Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 №514-VI [9], товариство зобов'язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.
Основними нормативно-правовими актами з обліку статутного капіталу є:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-XIV від 16.07.99 р.;
. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р.(із змінами та доповненнями);
3. Податковий Кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р.;
4. Наказ МФУ «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» №73 від 07.02.2013р.;
. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок № 3480-IV від 23.02.2006р.;
. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436-IV;
. Положення НКЦПФР «Про порядок реєстрації випуску акцій при зміні розміру статутного капіталу акціонерного товариства та Змін до Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій» від 31.07.2012 № 1073.
. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 №514-VI
. Положення НКЦПФР «Про затвердження Порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу публічного або приватного акціонерного товариства» від 14.05.2013 №822.
Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Формується статутний капітал за рахунок внесків засновників і учасників.
Засновники акціонерного товариства повинні внести не менше 50% від номінальної вартості акцій перед державною реєстрацією. Повну вартість (до 100%) формування статутного капіталу - протягом року з моменту реєстрації. Майно, внесене в натуральній формі у власність підприємства в рахунок вкладів до статутного капіталу (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, що визначена за домовленістю засновників.
Майно, внесене в натуральній формі у користування підприємству в рахунок вкладів до статутного фонду (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, визначеній виходячи з орендної плати за користування цим майном, обчисленої за весь зазначений в установчих документах строк діяльності підприємства або інший строк, передбачений установчими документами. Зменшення або збільшення статутного капіталу можливе у таких випадках:
при зміні номінальної вартості акцій;
при прийнятті нових членів до складу учасників (допоміжний випуск акцій) або вибутті учасників (анулювання частини акцій, викуплених у акціонерів);
при обміні облігацій на право участі у підприємстві (акції);
при відрахуванні частини прибутку до статутного капіталу;
при спрямуванні коштів резервного (страхового) капіталу до статутного капіталу.
Зміни статутного капіталу здійснюються за рішенням засновників, а бухгалтерські записи виконуються після перереєстрації статутного капіталу з урахуванням його нового розміру. Установчі збори акціонерного товариства можуть вирішувати питання про зменшення розміру статутного капіталу у випадках, коли у встановлений термін (6 місяців) підпискою на акції покрито не всю необхідну суму, зазначену у повідомленні.
Рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що й при збільшенні статутного капіталу. Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. За рішенням акціонерного товариства про зменшення статутного капіталу акції, не представлені до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше ніж через 6 місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.
Зменшення статутного капіталу:
статутний капітал акціонерного товариства зменшується в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства;
після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган протягом 30 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення;
кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 30 днів після надходження йому зазначеного повідомлення може звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів одного з таких заходів на вибір товариства: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між товариством та кредитором.
У разі, якщо кредитор не звернувся у передбачений строк до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов'язань перед ним. - зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства:
статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій;
збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій.
Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством, діє лише в процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством.
збільшення статутного капіталу акціонерного товариства без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій.
Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.
Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності викуплених товариством акцій не допускається.
збільшення статутного капіталу акціонерного товариства для покриття збитків не допускається. Обов'язковою умовою збільшення статутного капіталу акціонерним товариством є відповідність розміру статутного капіталу після його збільшення вимогам, передбаченим Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 №514-VI, на дату реєстрації змін до статуту товариства.
Таким чином, можна зробити висновок, що власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тією життєво потрібною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу, саме розподіл на власний і позиковий капітали перебуває на першому місці. Наявні власні засоби дають змогу підприємству використовувати їх як на свій розсуд, так і в окремих випадках за законодавчо встановленими напрямками. Усе залежить від джерела такого фінансування за рахунок елементів власного капіталу.
Введення в дію Господарського та Цивільного кодексів України висувають нові вимоги до порядку формування та змін статутного капіталу акціонерних підприємств, пов’язані з порівнянням розміру статутного капіталу з чистими активами в кінці звітного періоду. Нерегламентованою залишається методика бухгалтерського обліку зменшення статутного капіталу у разі невідповідності чистим активам.
Крім того, неврегульованість методики внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом призвела до численних фактів порушення справ у господарських судах, що пов’язані з розподілом майна АТ у зв’язку з виходом учасника.
Проблеми методології, теоретичного обґрунтування питань, пов’язаних з обліком і внутрішньогосподарським контролем операцій з формування та змін статутного капіталу розглядалися у працях вітчизняних вчених: Ф.Ф. Бутинця, М.Я. Дем’яненка, Н.Д. Прокопенка, Ф.Є. Поклонського, О.Ю. Редька, І.Й. Яремка.
Незважаючи на значний внесок наведених вище дослідників та цінність одержаних ними результатів, не знайшли вирішення проблеми уточнення місця статутного капіталу в загальній класифікації капіталу, розрахунок компенсації учаснику у зв’язку з виходом з товариства, елементи облікової політики і методика внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом.
