ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ІНДИВІДУАЛІЗОВАНЕ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ КОНСТРУЮВАННЮ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
.1 Аналіз навчальної програми дисципліни «Конструювання швейних виробів» як моделі професійної діяльності фахівця
1.2 Аналіз існуючих методичних систем навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів
1.3 Стан та проблема індивідуалізації навчання в існуючих методичних системах навчання майбутніх вчителів технологій
Висновки до 1 розділу
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ КОНСТРУЮВАННЮ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ
2.1 Модель методики індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів
2.2 Цілі та зміст індивідуалізованого навчання дисципліни «Конструювання швейних виробів»
2.3 Методи, форми та засоби індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій дисципліни «Конструювання швейних виробів»
Висновки до 2 розділу
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ КОНСТРУЮВАННЮ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ
3.1 Загальні питання організації і проведення педагогічного експерименту
3.2 Зміст, критерії та показники експериментального педагогічного дослідження
3.3 Експериментальне визначення ефективності традиційної методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів
.4 Експериментальне визначення ефективності розробленої методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань
Висновки до 3 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Соціально-економічна ситуація, що склалась в Україні, вимагає сьогодні наукового переосмислення проблеми підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів для середньої ланки освіти, потребує перегляду підходів їх навчання технічним дисциплінам для роботи у сучасній загальноосвітній школі.
Завдання підготовки фахівця нового типу, у свою чергу, потребує цілеспрямованого формування заданих інтелектуальних і особистісних якостей, мотивації пізнавальної активності під час навчання у ВНЗ.
Стратегічним напрямом педагогічної освіти на сьогодні виступає установка на розвиток і самовдосконалення фахівця, за умови реалізації якої він зможе вільно орієнтуватися в складних соціокультурних ситуаціях, науково обґрунтовано впливати на навчання, виховання і розвиток іншої людини. Утвердження особистісної і професійної індивідуальності вчителя повинно стати умовою його повноцінного функціонування й підвищення продуктивності професійної діяльності. Особливо актуальним дане питання виявилось у зв’язку із запровадженням проектно-технологічної системи трудового навчання, в якій процес конструювання є невід’ємною складовою загального процесу проектування предметного середовища. Очевидно, що вчитель технологій, який покликаний забезпечити на практиці реалізацію завдань визначеної освітньої галузі, повинен мати відповідні знання та володіти практичними уміннями у сфері як проектування, так і конструювання тощо.
Разом з тим, у процесі навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів залишаються невирішеними певні проблеми. В першу чергу, вони пов’язані з різним вихідним рівнем технічних, технологічних, графічних та художньо-естетичних знань і вмінь випускників шкіл, які вступають до ВНЗ на навчання. Школи чи ліцеї технологічного профілю, де є відповідна матеріально-технічна база для занять з трудового навчання, де учні додатково у гуртках можуть займатися народними художніми промислами, різними видами декоративно-ужиткової чи технічної творчості, забезпечують своїм випускникам, порівняно з іншими, кращі базові умови для навчання технічних дисциплін у ВНЗ. Тому педагогічні ВНЗ повинні впроваджувати такі технології, форми і методи навчання, які дозволять виправляти ситуацію, забезпечать можливість студентам опанувати відповідні знання, уміння та навички. Це обумовлює актуальність індивідуалізації та диференціації навчання майбутніх вчителів технологій технічним дисциплінам.
Потреба в індивідуалізації зумовлена також розвитком індивідуальної траєкторії навчання, яку вища школа України активно впроваджує останні декілька років; індивідуалізація фахової підготовки вчителів стає актуальною також і в зв’язку з вимогами Болонської конвенції. Саме тому проблема індивідуалізації навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів постає на першому плані як пріоритетна задача удосконалення фахової підготовки в цілому, так і у контексті навчання студентів конструюванню швейних виробів, зокрема.
Фундаментальні питання професійної підготовки та навчання вчителя технологій розкриті у працях учених-педагогів Р.С. Гуревича, В.І. Гусєва, Й.М. Гушулея, О.М. Коберника, М.С. Корця, В.В. Кузьменка, Є.В. Кулика, Г.Є. Левченка, В.М. Мадзігона, Є.М. Павлютенкова, В.К. Сидоренка, Г.В. Терещука, Д.О. Тхоржевського та ін.
