Реферат: Кастрація баранів і цапів

Кастрація баранів і цапів

Зміст

Вступ

1. Анатомо-топографічні дані

. Показання до операції

. Підготовка до операції

. Фіксація тварини

. Знеболюваня

. Техніка виконання операції

. Післяопераційні ускладнення

. Післяопераційний догляд

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Інтеграція до світового співтовариства (СОТ) потребувала перегляду багатьох позицій економіки України. Це природним чином віддзеркалюється в аграрному секторі, де повинні відбуватися позитивні зміни, в яких велику роль відіграє Ветеринарна служба України.

Ветеринарна служба України повинна:

сприяти підвищенню продуктивності тварин, захищаючи їхню відмінність від хвороб, своєчасно проводячилікувально-профілактичні заходи;

охороняти здоров'я населення відантропозоонозів;

забезпечити ветеринарно-санітарну безпеку продукції та контролю над якістю продуктів і сировини тваринного походження.

До заходів, які сприяють зростанню кількості і забезпечення якості м'яса і жиру, належить кастрація тварин. При штучному припиненні функції статевих залоз значно змінюється обмін речовин і діяльність залоз внутрішньої секреції. Виключення функції статевих залоз підвищує схильність організму до ожиріння, що сприяє збільшенню приросту маси тіла під час відгодівлі тварин в зрілому віці.

В зв’язку з важливістю виконання кастрації самців метою моєї курсової було вивчення літературних джерел, які стосуються кастрації баранів і цапів.

1. Анатомо-топографічні дані

Органи розмноження самців - órgana genitália masculína - складаються із сім’яникового мішка, парних сім’яників, придатків сім’яників, сім’явиносних проток, сім’яного канатика, сечостатевого каналу, додаткових статевих залоз, статевого члена і препуція (рис 1).

Сім’яниковий мішок - sáccus testiculáris - являє собою випин черевної стінки, в якому розміщені сім’яники й придатки сім’яників. Форма сім’яникового мішка, ступінь його звисання та розміщення під черевною стінкою значно різняться у тварин. В одних тварин він зміщений більш назад і наближається до анального отвору (кнур), у інших, навпаки, більше зміщується краніально і звисає у вигляді відтягнутого мішка (жуйні).

Рис.1 Статеві органи баранів та цапів: 1 - túnica vaginális commúnis; 2 - m. cremáster extérnus; 3 - scrótum; 4 - téstis; 5 - epididymis; 6 - funículus spermáticus; 7 - dúctus deférens; 7′ - ampúlla dúctus deferéntis; 8 - pléxus pampinifórmis’ 9 - vesíca urinária; 10 - gl. vesiculáris; 11 - úterus masculínus; 12 - prostáta; 13 - gl. bulbourethrális; 14 - flexúra sigmoídea pénis; 15 - plíca urogenitális; 16 - m. urogenitális; 17 - úreter; 18 - m. bulbocavernósus; 19 - pénis; 20 - m. retráctor pénis; 21 - glans pénis; 22 - prepútium; 23 - m. bulbospongiósus

Сім’яниковий мішок складається з мошонки, загальної піхвової оболонки та зовнішнього підвішувача сім’яника. [1]

Мошонка - scrótum - складається зі шкіри і м’язовоеластичної (м’язистої) оболонки. Шкіра мошонки - cútis scróti - вкрита рідким волоссям, зморшкувата, з потовими та сальними залозами. По середній лінії виділяється шов. Шкіра щільно з’єднується з м’язистою оболонкою - túnica dártos, яка бере участь в утворенні серединної перегородки - séptum scróti. Перегородка поділяє порожнину мошонки - cávum scróti - на дві камери.

Загальна піхвова оболонка - túnica vaginális commúnis - складається з двох пластинок, які міцно з’єднані між собою. Зовнішня пластинка - фасціальна (продовження поперечної черевної фасції), внутрішня - серозна (продовження пристінкової пластинки очеревини). Разом пластинки формують піхвовий мішок, у якому міститься піхвова порожнина - cávum vaginále. Між загальною піхвовою оболонкою і мошонкою знаходиться слабко виражена зв’язка мошонки - lig. scróti. Пахвинна зв’язка - lig. inguinále - з’єднує загальну піхвову оболонку з хвостом придатка сім’яника.

Зовнішній підвішувач сім’яника - m. crémaster extérnus - є продовженням внутрішнього черевного косого м’яза живота і розміщений на латеральній поверхні загальної піхвової оболонки. Зовні м’яз вкритий фасцією підвішувача сім’яника - fáscia cremastérica, яка є залишком фасції зовнішнього косого м’яза живота.

