Курсовая работа (т): Проблеми ринку туристичних послуг Кримського півострова

Проблеми ринку туристичних послуг Кримського півострова

Зміст

Вступ

. Структура туристичних послуг

. Теперішнє становище туристичних послуг

. Розміщення підприємств туристичних послуг

. Рекреаційні ресурси Кримського півострова

. Направлення по розвитку галузі

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

На сучасному етапі розвитку ринкової економічних відносин глобалізацій ні процеси охопили всі сфери світового господарства, в тому числі і ринок туристичних послуг. Як наслідок, відбувається зростання рівнів інтегрованості туристичних галузей та окремих підприємств різних країн, з одного боку, та загострення конкурентної боротьби між країнами зараз - поділ туристичних потоків, з іншого. Водночас сучасною тенденцією в економіці розвинених країн є зростання частки туристичних послуг як у структурі валового внутрішнього продукту, такі в структурі споживання. Для них характерний інтенсивний розвиток нових інформаційних технологій, електронної торгівлі в сфері туризму. Такі процеси створюють загрози туристичним галузям країні з нижчою конкурентоспроможністю національних підприємств, не сформованістю ринкових механізмів та недосконалою державною туристичною політикою. Це стосується країн з трансформаційною економікою, до яких належить й Україна. Що стосується рівня інтегрованості туристичної галузі України до світо господарських зв’язків, то частка міжнародного туризму в структурі туристичних послуг країни не перевищує 35%. До цього слід додати невідповідність туристичної інфраструктури країни міжнародним стандартам, неефективність використання потенціалу туристичних ресурсів та інші негативні чинники. Все це вимагає пошуку шляхів оптимізації ринку туристичних послуг в Україні, розробки макроекономічної стратегії і тактики виходу національних туристичних підприємств на зовнішні ринки, обґрунтування конкретних заходів що до впровадження інноваційних форм організації туристичної діяльності.

У вітчизняній економічній науці цивілізаційні виміри процесів економічної глобалізації, стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації, сучасні проблеми міжнародної економічної інтеграції висвітлені у працях Ю.М. Пахомова, О.Г. Білоруса, А.С. Філіпенка, Д.Г. Лук’яненка, В.Є. Новицького, С.В. Сіденко, М.А. Дудченка, І.М. Школи, вплив транс націоналізації на перехідні економіки - О.І. Рогача, О.І. Шниркова, міжнародних валютно-фінансових відносин, фінансового сектору ринкової та транзитивної економік - О.В. Плотнікова, А.І. Кредісова.

Економічні засади дослідження туристичних ринків закладені у працях Г.М. Алейникової, В.Ф. Данильчука, Ю. Б. Забалдіної, Н.Й. Коніщевої, Т.І. Ткаченко, В.С. Ковєшнікова, менеджменту підприємств туристичної сфери - В.І. Карсєкіна, С.В. Мельниченко, І.М. Школи, конкурентоспроможності туристичних підприємств - С.П. Гаврилюк, туристичної логістики - Г.І. Михайліченко, історичних та культурологічних аспектів туристичної діяльності - В.К. Федорченка, В.В. Волинцятаін.

Важливе значення мають праці вчених близького та далекого зарубіжжя - Ф. Котлера, М. Портера, П. Кругмена із проблем конкурентоспроможності підприємств на зовнішніх ринках, В.А. Квартальнова, І.В. Зоріна, М.І. Кабушкіна, Г.А. Папіряна, А.П. Дуровича та ін. з проблем менеджменту туристичної діяльності.

Отже, теоретико-методологічні дослідження проблем ринку туристичних послуг посіли важливе місце у економічній науці. Проте в умовах переходу національної економіки України до ринкових відносин, з одного боку, та подальшого загострення конкуренції на світових ринках послуг, їх глобалізації, з іншого, виникає потреба поглибленого вивчення ряду аспектів формування, функціонування та розвитку ринку туристичних послуг в Україні.

.       
Структура туристичних послуг

Туристичні операції є важливою складовою світової та національної економіки. Дедалі більша взаємозалежність країн, взаємопроникнення їх економічних інтересів, відкриття національних господарств зовнішньому світові сприяють інтенсивному розвитку міждержавних туристичних потоків, поглибленню міжнародного поділу праці на ринку послуг. Як зазначається у Манільській декларації зі світового туризму, «частка туризму в національній економіці і міжнародній торгівлі перетворила його на важливий показник світового розвитку. Постійна роль у національній економічній діяльності та у міжнародному обміні, вплив на вирівнювання балансу зовнішньої торгівлі перетворюють його на одну з основних галузей світової економічної діяльності» [2, с.196]. Значення ринку туристичних послуг у економічній діяльності постійно зростає, а сам ринок набуває нових тенденцій та особливостей.