Процеси формування загальнотрудових політехнічних знань і вмінь, конструкторських здібностей учнів, розвитку їх технічного мислення і пізнавальних інтересів вивчалися М.А. Галагузовою, В.І. Гусєвим, В.І. Качнєвим, Є.А. Климовим, О.М. Коберником, В.П. Курок, Т.В. Кудрявцевим, Б.О. Мурієм, О.М. Пєхотою, К.К. Платоновим, В.А. Поляковим, В.Г. Риндак та ін.
Предметом спеціальних досліджень виступають окремі аспекти фахового становлення вчителя технологій (Т.М. Васенок, Л.І. Денисенко, О.П. Гнеденко, В.І. Жигірь, Н.П. Знамеровська, Г.М. Мамус, Т.А. Сиротенко, Л.М. Хоменко, В.М. Чайка, Л.М. Шпак).
Питанням формування конструкторських, техніко-конструкторських і художньо-конструкторських знань, умінь та навичок присвячені роботи Н.В. Божко, І.Т. Волкотруб, Н.П. Знамеровської, Ю.Г. Коваленка, Г.Є. Левченка, А.Я. Матвійчука, А.А. Мізраха, Л.З. Тархан та ін.
Конструкторсько-технологічна підготовка (КТП) як складова фахової підготовки вчителів трудового навчання розглядалася у працях О.Г. Дорошенка, В.І. Качнєва, Г.М. Мамус, П.С. Самородського, І.В. Сартакова, В.Д. Симоненка. Формуванню системи конструкторсько-технологічних знань і вмінь студентів загальнотехнічних факультетів педвузів присвячено дослідження Б.В. Сіменача.
Разом з тим, у процесі навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів залишаються невирішеними певні проблеми. В першу чергу, вони пов’язані, з різним вихідним рівнем технічних, технологічних, графічних та художньо-естетичних знань і вмінь випускників шкіл, які вступають до університету на навчання. Школи чи ліцеї технологічного профілю, де є відповідна матеріально-технічна база для занять з трудового навчання, де учні додатково у гуртках можуть займатися народними художніми промислами, різними видами декоративно-ужиткової чи технічної творчості, забезпечують своїм випускникам, порівняно з іншими, кращі базові умови для конструкторсько-технологічної діяльності у ВНЗ.
Тому педагогічні ВНЗ повинні впроваджувати такі технології, форми і методи навчання, які дозволять виправляти ситуацію, забезпечуючи можливість студентам опанування відповідними знаннями, уміннями та навичками. Це обумовлює актуальність індивідуалізації та диференціації навчання технічним дисциплінам на факультетах підготовки вчителів технологій.
Потреба в індивідуалізації зумовлена також розвитком індивідуальної траєкторії навчання, яку вища школа України активно впроваджує останні декілька років; індивідуалізація фахової підготовки вчителів стає актуальною також і у зв’язку з вимогами Болонської конвенції.
Саме тому проблема індивідуалізація навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів постає на першому плані як пріоритетна тенденція удосконалення фахової підготовки в цілому, так і у контексті навчання вчителя технологій конструюванню швейних віробів, зокрема.
Проблема індивідуалізації навчання значною мірою відображена в психолого-педагогічних дослідженнях, у тому числі на основі діяльнісного підходу (Г.О. Балл, П.Я. Гальперін, Т.В. Кудрявцев, Я.О. Пономарьов), розвивального навчання та активізації пізнавальної діяльності (Д.Б. Богоявленська, Л.С. Виготський, О.Н. Кабанова-Меллєр, Н.Ф. Тализіна). Індивідуальним відмінностям особистості присвятили свої праці психологи Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, З.М. Калмикова, В.О. Крутецький, Н.О. Менчинська, К.К. Платонов, Б.М. Теплов, С.Л. Рубінштейн. Загальні педагогічні основи індивідуального підходу до навчання та виховання учнів розкриті А.А. Бударним, А.О. Кірсановим, Є.С. Рабунським, І.Е. Унт.
Створенню дидактичної системи індивідуалізованого трудового навчання учнів загальноосвітніх шкіл присвячене фундаментальне дослідження Г.В. Терещука. Науковцями обґрунтовані методичні аспекти: індивідуального підходу в трудовому навчанні засобами нових інформаційних технологій (І.М. Цідило), індивідуалізації навчання школярів кресленню (Г.Р. Гаврищак), врахування індивідуальних особливостей, технічних здібностей у процесі підготовки майбутніх учителів технологій (Г.М. Мамус).
Проблеми індивідуалізації та диференціації процесу навчання досліджували також Ю.З. Гільбух, С.У. Гончаренко, П.М. Гусак, В.М. Володько, І.А. Зязюн, С.В. Король, Ю.М. Кулюткін, В.О. Сластьонін та ін.