Сім’яник - téstis, s. órchis, s. didýmis - парний орган яйцеподібної форми, дещо сплющений з боків. Лівий сім’яник більший за правий (рис. 2).

Особливо великі сім’яники у жуйних, кнура, малі - у верблюда. На сім’янику розрізняють два кінці - головчастий і хвостатий - extrémitas capitátaet caudáta, два краї - придатковий і вільний - márgo epididymális et líber, дві поверхні - латеральну й медіальну. [1]

Зовні сім’яник вкритий спеціальною піхвовою оболонкою - túnica vaginális própria, яка переходить на придаток сім’яника, утворюючи брижу сім’яника - mesórchium. Під серозною оболонкою розміщена щільна білкова оболонка - túnica albugínea. Від неї з боку головчастого кінця відходять сполучнотканинні тяжі, які тягнуться в бік хвостатого кінця, формуючи середостіння сім’яника - mediastínum téstis - та перегородочки сім’яника - séptula téstis . Останні поділяють сім’яник на часточки. У білковій оболонці, середостінні та перегородочках проходять судини й нерви. Судини особливо помітні на білковій оболонці. Всередині часточок сім’яника міститься паренхіма сім’яника - parénchyma téstis, яка складається із звивистих сім’явиносних трубочок - túbuli seminíferi contórti - та проміжної (інтерстиціальної) тканини.

Рис. 2 Схема будови сім’яникового мішка, сім’яника та придатка сім’яника: 1 - cútis scróti; 2 - túnica dártos; 2′ - séptum scróti; 3, 5 - túnica vaginális commúnis (lamína fibrósa (3) et serósa (5)); 4 - m. crémaster extérnus; 6 - túnica vaginális própria; 7 - a. et v. testiculáris; 8 - túnica albugínea; 9 - téstis; 10 - epididymídis; 11 - septúla téstis; 12 - parénchyma téstis; 13 - túbuli seminíferi contórti; 14 - túbuli seminíferi récti; 15 - réte téstis; 16 - mediastínum téstis; 17 - dúctuli abérrantes; 18 - cáput epididymídis; 19 - dúctus epididymídis; 20 - cáuda epididymídis; 21 - dúctus déferens

У звивистих сім’явиносних трубочках утворюються і розвиваються сперматозоони. Довжина кожної трубочки у випрямленому стані - 35-75 см. Таких трубочок нараховується від 200 до 600, загальна їх довжина становить 200-300 м. Звивисті сім’явиносні трубочки переходять у прямі - túbuli seminíferi récti , які переходять у середостіння, де формують сім’яникову сітку - réte téstis. Із сім’яникової сітки виходять 12-23 виносних канальців сім’яника - dúctuli aberrántes téstis, які формують голівку придатка сім’яника.

Клітини проміжної тканини виділяють статевий гормон самців.

Придаток сім’яника - epidіdýmis- розміщений у вигляді тонкого тяжа на придатковому краї сім’яника і з’єднується з ним брижею, а з латеральної поверхні між ними є вузька щілина - придаткова пазуха -

sínus epididymídis. Форма придатка і ступінь його розвитку у тварин надзвичайно різні. У придатках сім’яника розрізняють голівку, тіло і хвіст - cáput, córpus et cáuda epididymídis.

Виносні канальці переходять у протоку придатка сім’яника - dúctus epididýmidis, яка переходить у сім’явиносну протоку - dúctus déferens. Протока придатка сім’яника досягає значних розмірів у барана й цапа - 47-58м . [3]

У протоці придатка зберігаються статеві продукти. Придаток сім’яника з’єднується із сім’яником власною зв’язкою сім’яника - lig. téstis próprium, а із загальною піхвовою оболонкою - пахвинною зв’язкою. Сім’явиносна протока (сім’япровід) - dúctus déferens- починається з хвоста придатка сім’яника і являє собою довгу вузьку трубку. Стінка сім’явиносної протоки складається із слизової, м’язової та серозної оболонок. Сім’явиносна протока проходить через пахвинний канал у черевну порожнину в складі сім’яного канатика, потім прямує в складці сім’явиносної протоки - plíca dúctus déferentis - у тазову порожнину. У тазовій порожнині сім’явиносні протоки розміщені на дорсальній стінці сечового міхура в сечостатевій складці - plíca urogenitális. Позаду шийки сечового міхура сім’явиносні протоки з’єднуються з вивідними протоками міхурцевих залоз, утворюючи парну сім’явипорскувальну протоку - dúctus ejaculatóris, яка відкривається на сім’яному горбку - collículus seminális. У жеребця і бугая кінцеві відділи сім’явиносних проток утворюють розширення - ампулу сім’явиносної протоки - ampúlla dúctus deferéntis.

