціальні будинки-інтернати для престарілих та інвалідів; дитячі будинки-інтернати; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; геріатричні пансіонати; пансіонати для ветеранів війни і праці; психоневрологічні інтернати тощо.

Основними принципами, на яких базується соціальне обслуговування в Україні, є:

— адресність, яка полягає у наданні соціального обслуговування конкретним особам, а не певним категоріям осіб. Обов'язок виявляти осіб, які потребують того чи іншого виду соціальних послуг, покладено на органи соціального захисту та органи освіти;

—   орієнтація соціального обслуговування на індивідуальні потреби осіб, які його потребують. У кожному конкретному випадку перелік соціальних послуг визначається залежно від потреб особи;

455

Розділ 14. Соціальне обслуговування

—  пріоритет заходів по соціальній адаптації осіб, які потребують соціального обслуговування. Завданням соціального обслуговування є створення умов для повноцінного життя непрацездатних осіб та осіб, які не можуть себе обслуговувати, а також освітня та професійна підготовка неповнолітніх;

—  добровільність. Соціальне обслуговування здійснюється на основі добровільного звернення громадянина або інших осіб, які представляють його інтереси. У будь-який час особа може відмовитися від отримання соціальних послуг;