Дослідження проблеми індивідуалізації підготовки вчителя знайшли відображення у філософських і психолого-педагогічних працях. Зокрема, цьому присвячене дослідження О.М. Пєхоти [170]. Автор стверджує, що професійна придатність, компетентність, а потім педагогічна майстерність і новаторство можливі лише на індивідуально-творчому рівні самореалізації особистості.
Проте проведений аналіз психолого-педагогічних досліджень показав, що незважаючи на значну кількість наукових праць, проблема індивідуалізації навчання майбутніх вчителів технологій в процесі навчання технічних дисциплін не вивчена, а методика здійснення конструкторсько-технологічної діяльності студентів залишається традиційною.
Крім того, врахування індивідуальних особливостей студентів, їх репрезентативних систем сприйняття інформації при організації творчо-перетворювальної діяльності в умовах індивідуалізації навчального процесу, функціонування такої форми діяльності з метою підвищення ефективності навчання майбутніх учителів технологій не виступали предметом спеціального наукового дослідження.
З’ясування ж сучасного стану навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів дозволило охарактеризувати його таким, що не в повному обсязі відповідає вимогам їх майбутньої професійної діяльності.
Результати проведеної роботи дозволили визначити існуючі протиріччя між: необхідністю засвоєння студентами ЗНУ з дисципліни «Конструювання швейних виробів» і відсутністю змістовних одиниць, методів та форм, що могли б дозволити врахувати різний рівень підготовленості студентів в процесі їх навчання; необхідністю формування практичного мислення у студентів та відсутністю методів і завдань в її практичній частині, що могли б забезпечити цей процес індивідуалізовано; різним вхідним рівнем ЗНУ студентів перед вивченням дисципліни та відсутністю можливості у викладача спиратися на дані педагогічної діагностики і самодіагностики студентів, на їх основний тип репрезентативної системи сприйняття, на особливості та можливості парної роботи студентів у діаді при конструюванні швейних виробів.
Це дозволило сформулювати проблему дослідження: підвищення якості навчання студентів конструюванню швейних виробів на продуктивно-синтетичному рівні формування знань, формування вмінь та навичок розв’язання індивідуалізованих пізнавальних завдань на продуктивному рівні.
Все це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження: «Методика навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є частиною комплексної теми “Зміст і науково-методичне забезпечення підготовки вчителя трудового навчання” кафедри професійної педагогіки і методики трудового навчання Бердянського державного педагогічного університету.
Тему дисертації затверджено вченою радою Бердянського державного педагогічного університету (протокол №2 від 13.11.2001 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №1 від 29.01.2002 р.).
Мета і завдання дослідження.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, практично розробити та експериментально перевірити методику навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:
1. Провести аналіз існуючих методичних систем навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів, визначити проблему дослідження.
2. Теоретично обґрунтувати та розробити методику навчання (цілі, зміст, методи, засоби, форми та технологію) майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.
. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.
. Розробити методичні рекомендації щодо індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.
Об’єктом дослідження є процес навчання майбутніх учителів технологій конструюванню швейних виробів.
Предмет дослідження - методика навчання майбутніх учителів технологій конструюванню швейних виробів на основі реалізації індивідуалізованих пізнавальних завдань.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що якість формування знань та умінь з конструювання швейних виробів у майбутніх вчителів технологій підвищиться за умов реалізації методики їх навчання конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань, що будуть побудовані з урахуванням їх індивідуально-особистісних особливостей та показників успішності у навчанні, забезпечать диференційоване їх навчання під час практикуму з конструювання швейних виробів та більш високі показники індивідуальних траєкторій навчання.
Методи дослідження:
теоретичні (критичний аналіз психолого-педагогічної літератури, дисертаційних досліджень; класифікація, систематизація й узагальнення отриманої інформації, моделювання) для: обґрунтування теоретичних основ дослідження, моделювання методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів, обґрунтування понятійного апарату та формулювання висновків і рекомендацій;
емпіричні (анкетування, бесіди, спостереження, методи контролю якості знань і умінь, методики вивчення особистісних якостей); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, рефлексивно-оцінний); статистичні методи (кількісний та якісний аналіз експериментальних даних) для вивчення та аналізу процесу навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів в практиці роботи вищих навчальних закладів та її динаміки в умовах індивідуалізації навчального процесу, обґрунтування достовірності отриманих результатів;
- методи математичної і статистичної обробки даних (перевірка статистичних гіпотез, дисперсійний критерій Стьюдента, Фішера, Кохрена) для аналізу результатів експериментальної роботи.