Ампули містять залозисту тканину. Між ампулами, в сечостатевій складці, розміщена чоловіча матка - úterus masculínus.

Сім’яний канатик - funículus spermáticus- являє собою складку сім’яникової брижі, в якій розміщені сім’явиносна протока 14, сім’яникова артерія і вена, нерви, лімфатичні судини та внутрішній підвішувач сім’яника - m. cremáster intérnus. Сім’яний канатик лежить у пахвинному каналі, має форму конуса, розширена частина якого спрямована до сім’яника і його придатка. Сім’яникова артерія знаходиться в судинній складці - plícа vasculósa, яка по черевній стінці спрямовується дорсально до аорти. В складці проходять вена і нерви. Сім’яникова вена формує лозо-подібне сплетення - pléxus pampinifórmis. Сім’явиносна протока розміщена з медіального боку брижі. [2]

У цапа й барана застінної частини передміхурової залози немає. Статевий член довгий, каудально від сім’яникового мішка утворює сигмоподібний згин - fléxura sigmoídea pénis. Згин під час ерекції випрямляється. Печеристі порожнини розвинуті слабко. Голівка статевого члена потоншена і утворює шийку - сóllum glándis, спереду від якої знаходиться чохол голівки - gálea glándis. Зліва від чохла розміщений сечостатевий відросток.

У барана й цапа відросток довгий (3-4 см) і виступає за межі голівки статевого члена. Порожнина крайньої плоті довга (до 40 см). Крім краніального м’яза є каудальний м’яз крайньої плоті - m. preputiális caudális. Він починається в ділянці сім’яного канатика і відтягує крайню плоть назад, оголюючи голівку статевого члена. Маса сім’яників у цапа й барана відповідно становить 150-200 і 400-500 г.

Нерви: nn. corpóris cavernósi pénis.

Судини: a., v. pudénda intérna. [1]

2. Показання до операції

Кастрація викликає докорінні зміни в обміні речовин організму тварини і в зв'язку з цим своєрідні морфологічні відхилення в його розвитку. Кастровані тварини краще відгодовуються, їх м'ясо стає ніжним і більше калорійним і у самців воно позбавлене специфічного запаху і смаку; поліпшується якість вовни; робочі тварини стають спокійнішими і витривалішими.

Цапів і баранів каструють у віці: 1-2 (4-6) місяців;

За відсутності в господарствах можливості ізольованого утримання некарованних баранів з метою підвищення м'ясної продуктивності їх доцільно каструвати в ранньому віці (до 4 - 5 -місячного віку) перекутанним способом за допомогою щипців Телятников, Ханіна - Тинібекова (Алма- Атинська модель), Голенского - Глушко, Мочаловского та ін. За методом Байбуртцяна баранців каструють в 2 - 4 -місячному віці. [4]

В експериментальних і виробничих умовах доведена більш висока економічна ефективність перкутанних способів кастрації. Так, наприклад, за даними А.Н. Мочаловского, валахи, отримані після кастрації компресійним способом, дають на 14 -16 % більший приріст живої маси в порівнянні з тваринами, кастрованими звичайним способом з видаленням сім'яників.

Баранчики, кастровані за способом Байбуртцяна у віці одного року , в порівнянні з тваринами, кастрованими звичайними способами , дають більше м'яса на 10 -12 % , в 1,5 - річному віці - на 15 -20 % , в 2,5 -річному і більш старшому віці - на 20 -25 %.

Деякі дослідники відзначають, що перкутанні способи кастрації сприяють отриманню більш якісного м'яса і підвищують його вихід. Так, у баранів, кастрованих способом Черноморскова, вихід чистого м'яса становить 72-82,7%, а при кастрації на лігатуру - 64,4 -76,6 % і способом відриву насіннєвих канатиків - 60,9-79 %. [10]

3. Підготовка до операції

Перед кастрацією необхідно провести ретельний огляд і підготовку тварини до операції. По-перше, вимірюють температуру тіла, досліджують стан серця, легень, печінки, нирок. Особливу увагу звертають на ступінь розвитку сім’яників їх положення в мошонці, стан сім'яних канатиків. При наявності якихось змін, виявлених при підготовці тварини до операції, тому що можуть виникнути різні ускладнення [7].

Цапів, в разі застосування наркозу, необхідно витримати на 12-18 годинної голодної дієти. В день операції звільняють кишечник і сечовий міхур. При підготовці тварини до операції враховують і епізоотичний стан господарства.

