На відміну від Британії, у Німеччині діє принцип регулювання конфлікту інтересів на державній службі, який заснований на ідеї, що будь-яка особа, яка здійснює громадські функції, повинна інформувати про будь-який особистий інтерес, що навіть приблизно може вплинути на рішення чиновника. У Німеччині, як і у Великобританії, важливо не тільки заздалегідь запобігти конфлікту інтересів, але також уникнути навіть видимості (припущення) неправдивості. Державний діяч зобов'язаний уникати будь-якої діяльності, яка могла б призвести до конфлікту інтересів і допустити порушення своїх обов'язків або закону. Тобто антикорупційна політика держави спрямована більшою мірою не на врегулювання конфлікту інтересів, а на запобігання виникненню ситуацій конфлікту інтересів, застосування саме профілактичних заходів із запобігання його виникненню.
Французький підхід урегулювання конфлікту інтересів на державній службі містить най- жорсткіші обмеження щодо несумісності інтересів для державних службовців. Кримінальне законодавство Франції містить окрему статтю за злочин, пов'язаний із конфліктом інтересів, який називається «незаконне просування інтересів». Звинувачення за цією статтею може бути висунуто проти будь-якого державного службовця, який почне працювати в компанії, що була йому підконтрольна останні 5 років служби, тобто за якою посадова особа здійснювала нагляд або контроль. Окрім того, забороняється отримувати прибуток від приватних юридичних осіб, за якими посадова особа зобов'язана забезпечувати нагляд або контроль. Варто зазначити, що й за законодавством України є таке обмеження, однак заборонений термін - 1 рік. Під час аналізу французької системи врегулювання конфлікту інтересів на державній службі можна зробити висновок, що їхнє законодавство орієнтоване більше на діяльність державних чиновників після залишення державної служби. Норми містять санкції, які захищають приватні інтереси на гро-мадських посадах і регулюють працевлаштування після залишення державної служби в компанії, які потрапляли під контроль під час виконання обов'язків державного службовця. У Франції є особливі норми поведінки для співробітників Міністерства транспорту, Міністерства інфраструктури та Міністерства житлового господарства, а в Польщі розроблено окремі норми для інспекторів, які працюють у галузі охорони довкілля та санітарного контролю.
Аналізуючи досвід Франції в галузі антикорупційної політики на публічній службі, можна зазначити, що Кримінальний кодекс країни містить три групи злочинних корупційних діянь: 1) зловживання владою, що посягають на управління; 2) зловживання владою, що посягають на права особистості; 3) порушення боргу порядності [7, с. 146].
Хабарництво й торгівля впливом, вчинені посадовою особою, розглядаються як тяжкі діяння, за які передбачено термін тюремного ув'язнення до 10 років і великі штрафи. Як додаткове покарання за корупційні дії передбачено: а) усунення посадової особи, що вчинила кримінально каране правопорушення, про який стало відомо правоохоронним органам, від своїх службових обов'язків; б) заборона надалі обіймати державну посаду, здійснювати професійну і громадську діяльність, під час виконання якої було скоєно злочинне діяння; в) конфіскація всіх сум або предметів, незаконно отриманих обвинуваченим [8, с. 79].
Висновки
Отже, треба зазначити, що під час аналізу міжнародної практики щодо врегулювання конфлікту інтересів у Великобританії та Франції вбачається доцільним ухвалення окремого законодавчого акта з питання врегулювання конфлікту інтересів на публічній службі, а також здійснення контролю за діяльністю особи, яка була державним службовцем, хоча б категорій «А» та «Б» відповідно до Закону України «Про державну службу» після перебування нею на державній службі більше ніж один рік, і контролю за рівнем її доходів протягом одного року після звільнення з державної служби.
Варто зазначити, що дієвим механізмом відстеження ситуацій конфлікту інтересів є запровадження в більшості країн світу системи «електронного урядування», що допомагає не лише визначити рівень майнового стану державного службовця як до прийняття на державну службу, так і після звільнення, але й відстежувати родинні зв'язки в структурах державних органів. В Україні система «електронного урядування» почала запроваджуватися з 2018 року, однак більшою мірою спрямована не на запобігання та боротьбу з корупцією, а на надання електронних послуг; запровадження принципу digital by default; запровадження системи електронного документообігу та інформаційного ресурсу «Трембіта»; забезпечення відкритих даних. Водночас зазначимо, що дієвим механізмом у запобіганні конфлікту інтересів є обов'язок державних службовців заповнювати й подавати е-декларацію та вчасно вносити суттєві зміни про майновий стан державного службовця.
Також у розрізі інтеграції системи електронного урядування є виконання потрібних принципів відкритості, публічності, доброчесності через створення спеціальних комісій, які проводять моніторинг працевлаштування на державну службу з метою виявлення порушень. Виявлені випадки документуються й публікуються в Інтернеті [8, с. 79-80].
Список використаних джерел
1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції. 31 жовтня 2003 р. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 49.
2. Пекарев В.Я. Правовые аспекты борьбы с коррупцией на национальном и международном уровне. Москва, 2001.
3. Про затвердження Правил етичної поведінки державних службовців : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. № 65. URL: https://www.kmu.gov.ua/ npas/248839311.
4. Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування : затв. Наказом Державного агентства України з питань державної служби від 5 серпня 2016 р. № 158. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1203- 16#Text.
5. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
6. Пропозиції до політики щодо конфлікту інтересів народних депутатів України. Лабораторія законодавчих ініціатив. URL: https://parlament.org.ua/wp-content/uploads/2017/09/ Propozicii_PoHtiki_deklaravannya_Konfliktu-1.pdf.
7. Кабашов С.Ю. Урегулирование конфликта интересов и противодействие коррупции на гражданской и муниципальной службе : теория и практика : учеб. пособие. Москва, 2014.
8. Генералова С.В. Зарубежный опыт урегулирования конфликта интересов на государственной и муниципальной службе. URL: https://www.ssrn.com.