Беніто Муссоліні, який прийшов до
влади 1922 р., відкрито проголосив Італію спадкоємицею Римської імперії, що її
вже не існувало півтори тисячі років. Б. Мус- соліні запозичив давньоримську
державну символіку й поставив за мету принаймні фрагментарно відтворити
територію імперії. Першим кроком до цього стало загарбання Албанії (1939 р.).
Від початку Другої світової війни італійські війська окупували Грецію,
приморську частину Югославії, Корсику й прикордонні території Франції.
Планувалося приєднання Єгипту, Тунісу, Мальти та італомовної частини Швейцарії.
Винятком була завойована 1936 р. Ефіопія та стара колонія Сомалі, які не
вписувалися в межі «давньоримського світу» (мал. 15). Зрештою агресор зазнав
закономірної поразки, а його химерні плани залишилися промовистою ілюстрацією
безвідповідальних політичних амбіцій.
Мал. 15. «Велика Італія» (карта з
Вікіпедії)
Мистецтво моделювання геополітичних
ситуацій має враховувати навіть неймовірний, на перший погляд, розвиток подій.
Вище розглядався найгірший сценарій для майбутньої Росії. Потенційна небезпека
загрожує територіальній цілісності Сполучених Штатів. У першій половині ХІХ ст.
Мексика була вдвічі більшою за територією, ніж тепер. Програна
американсько-мексиканська війна (1846-1848 рр.) вартувала південній сусідці США
сучасних Техасу, Каліфорнії, Невади, Арізони, Юти, Нью-Мексико й Колорадо - і
ці втрати не забуті, тим паче, що в названих штатах живе чимало мексиканців
(мал. 16)21. Американські політологи (З. Бже- зинський, П. Б’юкенен)
не виключають можливості «мексиканського реваншу», якщо колись Сполучені Штати
охопить криза й вони втратять світову гегемонію. Глобальне потрясіння, яке
спричинить послаблення США, може мати найгірші наслідки для Грузії, Тайваню,
Південної Кореї, Білорусі, України, Афганістану, Пакистану, Ізраїлю - країн,
прив’язаних до периферійних областей цивілізацій.
Мал. 16. Мексиканські території,
включені до складу США (бежева
смуга)
Наведені приклади підтверджують сентенцію, що «немає нічого нового під сонцем» - огляд історичних карт дає розуміння сьогодення й передбачення майбутнього світу. Низку різночасових карт можна розглядати як причинну послідовність, і це допомагає вибудовувати узагальнені геополітичні моделі. Не обмежуючись відстеженням змін політичних кордонів, доцільно залучати до аналізу карти народів, релігій тощо. Вивчаючи зв’язки між ними й вишукуючи несуперечливі способи інтерпретацій, дослідник поєднує їх з умоглядними припущеннями про характер процесів у реальному світі.
Ще складніша ситуація в Передній Азії, що її З. Бжезинський називає «Азійськими Балканами». Ісламістські повстанці-суніти в Сирії та Іраку декларують наміри відродити Халіфат у відомих кожному школяреві межах VIII ст. - від Іспанії до Індії. Натомість західні політологи не виключають можливості перекреслення кордонів у регіоні відповідно до етнічних і релігійних принципів (проблема Курдистану, Афганістан, розпад Іраку на шиїтську й сунітську частини), що віддалено нагадуватиме карту дезінтеграції Сельджуцької держави за часів Хрестових походів. Розбіжності поглядів на майбутнє світу віддзеркалюють протилежні геополітичні концепції: якщо Б. Муссоліні був упевнений, що державні кордони творять націю23, то С. Хантинґтон вважав, що ментальні межі є сильнішими за політичні. Історія знає обидва випадки.
Залишається погодитись, що, застосовуючи картографічний метод у геополітичних прогнозах, треба враховувати кілька критичних зауважень. По-перше, багато хто з істориків переконаний у тому, що історичні події значною мірою унікальні. Твердження О. Шпенґлера й А. Тойнбі про наявність історичного еквівалента для всякого значущого явища або події не можуть бути точним критерієм. Свої теорії ці вчені обґрунтовували, скоріше, інтуїтивно. По-друге, складні системи з багатьма невідомими, яким є історичний процес, дуже важко бездоганно проаналізувати й пояснити їхню поведінку, врахувати всі нюанси. По-третє (а це випливає з другого), картографічний спосіб надто схематичний, і його застосування є намаганням пояснити складні явища за допомогою принципів, притаманних простим, що не завжди спрацьовує. І, по-четверте, історичні ситуації при всій їхній подібності ніколи не повторюються зі стовідсотковою точністю, тому дуже часто геополітичні прогнози бувають помилковими або ж надто приблизними.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що геополітичні моделі, побудовані на основі історичних карт, забезпечують хоча й не точний, але об’єктивний, імовірний прогноз з багатоваріантним розвитком подій. Далі результати можна дослідити за допомогою теорії ймовірностей і обрати найперспективніший із варіантів.
Література
1 Хантингтон С. Столкновение цивилизаций [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.e-reading.ws. - Название с экрана.
2 Тойнби А. Дж. Исследование истории. Возникновение, рост и распад цивилизаций. - М., 2009. - Т. 1. - С. 61.
3 Там же. - С. 52.
4 Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. - М., 1998. - Т. 1. - С. 129.
5 Хантингтон С. Указ. соч.
6 Бжезинский З. Великая шахматная доска [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.royallib.ru. - Название с экрана.
7 Кіндер Г., Хільгеман В. Всесвітня історія: dtv^tlas. - К., 2001. - С. 100.
8 Лоза Ю.І. Історичний атлас України. - К., 2010. - С. 117.
9 Атлас. Історія середніх віків. 7 клас / Г. Кошова, Л. Хмара, Д. Ісаєв. - К., 2009. - С. 4.
10 Кіндер Г., Хільгеман В. Вказ. пр. - С. 408.
11 Там само. - С. 522.
12 Тойнби А. Дж. Указ. соч. - Т. 1. - С. 456.
13 Енциклопедія історії України / Голова ред. кол. В.А. Смолій. - К., 2005. - Т. 3. - С. 456.
14 Dzieje Polski. Atlas ilustrowany. - Warszawa, 2009. - S. 25, 76, 88, 356, 496.
15 Бжезинский З. Стратегический взгляд: Америка и глобальный кризис [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.royallib.ru. - Название с экрана.
16 Кіндер Г, Хільгеман В. Вказ. пр. - С. 259.
18 Geschichtsatlas. - Brauschweig, 1992. - S. 64.
19 Атлас. Історія середніх віків. 7 клас... - C. 15.
20 Бжезинский З. Стратегический взгляд: Америка и глобальный кризис .
21 Атлас з нової історії (1789-1914 роки). 9 клас / О. Гісем, Д. Ісаєв, О. Мартинюк. - К., 2004. - С. 6.
22 Бжезинский З. Стратегический взгляд: Америка и глобальный кризис .
Мала енциклопедія етнодержавознавства / Відп. ред. Ю.І. Римаренко. - К., 1996. - С. 868.