При кастрації молодих баранів відкритим способом попередньо готують операційне поле. Шерсть на мошонці по лінії розрізу вистригають і шкіру обробляють 5%-ним спиртовим розчином йоду.

Для успішного результату операції важливе значення має підготовка до неї тварини. Кастрація не належать до екстрених операцій, тому тварину необхідно підготувати до цієї операції, що містить повне клінічне дослідження, зокрема вимірюють температуру тіла, частоту пульсу, дихання. Після дослідження треба дати висновок про виключення інфекційних захворювань. Виключають такі інфекційних захворювань як сибірка, лептоспіроз, листериоз, хвороба Ауески, сказ, бруцельоз і туберкульоз, анаеробна ентеротоксемія, брадзот овець та інших. Обов'язково вивчають епізоотичний стан господарства чи місцевості. Якщо господарство неблагополучне по інфекційних захворюваннях для баранів операцію краще відкласти. Проводять дослідження статевої системи. Досліджують вміст насіннєвого мішка. Перед операцією слід звільнити товстий відділ кишечника, сечовий міхур від вмісту. Тварину слід обмити, вичистити забруднені ділянки. Підготувати приміщення і місце де буде проводиться операція. Приміщення, у якому роблять кастрацію має бути чистим, світлим, а в хорошу погоду краще проводити кастрацію поза приміщенням [4].

Готують операційне поле в ділянці мошонки. Підготовка операційного поля включає чотири моменти:

Видалення шерстного покриву. Роблять це з допомогою ножиць і бритви. Ножицями вистригають шерсть в пахової області для того щоб близько розташоване волосся не потрапляло в операційну зону. Видалення волосся бритвою проводять вологим способом - спочатку намилюють, потім старанно виголюють. Видаляють шерстяний покрив для запобігання потраплянняя волося в рану з подальшим інфікуванням. Волося, яке перебуває на зовнішній поверхні тіла тварини, забруднене механічно і має чималу мікробну забрудненість, що може призвести до зараження організму.

Механічне очищення і знежирення. Тампоном чи серветкою, змоченою 0,5 % розчином нашатирного спирту чи фурациліну, обробляють операційне поле. Механичне очищення проводять також з метою запобігання потрапляння заразного початку під час операції. [15]

. Фіксація тварини

Однією рукою схоплюють задню кінцівку, а іншою передню (на тому ж боці) і перекидають тварину на протилежний бік. Потім зв’язують всі ноги разом або попарно. При цьому слід остерігатися козлів, так як вони часто раптово завдають ударів рогами і чолом .

При кастрації старих баранів (цапів) їх фіксують у лівому боковому положенні.

Також тварин можна фіксувати на спині в кориті або на столі, і також, звязувати їм кінцівки.

Маленьких баранчиків тримають на колінах , як кнурів або, ще краще, в напівпідвішеному стані за задні ноги вище скакального суглобу (рис. 7).

Рис. 7. Фіксація малих баранчиків (цапів) .

Оператор сідає верхи на добре укріплену дошку, що на висоті від підлоги 0,5 м. Напроти нього також сідає помічник, який утримує в крижово- спинному положенні баранчика (козеня), фіксуючи разом всі чотири його кінцівки. [9]

. Знеболювання

. Техніка виконання операції

Кастрацію баранів і цапів виконують кривавим і безкровним методом.

Безкровний ( перкутанний ) метод кастрації дрібної рогатої худоби.

Ручний спосіб « тарту » за А.Г. Чорноморським.

Здійснюється в два прийоми. Перший прийом - фіксація лівою рукою шийки мошонки з її вмістом: Лівою рукою захоплюють лівий сім’яник барана і плавно зміщують його до основи мошонки, відтягуючи трішки вправо. При цьому добре промацується сім’яний канатик і зовнішній кремастер.

Другий прийом - розрив зовнішнього кремастера і судинної частини сім'яного канатика. Вказівним і середнім пальцями правої руки з медіальної сторони і великим з латеральної сторони через стінку шийки мошонки захоплюють якомога ближче до зовнішнього пахового кільця сім’яний канатик із загальною вагінальної оболонкою і зовнішнім кремастера. Потім швидким ковзаючим ривком розривають сім’яний канатик і зовнішній кремастер. При цьому наголошується своєрідний хрускіт і опускання сім’яника. З другим сім'яником надходять аналогічно, але тільки вказівний і середній пальці правої руки підводять під сім’яний канатик з латеральної сторони. Через 25-30 днів результат кастрації перевіряють. У випадку невдалого обривання сім'яного канатика операцію повторюють. [6]