Наявні підходи до методики ревізії і аудиту операцій зі статутним капіталом передбачають вивчення законності, правильності, документальної обґрунтованості і своєчасності відображення в обліку всіх його змін.
Однак вони не передбачають встановлення точності розрахунку компенсації учаснику під час розподілу майна у зв’язку з виходом з АТ та зменшення статутного капіталу у зв’язку з невідповідністю чистим активам, що зумовило необхідність розробки методики внутрішньогосподарського контролю.
Суб’єктами внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом виступають суб’єкти ведення бухгалтерського обліку, управлінський персонал та спеціальні служби, створені на підприємстві з метою контролю (Загальні збори учасників, ревізійні комісії, інвентаризаційні комісії, служби внутрішнього контролю).
Методика внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом підприємства включає виділення об’єктів внутрішньогосподарського контролю, джерел інформації, програми суб’єктів контролю, методичні прийоми перевірки своєчасності розрахунків за внесками до статутного капіталу та за нарахованими дивідендами, відповідності статутного капіталу величині чистих активів підприємства, завдання, форми робочих документів внутрішнього контролера, оформлення результатів контролю.
Це забезпечить управлінський персонал достовірною інформацією про фінансовий стан підприємства.
Основні типові помилки можна класифікувати так:
а) порушення, пов’язані з неправильним веденням обліку:
- залишок за кредитом рахунку 40 "Статутний капітал" не відповідає заявленому в установчих документах;
- необґрунтоване збільшення статутного капіталу за рахунок підвищення вартості запасів, нематеріальних активів понад погоджену засновниками (учасниками) їх справедливу вартість (для підприємств недержавної форми власності);
- неврахування курсових різниць у разі внесків до статутного капіталу валютних цінностей засновником-нерезидентом;
- невідображення здійснених операцій;
- недотримання вимог нормативних документів;
б) порушення, пов'язані з неправильним і несвоєчасним внесенням змін до установчих документів:
- невнесення (неповне внесення) засновниками часток до статутного капіталу;
- несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів (якщо їх чисельність більша за 50%);
- несвоєчасне документальне оформлення операцій щодо вибуття і прийому нових засновників сільськогосподарського підприємства;
- неправильне документування часток засновників, які були внесені до статутного капіталу або повернуті;
- діяльність без ліцензії;
в) порушення, пов'язані з неправильним оформленням та від сутністю документів:
- використання прострочених документів та відсутність оформлених відповідно до чинного законодавства документів;
- безпідставне виправлення записів у документах;
- відсутність оригіналів або завірених відповідно до законодавства документів;
- наявність фіктивних документів;
г) порушення, пов'язані з розрахунками:
- неправильне обчислення податку на прибуток;
- невиплата дивідендів за привілейованими акціями;
- неправильне обчислення дивідендів;
- порушення нормативних документів;
д) порушення, пов'язані з укладанням колективного договору, оформленням змін чи доповнень до нього та його виконанням.
Основними завданнями контролю статутного капіталу є контроль за:
- правильністю формування і використання (вилучення) статутного капіталу;
- дотримання установчими документами розміру статутного капіталу;
- правильності ведення обліку статутного капіталу і розрахунків за дивідендами;
- наявність і відповідність форм установчих документів;
- виявлення повноти внесків засновників сільськогосподарського підприємства та правильність відображення в обліку величини статутного капіталу;
- своєчасність сплати мінімального розміру статутного капіталу підприємства у разі його реєстрації;
- правильність відображення в обліку статутного капіталу з урахуванням змін, що відбулися протягом року, та фактичної заборгованості засновників підприємства;
- дотримання законодавчо встановлених строків закінчення погашення заборгованості засновниками з формування статутного капіталу;
- наявність у договорі про створення акціонерного товариства визначеної форми оплати акцій, а за додатковими акціями - вказівок про їх розміщення;
- правильність вартісної оцінки майна, внесеного засновниками до статутного капіталу;
- правильність оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу підприємства його засновниками;
- правомірність змін статутного капіталу та правильність відображення їх в обліку;
- дотримання чинного
законодавства щодо оформлення пер винних документів і ведення бухгалтерського
обліку.
Джерелами проведення контролю є:
- первинні документи (акції, прибуткові касові ордери про збір установчих внесків, акти приймання-здавання до статутного капіталу установчих внесків тощо);
- регістри синтетичного й аналітичного обліку з рахунку 40 "Статутний капітал";
- Головна книга;
- фінансова та податкова звітність підприємства.
Послідовність реалізації контрольних процедур під час здійснення внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом наведено на рис. 3.1.
Попередній, поточний та наступний внутрішньогосподарський контроль операцій зі статутним капіталом є ефективним за умов застосування методичних прийомів:
- документальних (арифметична перевірка, формальна перевірка, логічна перевірка, економічна перевірка, нормативно-правова перевірка, взаємний контроль, зустрічна перевірка, аналітична перевірка фінансової звітності);