У фаховій літературі наявна значна кількість визначень ринку туристичних послуг (туристичного ринку). Туристичний ринок - це «сфера реалізації туристичного продукту та економічних відносин, як і виникають між його покупцями та продавцями» [1, с.62]; це «суспільно-економічне явище, що об’єднує попит і пропозицію для забезпечення процесу купівлі-продажу тур продукту уданий часу даному місці» [6, с.61].

Отже, можна виділити три визначальні положення щодо сутності ринку туристичних послуг, які відображені у логічній схемі функціонування світового ринку туристичних послуг (рис. 1).

По-перше, товаром на ринку туристичних послуг виступає туристичний продукт - об’єкт ринку, що обмінюється на гроші. Туристичний продукт - це «будь-яка послуга, що задовольняє ті чи інші потреби туристів і підлягає оплаті з їх боку» [6, с.69]. Зазвичай туристичний продукт має комплексний характер (так званий «пакет» послуг), кожну складову якого виробляють інколи незалежні, а інколи й зв’язані суб’єкти туристичного ринку російські вчені І.В.Зорінта В.А.Квартальнов зазначають, що він являє собою «споживчий комплекс, що включає тур, туристсько-екскурсійні послуги і товари» [1, с.31]. Туристичний продукт - це «комплекс туристичних послуг, благ та товарів, що забезпечують реалізацію мети подорожі» [2, с.38].

Рис. 1. Логічна схема функціонування ринку туристичних послуг (ТП - туристичний продукт)

Цікавою є точка зору Г.І. Михайліченко, як розглядає туристичний продукт як сукупність туристичних послуг (основних, додаткових та спеціалізованих), природних і антропогенних умов та ресурсів (натуральних та створених) і туристичних товарів (специфічних та неспецифічних), що задовольняють потреби споживачів до подорожі, підчас та після подорожі, при умові, що ці споживачі є туристами [4].

По-друге ринок туристичних послуг являє собою систему відносин між суб’єктами - виробниками туристичних продуктів, платоспроможними споживачами та посередниками. Споживачами туристичних послуг є туристи. Чистими посередниками між туристами та виробниками послуг виступають туристичні агентства, клуби, асоціації. Одночасно виробниками (розробляють та реалізують тури) та посередниками (укладають угоди з безпосередніми виробниками одиничних туристичних послуг) є туроператори. Виробниками первинних туристичних послуг є готелі, транспортні компанії, заклади харчування, екскурсійні бюро, музеї, театри, заклади дозвілля тощо. Суб’єктами туристичного ринку також є і виробники супутніх послуг і товарів - рекламні компанії, засоби мас-медіа, виробники товарів «внутрішнього експорту» (сувенірів, традиційних товарів у певних країнах), будівельні компанії тощо.

По-третє, механізм функціонування ринку туристичних послуг полягає у постійному узгодженні попиту і пропозиції туристичних продуктів в умовах зростаючої конкуренції та зовнішнього (міжнародного) регулювання.

Ринок туристичних послуг постійно прямує до стану рівноваги - повного задоволення платоспроможного попиту на туристичні продукти пропозицією відповідної якості. Але з появою нових вимог споживачів, нових регіональних сегментів, нових турів, нових форм менеджменту і маркетингу та ін. він переходить до стану дисбалансу. Таким чином, ринок туристичних послуг постійно відхиляється від урівноваженого стану. Це передусім пов’язано з тим, що попит є мобільнішим за порівняно нерухому, негнучку пропозицію. Сприяти наближенню ринку туристичних послуг до стану рівноваги покликані держава та різноманітні регулятивні організації.

Виходячи із змісту наукової категорії «світовий ринок туристичних послуг», можна запропонувати таке його визначення: це система товарно-грошових відносин, що виникають в процесі купівлі-продажу туристичних продуктів і передбачають між державні переміщення споживачів послуг.

Ринок туристичних послуг істотно різниться від інших галузевих ринків. Його визначальними рисами є:

         туристичні послуги виробляються і споживаються практично одночасно, не підлягають зберіганню, накопиченню, транспортуванню, ґрунтуються на прямих контактах між їх первинним и виробниками і кінцевими споживачами;

         ринок туристичних послуг характеризується значною глибиною проникнення, оскільки туризм потенційно є всюди, де живе людина (на відміну від більшості товарних ринків, що детермінуються наявними сировинними ресурсами та спеціалізованими споживачами). Потенційно туристичний продукт можна «створити» з будь-яких ресурсів (наприклад, Чорнобильська зона чи голодуючі люди в Африці як об’єкт екзотичного або екстремального туризму), водночас потенційними споживачами туристичних послуг є все населення світу;

         ринок туристичних послуг має сезонний характер із двома (літнім та зимовим) піками ділової активності, пов’язаними передусім з періодами відпусток, зменшенням ділової активності у інших секторах світової економіки;

         споживання туристичних продуктів відбувається у країні - виробнику, що з метою пошуку покупців вимагає присутності за рубежем виробників послуг (прямої або через посередників);

         ринок туристичних послуг має комплексний характер, коли поряд із обумовленими контрактами туристичними продуктами за внутрішніми цінами іноземної країни за валюту додатково продаються товари і послуги туристичного попиту;

         даний ринок, на дивлячись на масовість надання туристичних послуг, має індивідуалістичний характер, пов’язаний із суб’єктивністю попиту, оскільки туристичні продукти призначені для задоволення особистих потреб туристів (відповідно до їх доходів, інтересів), мають виключно споживацьке значення. При цьому споживча вартість послуги немає речової форми, а полягає у певному корисному ефекті (враження, пізнання, оздоровлення та ін.);

         на даному ринку постерігається доволі висока стійкість цін на туристичні послуги (порівняно із динамікою цінна товари) та водночас несталість якості. Стійкість цін, на думку експертів, пов’язана з тим, що попит на туристичні послуги постійно зростає, а пропозиція не завжди за ним встигає, а також з тим, що в туризмі не можливо створити акумулятивні запаси.

Можна виділити такі функції ринку туристичних послуг:

         регулятивна, оскільки ринок забезпечує збалансованість попиту і пропозиції, узгодження виробництва і споживання туристичних продуктів цілому та по окремих сегментах зокрема;

         стимулююча, оскільки ринок забезпечує стимулювання підвищення економічної ефективності виробництва туристичних послуг в умовах конкуренції, з одного боку, та вдосконалення пропозиції відповідно до особливостей попиту в різних міжнародних регіонах, з іншого. Оскільки специфікою туристичного продукту є певною мірою його абстрактність («мрія», «фантазія» туриста), то саме ринок стимулює пошук нових шляхів максимального наближення туристичних продуктів до такої абстракції;

         оптимізаційна, оскільки ринок оптимізує використання факторів виробництва туристичних послуг, іншими словами, «показує» виробникам які, у якій кількості та для кого необхідно виробляти туристичні послуги;

         інформаційна, оскільки ринок надає інформацію про усереднені параметри сукупних попиту і пропозиції на різні види туристичних послуг, забезпечує встановлення ціннісних еквівалентів для купівлі-продажу туристичних продуктів;

Креативною складовою світового ринку туристичних послуг, базовим суб’єктом економічної діяльності у сфері туризму є туристичне підприємство - «підприємницька або громадська одинця чи їх сукупність, яка займається виробництвом, розробкою, реалізацією туристичних продуктів, а також організовує їх споживання» [4, с.136].

2. Теперішнє становище туристичних послуг

За своїми типологічними ознаками національні туристичні ринки можна розділити на чотири типи: високоінтенсивні, стабілізовані, реформовані, акумулюючі [1]. Ознаками цих типів виступають такі характеристики, як тип соціально-економічного розвитку країни, рівень сформованості ринкових структур, рівень розвитку індустрії туризму, інтенсивність участі у світовому туристичному процесі, експорт-імпорт туристичних послуг. Туристичний ринок України відноситься до реформованого типу національного туристичного ринку, який характеризує країни перехідного типу, що формують ринкові структури і де переважає міжнародний туризм імпортного спрямування, які переважно постачають туристів. Також крім переваги ринку міжнародного туризму, у країнах перехідного типу спостерігається відновлення ринку внутрішнього туризму. Ці типологічні особливості необхідно враховувати під час прогнозування розвитку туристичної діяльності та двосторонньої співпраці України з іншими країнами - суб’єктами регіонального та глобального ринків.

В Законі України "Про туризм" [2], який було прийнято 15 вересня 1995р., записано, що ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності і фізичні особи, які здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями. На сьогоднішній день питання ліцензування туристичної діяльності регулюються Законом України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" [3] від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ, який набрав чинності з 21 жовтня 2000 року. У відповідності зі змінами цього Закону у жовтні 2010р. ліцензуванню підлягає лише туроператорська діяльність. З четвертого серпня 2011р. органом ліцензування визнано Державне агентство України з туризму та курортів [4].

З 2005р. діяльність туроператорів та турагентів аналізується Державною службою туризму і курортів (дані за формою №1-ТУР). Кількість підприємств, що надавали туристичні послуги в Україні, протягом 2005 - 2009рр. зросла на 70,8% (2828 підприємств у 2005р., 4829 підприємств - у 2009р.) [5]. Протягом 2005-2007рр. було обслуговано 6,89 млн. туристів. У цей період спостерігається зростання внутрішнього туризму (на 131,18%) та в’їзного туризму (на 15,53%) (рис. 2). Обсяг виїзного туризму у 2006р. зріс на 53,14%, у 2007р. зменшився на 40,73%, а у 2008р. зріс на 126,13% у порівнянні з 2005р.